Додайте до своєї витривалості боговідданість

«Додайте до своєї віри... витривалість, до своєї витривалості боговідданість» (2 ПЕТРА 1:5, 6, НС).

1, 2. а) Що пережили починаючи з 30-х років Свідки Єгови у країнах, контрольованих нацистами, і чому? б) Як люди Єгови зносили жорстоке поводження?

ПОДІЇ відбувалися у темний період історії XX століття. Починаючи з 30-х років тисячі Свідків Єгови у країнах, контрольованих нацистами, несправедливо арештували і вкинули у концентраційні табори. Чому? Тому що вони осмілилися залишитись нейтральними і відмовилися славити Гітлера. Як з ними поводилися? «Жодна інша група в’язнів... не зазнала з рук солдатів СС такого садизму, як Дослідники Біблії [Свідки Єгови]. Це був садизм, що відрізнявся безконечним ланцюгом фізичних та душевних катувань, які неможливо описати жодною мовою» (Карл Віттіґ, колишній німецький урядовий діяч).

² Як жилося Свідкам? У своїй книжці «Нацистська держава та нові релігії. Дослідження п’яти випадків непокори» д-р Крістін Е. Кінґ пише: «Тільки зі Свідками [на відміну від інших релігійних груп] уряд не мав успіху». Так, Свідки Єгови, в цілому, не здали своїх позицій, хоча для сотень з них це означало витерпіти до смерті.

3. Що дало Свідкам Єгови можливість витерпіти важкі випробовування?

³ Що дало Свідкам Єгови можливість витерпіти такі випробовування не тільки у нацистській Німеччині, але й по цілому світі? Їх небесний Отець допоміг їм бути витривалими через їхню боговідданість. «Вміє Господь рятувати побожних [боговідданих, НС] від спокуси»,— пояснює апостол Петро (2 Петра 2:9). Вище у цьому ж посланні Петро радив християнам: «Додайте до своєї віри... витривалість, до своєї витривалості боговідданість» (2 Петра 1:5, 6, НС). Отже, витривалість близько пов’язана з боговідданістю. У дійсності, щоб витерпіти до кінця, ми мусимо «гнатися за... боговідданістю» і виявляти її (1 Тимофія 6:11, НС). Але чим у дійсності є боговідданість?

Що таке боговідданість

4, 5. Що таке боговідданість?

⁴ Грецький іменник «боговідданість» (еу·се́·беі·а) можна буквально перекласти словом «благоговіння»a (2 Петра 1:6, «Царський міжрядковий переклад»). Воно означає теплі, щирі почуття до Бога. Згідно з В. Е. Вайном, прикметник еу·се·бе́с, що буквально означає «благоговійний», вказує на «енергію, яка, керуючись святим страхом перед Богом, знаходить вираження у присвяченій діяльності» (2 Петра 2:9, ЦМП).

⁵ Отже, вираз «боговідданість» стосується шанування Єгови або присвячення йому, яке спонукує нас чинити те, що подобається йому. Це робиться навіть перед лицем важких випробовувань, тому що ми любимо Бога з цілого серця. Це вірна, особиста прив’язаність до Єгови, що знаходить вираження у способі нашого життя. Правдивих християн заохочується молитися про те, щоб вони могли вести «тихе й мирне життя в усякій побожності [боговідданості, НС]» (1 Тимофія 2:1, 2). Згідно з лексикографами Й. П. Лоу та Ю. А. Ніда, «у 1 Тм 2.2 на багато мов [слово еу·се́·беі·а] можна перекласти виразами «жити так, як бажає Бог» або «жити так, як сказав Бог».

6. Який зв’язок існує між витривалістю та боговідданістю?

⁶ Тепер ми можемо краще розуміти зв’язок між витривалістю та боговідданістю. Через те що ми живемо так, як бажає Бог,— з боговідданістю, світ ненавидить нас, і це незмінно приносить випробування віри (2 Тимофія 3:12). Але немає іншої спонуки витримувати такі випробовування, окрім нашої особистої прив’язаності до свого небесного Отця. До того ж Єгова відповідає на таку щиру відданість. Уявіть собі, як він почуває себе, коли дивиться з небес і бачить тих, які через свою відданість йому намагаються задовольняти його, незважаючи на різного роду опір. Не дивно, що він схильний «рятувати побожних [боговідданих, НС] від спокуси»!

