Чи хвороби — від Диявола?

ХВОРОБИ ВЗАГАЛІ НЕ ПОВИННІ БУЛИ ІСНУВАТИ. Бог створив нас так, аби ми жили вічно й мали досконале здоров’я. Власне через духовне створіння, Сатану, людська родина почала потерпати від хвороб, болю й смерті; це сталося після того, як Сатана схилив до гріха наших прабатьків, Адама і Єву (БУТТЯ 3:1—5, 17—19; РИМЛЯН 5:12).

ЧИ ЦЕ означає, що всі хвороби є прямим наслідком впливу зі світу духів? Як зазначалося в попередній статті, багато хто дотримується такої думки. У це вірить, наприклад, бабуся маленької Омаджі. Але чи в її випадку пронос — хвороба, яка деколи стає причиною смерті малих дітей у тропічних країнах,— справді був викликаний невидимими духами?

Роль Сатани

Біблія дуже чітко відповідає на це запитання. По-перше, вона показує, що духи наших предків не можуть впливати на живих. Коли люди помирають, вони «нічогісінько не тямлять». У них немає духів, які переживають смерть. Померлі сплять у могилі, де «нема вже роботи, ні роздумовання, ні знання, ні мудрості» (Екклезіяста 9:5, 10, Кул.). Мертві ніяк не можуть насилати на живих хвороби!

Проте Біблія показує, що злі духи справді існують. Першим бунтарем у цілому Всесвіті було власне духовне створіння, відоме тепер як Сатана. З часом до нього приєднались інші; їх стали називати демонами. Чи можуть Сатана та його демони спричиняти хвороби? Деколи таке траплялось. Наприклад, Ісус, коли зціляв людей, іноді для цього виганяв демонів (Луки 9:37—43; 13:10—16). Однак у більшості випадків Ісус зціляв хвороби, які не були безпосередньо спричинені демонами (Матвія 12:15; 14:14; 19:2). Подібно й сьогодні люди, як правило, хворіють з природних причин, а не через вплив надприродних сил.

Що ж тоді можна сказати про чаклунство? Слова з Приповістей 18:10 запевняють нас: «Господнє Ім’я [«ім’я Єгови», НС] — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний». В Якова 4:7 говориться: «Спротивляйтесь дияволові,— то й утече він від вас». Справді, Бог може захистити своїх вірних від чаклунства та будь-яких інших виявів надприродних сил. Зокрема це мав на увазі Ісус, коли сказав: «Правда вас вільними зробить» (Івана 8:32).

Проте хтось може запитати: «А як же тоді з Йовом? Хіба ж його хвороба не була спричинена злим духом?» Так, Біблія говорить, що Йовову хворобу спричинив Сатана. Але той випадок був винятком. Упродовж багатьох років Бог захищав Йова від прямих нападок демонів. Тоді Сатана зажадав, аби Єгова уразив Йова, і, оскільки необхідно було вирішити надзвичайно важливі спірні питання, Єгова в цьому єдиному випадку частково забрав свою охорону від вірного поклонника.

Однак Бог установив певні обмеження. Коли він дозволив завдати Йову шкоди, то Сатана міг на якийсь час спричинити йому хворобу, але не мав права його вбити (Йова 2:5, 6). Зрештою страждання Йова скінчились і Єгова щедро винагородив його за непорочність (Йова 42:10—17). Принципи, доведені непорочністю Йова, давним-давно були записані в Біблії та є очевидними для всіх. Тепер немає жодної потреби в іще одному подібному прецеденті.

Якими методами послуговується Сатана?

Майже в кожному випадку єдиний зв’язок між Сатаною та людськими хворобами — це факт, що він спокусив першу людську пару й вони вчинили гріх. Диявол та його демони не є безпосередньо причетними до кожної недуги. Проте Сатана не бридиться спробами вплинути на нас, аби ми зробили немудрі рішення й пішли на компроміс зі своєю вірою, що зрештою може погано відбитися і на нашому здоров’ї. Він не наслав на Адама і Єву чарів, не вбив їх, не вразив хворобою. Він умовив Єву не послухатися Бога, і Адам пішов тим самим шляхом непокори. Наслідками цього були також хвороби й смерть (Римлян 5:19).

