робити так, як сказав Петро — «не панувати над спадком Божим» (1 Петра 5:2, 3). У їхній люблячій роботі можуть виникати питання, у яких можливі різні особисті уподобання. Можливо це тільки місцевий звичай ставати, щоб прочитати параграф під час вивчення «Вартової Башти». Польова служба групами, а також багато інших деталей стосовно самої служби можуть організовуватися згідно з місцевими звичаями. Чи було б катастрофою, якщо хтось робив би це трошки по-іншому? Люблячі пастирі бажають, щоб усе виконувалося «пристойно й докладно». Цей вираз Павло вжив у зв’язку з чудовими дарами. Але контекст показує, що Павло найбільше цікавився «підкріпленням збору» (1 Коринтян 14:12, 40, НС). Він не проявляв жодної схильності створювати безконечний список правил, так ніби його основною метою була цілковита однаковість або абсолютна ефективність. Він писав: «Дав нам Господь [владу] на збудування [підкріплення, НС], а не на зруйнування ваше» (2 Коринтян 10:8).

23. Як ми можемо наслідувати приклад Павла у підкріпленні інших?

²³ Без сумніву, Павло підкріпляв інших своєю позитивною і заохочуючою мовою. Він спілкувався не тільки з невеликим колом друзів, але прикладав також додаткові зусилля, щоб відвідувати багатьох братів і сестер, як міцних духовно, так і тих, яким особливо було потрібно підкріплення. Він наголошував на любов, а не правила, бо «любов підкріпляє» (1 Коринтян 8:1, НС).

Насолоджуйся товариськими розвагами, але уникай пасток

«Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого» (ЕККЛЕЗІЯСТОВА 2:24).

1. Яким чином Боже керівництво допомагає людям у справах розваг?

КЕРІВНИЦТВО Єгови приносить багато користі його слугам. Це видно у сфері розваг. Це керівництво допомагає християнам уникати крайніх поглядів. Дехто з релігійних поборників, які наполягають на суворих стилях одягу і поведінки, вважають майже усі задоволення гріховними. З другого боку, більшість людей прагнуть задоволень, навіть якщо вони вступають цим у конфлікт із законами і принципами Єгови (Римлян 1:24​-27; 13:13, 14; Ефесян 4:17​-19).

2. Як Бог ще в дуже ранній період виявив своє ставлення до розваг?

² Але що можна сказати про Божих людей? Багато з тих, які почали вивчати Біблію, були здивовані, коли дізналися, що Бог справді створив людину з можливістю задовольнятися життям. Він дав нашим першим батькам роботу, але вона не була пригнічуючою і нудною, що є характерною рисою життя більшості недосконалих людей (Буття 1:28​-30). Подумайте про велику кількість благотворних способів, у які мешканці земного раю могли зазнавати задоволення. Уявіть собі їхню радість, коли вони спостерігали за дикими звірями, які не представляли для людей жодної небезпеки, різноманітними свійськими тваринами, що могли б стати частиною щоденного життя! Яку чудову їжу вони могли отримувати з «кожного дерева, принадного на вигляд і на їжу смачного»! (Буття 2:9; Екклезіястова 2:24).

3-5. (а) Якій меті повинні служити розваги? (б) Чому ми можемо бути впевненими, що Бог не знеохочував ізраїльтян до веселощів?

³ В дійсності ці заняття можна розглядати як розваги, мета яких в Раю була б такою ж, як і сьогодні: відсвіжити й відновити свої сили для подальшої продуктивної діяльності (роботи). Якщо розвага виконує таку роль — вона корисна. Чи означає це, що розваги можуть вже тепер мати місце у житті правдивих поклонників, які ще не живуть у Раю! Так. У книжці «Проникливість у суть Святого Письма» (англ.) говориться щодо розваг серед стародавніх людей Єгови:

⁴ «Біблія не приділяє особливої уваги описам розваг і забав ізраїльтян. Але вона показує, що розваги слід було розглядати як належні й потрібні, якщо тільки вони не виходили за межі релігійних принципів народу. Серед основних форм розваг була гра на музичних інструментах, співи, танці, розмови, а також деякі ігри. Дуже радо сприймалися загадування загадок і важких запитань (Суд. 14:12)». (Том 1, сторінка 102).

