Єгова любить праведність і справедливість
МОЛОДА дівчина з Сараєво запитує себе, чому діти її міста мусять зносити стільки страждань. «Ми не зробили нічого поганого. Ми невинні»,— говорить вона. Вже майже 15 років пригнічені горем аргентинські матері беруть участь у публічних демонстраціях на площі в Буенос-Айресі на знак протесту проти уряду, який був винним у вбивстві їхніх синів. Один африканець на ім’я Еммануель, мати й три сестри якого були брутально вбиті під час спалаху етнічного насилля, твердить: «Кожен мусить поплатитися за свої вчинки... Ми хочемо справедливості».
Справедливість є одною з головних рис Бога Єгови. «Всі бо дороги Його справедливі»,— говориться в Біблії. Дійсно, Єгова є тим, хто «любить правду і суд» (Повторення Закону 32:4; Псалом 33:5, Дерк.). Для того щоб добре знати Бога, нам треба розуміти його почуття справедливості та вчитися наслідувати його (Осії 2:21, 22; Ефесян 5:1).
Наше уявлення про справедливість, можливо, сформувалося під впливом людських поглядів. У деяких частинах світу справедливість часто зображається у вигляді жінки із зав’язаними очима, яка тримає меч і терези. Людська справедливість повинна бути, як вважають, неупередженою, тобто сліпою до багатства або стороннього впливу. Вона повинна старанно зважувати на шальках терезів те, чи справедливо звинувачено людину, чи ні. Своїм мечем справедливість мусить захищати невинних і карати правопорушників.
У книжці «Справедливість і розсудливість: етика в теорії та на практиці» (англ.) говориться, що «справедливість пов’язана із законом, зобов’язаннями, правами та обов’язками і виносить свої рішення неупереджено й відповідно до того, що хто заслужив». Однак справедливість Єгови стосується чогось набагато більшого. Ми можемо побачити це, роздумуючи про дії та риси Ісуса Христа, який дуже подібний до свого небесного Отця (Євреїв 1:3).
Письменник Євангелія Матвій застосував до Ісуса слова з Ісаї 42:3, говорячи: «Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги». Ісус проголошував вістку утіхи людям, які були подібні до надломленої очеретини, зігнутої під тягарем і навіть розтоптаної. Вони були як тліючий ґніт, немовби їхня остання іскра життя вже згасала. Замість у символічному значенні доломувати надломлені очеретинки й гасити тліючий ґніт, Ісус жалів засмучених, вчив і зціляв людей, а також пояснював їм про справедливість Бога Єгови (Матвія 12:10—21). Як і було передречено в пророцтві Ісаї, ця справедливість вселяла надію.
Милосердя та справедливість Єгови
Божій справедливості притаманне милосердя. Це стало очевидним, коли Ісус прийшов на землю. Він досконало виявив Божі норми справедливості й праведності. Проте єврейські книжники та фарисеї шукали праведності, дотримуючись незмінних зводів законів, переважно ними ж і встановлених. Їхня дріб’язкова справедливість зазвичай не включала милосердя. Багато суперечок між Ісусом і фарисеями виникали через таке питання: що насправді є справедливістю й праведністю? (Матвія 9:10—13; Марка 3:1—5; Луки 7:36—47).
Ісус пояснив, як справедливо й праведно обходитися з іншими людьми. Один чоловік, котрий добре був обізнаний із Законом, якось запитав Ісуса, що необхідно для отримання вічного життя. У свою чергу Ісус також поставив йому питання, а потім похвалив його, коли той відповів, що дві найбільші заповіді в законі полягали в тому, аби любити Бога цілим серцем, душею, розумом та силою і любити свого ближнього, як самого себе. Тоді той чоловік запитав: «А хто то мій ближній?» У відповідь Ісус розказав притчу про милосердного самарянина (Луки 10:25—37).
В Ісусовій притчі про самарянина було показано приклад праведності й милосердної справедливості Єгови. Безкорисливо допомагаючи пораненому й незнайомому чоловікові, самарянин діяв чесно, справедливо та милосердно. Коли Ісус був на землі, він виявляв такий же дух. Він був праведним і справедливим. Більше того, він віддав своє життя за нужденних, грішних та недосконалих людей, які страждають, хворіють і вмирають. Апостол Павло вказував на зв’язок між праведністю і викупом. Він писав: «Як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність [або «один праведний акт», НС, примітка] Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей» (Римлян 5:18). Цей «один праведний акт» був Божим шляхом спасіння слухняних людей від згубних наслідків Адамового гріха, за який вони не могли відповідати безпосередньо.
