5:28, 29; Дії 24:15). Але на основі чого всіх їх судитимуть?

У видінні апостол Іван побачив, що були «розгорнені сувої» і «мертвих було суджено за їхніми вчинками згідно з тим, що записано в сувоях» (Об’явлення 20:12). Чи в цих сувоях записані колишні вчинки людей? Ні, людей будуть судити не за те, що вони робили до того, як померли. Звідки ми це знаємо? Біблія говорить: «Той, хто помер, звільнився від гріха» (Римлян 6:7). Тож після воскресіння люди почнуть нове життя. А сувої представляють подальші вимоги Бога. Щоб жити вічно, і тим, хто переживе Армагеддон, і воскреслим треба буде слухатися Божих наказів, у тому числі будь-яких нових вказівок, які Єгова даватиме протягом тисячі років. Отже, люди будуть суджені на основі того, що вони робитимуть протягом Судного дня.

Під час Судного дня мільярди людей вперше матимуть можливість дізнатися про Божу волю і підкорятися їй. Це означає, що буде проводитися широкомасштабна освітня праця, завдяки якій мешканці землі навчатимуться праведності (Ісаї 26:9). Однак не всі захочуть підкорятися Божій волі. В Ісаї 26:10 сказано: «Безбожний праведності не навчиться, навіть якщо йому виявити ласку: у краї праведності він буде чинити зло, і він не побачить величі Єгови». Такі безбожні люди будуть назавжди знищені протягом Судного дня (Ісаї 65:20).

Під кінець Судного дня люди, які житимуть у той час, повністю «оживуть», ставши досконалими (Об’явлення 20:5). Людство відновиться до свого початкового досконалого стану (1 Коринфян 15:24—28). Потім відбудеться остаточне випробування. Сатана буде випущений з ув’язнення і зробить останню спробу звести людство (Об’явлення 20:3, 7—10). На тих, хто не піддасться йому, цілковито сповниться біблійна обіцянка: «Успадкують праведні землю і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29). Яким же благословенням стане Судний день для всіх, хто буде вірний Богові!

ЩЕ ДО 1914 року, впродовж кількох десятиліть, Дослідники Біблії проголошували, що в той рік мають статися визначні події. Що це за події і які докази вказують на те, що 1914 рік є особливим?

Як записано в Луки 21:24, Ісус сказав: «Народи [«язичники», примітка] топтатимуть Єрусалим, аж поки не закінчаться визначені для народів часи». Єрусалим був столицею єврейського народу — місцем, звідки правили царі з династії Давида (Псалом 48:1, 2). Ті царі відрізнялися від провідників інших народів, бо сиділи на «троні Єгови» як представники самого Бога (1 Хронік 29:23). Тому Єрусалим був символом правління Єгови.

Але як і коли народи почали «топтати» Боже правління? Це сталося в 607 році до н. е., коли Єрусалим завоювали вавилоняни. Відтоді на «троні Єгови» вже ніхто не сидів, і династія царя Давида перервалась (2 Царів 25:1—26). Чи таке «топтання» мало продовжуватись вічно? Ні, адже Седекії, останньому царю Єрусалима, через пророка Єзекіїля було сказано: «Зніми тюрбан і скинь корону. ...Вона нікому не буде належати, поки не прийде той, хто має на неї законне право, і йому я дам її» (Єзекіїля 21:26, 27). Той, «хто має... законне право» на Давидову корону,— це Ісус Христос (Луки 1:32, 33). Отже, «топтання» мало закінчитися з приходом Ісуса до царської влади.

Коли мала відбутись ця важлива подія? Ісус показав, що язичники правитимуть протягом визначеного часу. Про тривалість цього періоду можна довідатися з 4-го розділу книги Даниїла, де описано пророчий сон вавилонського царя Навуходоносора. Він бачив надзвичайно високе дерево, яке зрубали. Його пень не міг рости, бо був у залізних та мідних путах. Ангел проголосив: «Так нехай пройде сім часів» (Даниїла 4:10—16).

У Біблії дерева інколи зображають правління (Єзекіїля 17:22—24; 31:2—5). Отже, зрубання цього символічного дерева зображає те, як мало перерватися Боже правління, представниками якого були царі в Єрусалимі. Однак, згідно з видінням, «топтання» Єрусалима буде тимчасовим — продовжуватиметься «сім часів». Скільки часу мав тривати цей період?

Об’явлення 12:6, 14 вказує, що три з половиною часи становлять «1260 днів». Отже, «сім часів» тривають вдвічі довше, тобто 2520 днів. Але всього через 2520 днів після падіння Єрусалима язичницькі народи не перестали «топтати» Боже правління. Тож очевидно, що це пророцтво охоплює набагато довший період. Якщо взяти до уваги Числа 14:34 та Єзекіїля 4:6, де згадується принцип «день за рік», то «сім часів» мають охоплювати 2520 років.

Ті 2520 років почалися в жовтні 607 року до н. е., коли Єрусалим зазнав поразки від вавилонян і коли царя з Давидової династії було скинено з трону. Цей період закінчився у жовтні 1914 року. Саме тоді закінчилися «визначені для народів часи» та Ісус Христос сів на престол як Божий небесний Царa (Псалом 2:1—6; Даниїла 7:13, 14).

Як і передрік Ісус, його «присутність» як небесного Царя позначили приголомшливі світові події: війни, голод, землетруси, епідемії (Матвія 24:3—8; Луки 21:11). Ці події є незаперечним підтвердженням того, що 1914 рік справді ознаменував народження Божого небесного Царства і початок «останніх днів» теперішнього злого світу (2 Тимофія 3:1—5).

ДУХОВНЕ створіння на ім’я Михаїл згадується у Біблії нечасто. Однак коли згадується, то завжди зображається зайнятим активною діяльністю. У книзі Даниїла повідомляється, що Михаїл бореться зі злими ангелами, в посланні Юди — що сперечається із Сатаною, а в книзі Об’явлення — веде війну з Дияволом та його демонами. Обстоюючи правління Єгови і воюючи з Божими ворогами, Михаїл діє відповідно до значення свого імені — «хто є як Бог?». Хто ж такий Михаїл?

Деколи особа відома не лише під одним іменем. Наприклад, патріарх Яків був знаний також як Ізраїль, а апостол Петро — як Симон (Буття 49:1, 2; Матвія 10:2). Подібно Михаїл, як показує Біблія,— це інше ім’я Ісуса Христа до і після його життя на землі. Розгляньмо біблійні підстави для такого висновку.