Європейський Високий суд захищає право проповідувати в Греції

ЧОМУ чоловіка, якого хвалять сусіди, арештовували понад 60 разів, почавши з 1938 року? Чому цей чесний крамар з грецького острова Кріт стояв перед грецькими судами 18 разів і провів понад шість років у в’язниці? Справді, чому цю працьовиту сімейну людину, Міноса Коккінакіса, забирали від дружини та п’ятьох дітей і висилали на різні карні острови?

Здебільшого це було пов’язано із законами, впровадженими в 1938 і 1939 роках, які забороняли прозелітизм. Ці закони було впроваджено грецьким диктатором Іоаннісом Метаксасом, який діяв під впливом грецької православної церкви.

У наслідок цього законодавства від 1938 до 1992 року відбулося 19 147 арештів Свідків Єгови, а суди видали вироки, які в загальному дорівнювали 753 роки, 593 з яких, по суті, були проведені у в’язниці. Усе це відбулося тому, що Свідки в Греції, як і всюди, додержуються вказівок Ісуса Христа «робити учнів з людей усіх народів... навчаючи їх дотримуватися усього», що він наказав (Матвія 28:19, 20, НС).

Але 25 травня 1993 року було здобуто грандіозну перемогу для свободи поклоніння! Європейський суд з питань прав людини в Страсбурзі (Франція), захистив право громадян Греції навчати інших своїх вірувань. Цією ухвалою Європейський Високий суд створив потужну охорону релігійної свободи, що може глибоко вплинути на життя людей у всьому світі.

Розгляньмо ближче ці події, а також зневаги, які зазнав лише один громадянин Греції, що привело до цього важливого судового рішення.

Початок

У 1938 році цей громадянин, Мінос Коккінакіс, став першим Свідком Єгови, якого визнали винним згідно із законом Греції, що оголошує прозелітизм кримінальним злочином. Без судового розгляду його було засуджено на 13 місяців заслання на егейський острів Аморгос. У 1939 році його було засуджено двічі і в обох випадках ув’язнено на два з половиною місяці.

У 1940 році Коккінакіса засудили на шестимісячне заслання на острів Мілос. Наступного року, під час другої світової війни, він перебував понад 18 місяців в афінській військовій в’язниці. Про той час він згадує:

«Їжі у в’язниці ставало дедалі менше. Ми настільки ослабли, що вже не могли ходити. Якщо б не Свідки з районів Афін та Переїв, що ділилися з нами їжею із своїх скудних достатків, ми б повмирали». Пізніше, у 1947 році, його знову засудили, і він провів ще чотири з половиною місяці у в’язниці.

У 1949 році Міноса Коккінакіса заслали на острів Макронісос — назва, якої жахаються усі греки, поєднуючи її в уяві із в’язницею на ньому. Серед близько 14 000 тодішніх ув’язнених на Макронісосі було коло 40 Свідків. У грецькій енциклопедії «Папірос Ларюс Брітаніка» зазначається: «Методи жорстокого катування, ...неприйнятні для цивілізованого народу, умови життя і принизливе ставлення вартових до в’язнів... є ганьбою для історії Греції».

Коккінакіс, який провів один рік у в’язниці на острові Макронісос, описав умови там наступними словами: «Солдати, як інквізитори, могли допитувати кожного в’язня від ранку аж до вечора. Не вистачає слів описати, яких тортур завдавали вони. Чимало в’язнів зійшло з розуму; інших повбивали; дуже багато було покалічено фізично. Під час тих жахливих ночей, коли до нас долітали звуки плачу та стогону тих, кого катували, ми молилися цілою групою».

Після важких випробувань на Макронісосі у 50-х роках Коккінакіса заарештовували ще шість разів, і він провів у в’язниці ще десять місяців. У 60-х роках його заарештовували ще чотири рази і засудили на вісім місяців позбавлення волі. Візьміть до уваги те, що Мінос Коккінакіс є лише одним із сотень Свідків Єгови, яких у ті роки заарештовували та ув’язнювали за те, що вони розповідали іншим про свою віру!

