ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»
ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА
Товариства «Вартова башта»
українська
  • БІБЛІЯ
  • ПУБЛІКАЦІЇ
  • ЗІБРАННЯ
  • bt розд. 3, с. 20–27
  • «Сповнилися святого духу»

Немає відеоматеріалів для виділеного уривка.

На жаль, не вдалося відтворити відеофайл.

  • «Сповнилися святого духу»
  • Даваймо ґрунтовне свідчення про Боже Царство
  • Підзаголовки
  • Подібний матеріал
  • «Вони були в одному домі» (Дії 2:1—4)
  • «Кожен чув, що учні розмовляють його мовою» (Дії 2:5—13)
  • «Тоді Петро встав... і голосно промовив» (Дії 2:14—37)
  • «Нехай кожен з вас охреститься» (Дії 2:38—47)
  • Петро проповідує у свято П’ятидесятниці
    Вартова башта оголошує Царство Єгови — 1996
  • Християнство шириться серед юдеїв першого століття
    Вартова башта оголошує Царство Єгови — 2005
  • Запитання читачів
    Вартова башта оголошує Царство Єгови — 2003
  • Люди «з усіх язиків» чують добру новину
    Вартова башта оголошує Царство Єгови — 2005
Показати більше
Даваймо ґрунтовне свідчення про Боже Царство
bt розд. 3, с. 20–27

РОЗДІЛ 3

«Сповнилися святого духу»

Злиття святого духу в день П’ятидесятниці

На основі Дії 2:1—47

1. Опиши атмосферу, яка панувала під час свята П’ятидесятниці.

НА ВУЛИЦЯХ Єрусалима радісне пожвавленняa. Над храмом піднімається дим з жертовника, левіти співають хвалебні гімни (Псалом 113—118). Ці гімни виконували, мабуть, антифоном, тобто почергово співали різні хори або солісти і хор. Місто переповнене людьми, які прибули з Еламу, Месопотамії, Каппадокії, Понту, Єгипту та Римаb. Надійшов день П’ятидесятниці, який ще називали «днем перших стиглих плодів» (Чис. 28:26). Цим радісним святом закінчувалося збирання ячменю і починалося збирання пшениці.

Карта місцевостей, з яких походили люди, що чули добру новину в П’ятидесятницю 33 року н. е. 1) Території: Лівія, Єгипет, Ефіопія, Віфінія, Понт, Каппадокія, Юдея, Месопотамія, Вавилонія, Елам, Мідія і Парфія. 2) Міста: Рим, Александрія, Мемфіс, Антіохія (в Сирії), Єрусалим і Вавилон. 3) Водойми: Середземне море, Чорне море, Червоне море, Каспійське море і Перська затока.

ЄРУСАЛИМ — ЦЕНТР ЮДАЇЗМУ

Майже всі події, описані в перших розділах книги Дії апостолів, відбувалися в Єрусалимі. Це місто лежить серед пагорбів центрального пасма невисоких гір Юдеї приблизно за 55 кілометрів на схід від Середземного моря. У 1070 році до н. е. цар Давид завоював фортецю на горі Сіон, і місто, яке виросло навколо неї, стало столицею стародавнього Ізраїлю.

Неподалік від гори Сіон стоїть гора Морія. Саме на ній, як говорить давня юдейська традиція, приблизно за 1900 років до подій, описаних Лукою, Авраам збирався принести в жертву Ісака. Гора Морія опинилася в межах міста, коли Соломон побудував на ній перший храм для поклоніння Єгові. Цей храм став центром релігійного і суспільного життя єврейського народу.

Побожні євреї з усього світу стікалися до цього храму на свята і в інший час, щоб поклонятися та приносити жертви. Так вони виконували Божий наказ: «Тричі на рік всі ваші чоловіки мають з’являтися перед Єговою, вашим Богом, у місці, яке він вибере» (Повт. 16:16). У Єрусалимі збирався Великий Синедріон, який був юдейським верховним судом і державною радою.

2. Які надзвичайні події відбулися в день П’ятидесятниці 33 року н. е.?

2 Приблизно о дев’ятій ранку цього погожого весняного дня 33 року н. е. сталася дивовижна подія, яка викликає захоплення і досі. Несподівано «з неба донісся шум, наче від сильного пориву вітру», або «ніби буря раптова зірвалася» (Дії 2:2; переклад І. Огієнка). Шум наповнив дім, в якому зібралось 120 учнів Ісуса. Раптом відбулося щось неймовірне — з’явились немовби вогняні язики і по одному опустилися на кожного з учнівc. Усі «сповнилися святого духу» і почали говорити різними мовами. Люди, яких вони зустрічали на вулицях Єрусалима, надзвичайно дивувались, почувши, що учні розмовляють з ними їхніми мовами (Дії 2:1—6).

