«Священне служіння, пов’язане з вашою здатністю розмірковувати»
«Повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу [«священне служіння, пов’язане з вашою здатністю розмірковувати», НС]» (РИМЛЯН 12:1).
1, 2. Чим вивчення біблійних принципів і їхнього застосування в житті подібне до засвоєння іноземної мови?
ЧИ ВИ колись вивчали іноземну мову? Якщо так, то напевно погодитесь, що це досить важко. Вимагається чогось більшого, ніж тільки вивчити нові слова. Щоб досконало володіти мовою, також потрібно засвоїти граматику. Вам потрібно зрозуміти, як пов’язувати і сполучати між собою слова, щоб формувати завершені думки.
2 Це чимось нагадує те, як ми набуваємо знання з Божого Слова. Вимагається чогось більшого, ніж тільки вивчення окремих біблійних віршів. Ми також мусимо засвоїти біблійну граматику, так би мовити. Нам потрібно зрозуміти, як вірші пов’язані між собою і як у них подаються принципи, котрі можна застосовувати в щоденному житті. Таким чином ми можемо стати ‘досконалими [«повністю компетентними», НС], до всякого доброго діла готовими’ (2 Тимофія 3:17).
3. Яка зміна стосовно служіння Богові відбулася в 33 році н. е.?
3 Під Мойсеєвим Законом вірність можна було здебільшого виявляти через непохитне додержання чітко визначених правил. Однак у 33 році н. е. Єгова скасував Закон, по суті ‘прибивши його на хресті’, на якому було страчено Його Сина (Колосян 2:13, 14). Відтоді вже не було потреби давати Божому народу довгий перелік жертв, які слід приносити, і правил, яких треба дотримуватися. Їм же було сказано: «Повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу [«священне служіння, пов’язане з вашою здатністю розмірковувати», НС]» (Римлян 12:1). Так, християни повинні були віддатися служінню Богові всім своїм серцем, душею, розумом і силою. (Марка 12:30; порівняйте Псалом 110:3). Але що означає виконувати «священне служіння, пов’язане з вашою здатністю розмірковувати»?
4, 5. Чого вимагає служіння Єгові, пов’язане з нашою здатністю розмірковувати?
4 Вислів «здатність розмірковувати» є перекладом грецького слова ло·ґі·ко́с, що означає «розумний» або «той, хто має здатність мислити». Божих служителів закликається користуватися своїм навченим Біблією сумлінням. Замість того щоб брати за основу своїх рішень безконечні правила, християни повинні уважно розцінювати біблійні принципи. Їм потрібно розуміти «граматику» Біблії, тобто як у ній пов’язані між собою різні принципи. Таким чином, завдяки своїй здатності розмірковувати християни можуть робити врівноважені рішення.
5 Чи це означає, що для християн немає закону? Зовсім ні. У Християнському грецькому Святому Письмі чітко забороняється ідолопоклонство, статева неморальність, вбивство, обман, спіритизм, зловживання кров’ю і засуджується багато інших гріхів (Дії 15:28, 29; 1 Коринтян 6:9, 10; Об’явлення 21:8). Але ми повинні використовувати свою здатність розмірковувати, щоб навчатись і застосовувати біблійні принципи повніше, ніж це вимагалося від ізраїльтян. Для цього потрібно приділяти час і докладати зусиль, що можна порівняти з вивченням іноземної мови. Яким чином можна розвивати свою здатність розмірковувати?
Розвивайте свою здатність розмірковувати
6. Що включає в себе вивчення Біблії?
6 По-перше, ми мусимо мати палке бажання навчатися з Біблії. Боже натхнене Слово «корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2 Тимофія 3:16). Нам не слід завжди сподіватися того, що розв’язання певної проблеми можна буде знайти в якомусь одному біблійному вірші. Натомість нам, можливо, потрібно розглядати декілька віршів, які проливають світло на особливу ситуацію або проблему. Нам потрібно робити старанні пошуки, аби дізнатися, що думає про це Бог (Приповістей 2:3—5). Ми теж потребуємо мати розуміння, бо «розумний знайде мудрі поради» (Приповістей 1:5, Деркач). Розумна людина розглядає окремі моменти справи і тоді з’ясовує, як вони поєднуються між собою. Вона складає все це докупи, наче частинки малюнка-мозаїки, аби побачити цілу картину.
