Вони із співчуттям пасуть овечок
З УСІХ тварин, що приручені людиною, жодна не є такою, як домашня вівця. У більшості тварин є потрібні їм сила та інстинкт, щоб розшукувати поживу й уникати створінь, які чигають на них, але вівця є іншою. Хижакам легко нападати на неї, і вона не може майже нічого зробити, щоб захистити себе. Без пастуха вівця є полохливою та безпорадною. Коли вона відділена від отари, то швидко відбивається. Тому слухняні вівці мають непереборні причини відчувати прихильність до свого пастуха. Без нього в них є мало шансів вижити. Через ці властивості Біблія символічно вживає овець, щоб зобразити невинних, зневажених або беззахисних людей.
Насправді плоди праці пастуха даються не легко. Його життя не є легким. Він зустрічається як зі спекою, так і з холодом; він також проводить безсонні ночі. Йому потрібно захищати отару від хижаків, часто наражаючи себе самого на небезпеку. Оскільки пастуху потрібно тримати отару завжди вкупі, багато свого часу він проводить у пошуках вівці, що відбивається від отари або губиться. Йому потрібно лікувати хвору та поранену вівцю. Треба носити кволих або стомлених ягнят. Треба постійно турбуватися, щоб був достатній запас кормів та води. Не рідкісним є для пастуха переночувати в полі, щоб запевнити безпеку отарі. Отже, життя пастуха є суворим, це вимагає служіння хороброго, дбайливого і винахідливого чоловіка. Понад усе йому потрібно бути здібним щиро турбуватися про отару, яка була довірена йому.
Пасіння Божої отари
У Біблії Божі люди зображаються як слухняні вівці, а ті, що відповідальні за них, як пастирі. Сам Єгова є «Пастирем й Опікуном [наших] душ» (1 Петра 2:25). Ісус Христос, «Пастир Добрий», висловив своє бажання приділяти вівцям турботу із співчуттям, сказавши до апостола Петра: «Корми ягнят моїх, паси овечок моїх, корми овечок моїх» (Івана 10:11; 21:15—17, НС). Християнським старійшинам урочисто доручено «пасти Церкву Божу» (Дії 20:28). А їхня праця духовних пастирів вимагає рис доброго буквального пастуха — хороброго, дбайливого, винахідливого і, що основне, сповненого щирої турботи про добробут отари.
За днів Божого пророка Єзекіїля більшість пастирів, яких було призначено піклуватися про потреби народу Єгови в Ізраїлі, не виконували своїх обов’язків. Божа отара сильно страждала, більшість її членів покинули правдиве поклоніння (Єзекіїля 34:1—10). Нині представники духівництва загальновизнаного християнства твердять, що є пастирями так званого християнського збору, але їхній духовно хворий стан доводить, що представники духівництва такі самі, як злі самозванці за часів Ісусового перебування на землі, котрі зневажали та ображали людей. Релігійні провідники загальновизнаного християнства, неначе «наймит», що «не дбає про вівці» (Івана 10:12, 13). Вони взагалі не хочуть, не можуть або не вміють пасти Божу отару.
Пастирі, що виявляють справжню турботу
Ісус залишив досконалий приклад для всіх тих, хто пасе отару Єгови. Він завжди був люб’язним, добрим, співчутливим і охочим допомагати своїм учням. Він виявляв ініціативу в пошуках тих, хто є в потребі. Ісус, незважаючи на свою зайнятість і часту втому, завжди приділяв час на те, що вислухати їхні проблеми і підбадьорити їх. Його готовність віддати свою душу за них була найвищим виявом любові (Івана 15:13).
Сьогодні всі призначені старійшини збору, а також службові помічники поділяють цю відповідальність за отару. Тому навіть можливі матеріальні вигоди в іншій країні не спонукують значну більшість цих відповідальних чоловіків переїжджати і, таким чином, залишати збори без відповідної підтримки та нагляду. У ці «тяжкі часи» отарі потрібно підбадьорення та керівництво (2 Тимофія 3:1—5). Постійною небезпекою є те, що дехто може стати здобиччю Сатани, котрий «ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петра 5:8). Нині християнським пастирям треба більш, ніж будь-коли, «напоумляти непорядних, потішати малодушних, підтримувати слабих, усім довготерпіти» (1 Солунян 5:14). Потрібно бути постійно пильними, щоб не допустити відпадіння хитких від отари (1 Тимофія 4:1).
Як старійшина може визначити, чи вівці потрібна допомога? Однією з багатьох очевидних ознак є пропускання християнських зібрань, нерегулярна участь у проповідницькому служінні і схильність уникати близького зв’язку з іншими. Слабкість також можна виявити через уважний розгляд складу думок овець та спрямованості їхніх розмов. Вони, мабуть, схильні критикувати інших, можливо, виявляючи почуття образи. Замість духовних цілей їхні розмови, мабуть, надмірно зосереджуються на прагненні матеріальних речей. Загальний брак ентузіазму, оптимізму і радості може означати, що їхня віра ослабла. Засмучений вираз обличчя може бути ознакою, що вони пригнічені через переслідування з боку родичів та світських друзів. Зауваживши ці ознаки, пастир може намагатися визначити, якої саме допомоги потрібно.