7. Чому боговідданість треба виховувати?

⁷ Однак ми не народжуємося з боговідданістю і не набуваємо її автоматично від побожних батьків (Буття 8:21). Навпаки, її треба виховувати (1 Тимофія 4:7, 10). Ми мусимо працювати, щоб додати боговідданість до своєї витривалості та віри. Для цього, каже Петро, потрібно «докладати усі [н]аші старання» (2 Петра 1:5, Хоменко). Але як набути боговідданості?

Як нам набути боговідданості?

8. Що є ключем до набування боговідданості, згідно зі словами апостола Петра?

⁸ Апостол Петро пояснив про ключ до набуття боговідданості. Він говорив: «Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! Усе, що потрібне для життя та побожности [боговідданості, НС], подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою» (2 Петра 1:2, 3). Отже, щоб додати боговідданість до нашої віри та витривалості, ми мусимо зростати у точному, тобто повному, або довершеному, знанні про Бога Єгову та Ісуса Христа.

9. Як можна проілюструвати те, що мати точне знання про Бога та Христа означає щось більше, ніж тільки знати, хто вони?

⁹ Що значить мати точне знання про Бога та Христа? Зрозуміло, що в це входить більше, ніж тільки знати, хто вони. Наприклад, можливо, ви знаєте, хто ваш сусід, і, може, навіть вітаєтеся з ним по імені. Але чи позичили б ви йому велику суму грошей? Ні, хіба що ви справді знали б, якою особою він є. (Порівняйте Приповістей 11:15). Подібно до цього, мати точне, або повне, знання про Єгову та Ісуса означає більше, ніж тільки вірити, що вони існують, і знати їхні імена. Щоб бути готовим витерпіти за їхнє ім’я випробування до смерті, ми мусимо дійсно близько знати їх (Івана 17:3). Що це означає?

10. Які дві речі входять у точне знання про Єгову та Ісуса і чому?

¹⁰ У точне, або повне, знання про Єгову та Ісуса входить дві речі: 1) знайомство з ними як з особами — які їхні риси, почуття та спосіб дій — і 2) наслідування їхнього прикладу. У боговідданість входить щира, особиста прив’язаність до Єгови, і вона виявляється способом нашого життя. Тому, щоб набути її, ми мусимо особисто познайомитися з Єговою і добре, наскільки це можливо для людини, пізнати його волю та спосіб дій. Справді, щоб знати Єгову, на образ котрого нас було створено, ми мусимо використовувати це знання і намагатися бути такими, як він (Буття 1:26—28; Колосян 3:10). І, оскільки Ісус досконало наслідував Єгову словами і ділами, точне знання про Христа є цінною допомогою у розвитку боговідданості (Євреїв 1:3).

11. а) Як можна набути точного знання про Бога та Христа? б) Чому важливо роздумувати над тим, що читаємо?

¹¹ Але як нам набирати такого точного знання про Бога та Христа? Уважно вивчаючи Біблію та публікації, побудовані на основі Бібліїb. Однак щоб у результаті особистого біблійного вивчення ми набули боговідданості, дуже важливо виділяти час на роздумування, тобто міркувати або розважувати над тим, що читаємо. (Порівняйте Ісуса Навина 1:8). Чому це важливо? Пам’ятаймо, що боговідданість — це теплі, щирі почуття до Бога. У Біблії роздумування часто поєднується з символічним серцем — внутрішньою особою (Псалом 19:15; 49:4; Приповістей 15:28). Коли ми з цінуванням роздумуємо над тим, що читаємо, воно проникає до внутрішньої особи, збуджуючи таким чином наші почуття, зворушуючи нас і впливаючи на наше мислення. Тільки тоді вивчення зміцнює особисту прив’язаність до Єгови і спонукує нас жити так, щоб задовольняти Бога навіть у важких ситуаціях чи серйозних випробовуваннях.

Боговідданість удома

12. а) Як, за словами Павла, християни можуть виявляти боговідданість удома? б) Чому правдиві християни турбуються літніми батьками?