7. Як батьки можуть розмірковувати про біблійні принципи, котрі стосуються покарання?
7 Наприклад, розгляньмо, що означає бути батьками. У Приповістей 13:24 говориться, що батько, який любить свого сина, «шукає для нього картання». Зосереджуючись лише на цьому вірші, хтось міг би наводити його, щоб виправдовувати суворе, безжалісне карання. Проте в Колосян 3:21 дається врівноважена вказівка: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» Батьки, які користуються своєю здатністю розмірковувати й узгоджують ці принципи між собою, не вдаватимуться до покарання, яке можна назвати «ганебним». Вони будуть ставитись до своїх дітей з теплотою, чуйністю і гідністю (Ефесян 6:4). Отже, у справі виконання ролі батьків або в чомусь іншому, де заторкуються біблійні принципи, ми можемо розвивати свою здатність розмірковувати, якщо беремо до уваги всі пов’язані із цим чинники. Завдяки цьому ми можемо зрозуміти «граматику» біблійних принципів, Божу волю і те, як усе це здійснювати.
8. Як ми можемо уникати суворих і догматичних поглядів, коли йдеться про розваги?
8 Другий спосіб, в який ми можемо розвивати свою здатність розмірковувати, полягає в тому, щоб уникати суворих і догматичних поглядів. Негнучкість у мисленні перешкоджає розвитку нашої здатності розмірковувати. Зверніть увагу на розваги. Біблія говорить: «Ввесь світ лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, Укр. Катол. Ун-т). Чи це означає, що всі світські книжки, кінофільми або телепрограми є зіпсутими і сатанинськими? Такий погляд навряд чи можна назвати розсудливим. Звичайно, дехто може постановити триматися на віддалі від телебачення, кіно або світської літератури. Це їхнє право, і їх не слід за це критикувати. Але й вони не повинні примушувати інших вдаватися до таких обмежень. Товариство публікує статті, де підкреслюються принципи, які допомагають нам бути мудрими і розбірливими у справах відпочинку або розваг. Виходити за рамки цих вказівок і піддавати себе дії аморального мислення, грубого насилля або спіритизму, якими просякнуті розваги цього світу,— вкрай нерозсудливо. Дійсно, мудрий вибір розваг вимагає, щоб ми користувалися своєю здатністю розмірковувати, аби, застосовуючи біблійні принципи, мати чисте сумління перед Богом і людьми (1 Коринтян 10:31—33).
9. Що мається на увазі під висловом «повна проникливість»?
9 Більшість сьогоднішніх розваг взагалі не личить християнамa. Тому ми мусимо навчати свої серця ‘ненавидіти зло’, щоб не стати подібними до тих, хто в першому сторіччі ‘втратив усяке почуття моралі’ (Псалом 97:10; Ефесян 4:17—19, НС). Нам потрібно «точного знання і повної проникливості», щоб розмірковувати про такі справи (Филип’ян 1:9, НС). Грецьке слово, яке перекладене словом «проникливість», вказує на «тонке моральне сприйняття». Це слово стосується буквальних зовнішніх людських чуттів, як, скажімо, зору. Коли йдеться про розваги або будь-яку іншу справу, в котрій потрібно робити особисте рішення, наше моральне чуття потрібно фокусувати так, щоб ми могли розрізняти не тільки різко визначені, чорно-білі ділянки, але й проміжні відтінки. Водночас, застосовуючи біблійні принципи, ми не повинні вдаватись до крайності і настоювати на тому, аби всі наші брати поводились так само (Филип’ян 4:5).
10. Що ми можемо дізнатися про особистість Єгови, беручи до уваги 15-й Псалом?
