Тіштесь надією на царство

«Тіштесь надією, утиски терпіть» (РИМЛЯН 12:12).

1. Чому у спілкуванні з Єговою знаходиться радість, і що апостол Павло заохочував християн робити?

«БЛАЖЕННИЙ Бог» (1 Тимофія 1:11). Як гарно цей вислів зображає Єгову! Чому? Тому що Єгова дуже радіє із Свого творчого діла. Тому що Єгова є джерелом усього добра з якого ми самі зазнаємо щастя, тому всі Його інтелігентні створіння можуть зазнавати щастя в спілкуванні з Ним. Дуже придатно, апостол Павло заохочував християн оцінювати радісний привілей знати Бога Єгову, бути вдячним за всі Його чуденсі дари створювання, і радіти з Його люблячої доброти. Павло написав: «Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: Радійте?» (Филип’ян 4:4; Псалом 104:31).

2. Яка надія доводить до великої радості, і що християн заохочується робити щодо цієї надії?

² Чи християни слухаються цього Павлового напучування? Певно що слухаються! Духовні брати Ісуса Христа дуже радіють славетною надією, яку Бог зробив можливою для них (Римлян 8:19​-21; Филип’ян 3:20, 21). Так, вони знають, що матимуть участь у здійсненні великих надій людства на майбутнє, живих як і померлих, служінням з Христом у Його небесному царському уряді. Уявіть собі їхню радість з привілею співспадкоємства з Христом і служіння в ролі царів і священиків! (Об’явлення 20:6). Вони ще більше радітимуть як будуть допомагати вірним людям вдосконалюватися й давати їм керівництво у відновленню Раю на землі! Справді, всі Божі слуги мають «надію вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог» (Тита 1:2). Маючи на увазі цю чудесну надію, апостол Павло заохочує всіх християн: «Тіштеся надією» (Римлян 12:12a.

Правдива радість — властивість серця

3, 4. (а) Що значить вислів «радіти», і як часто християни повинні радіти? (б) Що таке правдива радість, і від чого вона залежна?

³ «Радіти» значить відчувати й виражати веселість: і не значить завжди виражати радісну нестриманість. Дієслова, які дорівнюють єврейському й грецькому словам, які у Біблії перекладаються словами «радість», «радіння», і «веселитися» виражають внутрішні почуття, як і зовнішнє виявляння радості. Християн заохочується «радіти», «завжди радіти» (2 Коринтян 13:11; 1 Солунян 5:16).

⁴ Але як же людині завжди радіти? Це можливо тому що правдива радість є властивість серця, глибока внутрішня духовна властивість (Повторення Закону 28:47; Приповістей 15:13; 17:22). Це плід Божого духа, якого Павло згадує саме після любові (Галатів 5:22). Будучи внутрішньою властивістю, радість не є залежна від зовнішнього, а навіть від наших братів. Вона залежна від Божого святого духа, і зароджується з глибокого внутрішнього задоволення через розуміння правди, надії на Царство, і що своїми вчинками ви задовольняєте Єгову. Тому радість не є тільки характерна риса з якою ми народжуємося; це частина «нової особистості», збірка властивостей, які відзначали Ісуса Христа від інших людей (Ефесян 4:24; Колосян 3:10).

5. Коли і як виражається зовнішня радість?

⁵ Хоч радість є властивість серця, то її деколи можна виражати зовнішньо. Як? Радість може виявлятися сяяням обличчя або дійсним підскакуванням з радості (1 Царів 1:40; Луки 1:44; Дії 3:8; 6:15). Чи це значить, що небалакуючі або люди, які не усміхаються завжди не мають радості? Ні! Правдива радість не виражається безперестанним щебетанням, сміхом, усміхами, або посмішками. Через обставини, радість виражається в різні способи. У Залі Царства ми не є близькими по духу тільки через радість, краще, через любов до братів.

6. Чому християни завжди можуть радіти навіть усупереч неприємним обставинам?

⁶ Безперестанне радіння — це внутрішня незмінність як сердечна риса нової християнської особистості. Через це людина завжди може радіти. Правда, деколи ми стаємо розтурбовані через неприємні обставини. Усе ж таки можемо радіти в серці. Декотрі ранні християни попали в рабство під прикрими панами. Чи християни в такому становищі можуть завжди радіти? Так, тому що мають надію на Царство й радість у серцях їхніх (Івана 15:11; 16:24; 17:13).

