Біблійна книга 45. Римлян

Письменник: Павло

Місце написання: Коринф

Написання закінчено: бл. 56 року н. е.

У КНИЗІ Дії апостолів ми побачили, як Павло — колись запеклий гонитель єврейських християн — став ревним апостолом Христа для неєврейських народів. Починаючи з Римлян, ми розглянемо 14 біблійних книг, які написав під натхненням святого духу цей колишній фарисей, а тепер вірний Божий слуга. На той час, коли Павло писав Лист до римлян, він уже здійснив дві довгі проповідницькі подорожі і якраз здійснював третю. Він уже написав п’ять інших натхнених листів: Перший і Другий листи до фессалонікійців, Лист до галатів, а також Перший і Другий листи до коринфян. Однак видається доречним те, що в сучасних виданнях Біблії Лист до римлян міститься перед усіма іншими, оскільки в ньому докладно обговорюється щось зовсім нове: рівність між євреями та неєвреями — двома групами людей, яким проповідував Павло. У цьому листі розповідається про поворотний пункт у стосунках Бога з його народом, а також показується, що натхнені Єврейські Писання вже давно передрекли те, що добра новина звіщатиметься також і неєвреям.

² Павло поєднує влучну аргументацію та вражаюче велику кількість цитат з Єврейських Писань і, послуговуючись Тертієм як секретарем, представляє це в одній з найбільш промовистих книг Християнських Грецьких Писань. Використовуючи надзвичайно гарну мову, він обговорює проблеми, що виникли у першому столітті в християнських зборах, які складалися з євреїв та греків. Чи євреї, будучи Авраамовими нащадками, мали перевагу над іншими? Чи зрілі християни, звільнившись від Мойсеєвого Закону, мали право доводити до спотикання слабших єврейських братів, які все ще дотримувались давніх звичаїв? У цьому листі Павло чітко показує, що євреї та неєвреї рівні перед Богом і що люди визнаються праведними не через Мойсеїв Закон, а через віру в Ісуса Христа й завдяки Божій незаслуженій доброті. У той же час Бог вимагає, щоб християни виявляли належне підкорення тій чи іншій владі, якій вони підлягають.

³ Як був започаткований римський збір? У Римі проживала велика єврейська громада — принаймні з 63 року до н. е., коли Помпей захопив Єрусалим. У Дії 2:10 чітко зазначається, що деякі з цих юдеїв прибули до Єрусалима на свято П’ятдесятниці 33 року н. е., де й почули добру новину. Ті, хто навернувся, залишались якийсь час в Єрусалимі, щоб повчитись у апостолів, згодом же вони, безперечно, повернулись до Рима — дехто зробив це, мабуть, тоді, коли в Єрусалимі почалося переслідування (Дії 2:41—47; 8:1, 4). Крім того, люди в той час багато подорожували, і це, можливо, пояснює, чому Павло близько товаришував зі стількома членами римського збору — дехто з них міг почути добру новину, коли Павло проповідував в Греції чи Азії.

⁴ Першу достовірну інформацію про цей збір можна знайти саме в листі Павла. З нього ми дізнаємося, що збір складався з християн як єврейського, так і неєврейського походження, а також що їхня ревність була гідною похвали. Павло каже їм: «Про вашу віру говорять по цілому світі» та «Ваша слухняність стала помітною для всіх» (Рим. 1:8; 16:19). Светоній, який жив у другому столітті, повідомляє, що під час правління Клавдія (41—54 роки н. е.) юдеїв вигнали з Рима. Однак пізніше вони повернулись, про що свідчить присутність у Римі Акили і Прискилли. Будучи юдеями, вони покинули Рим за наказом Клавдія, і Павло зустрів їх в Коринфі. Але коли Павло писав до збору в Римі, вони вже на той час туди повернулись (Дії 18:2; Рим. 16:3).

⁵ Існує багато доказів достовірності Листа до римлян. Його написав, як сказано у вступі до листа, «Павло — раб Ісуса Христа — покликаний стати апостолом... всім, хто в Римі,— улюбленим Божим, які покликані бути святими» (Рим. 1:1, 7). Документи, що підтверджують його достовірність, належать до найраніших текстів, які засвідчують правдивість Християнських Грецьких Писань. Петро у своєму першому листі, написаному, мабуть, на шість — вісім років пізніше, вживає стільки подібних виразів, що, на думку багатьох вчених, він, очевидно, був ознайомлений з Листом до римлян. Климент Римський, Полікарп Смирнський та Ігнатій Антіохійський, які жили в кінці першого — на початку другого століття н. е., вважали, що цей лист належить до писань Павла, і цитували його як такий.

⁶ Лист до римлян разом з вісьмома іншими листами Павла міститься в кодексі, який називається папірус Честера Бітті 2 (P⁴⁶). Про цей ранній кодекс сер Фредерік Кеньйон написав: «Тут ми маємо майже повний рукопис з Посланнями Павла, який, очевидно, був написаний приблизно на початку третього століття»a. Грецькі біблійні папіруси Честера Бітті є старіші, ніж відомий Сінайський манускрипт та Ватиканський манускрипт 1209, датовані четвертим століттям н. е. Ці рукописи також містять Лист до римлян.

