Як досягати сердець мистецтвом переконування

У БАГАТЬОХ людей слово «переконування» викликає підозру. Його можуть асоціювати з настирливим продавцем або рекламою, яку розробляють для того, щоб ввести в оману чи обхитрувати споживача. Навіть у Біблії поняття про переконування інколи має негативний підтекст і вказує, що воно може зіпсувати людину або звести її з правильного шляху. Наприклад, християнський апостол Павло написав галатам: «Бігли ви добре. Хто заборонив вам коритися правді? Таке переконання не від Того, Хто вас покликав» (Галатів 5:7, 8). Павло також застерігав колосян, щоб вони не дозволяли ‘звести себе фальшивими [переконливими, НС] доводами’ (Колосян 2:4). При такому переконуванні застосовують вправно підібрані аргументи, які ґрунтуються на неправдивих підвалинах.

Проте у другому листі до Тимофія апостол Павло вжив слово «переконування» в іншому значенні. Він написав: «Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався [«тебе було переконано вірити», НС]. Відаєш бо, від кого ти навчився» (2 Тимофія 3:14, Хом.). Те, що Тимофія «було переконано вірити», не означає, що його ввели в оману мама та бабуся, від яких він навчався правд зі Святого Письма (2 Тимофія 1:5)a.

Перебуваючи під домашнім арештом у Римі, Павло давав багатьом ґрунтовне свідчення, він «від ранку до вечора... переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками» (Дії 28:23). Чи Павло обманював своїх слухачів? Ні в якому разі! Отже, немає сумніву в тому, що переконування не завжди є неправильним.

У позитивному значенні грецьке кореневе слово, перекладене як «переконувати», означає умовляти, змінювати спосіб мислення, застосовуючи розумні, логічні доводи. Отже, вчитель, спираючись на Біблію, може застосовувати метод переконування, щоб прищеплювати іншим упевненість у біблійній правді (2 Тимофія 2:15). По суті, саме цей метод використовував у служінні Павло. Навіть один золотар на ім’я Дмитро, який вважав, що християнські вчення є фальшивими, зауважив, що «не тільки в Ефесі, але майже по всій Азії, цей Павло переконав і відвернув багато народу, кажучи, що то не боги, які зроблені людськими руками» (Дії 19:26).

Як застосовувати в служінні метод переконування

Ісус Христос вчив своїх учнів: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Матвія 28:19, 20, Хом.). Свідки Єгови виконують цей наказ у більше, ніж 230 країнах. Протягом 1997 року вони щомісяця проводили в середньому 4 552 589 домашніх біблійних вивчень по цілому світі.

Якщо ти маєш привілей проводити домашнє біблійне вивчення, то міг би заздалегідь передбачити, що виникатимуть складні ситуації, коли доведеться застосовувати мистецтво переконування. Припустімо, що наступного разу під час вивчення виникне питання про Трійцю. Що ти робитимеш, якщо знатимеш, що зацікавлений вірить у цю доктрину? Ти можеш дати йому публікацію на ту тему. Після того як він прочитає її, ти, можливо, побачиш, що він переконався: Бог та Ісус — різні особи. Але що робити, коли деякі питання все-таки залишаться?

Уважно слухай. Це допоможе тобі визначити, якої думки дотримується твій зацікавлений стосовно певної теми. Наприклад, якщо зацікавлений говорить: «Я вірю в Трійцю», ти можеш одразу ж почати розмову на підставі Святого Письма, аби спростувати цю доктрину. Але є багато різних трактувань вчення про Трійцю. Можливо, зацікавлений вірить у Трійцю, але трактує її зовсім не так, як ти. Те ж саме можна сказати про інші вчення, як, наприклад, реінкарнація, безсмертя душі та спасіння. Тому перед тим як говорити, уважно слухай. Не поспішай робити висновки про те, у що вірить твій учень (Приповістей 18:13).

Став запитання. Можеш запитати: «Чи ви завжди вірили в Трійцю? Чи ви робили ґрунтовне дослідження того, що Біблія говорить на цю тему? Якби Бог входив у трійцю, то хіба в його Слові, Біблії, не повідомлялося б чітко і прямо про це?» У процесі навчання час від часу зупиняйся, щоб ставити запитання на зразок таких: «Чи матеріал, який ми розглянули дотепер, звучить логічно для вас?» «Чи ви погоджуєтеся з цим поясненням?» Ставлячи з умінням запитання, ти залучиш учня в навчальний процес. Він не повинен просто слухати, як ти пояснюєш певну тему.

Застосовуй логічну аргументацію. Обговорюючи доктрину про Трійцю, ти, наприклад, можеш сказати: «Коли Ісус охрестився, голос з неба промовив: «Ти Син Мій Улюблений». Якби Бог справді хрестився тоді на землі, хіба б він міг направити свій голос до неба і назад, так щоб ті слова можна було чути на землі? Хіба це не було б оманливо? Чи міг би «необманливий Бог» робити щось таке облудне?» (Луки 3:21, 22; Тита 1:1, 2).