⁵ Коли Давид повертався з перемогою, єврейські жінки виходили з лютнями та бубнами, святкуючи (по-єврейськи са·ча́к) (1 Самуїлова 18:6, 7, НС). Основне значення цього єврейського слова є «сміятися», і деякі переклади говорять про «жінок, що веселилися» (Байнтона, Ротергама, Нова англійська Біблія). Під час перенесення ковчега «Давид і ввесь дім Ізраїля святкував перед Єговою з усякими інструментами». Мелхола, Давидова дружина, мала неврівноважену точку зору, бо протестувала проти того, що Давид брав участь у розвагах (2 Самуїлова 6:5, 14​-20, НС). Бог передбачив, що ізраїльтяни, вертаючись з вавілонської неволі, братимуть участь у подібних радісних діяльностях. (Єремії 30:18, 19; 31:4; порівняйте Псалом 126:2).

6. Як християнське грецьке Святе Письмо допомагає нам у нашому ставленні до розваг?

⁶ Ми теж повинні старатися бути врівноваженими щодо розваг. Наприклад, чи усвідомлюємо ми, що Ісус не був аскетом? Він відкладав час на відсвіжаючі прийоми, такі як «велика гостина», яку справив Левій. І коли самовдоволені особи критикували його за те, що він їв і пив, Ісус відкидав їхні погляди і спосіб життя (Луки 5:29​-31; 7:33​-36). Пригадайте також, що він відвідав весілля і брав участь у святкуваннях (Івана 2:1​-10). Юда, Ісусів брат по матері, згадував, що християни мали «вечері любові», мабуть, прийоми, де бідні особи могли втішатися їжею та приємним, спокійним спілкуванням (Юди 12).

Товариські розваги у своєму часі й на своєму місці

7. Як Боже Слово заохочує бути врівноваженими у справі розваг?

⁷ В Екклезіястова 10:19 (Хоменко) прихильно говориться про «бенкет [що] справляють, щоб посміятись, і вино [що] життя розвеселяє». Тут не говориться, що розваги є обов’язково чимось неправильним або поганим, чи не так? Однак у тій самій книзі говориться: «Усьому час-пора... Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати» (Екклезіястова 3:1, 4, Хоменко). Так, хоча Біблія і не забороняє нам відповідних розваг, вона таки дає нам пересторогу. Це включає в себе пораду тримати товариські розваги на своєму місці щодо часу й кількості. Вона теж попереджує нас про пастки, які часто мають місце на великих товариських вечірках (2 Тимофія 3:4).

8, 9. Чому час, в якому ми живемо, і наше, дане Богом, призначення повинні мати вплив на розваги?

⁸ Ми зауважили, що євреї, які повертаючись з Вавілона мали багато важкої праці, брали участь у радісних розвагах. Проте Єремія ще раніше говорив: «Не сидів я на зборі веселому та не радів» (Єремії 15:17). Він був призначений Богом доносити вістку неминучої кари, так що для нього це не був відповідний час веселитися.

⁹ Християни сьогодні повинні проголошувати Божу вістку надії, також оголошувати суд сатанській злій системі (Ісаї 61:1​-3; Дії 17:30, 31). З цього повинно бути зрозуміло, що ми не повинні дозволяти розвагам стати визначною справою у своєму житті. Можна навести до цього приклад пучки солі або спеціальної приправи, що підсилює смак страви. Чи давали б ви приправу у таких кількостях, щоб вона перебивала смак самої страви? Звичайно, ні. Згідно з Ісусовими словами, записаними в Івана 4:34 і Матвія 6:33, нашою основною турботою — а навіть харчем — повинно бути виконання Божої волі. Таким чином, розваги стають ніби приправою. Вони повинні відсвіжувати і покращувати, а не виснажувати або поглинати нас.

