Бог не забув про свого Сина

ІСУС плакав, коли помер його друг Лазар. Подумай, чи було сумно Єгові, коли страждав і помирав Ісус? (...) У Біблії говориться, що Бог може ‘засмучуватися’ і відчувати біль від того, що стається (Псалом 78:40, 41, Деркач; Івана 11:35).

Чи можеш собі уявити, наскільки боляче було Єгові, коли він дивився, як помирає його любий Син? (...) Ісус був упевнений, що Бог не забуде про нього. Ось чому його останні слова перед смертю були такими: «Отче, у руки Твої віддаю [своє життя]» (Луки 23:46).

Ісус був упевнений, що Бог воскресить його і не залишить в «аду», тобто могилі. Після того як Ісус вже воскрес, апостол Павло цитував записані в Біблії слова про Ісуса: «Не буде зоставлений в аду», ані тіло Його «не зазнає зотління» (Дії 2:31; Псалом 16:10). Авжеж, за такий короткий час тіло Ісуса не могло зотліти в могилі, тобто почати розкладатися і смердіти.

Під час свого служіння на землі Ісус сказав учням, що не буде довго мертвим. Він пояснив їм, що «буде Він убитий,— але третього дня Він воскресне» (Луки 9:22). Отже, його учні не повинні були дивуватися, коли Ісус воскрес. Але чи вони дивувалися? (...) Подивімося.

Великий Учитель помер на стовпі мук приблизно о третій годині дня у п’ятницю. Один багатий чоловік Йосип, член Синедріону, є таємним учнем Ісуса. Дізнавшись, що Ісус помер, він іде до римського правителя Пилата і питається дозволу зняти тіло Ісуса зі стовпа і поховати його. Потім Йосип переносить тіло Ісуса в садок, в якому є гробниця — місце, куди кладуть мертві тіла.

Після того як тіло поклали в гробницю, вхід у неї закривають великим каменем. Гробниця зачинена. Приходить третій день, а це була неділя. Сонечко ще не зійшло, тому на вулиці темно. Біля гробниці стоять охоронці. Їх послав первосвященик. Знаєш чому? (...)

Священики також чули, що Ісус говорив про своє воскресіння. Тому, аби учні не вкрали тіла Ісуса, а потім не сказали, що він воскрес, священики виставили охорону. Раптом земля починає хитатися. Несподівано в темряві спалахує яскраве світло. Це ангел Єгови! Солдати так налякалися, що не можуть зрушити з місця. Ангел підходить до гробниці й відкочує камінь. Гробниця порожня!

Авжеж, сталося те, про що апостол Петро згодом сказав: «Бог Ісуса Цього воскресив» (Дії 2:32). Бог повернув Ісусу тіло, яке Ісус мав до того, як прийшов на землю. Він воскрес у духовному тілі, яке мають ангели (1 Петра 3:18). Отже, щоб люди побачили Ісуса, йому треба створити собі матеріальне тіло. Чи він це зробить? (...) Подивімося.

Сходить сонце. Солдати вже пішли. До гробниці йдуть Марія Магдалина та інші жінки, учениці Ісуса. Вони запитують одна одну: ‘Хто нам відкотить той тяжкий камінь?’ (Марка 16:3). Проте коли вони підходять ближче до гробниці, то бачать, що камінь вже відкочено. А гробниця порожня! Матеріальне тіло Ісуса зникло! Відразу ж Марія Магдалина щодуху біжить до Ісусових апостолів.

Інші жінки лишаються біля гробниці. Вони дивуються: ‘Де може бути тіло Ісуса?’ Аж раптом з’являються два чоловіки у блискучому одязі. Це ангели! Вони запитують жінок: ‘Чому ви шукаєте Ісуса тут? Він воскрес. Швидко йдіть і розкажіть про це учням’. Можеш собі уявити, як швидко бігли жінки! По дорозі вони зустрічають якогось чоловіка. Чи ти знаєш, хто це? (...)

Це Ісус, який взяв собі матеріальне тіло! Він теж каже жінкам: ‘Ідіть і розкажіть про все моїм учням’. Жінки у захваті. Вони знаходять учнів і говорять їм: ‘Ісус живий! Ми бачили його!’ Марія вже розповіла Петру та Івану, що гробниця порожня. Учні прийшли до гробниці, як ти це бачиш на малюнку. Вони розглядають лляні полотнини, в які був загорнений Ісус, але не знають що й думати. Їм хотілося б повірити, що Ісус знову став живим, але це здається надто добрим, щоб бути правдою.

Пізніше, у ту ж неділю, Ісус з’являється двом своїм учням, які йдуть дорогою до села Еммауса. Ісус приєднується до них і починає з ними розмовляти, але вони не впізнають його, бо матеріальне тіло, що він має, інакше від того, яке він мав раніше. Тільки коли Ісус поїв з ними і помолився, вони впізнали його. Учні так зраділи, що бігом повертаються до Єрусалима, долаючи багато кілометрів! Мабуть, невдовзі після цього Ісус з’являється Петру і переконує його в тому, що живий.

Згодом, увечері тої неділі, багато учнів збираються в одній кімнаті. Двері замкнені. Несподівано в кімнаті серед них з’являється Ісус! Тепер вони переконалися, що Великий Учитель знову живий. Уяви собі, як вони радіють! (Матвія 28:1—15; Луки 24:1—49; Івана 19:38—20:21).

Протягом 40 днів Ісус з’являється у різних матеріальних тілах, аби переконати учнів, що він живий. Потім він залишає землю і повертається назад до свого небесного Отця (Дії 1:9—11). Невдовзі учні починають усім розповідати, що Ісус воскрес з мертвих. Навіть коли священики б’ють їх, а декого й убивають, вони не припиняють проповідувати. Учні знають: якщо і помруть, Бог пам’ятатиме про них так само, як пам’ятав про свого Сина.

Наскільки ж відрізняються перші учні Ісуса від багатьох сучасних людей! У пору року, коли воскрес Ісус, більшість людей думає тільки про великодніх кроликів і яйця-крашанки. Але у Біблії нічого не сказано ні про великодніх кроликів, ні про крашанки. Зате у ній говориться про служіння Богові.

Ми будемо схожі на Ісусових учнів, якщо розповідатимемо людям, про чудо, яке Бог здійснив, воскресивши Ісуса. Ніколи не треба лякатися, навіть якщо хтось буде погрожувати нам смертю. Якщо ми помремо, Єгова не забуде нас і воскресить, як воскресив Ісуса.

Хіба не приємно знати, що Бог пам’ятає тих, хто йому служить, і навіть воскресить їх з мертвих? (...) Коли ми про це знаємо, то це повинне спонукувати нас дізнаватися, як тішити Бога. Чи ти знаєш, як ми можемо тішити Бога? (...) Поговорімо про це далі.