Чому слід говорити

«Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга» (Приповістей 27:17, Біблія).

ЛЕЗА не гостряться ударами. Гостріння — тонкіший процес. Думку також гострять, буває, правильно і неправильно, особливо у розмовах стосовно такого делікатного питання, як релігія.

Перш за все ми повинні поважати гідність іншої людини й виявляти цю повагу своїми словами та манерою поведінки. «Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю» (Колосян 4:6). Люб’язна, гарна мова не звучить догматично навіть тоді, коли той, хто говорить, переконаний у своїй правоті й помилковості поглядів співбесідника.

Люб’язність виявляється і в тому, як ми слухаємо. Ми не можемо слухати люб’язно, якщо перебиваємо людину або якщо не настроєні слухати, бо готуємо наступний аргумент. Той, хто говорить, певно, відчує нашу явну незацікавленість у його думці і, мабуть, припинить обговорення. Крім того, нам ніколи не слід наполягати на тому, щоб людина змінила свої погляди, або змушувати її до цього погрозами. Зрештою, сам ‘Бог зрощує’ насіння правди в чутливому серці слухача (1 Коринтян 3:6).

У нас є чудовий приклад апостола Павла, який, виконуючи своє служіння, «розповідав» і «переконував» (Дії 17:17; 28:23, 24). Павло говорив про релігію з людьми всюди, де зустрічав їх, скажімо, на ринку та в приватних помешканнях (Дії 17:2, 3; 20:20). Свідки Єгови намагаються наслідувати цей приклад і приходять туди, де є люди, та переконують співрозмовників за допомогою Святого Письма.

Уникайте непорозумінь

Щойно ізраїльський народ оселився в Обітованій землі, як через непорозуміння стосовно жертовника виникла загроза громадянської війни. Ті ізраїльтяни, що оселилися на схід від Йордану, побудували жертовник, а інші помилково сприйняли його за жертовник для фальшивого поклоніння і стали готуватися до бою, щоб покарати своїх братів. Проте гору взяла розважливість. Плануючи напад, ізраїльтяни спочатку послали делегацію, яка мала з’ясувати, чому був побудований жертовник. З великим полегшенням вони дізналися, що це лише пам’ятник — «свідок» — для нагадування всім племенам про їхню єдність перед Богом Єговою. Розмова відвернула конфлікт і врятувала багатьом життя! (Ісуса Навина 22:9—34).

Так само сьогодні непорозуміння часто призводять до відчуженості між людьми та навіть до упередженості. Наприклад, деякі вважають Свідків Єгови релігійними фанатиками, оскільки чули, що вони відмовляються від переливання крові. Але ті, хто особисто розмовляв зі Свідками на цю тему, бувало, із приємним подивом дізнавалися про біблійну підставу їхньої позиції та про альтернативні методи лікування, котрі є безпечними й ефективними (Левит 17:13, 14; Дії 15:28, 29). Один дописувач написав щодо проблем, пов’язаних з постачанням крові: «Треба дякувати Богові, що Свідки Єгови безупинно займаються пошуками інформації про замінники крові».

Крім того, дехто відмовляється говорити зі Свідками, оскільки їм сказали, що Свідки Єгови не вірять в Ісуса Христа. Наскільки ж це далеко від істини! Насправді Свідки підкреслюють роль Ісуса в нашому спасінні, пояснюючи, що він є Божим Сином, якого Бог послав на землю аби викупити людство від гріха та смерті. Поговоривши зі Свідками, люди усували непорозуміння стосовно цього питання (Матвія 16:16; 20:28; Івана 3:16; 14:28; 1 Івана 4:15).

Правда. Популярна чи непопулярна?

Багатьох, напевно, дивує те, що загальнопоширені уявлення стосовно релігії в цілому є неправильними. Сам Ісус Христос вчив: «Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога що веде до погибелі,— і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя,— і мало таких, що знаходять її» (Матвія 7:13, 14).

У дні Ноя лише вісім осіб проголошували духовну істину: Ной, його дружина, три сини та дружини синів. Поза всяким сумнівом, через те що вони передавали людям попереджальну звістку та споруджували ковчег, їх піднімали на глум і навіть ганьбили. І все ж Ноя та його родину не здолав страх; вони продовжували проповідування і будівництво (Буття 6:13, 14; 7:21—24; 2 Петра 2:5). Так само тільки троє людей виконали Божі вказівки і вціліли під час руйнування Содома й Гоморри (Буття 19:12—29; Луки 17:28—30).

А що сказати про наш час? «Якщо б Христос повернувся тепер у плоті, то люди, напевно, убили б його знову»,— сказав мешканець квартири одному зі Свідків Єгови. Цей чоловік вважає, що вчення Ісуса та дуже високі норми моралі тепер непопулярні, як і 2000 років тому. Чи ви згідні з цією думкою?