Християнським пастирям, які відвідують співвіруючого, щоб допомогти йому, потрібно пам’ятати про свою головну мету. Це не є лише товариськими відвідинами з розмовами про повсякденні справи. Метою апостола Павла під час відвідування своїх братів було «подати [їм] якого дара духовного для [їхнього] зміцнення.., цебто потішитись разом [з ними]» (Римлян 1:11, 12). Щоб це виконати, потрібно приготуватися заздалегідь.
Насамперед проаналізуйте поведінку особи і постарайтеся визначити її духовний стан. Визначивши це, обміркуйте, які вказівки, підбадьорення або поради принесуть найбільшу користь. Боже Слово, Біблія, повинно бути головним джерелом інформації, бо воно «діяльне» (Євреїв 4:12). Можна перевірити статті в журналах «Вартова башта» та «Пробудись!», де розглядаються конкретні потреби овець, які зустрілись із особливими проблемами. У «Щорічнику Свідків Єгови» (англ.) можна знайти підбадьорливі та освіжаючі випадки з проповідування. Метою є наділити чимось духовним, що буде «на добро для збудування» (Римлян 15:2).
Пасіння, яке приносить підбадьорення
Пастух буквальної отари овець знає, що захист і догляд залежать від нього. Основними небезпеками є хвороба, кволість, поранення, хижаки або коли вівця відбивається від отари. Так само духовний пастир повинен розпізнавати й уникати подібних небезпек, які загрожують благополуччю отари. Тепер розгляньмо деякі типові проблеми і певні поради, як можна передати духовно відсвіжну інформацію.
1) Як необачні вівці, деякі християни відбиваються від Божої отари, бо вони захопилися невинними та приємними на вигляд принадами. Християни, можливо, відхиляються, а навіть відходять, бо переслідують цілі, пов’язані із здобуттям матеріальних речей, із відпочинком або розвагами (Євреїв 2:1). Таким особам можна було б нагадати про критичні часи, про потребу близько триматися організації Єгови і про важливість ставити справи Царства на перше місце (Матвія 6:25—33; Луки 21:34—36; 1 Тимофія 6:8—10). Корисну пораду можна віднайти в статті «Як бути зрівноваженим?» у «Вартовій башті» за 15 травня 1984 року (англ.), сторінки 8—11.
2) Пастуху потрібно лікувати хворих овечок. Подібним чином духовні пастирі повинні допомагати християнам, які захворіли духовно через несприятливі випадки в їхньому житті (Якова 5:14, 15). Вони, можливо, втратили роботу, а може, мають серйозні проблеми зі здоров’ям або страждають від труднощів у своєму сімейному житті. Такі особи, мабуть, не мають доброго апетиту до духовної поживи або до спілкування з Божим народом. Це у свою чергу призводить до відокремлення та занепаду духу. Їм потрібно упевнитися, що Єгова дбає про них і підтримуватиме їх у ці важкі часи (Псалом 55:23; Матвія 18:12—14; 2 Коринтян 4:16—18; 1 Петра 1:6, 7; 5:6, 7). Корисно також переглянути статтю «Будучи християнами, дивіться вперед» з «Вартової башти» за 1 червня 1980 року (англ.), сторінки 12—15.
3) Пастух повинен пильнувати овець, що ослабли. Декотрі особи багато років були вірними в служінні Єгові. Вони витримали чимало випробувань і лих. Тепер у них виявляються ознаки втоми в чиненні того, що добре, і вони, можливо, навіть висловлюють сумніви щодо потреби інтенсивної проповідницької діяльності. Необхідно розбудити їхній дух, відновлюючи їхню вдячність за радість і благословення, які є результатом щиросердого служіння Богові, коли вони наслідують Ісуса Христа (Галатів 6:9, 10; Євреїв 12:1—3). Мабуть, їм можна допомогти зрозуміти, що Єгова дорожить їхнім щирим та вірним служінням і може зміцнити їх для подальшої праці на його хвалу (Ісаї 40:29, 30; Євреїв 6:10—12). Благотворний вплив може виявляти і поділяння думок із статті «Роблячи добро, не знуджуймося», яка з’явилася у «Вартовій башті» за 15 липня 1988 року (англ.), сторінки 9—14.