¹² Перш за все боговідданості слід дотримуватися вдома. Апостол Павло каже: «Як має вдовиця яка дітей чи внучат, нехай учаться перше побожно [у боговідданості, НС] шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно» (1 Тимофія 5:4). Турбота про літніх батьків є, за словами Павла, виразом боговідданості. Правдиві християни виявляють таку турботу не просто через почуття повинності, але через свою любов до батьків. Однак понад усе вони усвідомлюють, яку важливість Єгова надає турботі про сім’ю. Вони добре знають, що відмовитися допомогти батькам у часі потреби означає «виріктися [християнської] віри» (1 Тимофія 5:8).

13. Чому виявляння боговідданості вдома може бути справжнім випробуванням, але яке задоволення приносить догляд за батьками?

¹³ Безумовно, проявляти боговідданість удома не завжди легко. Члени сім’ї можуть бути розділені великими відстанями. Дорослі діти, можливо, виховують своїх власних дітей і мають економічні труднощі. У залежності від того, якого або скільки догляду потребують батьки, це може виснажувати фізичне, душевне та емоційне здоров’я тих, які доглядають. Проте можна бути задоволеним, усвідомлюючи, що догляд за батьками не тільки означає «віддяку батькам», але також тішить того, «що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі» (Ефесян 3:14, 15).

14, 15. Розкажіть приклад, як діти побожно піклуються про батька.

¹⁴ Розгляньмо один справді зворушуючий приклад. Елліс та п’ятеро його братів та сестер зустрілися з дійсним випробуванням, доглядаючи за своїм батьком вдома. «У 1986 році мій батько пережив інсульт, у результаті якого його повністю спаралізувало»,— пояснює Елліс. Усі шестеро дітей беруть участь у догляді за батьком — починаючи від купання його до слідкування за тим, щоб його регулярно повертати на інший бік і не утворювалися пролежні. «Ми читаємо йому, розмовляємо з ним, граємо йому. Ми не впевнені, чи він усвідомлює все, що відбувається навколо нього, але поводимося з ним так, ніби він повністю все розуміє».

¹⁵ Чому ті діти так турбуються своїм батьком? Елліс продовжує: «Після смерті матері у 1964 році батько виховував нас сам. У той час ми були у віці від 5 до 14 років. Тоді він був коло нас; ми коло нього зараз». Ясно, що так піклуватися нелегко, і час від часу діти знеохочуються. «Але ми усвідомлюємо, що стан нашого батька — проблема тимчасова,— каже Елліс.— З надією чекаємо часу, коли наш батько повернеться до доброго здоров’я і ми зможемо знову бути разом з мамою» (Ісаї 33:24; Івана 5:28, 29). Безумовно, така віддана турбота про батьків зігріває серце Того, хто наказує дітям шанувати своїх батьків!c (Ефесян 6:1, 2).

Боговідданість і служіння

16. Що повинно бути головною причиною нашого служінні?

¹⁶ Коли ми приймаємо Ісусове запрошення «йти вслід» за ним, то Боже завдання проповідувати добру новину про Царство і робити учнів починає стосуватися й нас (Матвія 16:24; 24:14; 28:19, 20). Ясно, що участь у служінні є обов’язком християн у ці «останні дні» (2 Тимофія 3:1). Однак спонукою проповідувати і навчати не повинно бути саме почуття обов’язку чи зобов’язання. Головною причиною того, що ми робимо і скільки ми робимо у служінні, повинна бути глибока любов до Єгови. «Чим серце наповнене, те говорять уста»,— сказав Ісус (Матвія 12:34). Так, коли наше серце переповнене любов’ю до Єгови, ми відчуваємо спонуку свідчити про нього іншим. Коли нами керує любов до Бога, наше служіння є значущим виразом боговідданості.

17. Як можна виховувати правильні мотиви для служіння?