3. а) Чому П’ятидесятницю 33 року н. е. можна назвати поворотним пунктом в історії правдивого поклоніння? б) Як промова апостола Петра пов’язана з використанням «ключів від небесного Царства»?

3 Цей особливий день став поворотним пунктом в історії правдивого поклоніння, адже саме тоді з’явився новий народ — духовний Ізраїль, збір помазаних духом християн (Гал. 6:16). Але це ще не все. Коли того ж дня апостол Петро звернувся до величезної кількості слухачів, він використав перший з трьох «ключів від небесного Царства», кожний з яких відкривав шлях до особливих благословень окремій групі людей (Матв. 16:18, 19). Перший ключ відкрив можливість прийняти добру новину й отримати Божий святий дух євреям і прозелітамd. Завдяки цьому вони могли стати частиною духовного Ізраїля, а в майбутньому — царями і священиками в Месіанському Царстві (Об’яв. 5:9, 10). Згодом таку ж честь мали отримати самаряни, а потім і язичники. Яке значення події П’ятидесятниці 33 року н. е. мають для сучасних християн?

«Вони були в одному домі» (Дії 2:1—4)

4. Чому можна сказати, що сучасний християнський збір продовжує справу збору, який сформувався 33 року н. е.?

4 Приблизно 120 учнів, які «були в одному домі» — в горішній кімнаті, отримали святий дух і стали першими членами християнського збору (Дії 2:1). Наприкінці дня збір уже налічував тисячі охрещених братів і сестер. І це був лише початок росту організації, яка продовжує зростати аж дотепер. Сучасний християнський збір — громада богобоязливих людей — напередодні кінця цього світу поширює «добру новину про Царство», проповідуючи «по цілій населеній землі на свідчення всім народам» (Матв. 24:14).

5. Яку користь отримували від зібрань християни в I столітті і яку користь зібрання приносять нам?

5 Християнський збір мав стати джерелом підбадьорення для помазаних духом християн, а згодом і для «інших овець» (Ів. 10:16). Апостол Павло дуже цінував підтримку братів і сестер. Про це свідчать його слова, які він написав християнам у Римі: «Я прагну побачити вас, щоб поділитися з вами духовним даром і цим вас зміцнити, а точніше, щоб ми підбадьорились взаємно — я вашою вірою, а ви моєю» (Рим. 1:11, 12).

РИМ У ДОБУ ІМПЕРІЇ

У період, який охоплює книга Дії, Рим був найбільшим містом у тодішньому світі і відігравав найважливішу роль на політичній арені. Рим став столицею імперії, кордони якої простягалися від Британії до Північної Африки і від Атлантичного океану до Перської затоки.

Рим населяли люди багатьох національностей і рас. Тут перепліталися різні культури й вірування. Знаменитими римськими дорогами в столицю імперії з усіх кінців країни стікалися мандрівники й торговці. У поблизьке портове місто Остія з далеких країв прибувало чимало кораблів, завантажених продуктами і предметами розкоші, які потім везли до Рима.

У I столітті н. е. населення Рима перевищило мільйон жителів. Приблизно наполовину воно складалося з рабів: це були злочинці, діти, яких продали або покинули батьки, та полонені, захоплені римськими легіонами під час військових походів. Серед рабів були і полонені євреї. Їх привели в Рим після того, як 63 року до н. е. полководець Помпей завоював Єрусалим.

Вільне населення Рима складалося переважно з бідняків, що тулилися в переповнених кількаповерхових будинках і виживали завдяки тому, що отримували від держави хліб та інколи гроші. Імператори прикрашали свою столицю розкішними громадськими спорудами. Наприклад, вони будували великі амфітеатри, в яких відбувалися видовищні театральні вистави, гладіаторські бої і перегони на колісницях. Для мешканців Рима всі ці розваги були безкоштовними.

6, 7. Як християнський збір у наш час виконує доручення Ісуса проповідувати всім народам?

6 Сьогодні християнський збір має таку ж мету, що й у I столітті. Ісус дав своїм учням нелегке, але важливе завдання. Він сказав їм: «Робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і святого духу, навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (Матв. 28:19, 20).

