Агора — серце стародавніх Афін

В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ колах Афін був неспокій! На Агорі, тобто торговельній площі, цього грецького міста завжди розголошувалися нові ідеї. А втім, цього разу все було по-іншому. Прибувши в місто, певний єврей здавався ‘проповідником чужих богів’. Він ділився «зо стрічними» незвичними думками. «Що то хоче сказати оцей пустомов?» — запитували зарозумілі епікурейці й стоїки із серйозним обличчям. Афінська Агора була тим місцем, де проводились відкриті дебати майже на всі теми. Але представляти незнайомих богів — це вже занадто! (Дії 17:17, 18).

Саме так недовірливо відреагували афіняни, коли апостол Павло почав перший раз проповідувати на афінській Агорі. Він говорив про Ісуса Христа й воскресіння. Що ж було дивного для афінської культури, яка здавалася сприйнятливою до нових ідей, у цих нових поняттях, представлених на Агорі?

В Афінах з’являється площа

Унікальною була сама Агора, а також основна роль, яку вона відігравала в релігійному й громадському житті афінян. Афінська Агора — це легко похилена ділянка приблизно у 10 гектарів, що простягнулася на північний захід від Акрополя. Здається, що на початку шостого сторіччя до н. е., за життя афінського політичного діяча й законодавця Солона, цей майдан був відведений під міську площу. Заснування демократії в Афінах, яка чимраз більше наголошувала на громадському житті, призвело в початкових роках наступного сторіччя до сплеску будівництва. Це надало Агорі нового життя і важливішої ролі.

Коренем грецького слова агора є дієслово, яке означає «збирати, скликати». Це вказує на використання Агори в ролі головної міської площі для зборів. Агора стала серцем суспільного й громадського життя. Вона була садибою цивільного управління й судочинства, головним місцем торгівлі й ділових справ, сценою театральних вистав, в основі яких лежали грецькі твори, місцем проведення атлетичних показів та уподобаним місцем зборів для інтелектуальних дискусій.

Чи ви б хотіли пройтися серед руїн храмів, колонад, статуй, монументів і громадських будівель афінської Агори? Щоб дізнатися про минуле Агори, полишмо позаду шум і метушню сучасного міста та пройдімося гравійними доріжками серед безмовних мармурових руїн, витесаних брил і розвалених порталів, порослих бур’яном і дикими травами.

Храми, святилища й божества-захисники

Відвідувачів вражає така велика кількість храмів, гробниць і святилищ, присвячених різним божествам. Усе це прислужилося тому, що Агора стала головним центром поклоніння,— другою тільки після Акрополя. Під час золотого віку класичних Афін релігія проникла в усі сфери громадського життя. Отже, різним божествам, яких вважали «божествами-захисниками» урядових департаментів та адміністративних служб, на Агорі були призначені святилища.

Видатним серед цих споруд був храм Гефеста. Богиню Афіну пов’язували з Гефестом. Обидвом цим божествам тут поклонялися як хоронителям мистецтв і ремесел. Археологічні знахідки металевих і керамічних виробів, які вироблялися довкола цього храму, засвідчують про використання вогню і пов’язують цей храм з Гефестом, грецьким богом ремесел. Десь у сьомому сторіччі н. е. цей добре збережений храм перетворили на грецьку православну церкву святого Георгія, але сьогодні він уже не є церквою.

Звичайно, Агора потребувала свого бога-захисника. Ним був Зевс Агорай, уявний інспіратор ораторства, якому присвячено манірно-вишуканий жертовник, витесаний з коштовного пентелійського мармуру. (Порівняйте Дії 14:11, 12). Сусідній жертовник Матері богів розташовувався біля феєричної армії монументів героям.

Трохи далі ми бачимо невеличкий іонійський храм. Географ Павсаній говорить, що це храм Батька-Аполлона. Чому? Тому що, за давньогрецькою легендою, він був батьком Іона, родоначальника іонійців, до яких входили афіняниa. На цьому становищі Аполлон вважався одним з богів-захисників державного адміністративного апарату, зокрема у зв’язку з різними міськими братствами.