Але як це сталося, що жахлива несправедливість, яку чинили проти Свідків Єгови в Греції, кінець кінцем стала розглядатися Європейським судом з питань прав людини?

Справа для створення прецеденту

Справу порушили 2 березня 1986 року. У цей день Мінос Коккінакіс, тоді 77-річний бізнесмен на пенсії, зі своєю дружиною прийшли у дім пані Георгії Кіріакакі в місті Сітія, що на Кріті. Чоловік пані Кіріакакі, який був регентом у місцевій православній церкві, подзвонив у поліцію. Приїхали поліцейські і заарештували пана та пані Коккінакіс, яких після цього забрали до місцевої поліцейської дільниці. Тут їм довелось провести ніч.

Яке обвинувачення було висунуто проти них? Те саме, що висувалося проти Свідків Єгови тисячі разів за останні 50 років, а саме — прозелітизм. У Конституції Греції (за 1975 рік), стаття 13, говориться: «Прозелітизм є заборонений». Розгляньмо закон Греції, частина 4, номери 1363/1938 і 1672/1939, в яких прозелітизм оголошується кримінальним злочином. Там говориться:

«Під словом «прозелітизм» розуміється, в основному, будь-яка пряма або непряма спроба нав’язати релігійні вірування особі іншого релігійного переконання... з метою підірвати ці вірування, чи то будь-яким стимулом, обіцянкою стимулу, моральною підтримкою або матеріальною допомогою, чи обманними способами або використовуючи її недосвідченість, її довір’я, потреби, низький рівень інтелекту або наївність».

Карний суд в адміністративній області Ласіс, що на Кріті, вислухав справу 20 березня 1986 року і визнав пана та пані Коккінакіс винними в прозелітизмі. Обох було засуджено на чотиримісячне ув’язнення. Обвинувачуючи це подружжя, суд оголосив, що підсудні втрутилися «в релігійні переконання православних християн... використовуючи їхню недосвідченість, низький рівень інтелекту і їхню наївність». Підсудних було ще обвинувачено в «наполяганні [на пані Кіріакакі] за допомогою їхніх розсудливих, умілих пояснень... змінити її вірування православної християнки».

Було прийнято рішення подати справу до Крітського апеляційного суду. І 17 березня 1987 року цей Крітський суд виправдав пані Коккінакіс, але затвердив обвинувальний вирок її чоловіка, хоч зменшив строк його ув’язнення до трьох місяців. Суд твердив, що пан Коккінакіс «скористався з недосвідченості [пані Кіріакакі], її низького рівня інтелекту та її наївності». Було сказано, що він «почав вичитувати уривки зі Святого Письма, які так майстерно аналізував, що недостатньо підкована в доктрині християнка не змогла заперечити цьому».

Тримаючись іншого погляду, один з апеляційних суддів написав, що пана Коккінакіса «потрібно виправдати, бо немає доказу на те, що Георгія Кіріакакі... є особливо недосвідченою в православно-християнській доктрині, будучи одруженою з регентом; і ніщо не вказує на те, що вона є надзвичайно низького рівня інтелекту або дуже наївною, чим обвинувачений міг би скористатися і... [таким чином] примусити її стати членом секти Свідків Єгови».

Пан Коккінакіс порушив справу в Грецькому касаційному суді, який є Верховним судом Греції. Але 22 квітня 1988 року цей суд вирішив не задовольнити клопотання. Тому 22 серпня 1988 року пан Коккінакіс звернувся до Європейської Комісії з питань прав людини. Це клопотання зрештою було прийнято 21 лютого 1992 року і подано до Європейського суду з питань прав людини.

Спірні питання справи

Оскільки Греція є країною-членом Європейської ради, вона зобов’язана підкорятися кодексу Європейської Конвенції прав людини. У статті 9 Конвенції говориться: «Кожен має право свободи думки, сумління та релігії; це право включає в себе свободу змінювати свою релігію або вірування і свободу чи то самому, чи спільно з іншими, публічно чи приватно виявляти свою релігію або переконання в поклонінні, навчанні, сповідуванні та обряді».

