«Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас»
До і після. Біблійні принципи все докорінно змінили
АДРІАН у молодості був агресивним і бунтівливим. Через свій запальний характер він нерідко вибухав гнівом. Він пив, курив і вів неморальне життя. Адріан був па́нком і носив на тілі татуювання, в якому відображалися його анархічні погляди. Описуючи ті роки, він каже: «Я стригся як панк, склеював волосся, щоб воно стояло, і деколи фарбував його в червоний або інший колір». Адріан також носив сережку в носі.
Хлопець почав жити у занедбаному домі з кількома такими ж молодими людьми. Вони вживали алкоголь і наркотики. «Я брав наркотик «спід» і вводив його разом з валіумом, а також приймав усе, що потрапляло під руки,— пригадує Адріан.— Коли не було наркотиків чи клею, я зціджував з чужих автомобілів бензин і ним доводив себе до сп’яніння». Ставши вуличним злочинцем, він був агресивним і небезпечним. Як правило, з ним ніхто не хотів мати діла. У той же час репутація Адріана приваблювала до нього поганих товаришів.
З часом Адріан зрозумів, що його «друзі» водилися з ним тільки тому, що сподівалися щось з того мати. Крім того, він зробив висновок, що «гнів та насилля не принесли нічого доброго». Через почуття порожнечі та розчарування Адріан покинув своїх товаришів. Якось він знайшов на будівельному майданчику примірник «Вартової башти». Йому сподобалася ґрунтована на Біблії інформація, поміщена в журналі, і він почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Адріан охоче відгукнувся на запрошення: «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (Якова 4:8). Невдовзі він побачив потребу застосовувати в житті біблійні принципи.
Знання Біблії благотворно вплинуло на Адріанове сумління і цілком змінило його життя. Йому вдалося приборкати свій агресивний характер і розвинути самовладання. Завдяки силі Божого Слова Адріан дуже змінився (Євреїв 4:12).
Чому ж Біблія так сильно впливає на людей? Знання Святого Письма допомагає нам «зодягнутися в нового чоловіка» (Ефесян 4:24). Отже, наша особистість змінюється завдяки застосуванню точного знання, яке міститься в Біблії. Але як таке знання змінює людей?
По-перше, Біблія показує, яких рис нам необхідно позбутися (Приповістей 6:16—19). По-друге, Святе Письмо заохочує нас виявляти позитивні риси, які є плодом Божого святого духу. До них належить «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність здержливість» (Галатів 5:22, 23).
Глибше розуміння Божих вимог допомогло Адріану перевірити себе і зрозуміти, які риси йому потрібно розвивати, а яких позбутися (Якова 1:22—25). Однак це був лише початок. Крім знання, потрібні були спонуки — щось таке, що змусило б його змінитися.
Адріан дізнався, що нова особистість формується «за образом Створителя її» (Колосян 3:10). Він зрозумів, що особистість християнина має відображати особистість Бога (Ефесян 5:1). Завдяки вивченню Біблії Адріан довідався про стосунки Єгови з людьми і звернув увагу на чудові риси Бога, такі, як любов, доброзичливість, доброта, милосердя і праведність. Це знання спонукало Адріана любити Бога і старатися бути такою особою, яку схвалює Єгова (Матвія 22:37).
Згодом за допомогою Божого святого духу Адріан зумів приборкати свій буйний характер. Тепер він і його дружина допомагають іншим очистити своє життя завдяки знанню з Біблії. «На відміну від багатьох моїх друзів, які вже померли, я живу і втішаюся щасливим сімейним життям»,— говорить Адріан. Сьогодні він є живим свідченням того, що Біблія має силу змінювати життя людей на краще.
[Вставка на сторінці 25]
«Гнів та насилля не принесли нічого доброго».
[Рамка на сторінці 25]
Біблійні принципи в дії
Серед біблійних принципів, які допомогли багатьом агресивним і буйним людям стати миролюбними, є такі:
«Живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому» (Римлян 12:18, 19). Нехай Бог вирішує, коли і кому помститися. Він може зробити це, знаючи усі факти, і його відплата буде відображати його досконалу справедливість.
«Гнівайтеся, та не грішіть,— сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте!» (Ефесян 4:26, 27). Деколи людина може справедливо гніватися. Якщо це трапляється, їй не потрібно залишатися ‘у гніві’. Чому? Тому що це могло б довести її до злих учинків, і тоді вона дала б «місце дияволові» й у результаті зазнала б Божого несхвалення.
«Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло» (Псалом 37:8). Неконтрольовані емоції ведуть до неконтрольованих учинків. Якщо людина піддається гніву, вона схильна говорити або робити те, що ранитиме інших людей.