10. Чому усім нам потрібно було б перевірити свої розваги щодо кількості часу, який ми виділяємо на них?

¹⁰ Але зупиніться й подумайте: чи ж більшість людей не сказали б, що час і увага, які вони приділяють розвагам, є поміркованими? Якщо б вони вважали по-іншому, вони зробили б зміни. Чи з цього не випливає, що кожен з нас повинен би задуматись і серйозно, чесно проаналізувати: яке місце розваги справді посідають у нашому житті? Чи може бути, що вони потайки заняли визначне місце? Чи, наприклад, ми включаємо автоматично телевізор, як тільки заходимо додому? Чи ми розвинули звичку відкладати великий проміжок часу щотижня для розваг, як, наприклад, кожного вечора в п’ятницю або в суботу? Чи ми відчували б розчарування, якщо цей час прийде, а ми б залишилися дома без жодних розваг? Ще два питання: чи на наступний день після вечірки через те, що занадто довго були або занадто далеко їхали, ми почуваємо себе виснаженими або занадто втомленими, щоб брати участь у християнському служінні або щоб добре працювати цілий день у свого роботодавця? Чи це справді відповідні, врівноважені розваги, якщо іноді або й частіше вони мають такі наслідки? (Порівняйте Приповістей 26:17​-19).

11. Чому потрібно переглянути природу своїх розваг?

¹¹ Було б також добре для нас переглянути природу наших розваг. Сам факт, що ми є Божими слугами, не гарантує, що наші розваги є належними. Подумайте, що написав до помазаних християн апостол Петро: «Бо досить минулого часу, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у піяцтві, у гулянках, у пиятиках, у беззаконних ідолослужбах» (1 Петра 4:3). Він не погрожував пальцем, звинувачуючи своїх братів у наслідуванні світських вчинків. Все ж таки християнам потрібно бути пильними (як у той час, так і тепер), бо легко можна стати жертвою шкідливих розваг (1 Петра 1:2; 2:1; 4:7; 2 Петра 2:13).

Остерігайтеся пасток

12. Який вид пасток відзначається у 1 Петра 4:3?

¹² Якого виду пасток нам слід остерігатися? Петро згадав «пияцтво, гулянки, пиятики». Німецький коментатор пояснив, що грецькі слова, вжиті у цьому місці, «в основному стосуються товариських випивок на бенкетах». Один швейцарський професор писав, що такі справи були звичайними у ті часи: «Опис напевно стосувався організованих зустрічей або навіть постійних компаній, в яких існували такі ганебні звичаї».

13. Як вживання алкоголю на вечірках ставало пасткою? (Ісаї 5:11, 12).

¹³ Алкогольні напої на великих товариських вечірках вже багатьох зловили в пастку. Біблія не забороняє помірного вживання таких напоїв. Доказом цього є факт, що Ісус зробив вино на весіллі в Кані. Там не повинні були надмірно пити, бо Ісус дотримувався би Божої поради уникати перебування серед п’яниць (Приповістей 23:20, 21). Але подумайте над таким моментом: весільний староста сказав, що на інших весіллях спочатку подають добре вино, «а як понапиваються, тоді гірше» (Івана 2:10). Отже, серед євреїв було звичайною справою напиватися на весіллях, де було багато вина для усіх.

14. Яким чином християнські господарі можуть справлятися з пасткою, якою може бути легкий доступ до алкоголю?