7 У наш час це доручення виконує християнський збір Свідків Єгови. Безумовно, проповідувати людям, які розмовляють багатьма мовами,— справа непроста. Все ж Свідки Єгови випускають біблійний матеріал понад 1000 мов. Якщо ти регулярно ходиш на зібрання і береш участь у праці проповідування та навчання, то належиш до порівняно невеликої кількості людей, які мають честь ґрунтовно свідчити про ім’я Єгови. Хіба щось може приносити більшу радість?

8. Яку допомогу ми отримуємо через християнський збір?

8 Бог Єгова дав нам всесвітнє братство, щоб у ці важкі часи ми залишались витривалими і були радісними. Павло написав у Листі до євреїв: «Зважаймо одне на одного, щоб спонукувати до любові й добрих діл, і не переставаймо збиратися разом, як у декого ввійшло у звичку, а підбадьорюймо одне одного, і робімо так дедалі більше, оскільки бачимо наближення цього дня» (Євр. 10:24, 25). Наші зібрання — це дар від Єгови; на них ти можеш отримати підбадьорення і підбадьорити інших. Нізащо не віддаляйся від своїх духовних братів і сестер та ніколи не покидай християнських зібрань!

«Кожен чув, що учні розмовляють його мовою» (Дії 2:5—13)

Ісусові учні проповідують юдеям і прозелітам на людній вулиці.

«Всі ми чуємо, що вони говорять про величні Божі діла нашими мовами» (Дії 2:11)

9, 10. Що роблять деякі вісники, аби проповідувати людям, які розмовляють іншою мовою?

9 Уявімо, яке хвилювання охопило євреїв та прозелітів, що зібралися в Єрусалимі на свято П’ятидесятниці 33 року н. е. Мабуть, більшість з них могли розмовляти поширеними на той час грецькою або єврейською мовою. Але в той день «кожен чув, що учні розмовляють його мовою» (Дії 2:6). Звістка рідною мовою не залишила їх байдужими. Звичайно, християни сьогодні не мають дару розмовляти іншими мовами. Все ж багато братів і сестер прагнуть проповідувати звістку про Царство людям з різних народів. Як вони це роблять? Дехто вивчив мову, аби служити в іншомовному зборі, а хтось навіть переїхав до іншої країни. Це дуже зворушує людей.

10 Наприклад, Крістін разом із сімома іншими Свідками пройшла курс вивчення мови гуджараті. Якось вона привіталася цією мовою зі співробітницею, для якої гуджараті рідна. Жінка була приємно здивована і запитала в Крістін, чому вона вивчає цю складну мову. Так у Крістін з’явилась чудова нагода дати свідчення. Співробітниця сказала: «Напевно, ви хочете розповісти щось дуже важливе».

11. Як доносити звістку про Царство людям, що розмовляють різними мовами?

11 Не кожен може вивчити іншу мову. Однак донести звістку про Царство людям, що розмовляють різними мовами, під силу всім нам. Як це зробити? Наприклад, за допомогою програми JW Language® можна вивчити просте привітання іноземною мовою, якою розмовляють люди у вашій місцевості. Також можна запам’ятати кілька речень, щоб зацікавити людину. Тоді зверніть її увагу на сайт jw.org і покажіть, які відео і публікації доступні її мовою. Якщо ми будемо використовувати в служінні ці знаряддя, то відчуємо таку ж радість, яку мали християни в I столітті, коли люди з різних народів почули добру новину рідною мовою.

ЮДЕЇ В МЕСОПОТАМІЇ ТА ЄГИПТІ

Автор книжки «Історія юдейського народу за часів Ісуса Христа» (175 р. до н. е.— 135 р. н. е.) Еміль Шурер говорить: «У Месопотамії, Мідії та Вавилонії жили нащадки підданих десятиплемінного царства [Ізраїля] і царства Юди, яких туди переселили ассирійці та вавилоняни». Згідно з Ездри 2:64, з вавилонського вигнання до Єрусалима повернулося лише 42 360 ізраїльтян. Вони прибули до Єрусалима в 537 році до н. е. Йосиф Флавій писав, що в I столітті н. е. євреїв, які «жили у Вавилонії», нараховувалося десятки тисяч. Там у III—V століттях н. е. був створений Вавилонський Талмуд.