¹⁷ Як можна виховувати правильні мотиви для служіння? Задумаймося з цінуванням над трьома причинами любити Єгову. 1) Ми любимо Єгову через те, що він вже зробив для нас. Він не міг проявити більшої любові, аніж постачити викуп (Матвія 20:28; Івана 15:13). 2) Ми любимо Єгову через те, що він зараз робить для нас. У нас є свобода мови з Єговою, який відповідає на наші молитви (Псалом 65:3; Євреїв 4:14—16). Ми ставимо справи Царства на перше місце і маємо все, необхідне для життя (Матвія 6:25—33). Постійно отримуємо духовний харч, який допомагає нам справлятися з проблемами (Матвія 24:45). Маємо також привілей належати до всесвітнього християнського братерства, що дійсно робить нас відмінними від решти світу (1 Петра 2:17). 3) Ми також любимо Єгову через те, що він ще зробить для нас. Через його любов ми можемо ухопитися «за правдиве життя» — за майбутнє вічне життя (1 Тимофія 6:12, 19). Коли ми задумуємося про любов Єгови до нас, серця обов’язково спонукують нас віддано розповідати іншим про нього та про його цінні наміри! Іншим не треба буде говорити, що нам робити у служінні і скільки. Серця спонукуватимуть нас робити стільки, скільки можемо.

18, 19. Яку перешкоду переборола одна сестра, щоби брати участь у служінні?

¹⁸ Навіть у важких обставинах серце, спонукане боговідданістю, буде говорити. (Порівняйте Єремії 20:9). Це видно з прикладу Стелли, надзвичайно сором’язливої християнки. Коли вона почала вивчати Біблію, то думала так: «Я ніколи не зможу ходити від дому до дому!» Вона пояснює: «Я завжди була дуже тихою. Ніколи не могла підійти до інших і почати розмову». У міру того як вона продовжувала вивчення, її любов до Єгови зростала і вона розвинула палке бажання розмовляти про нього з іншими. «Пам’ятаю, як я сказала своєму вчителю Біблії: «Я так хочу говорити, але я просто не можу, і це справді турбує мене». Ніколи не забуду її відповіді: «Стелла, будь вдячна за те, що ти хочеш говорити».

¹⁹ Невдовзі Стелла вже свідчила своїй сусідці. Потім вона зробила надзвичайний для себе вчинок — вперше пішла у служіння від дому до дому (Дії 20:20, 21). Вона пригадує: «Я написала собі те, що маю казати. Але мені було настільки страшно, що хоча я тримала листок перед очима, то занадто нервувалася, щоб дивитися у конспект!» Сьогодні, хоча минуло 35 років, Стелла все ще дуже сором’язлива. Але вона любить проповідування і продовжує брати у ньому значущу участь.

20. Який приклад показує, що навіть переслідування та ув’язнення не можуть затулити уста відданим Свідкам Єгови?

²⁰ Навіть переслідування та ув’язнення не можуть затулити уста відданим Свідкам Єгови. Розгляньмо приклад Ернста та Хільдеґард Зеліґер з Німеччини. У сумі за свою віру вони провели понад 40 років у нацистських концентраційних таборах та комуністичних тюрмах. Навіть у тюрмі вони продовжували свідчити іншим в’язням. Хільдеґард пригадує: «Тюремне начальство вважало мене особливо небезпечною, тому що, як сказала одна наглядачка, я цілими днями говорила про Біблію. Отже мене перевели у камеру в підвалі». Коли їм зрештою дали свободу, брат і сестра Зеліґер весь свій час присвятили християнському служінню. Обоє вірно служили аж до смерті — брат Зеліґер у 1985 році, а його дружина — у 1992-му.

21. Що ми повинні робити, щоб додати до нашої витривалості боговідданість?

²¹ Уважно вивчаючи Боже Слово і відкладаючи час на роздумування з вдячністю над тим, чого навчилися, ми будемо рости у точному знанні про Бога Єгову та Ісуса Христа. Це у свою чергу доведе до вдосконалення тої цінної якості — боговідданості. Без боговідданості неможливо витерпіти різні випробовування, які зустрічаються християнам. Тому слухаймося поради апостола Петра і продовжуймо «додавати до своєї віри... витривалість, до своєї витривалості боговідданість» (2 Петра 1:5, 6, НС).

[Примітки]

Які ваші відповіді?

◻ Що таке боговідданість?

◻ Який зв’язок існує між витривалістю та боговідданістю?

◻ Який є ключ до набування боговідданості?

◻ Як християнин може проявляти боговідданість удома?

◻ Що повинно бути головною причиною нашого служіння?

[Ілюстрація на сторінці 18]

Свідки Єгови, ув’язнені в нацистському концентраційному таборі, проявляли витривалість та боговідданість.