¹⁴ Згідно з тим, деякі християнські господарі вирішили забезпечувати вином, пивом та іншими алкогольними напоями тільки тоді, якщо вони можуть особисто прослідкувати за тим, що подається їхнім гостям і що вони споживають. Якщо ж група є більшою, ніж господар в стані доглянути, така як єврейські весілля, згадані вище, алкоголь у великих кількостях може бути небезпечною пасткою. Серед присутніх може бути особа, яка боролася з проблемою пияцтва і перемогла її. Самі розумієте, що через легкий, неконтрольований доступ до алкоголю, вона може спокуситись, впасти в надмірність і зіпсувати бенкет усім гостям. Один наглядач і батько в Німеччині розповів, що його сім’я втішається приємним спілкуванням на товариських вечірках із співвіруючими. Однак він додав, що потенційна небезпека була набагато вища, якщо пиво було вільно доступне.

15. Як можна надати правильного керівництва товариським вечіркам?

¹⁵ На весіллі у Кані був «весільний староста» (Івана 2:8). Це не означає, що якщо сім’я запросила групу людей пообідати або поспілкуватися, обов’язково треба назначити старосту. Голова сім’ї в такому випадку був би відповідальним. Але повинно бути зрозуміло, що коли група складається з двох або й більше сімей, хтось повинен нести відповідальність за усе, що там відбувається. Багато батьків з’ясовують це, коли їхнього сина чи дочку запрошують на товариську вечірку. Вони встановлюють зв’язок з господарем і дізнаються, хто буде наглядати за усією гостиною і чи ця особа буде присутньою до кінця. Християнські батьки навіть так вкладали свої плани, щоб самим бути присутніми, так що і старші, і молодші могли втішатися взаємним спілкуванням.

16. Що варто було б взяти до уваги щодо величини гостин?

¹⁶ Канадський філіал Товариства Вартової Башти пише: «Кілька старійшин сприйняли пораду стосовно обмеження величини товариських вечірок так, ніби малося на увазі, що великі весільні гостини порушують цю пораду. Вони зробили висновок, що якщо нам радиться робити товариські вечірки невеликими, щоб за ними можна було легко здійснювати контроль, то було б неправильно робити весільну гостину для 200—300 осіб»a. Замість того щоб занадто наголошувати на величину бенкету, треба звернути особливу увагу на відповідний нагляд, без різниці скільки буде присутніх. Кількість вина, якого зробив Ісус, показує, що на весіллі в Кані зібралося досить багато людей, але там, очевидно, був хороший нагляд. На інших весіллях справа виглядала по-іншому; через їхню величину нагляд міг бути недостатнім. Чим більша гостина, тим більший риск, тому що слабшим особам, які мають схильність до надмірностей, легше встановлювати свої права. Вони можуть сприяти сумнівним заняттям на недоглянутих вечірках (1 Коринтян 10:6​-8).

17. Як можна проявити християнську врівноваженість, коли плануємо вечірку?

¹⁷ Хороший нагляд за товариськими вечірками включає в себе також планування і підготовку. Зовсім не обов’язково вигадувати щось виняткове, щоб зробити гостину унікальною або щоб вона надовго запам’яталася, що нагадувало б світські вечірки — бал-маскарад і подібне. Чи могли б ви уявити собі вірних ізраїльтян в обітованій землі, які б планували вечірку, де всі були б одягнені, як язичники в Єгипті або в інших країнах? Чи планували б вони збуджуючі танці або дику музику, яка могла бути популярною серед язичників? Ще на горі Сінай вони попалися в пастку музики й танців, які могли бути сучасними і популярними в той час у Єгипті. Ми знаємо ставлення до цієї розваги Бога і його зрілого слуги Мойсея (Вихід 32:5, 6, 17​-19). Отже, господар або наглядач товариської гостини повинен подумати, чи будуть там якісь співи або танці; якщо так, то він повинен бути впевненим, що все буде згідно з християнськими принципами (2 Коринтян 6:3).

18, 19. Чого можна навчитися при ближчому розгляді факту, що Ісус був запрошений на весілля, і як ми можемо застосовувати це?