4) Немов овечка, яка поранилася, декотрі християни зазнали шкоди від того, що для них було образливим. Але якщо ми прощаємо іншим, наш небесний Отець дасть прощення і нам (Колосян 3:12—14; 1 Петра 4:8). Деякі брати або сестри, мабуть, отримали пораду чи напучування, яке вважають несправедливим. Проте ми всі можемо скористати з духовної поради та напучування, і нас заспокоює те, що Єгова карає тих, кого любить (Євреїв 12:4—11). Інші дозволили почуттю образи створити розколину поміж собою і збором через те, що не отримали привілеїв служіння, які, на їхню думку, належали їм. Але якщо б ми відокремились від організації Єгови, то немає жодного місця, куди можна було б податися за спасінням та справжньою радістю. (Порівняйте Івана 6:66—69). Корисну інформацію щодо цього можна знайти в статті «Збереження нашої християнської єдності» з «Вартової башти» за 15 серпня 1988 року (англ.), сторінки 28—30.
5) Овець треба захищати від хижаків. У подібний спосіб декотрі, можливо, зазнають переслідування та залякування з боку невіруючих родичів та колег по роботі. Їхня непорочність може підпасти під вплив тоді, коли утруднення призводять до зменшення їхнього служіння Богові або унеможливлюють їм брати участь у християнському служінні. Проте вони зміцнюються, коли їм допомагають усвідомити, що треба було сподіватися переслідування і це, по суті, є одним із доказів, що ми справжні учні Ісуса Христа (Матвія 5:11, 12; 10:32—39; 24:9; 2 Тимофія 3:12). Корисно було б зазначити, що, коли вони вірні, Єгова їх ніколи не покине і вони будуть винагороджені за витривалість (2 Коринтян 4:7—9; Якова 1:2—4, 12; 1 Петра 5:8—10). У статті під заголовком «Радісно тривати, незважаючи на переслідування» у «Вартовій башті» за 15 квітня 1982 року (англ.), сторінки 21—27, є додаткова інформація, яка підбадьорює.
Пастирі, виконуйте свої обов’язки
У Божої отари чимало потреб, і відповідний нагляд вимагає напруженої праці. Тому християнські пастирі повинні співчувати, щиро турбуватися та бажати бути підтримкою. Важливо мати терпіння та проникливість. Тоді як деяким особам потрібно поради та зауваження, на інших справляє благотворний вплив підбадьорення. У певних випадках може вистачити декількох особистих відвідин, тоді як в інших, мабуть, потрібне регулярне біблійне вивчення. У кожному випадку основною метою є дати духовно відсвіжне керівництво або люб’язну пораду, що спонукуватиме особу звикати до корисного вивчення, продовжувати регулярно приходити на зібрання у зборі або почати робити це і брати активну участь у християнському служінні. Це основні способи, щоб підтримувати співвіруючих і допомогти їм відкрити канал для святого духу Єгови.
Пастирі, які подають таку підтримку, виконують дуже важливу працю для Божої отари. (Дивіться «Вартову башту» за 15 листопада 1985 року (англ.), сторінки 23—27). Отара дуже вдячна за те, що роблять ці духовні пастирі. Після того як одному голові сім’ї допомогли в цьому, він сказав: «Після 22 років у правді прагнення матеріальних речей затягнуло нас у світ. Ми часто хотіли приходити на зібрання, але здавалося, що ми просто не були в стані зробити це. Ми не пристосувалися до системи Сатани, тому були цілковито роз’єднані і відокремлені від неї. Це привело нас до розчарування та пригнічення. Нам потрібно було слів підбадьорення. Коли нас відвідав старійшина, ми з радістю погодилися на біблійне вивчення у своєму домі. Сьогодні ми всі знову є в безпечній організації Єгови. Не можу висловити своє щастя!»
Великим приводом для радості є те, що наші заблукані або пригнічені брати та сестри духовно відживлюються і відновлюють свою діяльність (Луки 15:4—7). Намір Єгови щодо його людей здійснюється, коли вони об’єднані, як «череда на пасовищі» (Михея 2:12). У цьому безпечному притулку вони «знаходять спокій душам своїм» завдяки допомозі Доброго Пастиря, Ісуса Христа (Матвія 11:28—30). Об’єднана всесвітня отара отримує керівництво, заспокоєння та захист і достаток духовної поживи.
Нині через цю пастирську діяльність Єгова з любові виконує працю, яка узгоджується з його споконвічною обіцянкою: «Я буду дбати за моїх овець і буду їх доглядати... Я приведу їх назад з усіх тих місць, куди вони... порозбігались... Я буду пасти їх по гарних пасовиськах... Котре запропастилось, я відшукаю, ...поранене перев’яжу, недуже підсилю» (Єзекіїля 34:11—16, Хоменко). Як же заспокоює те, що Єгова наш Пастир! (Псалом 23:1—4).
Через Божественне передбачення праці пасіння Божої отари, будучи служителями Єгови, ми можемо поділяти почуття Давида, який сказав: «У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!» (Псалом 4:9). Так, люди Єгови почуваються безпечно через його люб’язну турботу і вдячні за те, що християнські старійшини із співчуттям пасуть овечок.
[Відомості про ілюстрацію, сторінки 20, 21]
Potter’s Complete Bible Encyclopedia