10 Третій спосіб, в який ми можемо розвивати свою здатність розмірковувати,— це намагатися зрозуміти мислення Єгови і глибоко вкоренити його в наших серцях. Через своє Слово Єгова виявляє свою особистість і свої норми. Наприклад, у 15-му Псалмі ми знаходимо характеристику людини, яку Єгова запрошує в гості до свого намету. Така людина чинить праведність, говорить правду у своєму серці, дотримується своїх обіцянок і не визискує інших. Читаючи цей псалом, запитайте себе: «Чи я маю такі риси? Чи Єгова запросив би мене в гості до свого намету?» Наше вміння розрізняти поліпшується, коли ми погоджуємо свої шляхи і мислення зі шляхами і мисленням Єгови (Приповістей 3:5, 6; Євреїв 5:14).
11. Як фарисеї ‘обминули суд та Божу любов’?
11 Власне в цьому цілком схибили фарисеї. Вони знали технічний бік Закону, але не могли збагнути його «граматики». Вони могли цитувати напам’ять силу-силенну подробиць Закону, але не охопили розумом Особистості, яка стояла за всім цим. Ісус їм сказав: «Ви десятину даєте з м’яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов» (Луки 11:42). Фарисеї не змогли користуватися своєю здатністю розмірковувати, бо були невблаганні розумом і затверділі серцем. Їхнє непослідовне міркування виявилося тоді, коли вони засудили Ісусових учнів, бо ті зривали колоски і їли зерно в суботу, але пізніше, в той же день, фарисеї не відчували жодних мук сумління, коли змовлялись заподіяти Ісусові смерть! (Матвія 12:1, 2, 14).
12. Як ми можемо бути у більшій гармонії з Єговою як з Особою?
12 Ми не хочемо бути такими, як фарисеї. Наше знання з Божого Слова повинно допомагати нам бути у більшій гармонії з Єговою як з Особою. Як це робити? Декому допомогло прочитувати якийсь уривок з Біблії або з біблійної літератури, а потім роздумувати над такими запитаннями: «Що це вчить мене про Єгову та його риси? Як я можу відображати риси Єгови в стосунках з іншими?» Глибокі роздуми над такими запитаннями допомагають розвивати нашу здатність розмірковувати і дають нам змогу ставати «наслідувачами Богові» (Ефесян 5:1).
Раби не людей, а Бога і Христа
13. В якому розумінні фарисеї поводилися, немов моральні диктатори?
13 Старійшини повинні дозволяти тим, хто є під їхньою опікою, користуватися своєю здатністю розмірковувати. Члени збору не є рабами людей. «Коли б догоджав я ще людям,— написав Павло,— я не був би рабом Христовим» (Галатів 1:10; Колосян 3:23, 24). На противагу цьому фарисеї хотіли, аби люди вважали, що мати схвалення людей, а не Бога, є важливішим (Матвія 23:2—7; Івана 12:42, 43). Фарисеї зробили себе моральними диктаторами, які створили свої правила і потім судили інших згідно з тим, наскільки вони відповідають цим правилам. Навчене Святим Письмом сумління тих, хто йшов за фарисеями, притуплялося, і, як наслідок, вони ставали рабами людей.
14, 15. а) Як старійшини можуть показати, що вони є співпрацівниками з отарою? б) Як старійшини повинні ставитись до справ, котрі стосуються сумління?
14 Сьогоднішні християнські старійшини знають, що, в основному, отара не підзвітна їм. Кожен християнин або християнка повинні нести свою ношу (Римлян 14:4; 2 Коринтян 1:24; Галатів 6:5, НС). Власне так повинно бути. Справді, якби члени отари мали бути рабами людей і слухатись лише тому, що їх контролюють, то чим би вони займалися, коли б не було поблизу цих чоловіків? Павло мав підставу радіти филип’янами: «Ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння». Вони були справжніми рабами Христа, а не Павла (Филип’ян 2:12).
15 Тому в справах сумління старійшини не роблять рішень за тих, хто є під їхньою опікою. Вони пояснюють біблійні принципи, що торкаються конкретної справи, і потім особи, котрих це стосується, використовуючи свою здатність розмірковувати, самі роблять рішення. Це серйозна відповідальність, однак сама людина повинна нести її.
16. Яка система вирішення проблем існувала в Ізраїлі?