Коли так, то ви маєте рацію, бо Ісус попереджав своїх учнів: «Вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє». Це передречення збулося (Матвія 24:9). Провідні особи юдейської громади у Римі сказали апостолові Павлу стосовно християнства: «Відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються» (Дії 28:22). Однак послідовники Христа не припинили розповідати іншим про свою віру через непопулярність християнства. Це не змусило також щиросердих людей відмовитись від розмов з християнами (Дії 13:43—49).

Сьогодні звістка Ісуса важлива, як ніколи. Чому? Тому що обставини у світі свідчать про те, що ми живемо в «останні дні» цієї системи речей і що кульмінацією їх буде знищення лиходійства на землі. Ісус прирівняв наші дні до днів Ноя (2 Тимофія 3:1—5; Матвія 24:37—39). Отже, тепер не час вважати свої погляди єдино правильними, бо вічним життям наділятимуться тільки ті, хто знає Бога і ‘в дусі та в правді [йому] вклоняється’ (Івана 4:24; 2 Солунян 1:6—9).

Як знайти правдивий шлях

Френсіс Бекон, англійський філософ, есеїст, юрист та державний діяч XVII сторіччя, радив шукачам істини «зважувати й розмірковувати». Крім того, один з перших президентів США, Томас Джефферсон, сказав: «Обговорення та невимушене розпитування — єдиний ефективний захист від помилки... Вони є природними ворогами помилки». Отже, якщо ми щиро шукаємо істину, то будемо «зважувати й розмірковувати» та намагатися обговорювати і невимушено розпитувати.

Обґрунтовуючи важливість такого підходу, британський вчений сер Герман Бонді зазначив: «Оскільки тільки одна віра може бути правдивою, люди надзвичайно схильні щиро і свято вірити у щось неправдиве в царині релігії, яка базується на одкровеннях. Цей очевидний факт мусив би схилити людей до деякої поступливості, навести на думку про те, що хоч би як глибоко людина вірила, вона може помилятися».

То як людині визначити, чи вона справді знайшла «вузьку дорогу, яка веде до життя»? Ісус вчив, що Богу слід поклонятися «в правді». Здоровий глузд змушує визнати, що коли два вчення суперечать одне одному, то обидва правдивими бути не можуть. Наприклад, в людей або є душа, яка живе після смерті людини, або ні. Бог збирається втрутитися у справи людства або ні. Бог або Трійця, або ні. Шукачі правди воліють знати обґрунтовані відповіді на такі важливі запитання. Свідки Єгови вірять, що Бог відповів на них у своєму Слові, Бібліїa.

Оскільки «усе Писання Богом надхнене», головним методом перевірки різноманітних вчень є порівняння їх з Біблією (2 Тимофія 3:16). Роблячи так, ви ‘переконаєтеся, що́ то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале’ (Римлян 12:2, Хом.). Чи ви можете ‘переконати’ себе в тому, що ваші погляди ґрунтуються на Біблії? Це потрібно зробити, оскільки Бог не хоче, щоб вас увели в оману разом з «усесвітом» (Об’явлення 12:9).

Чи потрібні вчителі?

Ісус не просто дав своїм учням декілька сувоїв зі словами: «Тут відповіді на ваші запитання. Ідіть додому та знайдіть їх самі». Навпаки, він з терпеливістю, лагідно учив їх Божого Слова. А ті, хто прийняв його вчення, застосовували його методику, навчаючи інших. Ось, скажімо, учень Пилип. Він розмовляв зі щиросердим ефіопським вельможею, який на той час завдяки контактам з юдеями ознайомився зі Святим Письмом. Але чоловік потребував допомоги. Отже Пилип — представник християнського збору — був скерований допомогти йому. Не захотів би цей вельможа говорити про релігію, не дізнався би про роль Ісуса в Божому намірі. Цей ефіоп є чудовим прикладом для всіх, хто шукає правду! (Дії 8:26—39).

Чи ви хочете обговорити свої вірування та поставити запитання, як це зробив згаданий ефіоп? Цим ви неодмінно збагатите себе. Свідки Єгови з приємністю ведуть бесіди про Біблію, коли люди щиро хочуть дізнатися, що в ній говориться. Свідки не пропонують свої власні погляди. Натомість вони намагаються показати людям, що говорить саме Біблія.

Ефіопський вельможа дістав важливі відомості про Ісуса Христа, наприклад, яка його роль у Божому плані нашого спасіння. Тепер виконання Божого наміру набагато ближче до свого завершення. Невдовзі тут, на землі, відбудуться події, що вселяють страх, події дивовижні. Наступна стаття покаже, що кожен мешканець землі відчує їхній вплив. Звичайно, яким буде цей вплив, залежатиме від наших поглядів і вчинків.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ефіопський вельможа охоче вступив у розмову про Біблію.