ЦЕ ЗАВДАННЯ неможливо було виконати за декілька днів, тижнів чи навіть місяців. Та учні Ісуса не марнували часу, а відразу почали проповідувати. А втім, вони не перестали цікавитись темою відновлення. Промовляючи до великого натовпу, який зібрався в Єрусалимі, апостол Петро сказав: «Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку [«відсвіження», Лев.] прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог відвіку устами всіх святих пророків Своїх» (Дії 3:19—21).

Як зауважив апостол Петро, промовляючи до натовпу в Єрусалимі, небо ‘прийняло Ісуса’. І небо справді, так би мовити, тримало в собі Ісуса аж до 1914 року, коли він прийняв царську владу й почав правити як призначений Богом Цар. Згідно з Петровим передреченням, у той час Єгова мусив послати свого Сина, або, інакше кажучи, дозволити Ісусові приступити до виконання своїх обов’язків головної особи в Божих намірах. Ось як символічною мовою описує цю подію Біблія: «І дитину [Боже Царство в руках Ісуса Христа] вродила вона [Божа небесна організація] чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом» (Об’явлення 12:5).