Одного разу, коли ізраїльтяни стали табором біля кордонів Моаву, цар моавітян вирішив уникнути небезпеки для своєї країни та найняв невірного пророка Валаама, аби той прокляв ізраїльський народ. Валаам спробував це зробити, але його спіткала невдача, оскільки Ізраїль перебував під охороною Єгови. Тоді моавітяни вирішили спокусити ізраїльтян, щоб ті вчинили ідолопоклонство й статеву неморальність. Ця тактика спрацювала, і в результаті Ізраїль утратив охорону Єгови (Числа 22:5, 6, 12, 35; 24:10; 25:1—9; Об’явлення 2:14).

Із тої події, яка сталася багато-багато років тому, можна винести важливий урок. Допомога від Бога дає його вірним поклонникам захист від прямих нападок з боку злих духів. Однак Сатана може спробувати підштовхнути людину до компромісу зі своєю вірою. Він може спокусити її піддатися неморальності. Або, подібно до рикаючого лева, він може спробувати залякати цю людину, аби вона зробила вчинок, який би позбавив її Божої охорони (1 Петра 5:8). Саме тому апостол Павло називає Сатану ‘тим, хто має владу смерти’ (Євреїв 2:14).

Бабуся Омаджі намагалася умовити Гаву використати амулети й фетиші як засіб охорони проти хвороб. Коли б Гава піддалася вмовлянням, до чого б це призвело? Вона б виявила брак повної довіри до Бога Єгови та не могла б уже з упевненістю розраховувати на його охорону (Вихід 20:5; Матвія 4:10; 1 Коринтян 10:21).

Сатана намагався підштовхнути до неправильних учинків і Йова. Позбавити цього вірного слугу сім’ї, здоров’я й багатства для нього було недостатньо. На додаток до всього дружина Йова дала йому жахливу пораду: «Прокляни Бога — і помреш!» (Йова 2:9). Більш того, згодом його відвідало три «приятелі», котрі всіма силами намагалися переконати його в тому, що вина за хворобу лежить на ньому самому (Йова 19:1—3). Так Сатана скористався з ослабленого стану Йова, намагаючись знеохотити його й підірвати його впевненість у праведності Єгови. Але Йов і далі покладався на Єгову як на свою єдину надію. (Порівняйте Псалом 55:23).

Коли ми захворюємо, то також можемо почуватися пригніченими. У такій ситуації Сатана не заквапиться спробувати підштовхнути нас до вчинків, котрі означатимуть компроміс з вірою. Отже, коли нас уражає хвороба, важливо пам’ятати, що основною причиною, через яку ми страждаємо, є швидше вспадкована недосконалість, а не вплив якоїсь надприродної сили. Згадаймо: вірний Ісак ще задовго до смерті втратив зір (Буття 27:1). І причиною цього були не злі духи, а похилий вік. Рахіль померла під час пологів не через сатанинський вплив, а через людську кволість (Буття 35:17—19). Врешті-решт усі вірні слуги давнини рано чи пізно померли — і не через заклинання або прокльони, а через успадковану недосконалість.

Думка про те, що невидимі духи безпосередньо спричиняють кожну хворобу,— це небезпечна пастка. Вона може вселити в нас хворобливий страх перед духами. Тоді, зіткнувшись із хворобою, ми, замість того щоб триматися від демонів якомога далі, можемо відчути спокусу спробувати їх задобрити. І якщо Сатані вдасться нас залякати, якщо ми здамося і звернемося до спіритизму, це буде те саме, що зрадити правдивого Бога Єгову (2 Коринтян 6:15). Ми повинні керуватися шанобливим страхом Божим, а не забобонним страхом перед його Супротивником (Об’явлення 14:7).

Маленька Омаджі вже має найліпший можливий захист від злих духів. За словами апостола Павла, Бог уважає її ‘святою’, оскільки її мати — віруюча й може молитися до Бога, аби він був з Омаджі за посередництвом святого духу (1 Коринтян 7:14). Маючи таке точне знання, що є великим благословенням, Гава вирішила не покладатися на амулети, а шукати для своєї доньки ефективний спосіб лікування.

Різні причини хвороб

Більшість людей не вірить у духів. Зіткнувшись із хворобою, вони звертаються до лікаря — якщо можуть собі це дозволити. Звичайно, медикам не завжди вдається повернути хворому здоров’я. Чудеса їм не під силу. Але нерідко людина, котра вірить у забобони й котру можна було б вилікувати, звертається до лікаря лише тоді, коли вже запізно. Спершу вона перепробує різні спіритичні методи лікування і тільки тоді, коли всі вони виявляться марними й не залишиться більше жодної надії, звертається за допомогою до лікаря. Через це помирає багато людей, котрі ще могли б жити й жити.

