«Із уст немовлят»
КОЛИ Самуїл був малим хлопчиком, він твердо обстоював правильні принципи, незважаючи на злісність синів Первосвященика Ілії (1 Самуїла 2:22; 3:1). За днів Єлисея маленька ізраїльтянка у рабстві в Сирії сміливо свідчила своїй господині (2 Царів 5:2—4). Коли Ісусові було 12 років, він відважно розмовляв із вчителями Ізраїлю: ставив питання і давав відповіді, що дивувало спостерігачів (Луки 2:46—48). Протягом усієї історії молоді поклонники Єгови вірно служили йому.
Чи й сьогодні діти проявляють такий же дух вірності? Певно, що так! Повідомлення з філіалів Товариства Вартової башти показують, що багато-багато віруючих дітей ‘добровільно віддають себе’ в служінні Єгові (Псалом 110:3, НС). Добрі результати їхніх зусиль заохочують усіх християн, старих і молодих, ‘роблячи добро, не знуджуватися’ (Галатів 6:9).
Добрим прикладом у цьому є маленька японська дівчинка Аюмі, котра стала вісником у шість років і поставила собі за мету дати свідчення кожному в класі. Їй дозволили поставити кілька публікацій у класній бібліотеці — так вона готувалася відповідати на будь-яке запитання однокласників. Майже усі її однокласники, а також вчитель ознайомилися з публікаціями. Протягом шести років навчання в початковій школі Аюмі почала 13 біблійних вивчень. Вона охрестилася, коли була в четвертому класі, а одна її подружка, з якою вона навчалася, охрестилася в шостому. До того ж мати і дві старших сестри цієї зацікавленої теж навчалися й охрестилися.
Добра поведінка дає свідчення
«Поводьтеся поміж поганами добре»,— сказав апостол Петро, і молоді християни серйозно приймають його пораду (1 Петра 2:12). Через це їхня зразкова поведінка часто дає добре свідчення. В африканській країні Камерун один чоловік вдруге прийшов на зібрання Свідків Єгови і сталося так, що він сидів поряд з маленькою дівчинкою. Коли промовець запросив слухачів відшукати у Біблії уривок, чоловік зауважив, що маленька дівчинка швидко знайшла вірш у своїй Біблії й уважно слідкувала за читаним. Її ставлення так вразило цього чоловіка, що по закінченні зібрання він підійшов до промовця і сказав: «Ця маленька дівчинка вплинула на те, що я хочу вивчати з вами Біблію».
У Південно-Африканській Республіці є школа, в котрій 25 учнів — діти Свідків Єгови. Їхня хороша поведінка сприяє добрій славі Свідків Єгови. Одна вчителька призналася батькам Свідка, що не розуміє, як Свідкам Єгови вдається так добре виховувати дітей, особливо тому, що її церква нездатна допомогти дітям. Коли в школу прийшла працювати нова вчителька, то одразу зауважила добру поведінку дітей Свідків. Вона запитала одного хлопчика, що́ їй потрібно зробити, аби стати Свідком Єгови. Він пояснив, що їй необхідно вивчати Біблію, і домовився з батьками, аби вони далі розвивали її зацікавлення.
На Коста-Ріці Ріґоберто почув про правду від двох однокласників, які з Біблії відповідали на його запитання про Трійцю, душу і пекельний вогонь. Те, що вони говорили, сильно вплинуло на нього не тільки через їхнє уміння користуватися Святим Письмом, а й через зразкову поведінку, яка так відрізнялася від того, що він бачив у церквах християнського світу. Незважаючи на переслідування в родині, Ріґоберто робить добрі успіхи у вивченні Біблії.
В Іспанії два Свідки Єгови (одному з них дев’ять років) відвідали чоловіка, на ім’я Онофре. Старший Свідок говорив більше, зате молодший слідкував у Біблії і цитував деякі біблійні вірші з пам’яті. Онофре був вражений. Він вирішив, що хоче вивчати Біблію в тому ж місці, де цей маленький хлопчик навчився так добре користуватися Святим Письмом. Отже, наступної неділі вранці він пішов до Залу Царства. Він мусив чекати на вулиці до обіду, аж поки Свідки прийшли на зібрання. З того часу він добре навчався і недавно символізував своє присвячення водним хрещенням.
Дійові молоді Свідки
Справді, Єгова користується як малими, так і дорослими, щоб досягти лагідних людей. Це можна побачити з наступного випадку в Угорщині. Там медсестра в лікарні зауважила, що усі відвідувачі, які приходили до десятирічної пацієнтки, приносили їй разом з їжею щось почитати. Заінтригована, вона гадала, про що могла читати ця маленька дівчинка, і дізналася, що про Біблію. Медсестра, порозмовлявши з нею, пізніше сказала: «Вона одразу почала вчити мене». Коли дівчинка виходила з лікарні, то запросила медсестру прийти на конгрес, але медсестра відмовилась. Проте згодом вона погодилася прийти на обласний конгрес «Чиста мова». Незабаром вона почала вивчати Біблію і через рік охрестилася — все це результат того, що маленька дівчинка читала в лікарні біблійну літературу.
