Буде кожен сидіти під своїм фіговим деревом

НА БЛИЗЬКОМУ Сході у спекотне літо немає нічого бажанішого від затінку. Люди дорожать кожним деревом, під яким можна сховатися від палючих променів сонця, особливо коли воно росте неподалік від дому. Фігові дерева, або, як їх ще називають, смокви чи інжир, завдяки своєму великому, лапатому листю і пишній кроні дають чи не найліпшу тінь з усіх дерев, які ростуть у тому регіоні.

Згідно з книжкою «Рослини Біблії», «тінь [фігового дерева] вважається свіжішою і прохолоднішою, ніж тінь намету». У стародавньому Ізраїлі фігові дерева, які росли по краях виноградників, були ідеальним місцем для відпочинку робітників.

У кінці довгого, спекотного дня родина могла сидіти під фіговим деревом і насолоджуватись приємним спілкуванням. Крім того, фігове дерево приносить для господаря рясні, поживні плоди. Вислів «сидіти під своєю фігою» ще за часу царя Соломона містив думку про мир, процвітання і достаток (1 Царів 5:4, 5).

За кілька століть перед тим пророк Мойсей назвав Обітовану землю «Краєм... фіґи» (Повторення Закону 8:8). Фіги, які дванадцять розвідників принесли до ізраїльського табору разом з іншими плодами, свідчили про родючість того краю (Числа 13:21—23). У XIX столітті один мандрівник, який подорожував по біблійних країнах, повідомив, що фігові дерева були там найпоширенішими. Не дивно, що у Святому Письмі часто згадуються фіги і фігові дерева!

Дерево, яке плодоносить двічі на рік

Фіга пристосовується до більшості типів ґрунту і завдяки своїй великій кореневій системі зносить довге, посушливе літо на Близькому Сході. Особливістю дерева є те, що в червні воно родить ранні плоди, а починаючи з серпня — головний урожай (Ісаї 28:4). Ранні фіги ізраїльтяни зазвичай споживали свіжими. Другий же врожай фіг вони сушили і використовували протягом року. Сушені фіги також пресували в круглі коржі, до яких деколи додавали мигдаль. Ці коржі були зручні для зберігання, поживні і приємні на смак.

Розумна Авіґаїл дала Давидові 200 коржів пресованих фіг, безсумнівно, вважаючи їх найкращою їжею для людей, які ведуть мандрівний спосіб життя (1 Самуїла 25:18, 27, Хом.). Пресовані фіги були цінними також з медичного погляду. До гнояка, який загрожував життю царя Єзекії, поклали припарку з сушених, пресованих фіг. Однак Єзекія одужав головним чином завдяки божественному втручаннюa (2 Царів 20:4—7).

У стародавні часи сушені фіги дуже цінувалися у Середземномор’ї. Римський державний діяч Катон, щоб переконати римський сенат почати 3-ю Пунічну війну проти Карфагена, показав фіговий плід. Найліпші сушені фіги римської імперії вирощувалися в Карії — області в Малій Азії. Тому латинською сушені фіги почали називатися carica. Ця місцевість, яка сьогодні належить Туреччині, досі є поставником сушених фіг відмінної якості.

Ізраїльські рільники часто садили фігові дерева у виноградниках. Проте щоб не марнувати доброго ґрунту, якого було не так багато, неплідні дерева зрубували. В Ісусовій притчі про неплідне фігове дерево господар сказав винареві: «Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його,— нащо й землю марнує воно?» (Луки 13:6, 7). До того ж у часи Ісуса фігові дерева обкладалися податком, тому неродюче дерево було зайвим фінансовим тягарем.

Фіги були важливим харчовим продуктом для ізраїльтян. Через це поганий врожай фіг — можливо, пов’язаний з присудом Єгови — був великим лихом (Осії 2:14; Амоса 4:9). Пророк Авакум сказав: «Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б... то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!» (Авакума 3:17, 18).

Символ невірного народу

У Святому Письмі фіги або фігові дерева деколи використовуються як символ. Наприклад, Єремія порівняв вірних вигнанців з Юди до коша добрих фіг раннього врожаю, які зазвичай споживали свіжими. Однак невірних вигнанців було порівняно до поганих фіг, непридатних для їжі, які треба було викинути (Єремії 24:2, 5, 8, 10).

У своїй притчі про неродюче фігове дерево Ісус зобразив Божу терпеливість до єврейського народу. Як уже говорилося, він розповів про чоловіка, який мав у винограднику фігове дерево. Дерево три роки не приносило плодів, і господар вже збирався його зрубати. Але винар сказав: «Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм,— чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його» (Луки 13:8, 9).

Коли Ісус розповідав цю притчу, він уже три роки проповідував, намагаючись зростити віру в людей з єврейського народу. Ісус посилив своє служіння, так би мовити, удобрюючи це символічне дерево — єврейський народ — і даючи йому нагоду почати плодоносити. Але за тиждень перед Ісусовою смертю стало зрозуміло, що народ в цілому відкинув Месію (Матвія 23:37, 38).

І знову Ісус використав фігове дерево, щоб проілюструвати поганий духовний стан народу. Подорожуючи з Віфанії до Єрусалима за чотири дні перед своєю смертю, він побачив велике фігове дерево з пишним листям, але без жодних плодів. Оскільки ранні фіги з’являються одночасно з листям, а деколи навіть раніше, відсутність плодів на дереві свідчила про його непридатність (Марка 11:13, 14)b.

Єврейський народ був, як те неродюче фігове дерево, що своїм здоровим виглядом вводило в оману. Він не приносив угодні Богові плоди і зрештою відкинув самого Сина Єгови. Ісус прокляв неплідне фігове дерево, і наступного дня учні помітили, що воно всохло. Усохле дерево влучно символізувало те, що невдовзі Бог мав відкинути євреїв як свій вибраний народ (Марка 11:20, 21).

«Від дерева ж фіґового навчіться»

Ісус також використав фігове дерево, щоб дати важливий урок про свою присутність. Він сказав: «Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо. Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько,— під дверима!» (Матвія 24:32, 33). Яскраво-зелене листя фігового дерева є помітним і очевидним провісником літа. Подібно й Ісусове видатне пророцтво, записане в 24-му розділі Матвія, 13-му розділі Марка і 21-му розділі Луки є незаперечним доказом його теперішньої присутності як царя Небесного Царства (Луки 21:29—31).

Оскільки ми живемо у такий важливий період, то, безумовно, хочемо ‘навчитися від фігового дерева’. Якщо ми зробимо це і пильнуватимемо духовно, то зазнаємо сповнення величної обіцянки: «Буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею, і не буде того, хто б страшив, бо уста Господа Саваота оце прорекли» (Михея 4:4).

[Примітки]