⁷ Коли і де був написаний Лист до римлян? Тлумачі Біблії одностайно погоджуються, що цей лист написано в Греції, найімовірніше, у Коринфі, коли Павло перебував там кілька місяців наприкінці своєї третьої місіонерської подорожі. На Коринф вказує сам зміст листа. Павло писав його з дому Гая, який був членом тамтешнього збору, і порекомендував Фіву з поблизького збору в Кенхреї, коринфському морському порту. Очевидно, саме Фіва привезла цей лист до Рима (Рим. 16:1, 23; 1 Кор. 1:14). У Римлян 15:23 Павло написав: «В цих краях немає території, де б я не проповідував», і в наступному вірші він вказує, що має намір розширити свою місіонерську діяльність у напрямку на захід, до Іспанії. Він цілком міг написати це під кінець своєї третьої подорожі — на початку 56 року н. е.

ЧОМУ КОРИСНА

⁸ Лист до римлян подає логічну підставу для віри в Бога, говорячи, що «його невидимі риси — віковічну силу й божественність — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні». Більш того, в Листі до римлян звеличується праведність Бога і описується його велике милосердя та незаслужена доброта. На це гарно звертає нашу увагу приклад про оливкове дерево, якому відсікли його рідні гілки, а прищепили гілки з дикої оливки. Розмірковуючи про таку суворість і доброту Бога, Павло вигукує: «О, глибино Божого багатства, і мудрості, і знання! Які ж нез’ясовні присуди його та незбагненні шляхи його!» (1:20; 11:33).

⁹ У зв’язку з цим Лист до римлян пояснює, як далі розкривається Божа священна таємниця. У християнському зборі вже немає різниці між юдеєм та язичником, натомість люди з усіх народів можуть користатися з незаслуженої доброти Єгови через Ісуса Христа. «Бог до всіх ставиться однаково». «Справжній юдей — це той, хто є ним усередині, і його обрı́зання виконане на серці за допомогою духу, а не завдяки писаному зводу законів». «Немає різниці між юдеєм та греком — Господь один для всіх, і він щедрий до кожного, хто його кличе». Усі ці люди визнаються праведними на підставі їхньої віри, а не вчинків (2:11, 29; 10:12; 3:28).

¹⁰ Практичні поради, подані в цьому листі християнам у Римі, так само корисні і для сьогоднішніх християн, які мусять стикатися з подібними проблемами в цьому відчуженому від Бога світі. Павло заохочує християн ‘бути в мирі з усіма людьми’, включаючи людей з-поза збору. Кожна душа повинна ‘підкорятися тим, хто посідає вищу владу’, оскільки це — встановлений Богом порядок, і правителі викликають страх не у законослухняних людей, а в тих, хто чинить зло. Християни мають підкорятись закону не лише через страх перед покаранням, а й через християнське сумління. Тож вони платять податки, віддають усім належне, виконують свої обов’язки і стараються не бути винними нікому нічого, «окрім любові один до одного». Любов є виконанням Закону (12:17—21; 13:1—10).

¹¹ Павло наголошує на важливості публічного свідчення. Коли людина вірить серцем, це веде до праведності, але коли вона свою віру визнає прилюдно устами, це веде до спасіння. «Кожен, хто кличе ім’я Єгови, буде спасенний». Але щоб так було, проповідники мусять іти і ‘звіщати добру новину про те, що добре’. Яке ж велике щастя належати до числа цих проповідників, чий голос лунає тепер «у всіх куточках населеної землі»! (10:13, 15, 18). І, готуючись до цієї проповідницької праці, намагаймось так само добре знати натхнені Писання, як Павло — він лише в цьому одному уривку (10:11—21) наводить цитату за цитатою з Єврейських Писань (Ісаї 28:16; Йоіла 3:5; Ісаї 52:7; 53:1; Пс. 19:5; Повт. 32:21; Ісаї 65:1, 2). Він міг слушно сказати: «Усе, що було написане раніше, написане нам для науки, щоб через витривалість і потіху з Писань ми мали надію» (Рим. 15:4).

¹² У цьому листі даються надзвичайно практичні поради щодо стосунків у християнському зборі. Хоч би якої хтось був національності, раси чи соціального походження, усі повинні обновити свій розум, щоб віддано служити Богу відповідно до його «доброї, приємної й досконалої... волі» (11:17—22; 12:1, 2). Якими ж розсудливими і практичними є поради Павла в Римлян 12:3—16! Тут міститься чудове заохочення розвивати ревність, смирення і ніжні почуття один до одного в християнському зборі. У кінцевих розділах Павло настійно радить пильнувати та уникати тих, хто спричиняє розбрат, однак він говорить також і про взаємну радість та відсвіження, які приносить перебування в хорошому товаристві у зборі (16:17—19; 15:7, 32).

¹³ Як християни, ми повинні завжди пильнувати за тим, які в нас стосунки один з одним. «Бо царство Боже — не їжа чи напої, а праведність, мир і радість, які дає святий дух» (14:17). Праведність, мир і радість характерні особливо для «співспадкоємців з Христом», які мають ‘прославитись разом’ з ним у небесному Царстві. Також звернімо увагу, як у Листі до римлян вказується на подальший крок у сповненні обітниці про Царство, даної в Едемі: «Бог же — джерело миру — незабаром розчавить Сатану під вашими ногами» (Рим. 8:17; 16:20; Бут. 3:15). Маючи віру в ці величні істини, і далі сповнюймось усією радістю і миром та збагачуймось надією. Постановімо здобути перемогу разом з Царським Насінням, адже ми переконані, що нічого ні в небі вгорі, ні на землі внизу, «ні будь-яке інше створіння не зможуть відділити нас від любові Бога, яку він виявив через Христа Ісуса, нашого Господа» (Рим. 8:39; 15:13).

[Примітка]