Ана-Рут із Сальвадора навчалася другий рік у середній школі. Вона мала звичку залишати біблійну літературу на парті, аби інші читали її, якщо захочуть. Зауваживши, що література зникає і з’являється знову через певний час, Ана-Рут дізналася, що її читає однокласниця Евелін. Згодом Евелін погодилася на вивчення і почала відвідувати зібрання. Зрештою вона охрестилася і тепер служить постійно допоміжною піонеркою. Що ж до Ани-Рут, то вона є повночасною піонеркою.
У Панамі одна сестра почала вивчення з жінкою, чоловік якої противився правді і майже припинив вивчення. Однак мало-помалу його ставлення пом’якшилося. Через деякий час рідний брат того чоловіка, Свідок, попросив його встановити сигналізацію у своєму домі. Коли той встановлював сигналізацію, додому прийшла його дев’ятирічна племінниця, яка чомусь виглядала дуже сумною. Чоловік запитав її, що сталося, і вона розповіла, що ходила зі старшою сестрою проводити вивчення Біблії, але нікого не було вдома, і тому сьогодні вона нічого не змогла зробити для Єгови. Її дядько сказав: «Ти можеш проповідувати мені. Тоді ти зробиш щось для Єгови». Щаслива племінниця побігла за своєю Біблією, і вивчення почалося.
Мама дівчинки (братова́ того чоловіка) все це чула. Вона думала, що то було тільки жартома, але кожного разу, коли чоловік приходив до їхнього дому, він просив племінницю проводити з ним біблійне вивчення. Коли мати побачила, що її швагер ставиться до вивчення серйозно і має складні запитання, вона вирішила проводити вивчення разом з дочкою. Він почав навчатися двічі на тиждень і швидко робив успіхи. Зрештою він присвятився й охрестився на тому ж конгресі, що і його дружина — усе це завдяки доброму складу думок його маленької племінниці.
Мужність дітей дає добре свідчення
Біблія говорить: «Будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа!» (Псалом 27:14, Хоменко). Ці слова стосуються усіх Божих служителів — малі та дорослі керуються ними впродовж останніх років. Одна п’ятирічна дівчинка з Австралії почала ходити в нову школу, її мама підійшла до вчительки, щоб пояснити вірування Свідків Єгови. Вчителька сказала: «А я вже знаю, у що ви вірите. Ваша дочка пояснила мені все». Ця маленька дівчинка не побоялася сама підійти до вчительки і пояснити, у чому полягає її віра.
П’ятирічна Андреа з Румунії теж виявила мужність. Коли її мати залишила православну віру і стала Свідком, сусіди відмовилися слухати її. Одного разу на книговивченні Андреа почула, як наглядач служіння наголошував необхідність проповідувати сусідам. Вона серйозно задумалася над цим і, прийшовши додому, сказала мамі: «Коли ти підеш на роботу, мамусю, я встану, зберу так само, як ти, сумку з літературою і помолюся до Єгови, щоб він допоміг мені розмовляти про правду з нашими сусідами».
Наступного дня Андреа зробила так, як обіцяла. Набравшись духу, вона подзвонила у двері до сусіда. Коли сусід відчинив, маленька дівчинка сказала: «Я знаю, що з тих пір, як моя мама стала Свідком, ви не любите її. Вона кілька разів старалася поговорити з вами, але ви не хотіли послухати її. Вона засмутилася, але я хочу, аби ви знали, що ми любимо вас». Потім Андреа дала добре свідчення. За один день вона розповсюдила шість книжок, шість журналів, чотири брошурки і чотири буклети. Відтоді вона постійно ходить на проповідування.
У Руанді наші брати мусять виявляти велику мужність, беручи до уваги розбрат, який панує там. Одного разу родину Свідків Єгови кинули в кімнату, де солдати задумали вбити їх. Родина попросила дозволу помолитися перше. Їм дозволили, і всі, крім дочки Дебори, молилися подумки. Згідно з розповіддю, Дебора молилася вголос: «Єгово, цього тижня я з татусем розповсюдила п’ять журналів. Як же нам тепер повернутися до тих людей, навчити їх правди і допомогти знайти життя? А ще, як мені тепер стати вісником? Я хочу охреститися, щоб служити тобі». Почувши це, солдат сказав: «Ми не вб’ємо вас через цю маленьку дівчинку». Дебора відповіла: «Дякую». Родину пощадили.
Коли Ісус тріумфально в’їжджав до Єрусалима у кінці свого земного життя, його вітав численний радісний натовп. У натовпі були діти і дорослі. Згідно із записом, хлопчики «в храмі викрикували: «Осанна Сину Давидовому». Коли первосвященики й книжники почали протестувати, Ісус різко заперечив їм: «Чи ж ви не читали ніколи: «Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу»?» (Матвія 21:15, 16).
Хіба не радісно спостерігати, як слова Ісуса справджуються навіть сьогодні? «Із уст немовлят, і тих, що ссуть» — і ми додамо: підлітків, юнаків і дівчат — Єгова учинив хвалу. Дійсно, що стосується хвалення Єгови — немає обмежень у віці (Йоіла 3:1, 2).