¹⁸ Ми також пам’ятаємо, що «на весілля запрошений був теж Ісус та учні Його» (Івана 2:2). Звичайно, будь-який християнин або навіть ціла сім’я можуть просто відвідувати інших, щоб приємно і корисно провести час. Але досвід говорить, що для планованих товариських подій визначення наперед, хто буде запрошений, допомагає запобігти проблемам. Один старійшина з Теннессі (США), який виховав синів і дочок, котрі служать зараз повночасно, придавав цьому великого значення. Перш ніж він чи його дружина приймали запрошення або давали дітям дозвіл піти, вони довідувалися від господаря, чи було вирішено наперед, кого буде запрошено. Його сім’я була захищена від пасток, які мали місце в деяких компаніях, відкритих для усіх, чи то був обід, пікнік, чи просто гра в м’яча.

¹⁹ Ісус відраджував запрошувати тільки близьких осіб, давніх друзів, ровесників або осіб з подібним економічним станом. (Луки 14:12​-14; порівняйте Йова 31:16​-19; Дії 20:7​-9). Якщо серйозно задумуєтесь над тим, кого запросити, то вам легше включити християн різного віку та умов життя (Римлян 12:13; Євреїв 13:2). Кілька з них могли б бути духовно слабі або нові, для яких спілкування із зрілими християнами пішло б на користь (Приповістей 27:17).

Розваги на своєму місці

20, 21. Чому розваги можуть мати належне місце в нашому житті?

²⁰ Для нас, богобоязливих людей, правильно цікавитися своїми розвагами і турбуватися про те, щоб вони були належними і щоб ми самі були врівноваженими щодо кількості часу, який ми витрачаємо на це (Ефесян 2:1​-4; 5:15​-20). Натхнений письменник книги Екклезіяста вважав так: «І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй» (Екклезіястова 8:15). Такі врівноважені задоволення можуть відсвіжити організм і допомогти переборювати проблеми і розчарування, якими так наповнена сьогоднішня система.

²¹ Наприклад, одна австрійська піонерка написала до своєї давньої подруги: «Недавно ми мали чудову прогулянку. Ми поїхали до невеликого озера біля містечка Ферлак, а було нас близько 50. Брат Б. вів процесію своїм фургоном, в якому віз три грилі, розкладні крісла, столи, а навіть тенісний стіл. Нам там надзвичайно сподобалося. Одна сестра взяла з собою акордеон, так що ми співали багато пісень Царства. Як молоді так і старші віком втішалися дружнім спілкуванням». У неї залишилася хороша згадка про добре доглянутий відпочинок, який був вільний від пасток пияцтва чи розпусти (Якова 3:17, 18).

22. Про яку пересторогу кожен з нас повинен пам’ятати, втішаючись товариськими розвагами?

²² Павло наполягав, щоб ми були уважними і не поступалися бажанням недосконалої плоті, навіть не планували справ, у яких можна було б зустріти спокусу (Римлян 13:11​-14). Це включає в себе також плани на товариські розваги. Якщо ми застосовуємо до них пораду апостола, то зможемо уникнути обставин, що довели декого до катастрофи (Луки 21:34​-36; 1 Тимофія 1:19). Ми краще вибиратимемо здоровий відпочинок, який допоможе нам підтримувати свої взаємовідносини з Богом. Таким чином товариські розваги, які можна розглядати як один з Божих дарів, принесуть нам велику користь (Екклезіястова 5:18).

[Примітка]

Чого ми навчилися?

◻ Який врівноважений погляд щодо товариських розваг можна знайти в Біблії?

◻ Чому слід роздумувати про час, який ми виділяємо на розваги, і природу наших розваг?

◻ Яких заходів може вжити християнський господар, щоб уникнути пасток?

◻ Що можуть дати християнам розваги, якщо вони відповідні і врівноважені?

[Ілюстрація на сторінці 18]

Господар або староста гостини відповідає за те, щоб гостям не загрожувала ніяка пастка.