Погляд Біблії

Чому християнам не слід лихословити

РЕДАКТОР радіостанції Бі-бі-сі в Уельсі отримав догану за те, що відмовився вирізати «огидні слова» з інтерв’ю з одним гомосексуалістом, який, за словами представника Бі-бі-сі, цитованими у газеті «Ґардіан», користувався «надзвичайно вульгарною мовою, щоб описати статеві акти, під час яких можна заразитися СНІДом». До того ж, із чотирьох телевізійних каналів Великобританії 22 відсотки всіх телепередач, що їх досліджували протягом двох тижнів, містили у собі «погану мову, лайку і (або) блюзнірство».

Такі нові засоби інформації вказують на дійсний парадокс людського мислення. Багатьох людей шокує й ображає розмова, пересипана вульгарними словами. Інші знизують плечима, мовляв, така мова просто колоритна і буденна, так що нема потреби турбуватися нею. Проте чи притаманне лихослів’я мові християн, які цінують свої стосунки з Богом та одновірцями?

Чому лихослів’я таке поширене?

Лихослів’я — це «будь-який вид непристойної мови, що ввійшов у звичку». У визначення цього слова входять такі поняття, як блюзнірство, прокльони і лайка. Мері Маршал, автор книжки «Походження і значення прокльонів та лайливих слів» (англ.), говорить, що «прокльони і лайливі слова частіше вживаються в розмовній мові, ніж у літературній». Проте багато романів кишить лихослів’ям.

Чому лихослів’я таке поширене? Деякі люди мають обмежений словниковий запас, через що часто вживають прокльони. Інші вдаються до лайливої мови, щоб підсилити свої слова. Загалом лихослів’я виникає там, де існує роздратування, розчарування і злість. Справді, коли виникають труднощі, то багато хто дозволяє лайливим словам зірватися з уст, що проходять крізь них як крізь «вихід... для придушених емоцій». Дослідниця Маршал зауважує, що її алфавітна картотека англійських лайливих слів товстіша там, де слова починаються на проривні і шиплячі приголосні звуки.

Хоча здається, що лайка — це звільнення почуттів, багато людей помітило, що лихослів’я породжує лихослів’я. Чому? Погана мова підливає масло у вогонь емоцій. Наприклад, серед безладного дорожнього руху в столиці однієї західноафриканської країни розлючений водій вискочив зі своєї машини, щоб «привітати» іншого водія, який загородив йому дорогу. Оскільки зав’язалася сварка, то повітря наповнилось вульгарною мовою; кожен намагався перевершити іншого. Інші водії, що застряли в пробці, повисовувалися зі своїх машин і аплодували обом воюючим сторонам, з уст яких все голосніше виходили погані слова.

Обра́зи, що принижують гідність людини, можуть викликати повінь грубих слів. Такі обра́зи можуть складатися з порівнянь жертви до тварин, а навіть комах, принизливі вислови про її батьків чи про її походження, слів, що звертають увагу на певні характерні фізичні особливості, і — що найогидніше — вульгаризми, богохульство і безсоромні сексуальні зауваження.

Божий погляд на лихослів’я

Звичайно, недоречне вживання божественного ім’я є серйозною образою для Бога. У книзі Вихід 20:7 говориться: «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно». Проте чи йти всупереч цій вказівці означало ризикувати втратити свої взаємини з Богом? Так. Цей закон продовжує: «Бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно».

Для того щоб проілюструвати важливість дотримування цієї заповіді, Біблія описує боротьбу між ізраїльтянином та іншим чоловіком. Останній «богозневажив Ім’я Господнє, і проклинав». Як Бог вирішив цю справу? Він наказав: «Той, хто богозневажив Господнє Ймення,— буде конче забитий» (Левит 24:10—16). Хоча ми не знаємо конкретних деталей того лихослів’я, цей біблійний приклад виявляє Божий погляд на зухвалу мову та поведінку.

Християнське грецьке Письмо передрекло, що у наші дні «настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді... богозневажники [грецьке слово бла́·сфе·мой]... Відвертайсь від таких!» (2 Тимофія 3:1, 2, 5). Грецьке слово бла·сфе·мı́·а передає більше, ніж поняття святотатства. Звичайно воно означає непристойність, будь-яку образливу і зневажливу мову, що ушкоджує іншу людину.

Особи, які говорять непристойною мовою, виявляють «людину стародавню», яку християн закликається «скинути» зі себе, наче пальто, яке смердить мазутом і яким вже не можна більше користуватисьa. Апостол Павло радить: «Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст», «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою» (Колосян 3:8, 9; Ефесян 4:31). Далі, будь ласка, зверніть увагу на те, що ті, хто ображає і зневажає інших і яких Павло називає «злоріками», прираховуються до тих, котрі «неправедні [і] не вспадкують Божого Царства» (1 Коринтян 6:9, 10).

Не лихословте!

Щира любов до Бога спонукуватиме нас чинити те, що подобається йому (1 Івана 5:3). Оскільки Бог турбується всіма людьми, то християнин повинен віддзеркалювати таке саме мислення щодо інших, додержуючись двох найвеличніших заповідей — любити Бога і любити свого ближнього (Матвія 22:37—39). Тому «кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування» (Римлян 15:2). Отже, запитайте себе: «Чи мої слова ображають інших, чи підбадьорюють?»

Щоправда, очищення своєї мови від лихослів’я не буде легкою справою, особливо коли воно стало закоренілою звичкою. Проте коли є допомога, то така зміна можлива. Божий дух може допомогти особі змінити свою мову. Однак така особа найперше мусить бажати заповнити свій словник добрими словами і регулярно користуватися ними (Римлян 12:2).

«Лукавий язик буде втятий»,— застерігає мудрий цар Соломон. Отже, не дозволяйте нечистому лихослів’ю забруднювати вашу мову. Замість того намагайтеся бути людиною, яка знає, що сказати, і говорить пристойно! (Приповістей 10:31, 32; Колосян 4:6).

[Примітка]