Божа справедливість прагне звільнити грішних людей і в той же час підтримувати його праведні принципи. Несправедливо і немилосердно ігнорувати гріх, тому що це заохочувало б до беззаконня. З другого боку, якби Божа справедливість дозволяла лише нагороджувати або карати, то ситуація людей була б безнадійною. Згідно з Біблією, «заплата за гріх — смерть» і «нема праведного ані одного» (Римлян 3:10; 6:23). Єгова постачив умилостивляючу жертву за гріхи великою ціною, яку заплатили як він, так і його улюблений Син (1 Івана 2:1, 2).
Викуп свідчить про те, що божественна справедливість тісно переплітається з божественною любов’ю (грецьке а·ґа́·пе). Дійсно, Божа справедливість виявляє його праведні принципи і є віддзеркаленням його моральних засад. Тому Бог виявляє любов а·ґа́·пе, на якій ґрунтується божественна справедливість (Матвія 5:43—48). Отже, якщо ми дійсно розуміємо справедливість Єгови, то будемо повністю довіряти його судовим рішенням. Як «Той, Хто всю землю судить», він завжди чинить справедливо (Буття 18:25; Псалом 119:75).
Наслідуйте справедливість Єгови
Біблія напучує нас ‘бути наслідувачами Богові’ (Ефесян 5:1). Це значить наслідувати його справедливість і любов. Проте оскільки ми недосконалі люди, наші шляхи не є такими ж високими, як шляхи Бога Єгови (Ісаї 55:8, 9; Єзекіїля 18:25). Отже, як ми можемо довести, що любимо праведність і справедливість? Одягаючись у «нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості [«правдивій праведності», НС] й святості правди» (Ефесян 4:24). Тоді ми будемо любити те, що любить Бог, і ненавидіти те, що він ненавидить. «Правдива праведність» уникає насилля, неморальності, нечистоти та відступництва, оскільки ці вчинки оскверняють те, що є святим (Псалом 11:5; Ефесян 5:3—5; 2 Тимофія 2:16, 17). Божественна справедливість спонукує нас також щиро цікавитись іншими людьми (Псалом 37:21; Римлян 15:1—3).
Більше того, якщо ми цінуємо милосердність Божої справедливості, то не будемо схильними осуджувати духовних братів або сестер. Як ми могли б розуміти їх так, як розуміє їх Єгова? Чи ми, осуджуючи їх, не робили б це на підставі наших власних поглядів? Ісус застерігав: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: «Давай вийму я заскалку з ока твого», коли он колода у власному оці? Лицеміре,— вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого» (Матвія 7:1—5). Чесна оцінка нашої власної недосконалості стримуватиме нас виносити вироки, які Єгова міг би вважати несправедливими.
Призначені старійшини збору зобов’язані виносити рішення у випадку серйозних правопорушень (1 Коринтян 5:12, 13). Роблячи це, вони пам’ятають, що Божа справедливість схильна до милосердя, коли воно можливе. Однак неможливо бути милосердними, наприклад, у випадку непокаяних грішників. Але старійшини не позбавляють такого правопорушника спілкування зі збором через почуття помсти. Вони надіються, що сам захід позбавлення особи спілкування зі збором змусить її схаменутися. (Порівняйте Єзекіїля 18:23.). Під головуванням Христа старійшини служать в інтересах справедливості, а це означає, що вони стають як «захист від вітру» (Ісаї 32:1, 2). Тому їм треба виявляти неупередженість і поміркованість (Повторення Закону 1:16, 17).
Сійте насіння в праведності
Чекаючи Божого праведного нового світу, нам треба ‘шукати справедливости’, щоб набути божественного схвалення (Софонії 2:3, Хом.; 2 Петра 3:13). Ця думка чудово висловлена в Осії 10:12: «Сійте собі на справедливість, за милістю жніть, оріте собі переліг, бо час навернутись до Господа, ще поки Він прийде і правду лине вам дощем».
У нашому щоденному житті ми маємо багато нагод ‘сіяти насіння в праведності’, як показав Ісус у своїй притчі про милосердного самарянина. Єгова запевняє нас, що ми ‘за милістю пожнемо’. Якщо ми продовжуємо ходити ‘путями права’, то будемо й далі отримувати настанови в праведності під правлінням Царства (Ісаї 40:14). З часом ми, безсумнівно, будемо ще більше цінувати те, що Єгова любить праведність і справедливість (Псалом 33:4, 5).
[Ілюстрація на сторінці 23]
Милосердний самарянин послужив прикладом справедливості Єгови.
[Ілюстрація на сторінці 23]
Ісус жалів засмучених людей, які були наче надломлені очеретинки.