Отже, грецький уряд став підсудним на Європейському суді. Його було звинувачено у відкритому нехтуванні основним правом громадянина Греції — сповідувати релігію, дотримуючись наказу Ісуса Христа, а саме, «робити учнів з людей... навчаючи їх» (Матвія 28:19, 20, НС). Крім того, апостол Петро сказав: «[Ісус] нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили» (Дії 10:42).

На обкладинці спеціального журналу «Права людини без обмежень» (англ.) видання 1992 року містився заголовок: «Греція. Навмисне зневажання прав людини». На 2-й сторінці цього журналу вияснювалось: «Греція є єдиною країною в ЄТ [Європейському товаристві] та в Європі, де карне законодавство передбачає накладення штрафу і тюремне ув’язнення будь-якої людини, яка заохочує іншу людину змінити її релігію».

Отже, тепер пристрасті всередині та зовні юридичних кіл розпалювалися. Яке ж рішення щодо закону Греції про заборону навчати про свої вірування буде прийнято?

Слухання справи в Страсбурзі

Нарешті прийшов день слухання справи — 25 листопада 1992 року. Над Страсбургом висіли важкі хмари і було дуже холодно, але атмосферу в суді розпалювали дискусії юристів. Протягом двох годин представлялися доводи. Професор Федон Веґлеріс, адвокат Коккінакіса, дійшов до суті справи, запитавши: «Чи цей обмежувальний закон, призначений захищати членів грецької православної церкви від навертання на іншу віру, повинен існувати та бути в силі?»

Показуючи, що він у замішанні щодо цієї справи, професор Веґлеріс запитав: «Мені дивно, чому цей закон [прозелітизму] порівнює православ’я з тупістю та неуцтвом. Мене завжди дивувало, чому православ’ю потрібен захист від тупості і духовної некомпетентності... Це турбує та шокує мене». Важливим є те, що представник уряду не зміг подати жодного прикладу, де б цей закон був ужитий проти когось іншого, опріч Свідків Єгови.

Другий адвокат Коккінакіса, пан Панаґотіс Бітсахіс, виявив, яким необґрунтованим є закон прозелітизму. Він сказав: «Згода на обопільний вплив є передумовою діалогу між дорослими особами. У противному разі ми належали б до дивного суспільства нікчемних тварин, які думають, але не висловлюються, які розмовляють, але не спілкуються, які існують, але не співіснують».

Пан Бітсахіс також довів, що «пана Коккінакіса засуджено не «за те, що він зробив», а [за] те, «хто він такий». Отже, пан Бітсахіс викрив не тільки порушення принципів релігійної свободи, але і їхнє цілковите знищення.

Представники грецького уряду старалися представити картину в іншому світлі, ніж це було насправді, заявляючи, що Греція є «раєм для прав людини».

Рішення

Довгожданий день прийняття рішення прийшов 25 травня 1993 року. При кількості шість голосів проти трьох суд визнав грецький уряд винним у порушенні релігійної свободи 84-річного Міноса Коккінакіса. Крім реабілітації його публічного служіння, суд присудив йому відшкодування у розмірі 14 400 доларів. Отже, суд відхилив аргументацію грецького уряду, що Коккінакіс та Свідки Єгови використовують тактику тиску, розмовляючи з іншими про свої переконання.

Хоча Конституція Греції та її застарілий закон, можливо, забороняють прозелітизм, Європейський Високий суд постановив, що несправедливо використовувати цей закон з метою переслідувати Свідків Єгови. Це не узгоджується зі статтею 9 Європейської Конвенції з питань прав людини.

У рішенні суду пояснювалося: «Релігія є частиною «постійно поновливого потоку людської думки», і її неможливо вилучити з громадських дебатів».

Подібну думку висловив один з дев’ятьох суддів: «Прозелітизм, визначений як «запал у розповсюдженні віри», не можна карати сам по собі; він є способом — абсолютно законним — «виявляти свою релігію».