Якщо тактовно застосовувати логічну аргументацію, то це часто приносить добрі результати. Розгляньмо, що сталося з жінкою, яку ми назвемо Барбарою. Усе своє життя вона вірила, що Ісус — це Бог і він є частиною трійці, до якої також входить святий дух. Але одного разу Свідок Єгови сказав їй, що Бог та Ісус — дві різні особи, і показав для підтвердження сказаного біблійні віршіb. Барбара не могла нічого сказати проти Біблії. З другого боку, вона була розчарована. Зрештою, вчення про Трійцю подобалось їй.

Свідок терпеливо продовжував розмову з Барбарою. «Якби ви хотіли пояснити мені, що дві особи однакові, кого з членів сім’ї ви навели б для унаочнення?» — запитав він. Вона задумалась на хвилину, а потім відповіла: «Я би взяла двох братів». «Саме так,— сказав Свідок.— Можливо, навіть близнюків. Але оскільки Ісус учив нас, що Бог є Отцем, а він сам — Сином, то що з цього випливає?» «Тепер я розумію,— відповіла здивовано Барбара.— Він мав на увазі, що один з них старший і має більше влади».

«Так,— відповів Свідок,— а оскільки слухачами Ісуса були євреї, які жили в патріархальному суспільстві, то вони обов’язково дійшли б саме такого висновку». Підкреслюючи цю думку, Свідок сказав на закінчення: «Якщо би ми для унаочнення ідеї про рівність навели б ілюстрацію про двох братів-близнюків, то Ісус, Великий Учитель, безперечно, теж міг би це зробити. Натомість він, щоб описати свої стосунки з Богом, вжив такі терміни, як «батько» та «син».

Барбара зрештою зрозуміла, в чому суть, і погодилася з цим. Свідок досяг її серця завдяки мистецтву переконувати.

Як обходитися з емоціями

У багатьох людей глибоко вкорінені релігійні переконання до деякої міри пов’язані з емоціями. Ось що трапилось з Едною, відданою католичкою. Два її онуки підліткового віку показали їй переконливі біблійні докази, що Бог та Ісус не є одною особою. Една зрозуміла те, що почула. Проте вона лагідно, але твердо сказала: «Я вірю у святу Трійцю».

Можливо, щось подібне траплялося з тобою. Для багатьох людей вчення їхніх релігій є невід’ємною частиною їх самих. Щоб переконати таких зацікавлених, потрібно чогось більше, ніж холодної логіки чи навіть ряду біблійних віршів, які б доводили, що людина дотримується помилкового погляду. У таких випадках можна мати успіх, якщо зрівноважувати мистецтво переконування зі співчутливістю. (Порівняйте Римлян 12:15; Колосян 3:12). Щоправда, вправний учитель повинен мати тверді переконання. Павло, наприклад, використовував такі фрази, як: «Я переконаний» та «Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі» (Римлян 8:38, Дерк; 14:14). Проте, говорячи про свої переконання, ми не повинні бути категоричними і самовпевненими, також, представляючи біблійну правду, нам не слід бути саркастичними або принижувати когось. Ми, звичайно, не хочемо ображати зацікавленого, а тим більше знущатися з нього (Приповістей 12:18).

Можна досягти набагато ліпших результатів, якщо виявляти повагу до переконань зацікавленого і визнавати, що він має право так вважати. У цьому надзвичайно важливою є смиренність. Смиренний учитель не вважає, що він вищий від свого учня (Луки 18:9—14; Филип’ян 2:3, 4). Щоб переконувати з благочестивістю, слід виявляти скромність, і, по суті, скромна людина говорить: «Єгова виявив милість і допоміг мені це зрозуміти. Тепер я хотів би поділитися цим з вами».

Павло написав до своїх християнських братів у Коринті: «Зброя наша, якою ми б’ємося, не мирська. Вона наділена силою Божою, що руйнує твердині. З цією зброєю ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу» (2 Коринтян 10:4, 5, СМ). Сьогодні Свідки Єгови за допомогою Божого Слова руйнують непорушні фальшиві доктрини, а також глибоко вкорінені звичаї та риси, які не подобаються Богові (1 Коринтян 6:9—11). Роблячи це, Свідки пам’ятають, що Єгова з любов’ю виявив терпіння до них. Наскільки ж вони щасливі, що мають його Слово, Біблію, і що за допомогою цього могутнього знаряддя можуть викорінювати фальшиві вчення та досягати сердець мистецтвом переконування!

[Примітки]

[Рамка на сторінці 23]

Як досягти серця учня

□ Якщо хочеш досягти серця зацікавленого, молися до Єгови за керівництвом (Неемії 2:4, 5; Ісаї 50:4).

□ Намагайся виявити, у що вірить зацікавлений і чим його приваблює те чи інше фальшиве вчення (Дії 17:22, 23).

□ Люб’язно й з терпеливістю будуй логічну біблійну аргументацію, виходячи з того, що у вас є спільне (Дії 17:24—34).

□ Якщо можливо, для підтвердження біблійних істин вживай відповідні ілюстрації (Марка 4:33, 34).

□ Покажи зацікавленому, яку користь може принести йому точне знання з Біблії (1 Тимофія 2:3, 4; 2 Тимофія 3:14, 15).