Існують докази того, що багато євреїв ще з початку VI століття до н. е. жили також у Єгипті. Єремія надіслав їм звістку в різні єгипетські міста, в тому числі в Мемфіс (Єрем. 44:1, прим.). Цілком імовірно, що велика кількість євреїв переселилась в Єгипет у період еллінізму. За словами Йосифа Флавія, юдеї стали одними з перших мешканців Александрії. Згодом їм навіть виділили частину міста. У I столітті н. е. юдейський філософ Філон писав, що його земляки — приблизно мільйон осіб — жили по всьому Єгипту, від «Лівії аж до кордонів Ефіопії».

«Тоді Петро встав... і голосно промовив» (Дії 2:14—37)

12. а) Як пророцтво Йоіла стосується незвичайної події, яка сталася в день П’ятидесятниці 33 року н. е.? б) Чому можна було сподіватись, що пророцтво Йоіла сповниться в I столітті?

12 «Тоді Петро встав», аби звернутися до багатонаціонального натовпу (Дії 2:14). Він пояснив, що учні заговорили різними мовами завдяки дару від Бога. Так виконалось пророцтво Йоіла: «Я виллю свій дух на всіляких людей» (Йоіла 2:28). Ісус, перед тим як зійти на небо, сказав своїм учням: «Я попрошу Батька, і він дасть вам іншого помічника» — і додав, що цим помічником є «дух» (Ів. 14:16, 17).

13, 14. Завдяки чому Петро зворушив серця своїх слухачів і як нам наслідувати його?

13 Закінчуючи свою промову, Петро рішуче сказав: «Нехай весь ізраїльський народ буде впевнений: Ісуса, котрого ви стратили на стовпі, Бог зробив Господом і Христом» (Дії 2:36). Безумовно, більшості присутніх не було під час страти Ісуса на стовпі мук. Але вина за його смерть лягала на весь народ. Все ж Петро звертався до євреїв з повагою, промовляючи до їхніх сердець. Він прагнув спонукати слухачів до каяття, а не засуджувати їх. Чи євреї образились на Петра? Ні, навпаки, «ці слова вразили їх у саме серце», і вони запитали: «Що ж нам тепер робити?» Завдяки правильному підходу Петро зворушив серця багатьох людей, і вони розкаялись (Дії 2:37).

14 Нам варто наслідувати підхід Петра до слухачів. Проповідуючи, не слід заперечувати кожну неправильну думку, висловлену співрозмовником. Ліпше поговорити про те, в чому наші погляди збігаються. Знайшовши спільну мову, ми зможемо тактовно навести аргументи з Божого Слова. Коли ми розмовляємо доброзичливо, щирі люди більш схильні прийняти біблійну звістку.

ХРИСТИЯНИ У ПОНТІ

Серед тих, хто слухав промову апостола Петра в день П’ятидесятниці 33 року н. е., були євреї з Понту — області на півночі Малої Азії (Дії 2:9). Очевидно, вони принесли добру новину в рідні краї. Такий висновок можна зробити на підставі листа Петра, в якому він звертається до християн, що були «розпорошені»g по різних місцевостях, у тому числі в Понті (1 Пет. 1:1). З цього листа ми дізнаємось, що їм довелося «засмутитися через різні випробування» (1 Пет. 1:6). Отже, вони терпіли протидію та утиски.

Про подальші випробування християн у Понті свідчать листи Плінія Молодшого — намісника римської провінції Віфінія і Понт — до імператора Траяна. Приблизно 112 року н. е. Пліній повідомляв про те, що «зараза» християнства загрожує всім, незалежно від статі, віку чи соціального становища. Тим, хто належав до християнства, він давав можливість зректися своєї віри; хто ж відмовлявся це зробити, був страчений. Людей, які прокляли Христа або звернулися з молитвою до богів чи статуї Траяна, Пліній звільняв з-під варти. Однак Пліній визнав, що змусити зректися віри «тих, хто є справжніми християнами, просто неможливо».

g Грецьке слово, перекладене як «розпорошені», буквально означає «з діаспори». Воно в першу чергу стосується євреїв, тому можна зробити висновок, що більшість навернених у християнство походили з єврейських громад.

«Нехай кожен з вас охреститься» (Дії 2:38—47)

15. а) Що сказав Петро і яким був відгук на його слова? б) Чому тисячі людей, які почули добру новину в день П’ятидесятниці, могли охреститися того ж дня?

