Дивіться на невидиме!

ДОБРИЙ фізичний зір є великим благом. По суті, більшість людей назве не багато речей, котрі для них дорожчі. Однак для християн існує вид зору, про який говорив апостол Павло і який цінніший навіть за фізичний зір. «Ми не дивимося на видиме, а на невидиме» (2 Коринтян 4:18). Авжеж, це мусить бути вельми особливий вид зору, коли дає змогу бачити невидиме! Ми можемо назвати його 100% духовним зором.

Для чого?

Християни першого сторіччя справді потребували духовного зору. Вони виконували своє християнське служіння під тяжкими випробовуваннями. Павло висловив це так: «У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені» (2 Коринтян 4:8, 9).

Незважаючи на такі обставини, вірні учні залишалися непохитними. Маючи сильну віру в Бога, вони могли сказати, як Павло: «Тому ми не занепадаємо духом, хоч зовнішній наш чоловік і тліє, зате внутрішній з дня на день оновляється». Що ж все-таки давало таке оновлення з дня на день? Павло продовжив: «Короткочасне легке страждання наше викликає без усякої міри вічну славу, бо ми дивимося не на видиме, а на невидиме, тому що видиме — тимчасове, а невидиме — вічне» (2 Коринтян 4:16—18, Дерк.).

Павло заохочував своїх духовних братів не дозволяти проблемам, труднощам, переслідуванню — різного роду стражданням — затьмарювати славетну нагороду, яка була перед ними. Вони повинні були дивитися поверх тодішніх обставин, зосереджуючись на щасливому кінці їхнього християнського життя. Це й допомагало їм оновлювати щодня свою спонуку продовжувати боротьбу. Нині християни подібно потребують такого доброго духовного зору.

Дивіться на нинішні страждання як на короткочасні!

Хочемо ми того чи ні, а щодня бачимо речі, яких воліли б не бачити. Коли дивимося в дзеркало, то не можемо не зауважити небажаних вад і недоліків фізичного тіла, котрі виявляють фізичну недосконалість. Коли вдивляємося в дзеркало Божого Слова, то бачимо духовні недоліки й вади, як у собі, так і в інших (Якова 1:22—25). А коли глянемо в газету або ж на екран телевізора, то зазнаємо душевного болю, бо відразу зауважуємо повідомлення про несправедливість, жорстокість і нещасні випадки.

Сатана хотів би довести нас до розпачу тим, що ми бачимо, або відволікти нас од цілі й похитнути віру. Як запобігти цьому? Ми повинні наслідувати приклад Ісуса Христа, як був порадив апостол Петро, коли сказав: «Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Петра 2:21). Ісус є досконалим прикладом для нас в усіх аспектах християнського життя.

Вказавши на Ісуса як на наш взірець, Петро особливо наголосив на тому, що Ісус страждав. Авжеж, Ісус зазнав сильних страждань, коли був на землі. Він докладно знав, який намір Бог мав щодо людей, бо був «майстром» в Єгови, присутнім при створенні людства (Приповістей 8:30, 31). А тепер він побачив на власні очі, що́ гріх і недосконалість зробили з людей. Щодня він бачив людські недоліки та слабкості й мав з ними справу. Це, мабуть, було тяжко для нього (Матвія 9:36; Марка 6:34).

Окрім того, що Ісус бачив випробовування інших, Він мав і власні (Євреїв 5:7, 8). Але, посідаючи досконалий духовний зір, він дивився поверх випробовувань і бачив нагороду за свою вірність — безсмертне життя. Потім, як Месіанський Цар, він матиме привілей вивести неспокійне людство із приниженого стану до досконалості, згідно з первісним наміром Єгови. Зосередження на цьому невидимому майбутньому допомогло йому зберігати радість у божественному служінні, попри страждання, які він бачив з дня у день. Апостол Павло написав: «Замість [«задля», НС] радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого» (Євреїв 12:2).