Подивившись просто на північ, ми бачимо вапнякові уламки меншого храму, збудованого в середині четвертого сторіччя до н. е. Тут поклонялися Зевсові й Афіні Патрії, головним божествам родових релігійних братств. Членство в цих братствах було бодай не передумовою для афінського громадянства. На іншому боці вулиці можна побачити залишки жертовника Дванадцяти Богів.

У поблизькій стої Зевса Елевтерія знову вшановували це верховне грецьке божество, але тепер як бога свободи й визволення. Ця стоя, або галерея з колонадами, була популярним місцем прогулянок та зустрічей. Говорять, що саме тут зустрічався з друзями відомий філософ Сократ, і вони могли сидіти, вести бесіди або прогулюватися. Для цієї стої було посвячено й пожертвувано багато речей, як, наприклад, щити загиблих в обороні Афін воїнів, що мало прямий зв’язок з визволенням міста від ворогів або із збереженням його свободи.

Панафінейський шлях

Перетнувши Агору по діагоналі, ми дістаємося на широку, гравійну дорогу, яка називається Панафінейським шляхом. Її назва походить від афінського народного свята Панафінеї. Під час того свята цим шляхом несли пеплос богині Афіни від дому процесії (поряд з міською брамою) до Акрополя. Фриз Парфенону допомагає нам уявити пишність і велич святкової процесії. Кіннота, швидкі колісниці, жертовні корови й вівці, юнаки й дівчата, що несуть знаряддя для жертвоприношення. За процесією спостерігали громадяни й гості Афін, для зручності яких архітектори постаралися спроектувати Агору. Наприклад, колонади з терасованими фасадами й сходами майстерно розташовували паралельно до шляху процесій. Чимало висічених у фасадах сходинок могли помістити багато спостерігачів.

«Повне ідолів»

Не дивно, що через таке скупчення храмів, статуй та монументів в апостолі Павлові «кипів його дух, як бачив [він] це місто, повне ідолів» (Дії 17:16). Павла напевно приголомшило й те, що́ він помітив, увійшовши на Агору. Там було стільки фалічних статуй бога Гермеса, що потрібно було цілого портика, відомого під назвою стоя Гермеса, аби помістити їх. Убрання на інших зображеннях Гермеса оздоблені свастиками — символом плодючості й життя. Там була статуя Венери Генетрікс, богині еротичного кохання, а також Діоніса, на якій можна побачити багато фалічних хрестів. Межовий камінь нагадував про «священність» Агори, в якому був резервуар зі «святою» водою для церемоніального очищення всіх тих, хто заходив.

З огляду на таку глибоко релігійну атмосферу, нам не важко з’ясувати, в якому надзвичайно небезпечному становищі був Павло. Його підозрювали в тому, що «він проповідник чужих богів», а тогочасний закон ставив умовою, аби «жодна людина не мала якихось окремих або нових богів і таємно не поклонялася якимсь чужоземним богам, хіба що вони дозволені». Отже не дивно, що цього апостола повели до Ареопагу на допит (Дії 17:18, 19).

Урядовий центр

У круглій споруді, яка називалася фолосом, розташовувався центр афінського уряду. Багато керівників міста ночували в ній, щоб завжди був хтось присутній із відповідальних урядовців. У фолосі зберігався набір зразків ваги й мір. Поблизу були приміщення різних керівних відомств. На північний захід від фолоса на терасі, яка була вирізана в схилі пагорба, стояв будинок засідань ради. Тут проводили засідання п’ятсот членів ради, на яких вони вирішували комітетські справи й підготовляли закони для Зборів.

Ще однією важливою громадською спорудою була Царська стоя. Тут розташовувалася резиденція царського архонта Афін — одного із трьох головних магістратів міста. Звідти він виконував багато адміністративних обов’язків, пов’язаних з релігійними й правовими питаннями. Цілком можливо, що саме сюди наказали з’явитися Сократові, коли його звинуватили в безбожності. Споконвічні закони Афін були викарбувані на стінах будинку, що стояв навпроти стої. На камені перед цією ж будівлею щороку ставали архонти (головні магістрати), щоб складати службову присягу.