7. (а) Що Ісус сказав про радість під час горя? (б) Що допомагає нам тривати як зносимо горе, і хто є найкращим прикладом цього?

⁷ Саме після того як апостол Павло сказав: «Тіштесь надією», то додав: «Утиски терпіть» (Римлян 12:12). Ісус також говорив про радість під час горя, як сказав у Матвія 5:11, 12: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть,.. Радійте та веселіться,— нагорода бо ваша велика на небесах!» Радіння й веселість про які Ісус говорив не завжди виражаються зовнішньо; це просто те глибоке внутрішнє задоволення, якого людина зазнає тому що задовольняє Єгову й Ісуса Христа тоді як піддається випробуванні (Дії 5:41). Дійсно, радість допомагає нам витримувати випробування (1 Солунян 1:6). У цьому, Ісус дав нам гарний приклад. Святе Письмо каже, що Ісус: «Через радість поставлену перед Нього, витерпів стовпа тортур» (Євреїв 12:2, НС).

Тіштеся надією; всупереч складним ситуаціям

8. Які проблеми християни ще можливо будуть зносити, але чому вони не руйнують їм радість?

⁸ Служіння Єгові не звільняє нас від проблем. Можуть виникати складні ситуації в родині, через економічні труднощі, нездужання, або смерть улюбленого. Тоді як такі обставини доводять до смутку, то не руйнують нам основу на радіння надією на Царство, — внутрішню радість у нашому серці (1 Солунян 4:13)

9. Які проблеми Авраам зносив, і як ми знаємо що він радів у серці?

⁹ Візьміть Авраама за приклад. Його життя не все було приєне. У нього були родинні проблеми. Виникла суперечка між наложницею, Аґарою, а його дружиною, Саррою (Буття 16:4, 5). Ізмаїл насміхався і переслідував Ісака (Буття 21:8, 9; Галатів 4:29). Зрештою йому померла улюблена дружина, Сарра (Буття 23:2). Всупереч таким ситуаціям, Авраам радів надією на Насіння Царства, Насіння Авраама, Яким усі родини землі будуть благословити себе (Буття 22:15​-18). З радінням у його серці, Авраам сто років вірно служив Єгові після виходу з Ура. Тому про нього написано так: «Чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець». Тому що Авраам непохитно вірив у майбутнє Месіанське Царство, то Господь Ісус, будучи призначений Богом на Царя, міг сказати: «Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій,— і він бачив, і тішився» (Євреїв 11:10; Івана 8:56).

10, 11. (а) Яку боротьбу християни ведуть, і як нас визволено? (б) Що надолужує наші немочі вести досконалу боротьбу проти грішного тіла?

¹⁰ Будучи недосконалими, ми теж мусимо боротися з грішним тілом, яка то боротьба, щоб чинити добро може завдавати нам горе. Але боротьба з нашими слабкостями не значить, що ми не маємо надії. Через цю боротьбу Павло почував себе дуже нещасним і сказав: «Хто мене визволить від тіла цієї смерті? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!» (Римлян 7:24, 25). Ми визволяємося жертвою Ісуса Христа (Римлян 5:19​-21).

¹¹ Христова викупна жертва надолужує нашу неспроможність вести боротьбу досконало. Ми можемо тішитися цим викупом тому що маємо чисту совість і прощення гріхів. У Посланні до євреїв 9:14, Павло говорить про «кров Христа», яка може «очистити наше сумління від мертвих учинків». Тому християни не повинні обтяжувати совість осудженням і почуттям провинності. Це, як і надія закладають міцну основу на веселе радіння (Псалом 103:8​-14; Римлян 8:1, 2, 32). Обдумання нашої надії заохочує нас вести успішну боротьбу.

Пам’ятаймо нашу надію

12. Яку надію помазані християни можуть обмірковувати?

¹² Духом помазаний останок, як і інші вівці конче повинні пам’ятати їхню «надію спасіння» і зодягатись в неї як у охороняючий шолом (1 Солунян 5:8). Помазані християни можуть вдумуватись у чудесний привілей безсмертності на небі, мати доступ до Бога Єгови, і особисто спілкуватися з прославленим Ісусом Христом, апостолами як і решту 144 000, які протягом століть уже доказали їхню вірність. Який ж невимовний достаток з ким спілкуватися!

13. Як помазаний останок на землі почувається про свою надію?