Ісус ніколи не дозволяв, щоб труднощі та випробовування викликали у нього розпач, відволікали од цілі або ж похитнули його віру. Якщо ми є його учнями, то повинні ретельно наслідувати цей бездоганний приклад (Матвія 16:24).

Зосереджуйтеся на невидимому вічному!

Говорячи про те, що допомогло Ісусові триматись непохитно, Павло також вказав шлях для нас, коли написав: «Біжімо витривало до змагання, що призначене нам, дивлячися пильно на Ісуса, засновника й завершителя віри» (Євреїв 12:1, 2, УКУ). Справді, щоб успішно та з радістю бігти християнським шляхом, треба дивитися поверх речей, котрі безпосередньо перед нами. Проте як нам «дивитися пильно» на Ісуса й для чого?

Перш за все, 1914 року Ісус був наставлений Царем Божого Царства й тепер він править з небес. Звичайно, усе це невидиме для фізичних очей. Однак якщо ми «дивимося пильно» на Ісуса, то духовний зір допоможе нам побачити, що він вже готовий вжити заходів, аби знищити теперішню злу систему речей і обмежити Сатану та його демонські орди до стану бездіяльності. Якщо дивитися ще далі, то духовний зір відкриє чудову картину нового світу, в якому «не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 19:11—16; 20:1—3; 21:4).

Отже, замість турбуватися короткочасними стражданнями, які можуть випадати нам щодня, чому б не дивитися на те, що вічне? Чому б не дивитися очима віри поверх хвороб і горя на цій забрудненій землі й бачити рай, у котрому мешкають здорові, щасливі та дбайливі люди? Чому б не дивитися поверх своїх вад як фізичних, так і духовних, та бачити себе звільненими від них навіки завдяки викупній жертві Христа? Чому б не дивитися поверх різанини, котру викликають війна, злочинність і насилля, та бачити щойно воскреслих людей, які навчаються миру й праведності від Єгови?

До того ж, «дивитись пильно» на Ісуса також значитиме зосереджуватися духовним зором на тому, чого вже досягло Царство, хоча й ще невидиме, на землі серед Божого люду: на єдності, мирі, любові, теплих братерських почуттях та духовному добробутові. Одна християнка з Німеччини, побачивши відеофільм «Об’єднані божественним навчанням» (англ.), написала: «Відеофільм допоміг мені частіше пригадувати, що по всьому світі так багато християнських братів і сестер саме зараз вірно служать Єгові, й це незважаючи на протидію громадськості. Наскільки ж цінною є наша єдність між братами у світі насилля й ненависті!»

Чи ви також «бачите» біля себе Єгову, Ісуса, вірних ангелів та мільйони співхристиян? Якщо так, то ви ніколи не станете занадто стурбованими ‘клопотами віку цього’, котрі можуть знеохотити вас і довести до ‘безплідності’ в християнському служінні (Матвія 13:22). Тож «дивіться пильно» на Ісуса, зосереджуючи свої духовні очі на встановленому Божому Царстві та його благословеннях як теперішніх, так і майбутніх.

Живіть, щоб побачити невидиме!

Бачачи разючий контраст між вічним новим світом Бога й сьогоднішнім світом, що розвалюється, ми повинні намагатися поводити себе так, аби бути гідними дожити й побачити те, що сьогодні бачимо лише очима віри. Безліч воскреслих людей не віритимуть своїм очам, коли прокинуться й побачать праведну райську землю, таку відмінну від світу, в котрому вони жили перед смертю. Уявіть собі радість бути живими, вітати їх і пояснювати, що вчинив Бог! (Порівняйте Йоіла 2:21—27).

Дійсно, наскільки дорогоцінним є духовний зір і наскільки важливо зберігати його гострим! Ми можемо робити це, якщо регулярно вивчаємо Біблію особисто, відвідуємо християнські зібрання, розповідаємо іншим про надію з Біблії і передусім молимося за божественним керівництвом. Це збереже наш духовний зір гострим і ясним, дасть змогу дивитися на невидиме!