15 У цей особливий день П’ятидесятниці 33 року н. е. Петро сказав юдеям і прозелітам, які відгукнулися на його промову: «Покайтесь, і нехай кожен з вас охреститься» (Дії 2:38). Тоді приблизно 3000 людей охрестилося, мабуть, у водоймах Єрусалима або неподалік від ньогоe. Чи це був необдуманий крок з їхнього боку? Може, ця оповідь показує, що ті, хто вивчає Біблію, і діти християн можуть охрещуватися без підготовки? Зовсім ні. Слід взяти до уваги, що євреї і прозеліти, які охрестилися в той день, глибоко вивчали Боже Слово і належали до народу, присвяченого Єгові. Більше того, вони вже довели свою ревність, адже дехто з них подолав величезну відстань, щоб потрапити на свято. Прийнявши основоположні істини про роль Ісуса Христа у виконанні Божого наміру, вони були готові далі служити Богові, але вже як охрещені послідовники Христа.

ХТО ТАКІ ПРОЗЕЛІТИ?

«Як юдеї, так і новонавернені» слухали промову апостола Петра в день П’ятидесятниці 33 року н. е. (Дії 2:10). Вжите в цьому та деяких інших віршах слово «новонавернені» (буквально «прозеліти») стосується осіб, котрі прийняли нове віросповідання.

Серед чоловіків з доброю репутацією, яких вибрали виконувати «важливу справу» — щоденно розподіляти їжу, був Никола, прозеліт з Антіохії (Дії 6:3—5). Прозелітами називали язичників, котрі прийняли юдаїзм. Їх вважали повноправними юдеями, адже вони поклонялися Богу Ізраїля, відкидали інших богів та жили за законами ізраїльського народу. Чоловіки, які ставали прозелітами, обрізувалися.

Багато євреїв після звільнення з вавилонської неволі, яке відбулося в 537 році до н. е., оселилися на чужині, але продовжували дотримуватись юдейської релігії. Завдяки цьому в стародавні часи юдаїзм був добре знаний на Близькому Сході та в інших краях. Як писали Горацій і Сенека, безліч людей, котрі прихильно ставились до євреїв і їхньої релігії, оселялися серед них і ставали прозелітами.

16. Як християни в I столітті н. е. виявили саможертовний дух?

16 Єгова, безсумнівно, благословив цих людей. Ось що розповідається в Біблії: «Усі люди, які ставали віруючими, перебували разом, і в них усе було спільне. Вони продавали своє майно, все, що мали, й ділили виручені гроші між усіма — кожному згідно з потребою»f (Дії 2:44, 45). Усім правдивим християнам варто наслідувати їх у любові і саможертовності.

17. Що необхідно зробити перед хрещенням?

17 Перед християнським присвяченням і хрещенням треба зробити кілька кроків, про які говориться в Біблії. Насамперед учню слід набути знань з Божого Слова (Ів. 17:3). Вони допоможуть йому розвинути віру і, виявивши жаль щодо колишнього способу життя, розкаятися у своїх вчинках (Дії 3:19). Також необхідно навернутися, тобто змінити поведінку, і узгодити своє життя з Божою волею (Рим. 12:2; Еф. 4:23, 24). Після цього потрібно присвятитися Богові в молитві, а потім охреститися (Матв. 16:24; 1 Пет. 3:21).

18. Яку честь мають охрещені учні Христа?

18 Якщо ти присвячений і охрещений учень Ісуса Христа, то, без сумніву, дуже вдячний за честь, яку отримав. Адже, як і перші учні, що були сповнені святого духу, ти можеш ґрунтовно проповідувати і виконувати волю Єгови.

a Дивись рамку «Єрусалим — центр юдаїзму».

b Дивись рамки: «Рим у добу імперії»; «Юдеї в Месопотамії та Єгипті»; «Християни у Понті».

c «Вогняні язики» не були буквальними, адже сказано, що учні побачили «немовби вогняні язики», тобто над кожним учнем з’явилося щось схоже на вогняне сяйво у формі язиків полум’я.

d Дивись рамку «Хто такі прозеліти?».

e Для порівняння: 7 серпня 1993 року на міжнародному конгресі Свідків Єгови в Києві охрестилося 7402 особи. Вони охрещувалися в шістьох басейнах протягом 2 годин і 15 хвилин.

f Це було потрібно, поки ті, хто прагнув поглибити свої знання, залишалися в Єрусалимі. Християни ділилися своїм майном добровільно, тож у цьому не треба вбачати втілення комуністичних ідей (Дії 5:1—4).

    Публікації українською (1950—2025)
    Вийти
    Увійти
    • українська
    • Поділитись
    • Налаштування
    • Copyright © 2025 Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania
    • Умови використання
    • Політика конфіденційності
    • Параметри конфіденційності
    • JW.ORG
    • Увійти
    Поділитись