Іншим смерть передчасно відбирає життя через їхню необізнаність. Вони не розпізнають симптомів хвороб і не знають, яких практичних кроків слід ужити, аби цих хвороб уникати. Знання допомагає запобігти непотрібним стражданням. Варто зауважити, що у письменних матерів діти помирають від хвороб рідше, ніж у неписьменних. Необізнаність і справді може бути фатальною.

Ще однією причиною хвороб є недбалість. Наприклад, чимало людей хворіє через те, що дозволяють комахам сідати на продукти, які невдовзі споживатимуть, або ж ті, хто готує їжу, не миють перед цим рук. Інше джерело небезпеки — спати без протимоскітної сітки у районах, де поширена маляріяa. Часто в питаннях, пов’язаних зі здоров’ям, підтверджується порада, що «унція профілактики ліпша від фунта лікування».

Мільйони людей захворіли й зрештою передчасно померли через те, що провадили нерозумний спосіб життя. Здоров’я багатьох зійшло нанівець через пияцтво, аморальність, наркоманію та куріння. Чи може людина, котра віддається таким порокам, а тоді починає хворіти, твердити, нібито її хвороби — це дія чар або наслідок нападу духів? Ні. Звинувачувати за такі хвороби слід самого себе. Звалювати вину на духів — означає попросту скидати з себе відповідальність за нерозумний спосіб життя.

Звичайно, деякі речі є поза нашим впливом. Наприклад, ми можемо піддатися шкідливій дії хвороботворних мікробів або ж постраждати від наслідків забруднення навколишнього середовища. Так сталося й у випадку з Омаджі. Її мати не знала, чим спричинено пронос. Діти Гави не хворіють так часто, як інші, оскільки вона підтримує чистоту в домі й на дворі, а також завжди, перш ніж готувати їжу, миє руки. Але всі діти час від часу хворіють. Пронос може викликатися близько 25 різними органічними інфекціями. Тож не виключено, що ніхто так ніколи й не дізнається, яка з них спричинила хворобу Омаджі.

Остаточне розв’язання проблеми

За те, що люди хворіють, неможливо звинувачувати Бога. «Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує» (Якова 1:13). Коли на поклонника Єгови обрушується хвороба, Бог духовно підкріпляє його. «На ложі недуги подасть йому сили Господь,— усе ложе йому перемінить в недузі його» (Псалом 41:4). Бог справді дуже співчутливий. Він прагне нам допомагати, а не завдавати болю.

Крім того, Єгова знає, як раз і назавжди розв’язати проблему хвороб: власне цій меті служать смерть і воскресіння Ісуса. На підставі Ісусової викупної жертви Він визволяє людей праведного серця з грішного стану й зрештою дасть їм можливість утішатися досконалим здоров’ям та вічним життям на райській землі (Матвія 5:5; Івана 3:16). Ісусові чудеса в малому масштабі показали, яке справжнє зцілення принесе з собою Боже Царство. Бог також усуне Сатану та його демонів (Римлян 16:20). Безсумнівно, Єгова приготував багато чудових благословень для тих, хто вірує в нього. Нам треба лише бути терпеливими й виявляти витривалість.

Тимчасом зі сторінок Біблії та через всесвітнє братство вірних поклонників Бог дає практичну мудрість та духовне керівництво. Він показує нам, як уникати пороків, котрі можуть призвести до розладів здоров’я. Він також дає нам правдивих друзів, які можуть прийти на допомогу в скрутні часи.

Згадаймо ще раз Йова. Піти до знахаря — було б найгіршим, що він міг би зробити! Через такий учинок він би залишився без Божої охорони та втратив би всі благословення, які чекали на нього після такого тяжкого випробування. Бог не забув Йова, не забуде він і нас. «Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його»,— написав учень Яків (Якова 5:11). Якщо ми за жодних обставин не здамося, то також у Божий відповідний час отримаємо чудові благословення.

Чим же закінчилася історія маленької Омаджі? Її мати згадала статтю з «Пробудись!», супровідного журналу «Вартової башти», про пероральну регідратаційну терапіюb. Керуючись записаними там вказівками, Гава почала давати доньці спеціальний розчин. Тепер дівчинка здорова й дуже добре себе почуває.

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 7]

Єгова подбав про те, аби раз і назавжди розв’язати проблему хвороб.