¹³ Що тих кількох помазаних ще на землі думають про їхню надію на Царство? Їхню надію можна підсумувати словами одного з них яких охрещеного ще в 1913 році: «Наша надія певна, повністю здійснеться кожному з 144 000 співспадкоємців Христа, малої отари до такої міри, що потрясає уявлення. Ми, з останка, присутні в 1914 році, сподіваючись забрання на небо, не загубили дорогоцінної надії. Вона буяє в наших серцях як завжди, і чим довше мусимо чекати здійснення нашої надії, то тим більше оцінюємо її. Ця надія варта нашого чекання, навіть коли б треба чекати мільйон років. Я ще ніколи так не оцінював нашої надії, і ніколи не хочу перестати оцінювати її. Надія малої отари також запевняє надію великого натовпа інших овець яка напевно здійснеться, і перевищить нашу найяскравішу уяву. Тому ми непохитно держимося надії до цих пір, і будемо держатися її аж поки Бог не виявиться вірним Своїм «дорогоцінним і грандіозним обіцянкам» (2 Петра 1:4; Числа 23:19; Римлян 5:5).

Радійте тепер надією на Рай

14. Яку надію великий натовп пам’ятає?

¹⁴ Таке вираження радісної віри вселяє у великий натовп інших овець величні причини на радіння (Об’явлення 7:15, 16). Вони мусять пам’ятати їхню надію на виживання Армагеддону. Так, чекати на Боже Царство, щоб воно виправдило усесвітній суверенітет Бога Єгови й освятило Його славетне Ім’я у великому горі, в якому будуть зничені всі лукаві на землі, над якими Диявол був богом. Яка ж радість вижити те велике горе! (Даниїла 2:44; Об’явлення 7:14).

15. (а) Яке зцілення Ісус виконував під час Його служіння на землі, і чому? (б) Які потреби матимуть ті що виживуть Армагеддон відносно здоров’я, і чому вони інакші від воскреслих?

¹⁵ В Об’явлення 7:17 говориться про великий натовп і каже: «Агнець... буде їх пасти, і водитиме їх до джерело вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!» Хоч це пророцтво сповняється в духовному значенні в наш час, то ті хто залишиться живим у Армагеддоні побачить його буквальне сповнення. Як? Що Ісус робив протягом Його служінна на землі? Він зціляв калік, розкривав вуха глухим, а очі сліпим, зціляв на проказу, параліч, і «вздоровлював усяку недугу та неміч усяку» (Матвія 9:35; 15:30, 31). Чи ж це не те, що християнам потрібне в наш час? Великий натовп виживе в новий світ з безсиллям і немочама старого. Що Агнець зробить про це становище? Потреби тих які виживуть Армагеддон будуть інакші від потреб воскреслих. Воскреслі будуть наново створені в здорових тілах, хоч недосконалих. Через чудо воскресіння, їм зцілення непотрібне. З другого боку, через виняткове виживання Армагеддону, багатьом з великого натовпу буде потрібне чудесне зцілення. Очевидно, головний намір Ісусових зцілень був зобразити на підбадьорення великого натовпу радісну надію не тільки не виживання, але й будуть зцілення недуг.

16. (а) Коли ті що виживуть Армагеддон можуть бути чудесно зцілені, і з якими наслідками? (б) З якої надії ми будемо продовжувати радіти протягом Тисячоліття?

¹⁶ Логічно, ті що зостануться живими в Армагеддон чудесно зцілені будуть саме підся Армагеддону й перед воскресінням померлих. (Ісаї 33:24; 35:5, 6; Об’явлення 21:4; порівняйте Марка 5:25​-29). Тоді людям не будуть потрібні окуляри, палиці, милиці, крісла на колесах, штучних зуби, слухові апарати, тощо. Яка ж причина на радіння! Як гарно таке раннє зцілення Ісусом узгоджується з ролею тих які виживуть Армагеддон як основа нової землі! Вони будуть зцілені зі всіх недуг, щоб енергійно взятися до завдання перед ними, палко чекаючи чудесної діяльності протягом Тисячоліття, не будучи обтяжені тягарем старого світу. Так, навіть після Армагеддону, великий натовп радітиме тією чудесною надією на досконале тілесне життя при кінці тисячу років. Протягом Тисячоліття, вони радітимуть надією досягнення тієї щасливої мети.

17. Якою радістю ми будемо буяти протягом відновлення Раю на землі?