Стоя Аттала

Найліпше збереженою будівлею Агори є стоя Аттала. Молодий чоловік Аттал, цар Пергаму (II сторіччя до н. е.), навчався в школах Афін, так само як навчалися декілька інших нащадків царських сімей середземноморського світу. Сівши на трон, він зробив цей розкішний подарунок містові свого альма-матер — стою Аттала.

Основним призначенням стої Аттала було слугувати захищеним і елегантним місцем прогулянок для невимушеного спілкування та обміну думками. З її ярусів і тераси було чудово видно процесії, і її популярність як місця прогулянок посприяла теж успіху цієї споруди як торговельного центру. Держава могла здавати крамниці в оренду торговцям, і цим споруда приносила дохід.

Відреставрована до початкового вигляду, стоя Аттала подає чудовий зразок геометричного проектування. Загальні пропорції, витончені масштабні відмінності нижнього й верхнього ордеру колон, цікава гра світла й тіні, а також розкіш і вишуканість матеріалів — все це робить її унікальною. Тут різними способами згладжується монотонність, зокрема завдяки використанню трьох типів колонних капітелей: доричного, іонічного та єгипетського.

Місце культурної діяльності

Концертний зал був будівлею, що служила сценою для багатьох культурних подій Афін. Це був подарунок Віпсанія Агріппи, зятя римського імператора Августа. Його фасадна частина була вимощена з багатоколірного мармуру. Зал, що вміщав приблизно 1000 осіб, мав десь 25 метрів завширшки й спочатку був покритий дахом без внутрішніх опор. Це найсміливіший з відомих в античному світі експериментів щодо побудови даху! Проте, мабуть, більшість тамтешніх вистав були сумнівними для правдивих християн з високими моральними нормами (Ефесян 5:3—5).

Допитливі особи стародавніх часів, напевно, відвідували бібліотеку Пантана. В її стінах було багато поличок, куди складали рукописні сувої на папірусі й пергаменті. Головне приміщення бібліотеки виходило на захід, і через ряд колон відвідувач міг бачити колонне подвір’я — затишне місце для прогулянок, читання й роздумів. Було знайдено напис з двома правилами бібліотеки, а саме: «Не можна забирати з собою жодної книги» і «[Бібліотека] працює з першої до шостої години».

Агора сьогодні

В останні роки працівники Американського інституту класичних досліджень майже повністю розкопали Агору. Мирно спочиваючи в тіні високого Акрополя, нині вона стала уподобаним місцем туристів, які хочуть коротко ознайомитися з історією античних Афін.

Сусідній Монастіракський ринок, від якого рукою подати до Агори й Акрополя,— це ще один дивовижний світ. Цей ринок допомагає відвідувачеві пройнятися дивним, але приємним духом грецького фольклору й гомінкої атмосфери, немов на центральноазіатському базарі з його жвавим торгом. Безсумнівно, відвідувачі також побачать там Свідків Єгови, які радісно роблять те саме, що робив понад 1900 років тому апостол Павло,— публічно діляться доброю новиною про Боже Царство «зо стрічними».

[Примітка]

[Рамка на сторінці 28]

Комерція в Афінах

Агора була не тільки серцем інтелектуальних і цивільних справ Афін, але й головною торговельною площею міста. Афіни стали центром комерції та уславилися цінністю своєї твердої валюти й скрупульозністю архонтів, які були уповноважені перевіряти, чи всі ділові операції є чесні й справедливі.

З Афін експортувалося вино, оливкову олію, мед, мармур і такі промислові товари, як кераміку та оброблені метали. Взамін сюди здебільшого імпортували пшеницю. Оскільки Аттика (район довкола Афін) не виробляла в достатній кількості продуктів для своїх жителів, норми торгівлі були суворими. Ринок у Піреї (афінський порт) завжди повинен був мати для міста й армії достатньо свіжих провіантів. А торговцям не дозволялося складува́ти припаси, щоб пізніше в час скрути продавати їх за завищеними цінами.