16 Пригадайте час, коли, щоб керувати Ізраїлем, Єгова користувався суддями. Біблія нам повідомляє: «Того часу не було царя в Ізраїлі,— кожен робив, що здавалося правдивим в його очах» (Суддів 21:25). Однак Єгова постарався, щоб його народ мав керівництво. У кожному місті були старші чоловіки, які могли надати зрілу допомогу, коли виникали різні питання і проблеми. Крім того, левити-священики діяли на добро народу, навчаючи його Божих законів. Коли виникали особливі труднощі, первосвященик міг попросити поради у Бога, користуючись урімом і туммімом. У праці «Проникливість у суть Святого Письма» (англ.) говориться: «Людина, яка погоджувалась прийняти допомогу, яка здобувала знання про Бога і застосовувала його в житті, мала надійний провід для свого сумління. І тоді, коли вона робила те, ‘що здавалося правдивим в її очах’, це не призводило до негативних наслідків. Єгова дозволяв людям виявляти охоче й неохоче мислення і поведінку» (том II, сторінки 162, 163)b.
17. Як старійшини можуть показати, що вони дають пораду згідно з Божими, а не своїми нормами?
17 Подібно до ізраїльських суддів і священиків, старійшини збору надають зрілу допомогу, щоб розв’язати певні проблеми, і дають цінні поради. Інколи вони навіть ‘докоряють, забороняють, переконують з терпеливістю та з наукою’ (2 Тимофія 4:2). Вони роблять це згідно з Божими, а не з власними нормами. Яким же ефективним є те, коли старійшини дають гарний приклад і стараються досягнути сердець!
18. Чому зусилля старійшин є особливо ефективними тоді, коли вони досягають сердець?
18 Серце є «двигуном» нашої християнської діяльності. Тому Біблія говорить: «З нього походить життя» (Приповістей 4:23). Старійшини, які дають поштовх серцям, бачать, що внаслідок цього брати і сестри відчувають спонуку докладати всіх зусиль у служінні Богові. Члени збору матимуть у собі «самопуск», і тому іншим не буде потрібно завжди підштовхувати їх. Єгова не хоче вимушеного послуху. Він хоче, щоб його слухалися від сповненого любов’ю серця. Старійшини можуть заохочувати до такого служіння, що спонукане серцем, допомагаючи членам отари розвивати здатність розмірковувати.
Розвивайте «розум Христів»
19, 20. Чому нам необхідно розвивати розум Христів?
19 Як було зазначено, не достатньо просто знати Божі закони. «Дай мені зрозуміти,— просив псалмоспівець,— і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!» (Псалом 119:34). У своєму Слові Єгова виявив, яким є «розум Христів» (1 Коринтян 2:16). Ісус дав нам досконалий приклад, бо служив Єгові, користуючись своєю здатністю розмірковувати. Він розумів Божі закони та принципи і безпомилково застосовував їх. Навчаючись з його прикладу, ми ‘зможемо зрозуміти... що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання’ (Ефесян 3:17—19). Безумовно, знання з Біблії про Ісуса значно перевершують високі академічні знання; вони чітко змальовують те, ким є сам Єгова (Івана 14:9, 10).
20 Отже, вивчаючи Боже Слово, ми можемо розуміти погляд Єгови на певні справи і робити врівноважені рішення. Для цього необхідно докладати зусиль. Ми повинні ставати старанними дослідниками Божого Слова, загострюючи свою увагу на особистості Єгови і його нормах. Ми немов би засвоюємо нову граматику. Крім того, ті, хто це робить, слухаються Павлового прохання ‘повіддавати свої тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу нашу [«на священне служіння, пов’язане з нашою здатністю розмірковувати», НС]’ (Римлян 12:1).
[Примітки]
a Це стосується розваг демонічного, порнографічного або садистичного характеру, а також так званих сімейних розваг, що сприяють моральному безладдю або вседозволеності, з чим християни не можуть погодитись.
b Опублікована Товариством Вартової башти.
Чого ви навчилися?
◻ Яка зміна, стосовно служіння Богові, відбулась у 33 році н. е.?
◻ Як ми можемо розвивати свою здатність розмірковувати?
◻ Як старійшини можуть допомагати членам отари ставати рабами Бога і Христа?
◻ Чому ми повинні розвивати «розум Христів»?
[Ілюстрація на сторінці 23]
Старійшини допомагають іншим користуватися своєю здатністю розмірковувати.