¹⁷ Якщо це ваша надія, то вдумуйтеся в радість брати участь у відновленні Раю на землі (Луки 23:42, 43). Немає сумніву, що ті хто виживе Армагеддон очистять землю, щоб люди воскресали до приємних місцевостей. Похорони заступляться вітанням воскреслих, а навіть власних улюблених. Також подумайте про спілкування з вірними чоловіками й жінками минулих століть. З ким ви хотіли б поговорити? Авелем, Енохом, Ноєм, Йовом, Авраамом, Саррою, Ісаком, Яковим, Йосипом, Мойсеєм, Ісусом Навіном, Рахавою, Деворою, Самсоном, Давидом, Іллєю, Єлисеєм, Єремією, Єзекіїлем, Даниїлом, чи Іваном Хрестителем? Ця також є частиною вашої чудової надії. Ви будете розмовляти з ними, навчатися від них, і співробітничати з ними в переміненні цілої землі на рай.

18. Яку додаткову радість можна обмірковувати?

¹⁸ Також уявіть собі здоровий харч, свіжу воду, і чисте повітря, коли земля відновиться до досконалої екологічної рівноваги з якою Єгова створив її. Життя в той час не буде тільки бездіяльне задоволення від досконалості, але активне й цілеспрямоване участю в радісних діяльностях. Уявіть собі всесвітню громаду людей вільну від злочину, егоїзму, заздрості, сварок — братерство в якому всі розвиватимуть плід Божого духа. Яка ж хвилююча можливість! (Галатів 5:22, 23).

Надія чудового життя

19. (а) Коли зазнається радість про яку Павло говорить у Римлян 12:12? (б) Чому ми повинні постановити, щоб труднощі життя не зруйнували нам надію?

¹⁹ Здійснення сподіваного вже не є надією, отже, саме тепер в час на радіння, якого Павло заохочує в Римлян 12:12 (Римлян 8:24). Тільки думати про майбутні благословення під Божим Царством є причиною на радіння тією надією саме тепер. Постановіть, щоб трудності життя в цьому зіпсованому світі не зруйнували вашої славетної надії. Не втомлюйтеся і не переставайте служити Богові. Не здіймайте очей з здійснення майбутньої надії (Євреїв 12:3). Відцуратися від християнського шляху не розв’яже ваших проблем. Пам’ятайте, людина яка перестане служити Богові через тягарі теперішнього життя не позбувається тих тягарів. Але коли людина пропустить нагоду, то також пропустить можливість на радіння з чудесної надії на майбутність.

20. Як надія на Царство впливає на сприймаючих її, і чому?

²⁰ Слуги Єгови мають усяку причину прожватии щасливим життям. Через веселу, надихаючу надію, вони проживають цілеспрямованим життям. Вони не зберігають цієї радісної надії тільки для себе самих, але енергійно проповідують її іншим людям (2 Коринтян 3:12). Тому сприймаючі надію на Царство мають довір’я, і стараються підбадьорювати ще інших проповідуванням доброї новини від Бога. Це наповнює життя сприймаючих їхню звістку найчудеснішою надією, яка вже будь-коли проповідувалася людству взагалі — надією на Царство, яке відновить Рай на землі. Коли б люди й не слухали цієї звістки, то ми продовжуємо радіти через власну надію. Ті що не слухають звістки зазнають утрату; а ми ні (2 Коринтян 4:3, 4).

21. Що вже близьке, і як ми повинні оцінювати нашу надію?

²¹ Бог обіцяє: «Ось нове все творю!» (Об’явлення 21:5). Новий світ і його чарівні та вічні благословення вже близькі. Наша надія — життя на небі або в Раю на землі — дорогоцінна; не цурайтеся її. У ці критичні дні, все більше й більше, вважайте надію «для душі як котвиця, міцна та безпечна». Ми покладаємо надію на Єгову, «вічну твердиню», і тому маємо міцну та підбадьорюючу причину саме тепер «радіти надією перед нами» (Євреїв 6:19; Ісаї 26:4).

[Примітка]

Самоперевірка пройденого

◻ Яка є найбільша надія людства?

◻ Що це правдива радість?

◻ Коли ті, які виживуть Армагеддон правдоподібно будуть чудесно зцілені?

◻ Чому ми не повинні дозволити труднощам життя зруйнувати нашу надію?

◻ Якої радості ви сподіваєтеся в новому світі?

[Ілюстрація на сторінці 9]

Чи ж ваше серце не сповнювалося б радості бачити зцілення, які Ісус виконував?

[Ілюстрація на сторінці 10]

Радіючі надією на Царство заохочують інших людей проповідуванням своєї надії?