У цій справі прохача [пана Коккінакіса] було визнано винним лише за вияв такого запалу без будь-якого порушення правил пристойності».

Наслідки постанови

Прямим наказом Європейського суду з питань прав людини є те, щоб члени уряду Греції припинили зловживати законом, який забороняє прозелітизм. Ми сподіваємося, що Греція твердо додержуватиметься наказу суду і припинить переслідування Свідків Єгови.

Свідки Єгови не ставлять собі за мету впроваджувати соціальні зміни або переробляти юридичну систему. Їхньою головною справою є проповідувати добру новину про Боже Царство, слухаючись наказу Ісуса Христа. Проте щоб робити це, вони стоятимуть «в обороні, і в [законному, НС] утвердженні Євангелії», як це робив апостол Павло в першому столітті (Филип’ян 1:7).

Свідки Єгови у всіх країнах є громадянами, що слухаються законів. Проте в першу чергу вони повинні слухатися Божого закону, як про це записано в Біблії. Тому, якщо закон будь-якої країни забороняє їм розповідати іншим про свою основану на Біблії віру, вони змушені зайняти позицію апостолів: «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29).

[Рамка на сторінках 28, 29]

ЩЕ ОДНЕ НАТХНЕНЕ ДУХІВНИЦТВОМ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

Представники духівництва в Греції десятиліттями «під виглядом закону чинять зло» (Псалом 94:20, Деркач). На острові Кріт недавно розв’язали ще одну справу. У 1987 році місцевий єпископ і 13 священиків обвинуватили дев’ятьох Свідків у прозелітизмі. Зрештою 24 січня 1992 року справа дійшла до суду.

Зал судового засідання тріщав від присутніх. Коло 35 священиків прибули сюди, щоб підтримувати прокурора в обвинувачуванні. Проте більшість місць вже були зайняті Свідками, які прийшли підбадьорювати своїх християнських братів. Ще перед початком чергового розгляду адвокат обвинувачених наголосив на серйозні правові помилки з боку прокурора.

У результаті ті, що брали участь у розгляді, вийшли на неофіційну нараду. Після наради, яка тривала дві з половиною години, головуючий на суді оголосив, що адвокат обвинувачених правий. Тому обвинувачення, кинуті дев’ятьом Свідкам, були скасовані! Він постановив, що потрібно відновити слідство для визначення, чи обвинувачені винні в прозелітизмі.

Як тільки це було оголошено, у залі судового засідання піднялася велика буча. Священики почали викрикувати погрози й образи. Один священик з хрестом накинувся на адвоката Свідків Єгови і старався примусити його стати на коліна перед цим хрестом. Виникла потреба, щоб втрутилась поліція, і Свідки кінець кінцем змогли спокійно покинути зал.

Після скасування судового процесу прокурор приготував нове обвинувачення проти дев’ятьох Свідків. Судову справу було намічено на 30 квітня 1993 року — лише три тижні перед рішенням Європейського суду з питань прав людини у справі Коккінакіса. В аудиторії знову було чимало священиків.

Адвокати дев’ятьох обвинувачених висловили протест через те, що на суд не прийшли обвинувачі Свідків. Поспішно приготовляючи нове обвинувачення, прокурор зробив серйозну помилку, не виславши судових повісток обвинувачам. Отже, адвокати Свідків попросили суд скасувати судовий розгляд з огляду на цю серйозну помилку.

Тоді судді вийшли із залу судового засідання для спільної наради, яка тривала майже цілу годину. Коли вони повернулися, головуючий з похиленою головою оголосив усіх дев’ятьох Свідків невинними.

Свідки в Греції вдячні за результат цієї справи, а також за рішення Європейського суду з питань прав людини від 25 травня цього року у справі Коккінакіса. Результатом їхніх молитов є ці правові перемоги, і ці християни зможуть «провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості» (1 Тимофія 2:1, 2).

[Ілюстрація на сторінці 31]

Мінос Коккінакіс зі своєю дружиною.