Усі правдиві християни мусять бути благовісниками
«Виконуй працю благовісника [або місіонера]» (2 ТИМОФІЯ 4:5, примітка в НС).
1. Яку добру новину проповідували благовісники у першому столітті?
ЩО СЬОГОДНІ означає бути благовісником? Чи ти є ним? Слово «благовісник» походить з грецького слова еу·аґ·ґе·лі·сте́с, що означає «проповідник доброї новини». Ще від започаткування християнського збору в 33 році н. е. християнська добра новина ставила наголос на Божому способі спасіння і проголошувала, що Ісус Христос пізніше повернеться, щоб розпочати своє Царське правління над людством (Матвія 25:31, 32; 2 Тимофія 4:1; Євреїв 10:12, 13).
2. (а) Як у наш час збагатився зміст доброї новини? (б) Який обов’язок мають усі правдиві християни сьогодні?
2 З 1914 року почали нагромаджуватися докази сповнення ознаки, даної Ісусом стосовно його повернення і невидимої присутності (Матвія 24:3-13, 33). І знову добра новина могла б включати в себе вираз «Боже Царство вже близько» (Луки 21:7, 31; Марка 1:14, 15). Справді, настав час для величного сповнення Ісусового пророцтва, записаного у Матвія 24:14: «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» Таким чином, благовіщення тепер включає в себе наполегливе оголошення факту встановлення Божого Царства і благословень, які воно з собою принесе для слухняних людей. Усі християни мають обов’язок виконувати цю роботу і «робити учнів» (Матвія 28:19, 20, Хоменко; Об’явлення 22:17).
3. (а) Яке додаткове значення має слово «благовісник»? (Дивіться «Проникливість у суть Святого Письма», англ., том I, сторінка 770, колонка 2, абзац 2). (б) Які питання виникають стосовно цього?
3 Біблія вживає термін «благовісник» не тільки стосовно проповідування доброї новини взагалі, але й також стосовно осіб, які залишають свої рідні місцевості, щоб проповідувати добру новину на неопрацьованих територіях. У першому столітті було багато таких благовісників-місіонерів, як Пилип, Павло, Варнава, Сила і Тимофій (Дії 21:8; Ефесян 4:11). Але що можна сказати про наш особливий час після 1914 року? Чи сьогоднішні люди Єгови віддали себе в його розпорядження і стали місцевими благовісниками або місіонерами?
Прогрес після 1919 року
4, 5. Які перспективи праці благовіщення відкрилися невдовзі після 1914 року?
4 Після закінчення у 1918 році першої світової війни Божі слуги зустріли зростаючий опір з боку відступників, священства загальновизнаного християнства та їхніх політичних союзників. В дійсності, справжнє християнське благовіщення майже прийшло в бездіяльність у червні 1918 року, коли керівників Товариства Вартової Башти у Сполучених Штатах було засуджено до 20-ти років ув’язнення з приводу фальшивих обвинувачень. Чи спроби Божих ворогів припинити проповідування доброї новини увінчалися успіхом?
5 Несподівано в березні 1919 року керівників Товариства було звільнено, а трохи пізніше з них було знято фальшиві обвинувачення, через які вони опинилися в тюрмі. Отримавши волю, ці помазані християни усвідомили, що вони повинні виконати багато роботи перед тим, як їм буде дано небесну нагороду співспадкоємців Божого Царства (Римлян 8:17; 2 Тимофія 2:12; 4:18).
6. Який прогрес у праці благовіщення відбувся у 1919—1939 роках?
6 Число тих, які здали звіт про участь у поширенні доброї новини у 1919 році, не досягало і 4000. Протягом наступних двох десятиліть багато осіб погодилося стати благовісниками-місіонерами і декого з них було послано в країни Африки, Азії та Європи. У 1939 році, після 20 років проповідування Царства, Свідків Єгови було вже понад 73 000. Цей надзвичайний ріст, який відбувся, незважаючи на велике переслідування, нагадує ріст, що мав місце у ранній період існування християнського збору (Дії 6:7; 8:4, 14-17; 11:19-21).
7. Яка подібність існує між 47 і 1939 роками н. е. стосовно християнської праці благовіщення?
7 Але в той час більшість Свідків Єгови знаходилася в англомовних протестантських країнах. В дійсності, понад 75 відсотків із 73 000 вісників Царства жили в Австралії, Великобританії, Канаді, Новій Зеландії та Сполучених Штатах Америки. Так само, як у 47 році н. е., потрібно було якось заохотити благовісників звернути більше уваги на менш опрацьовані країни світу.
8. Чого було досягнено за допомогою Школи Ґілеад за час до 1992 року?
8 Заборони воєнного часу та переслідування не могли зупинити могутнього святого духа Єгови, щоб він не спонукував слуг Єгови готуватися до подальшого розширення. У 1943 році, коли друга світова війна була саме у розпалі, задля ширшого розповсюдження доброї новини Божа організація започаткувала Біблійну школу Вартової Башти Ґілеад. До березня 1992 року ця школа випустила 6517 місіонерів, яких було послано у 171 країну. Окрім цього, було навчено братів, які піклувалися б філіалами Товариства Вартової Башти в інших країнах. Згідно з даними за 1992 рік, 75 з 97 координаторів філіалів були випускниками Школи Ґілеад.
9. Які навчальні програми відіграли значну роль у прогресі в праці благовіщення і роблення учнів?
9 Окрім Школи Ґілеад, були й інші навчальні програми, які спорядили людей Єгови до розширення і вдосконалення їхньої роботи благовіщення. Школа теократичного служіння, наприклад, діє у всіх зборах Свідків Єгови по цілому світі. Ця Школа, разом із щотижневим службовим зібранням, приготувала мільйони вісників Царства до ефективного публічного служіння. Існує теж Школа служіння Царству, яка дає цінне навчання старійшинам і службовим помічникам, щоб вони могли краще піклуватися зборами, які все більше розростаються. Школа піонерського служіння допомогла багатьом повночасним благовісникам стати ефективнішими в проповідницькій діяльності. У різних країнах недавно проходила Школа службового вдосконалення, яка допомагає неодруженим старійшинам та службовим помічникам стати сучасними «Тимофіями».
10. Який був результат усіх чудових навчальних програм, забезпечених організацією? (Використайте інформацію в рамці).
10 Який же був результат усього цього навчання? У 1991 році Свідки Єгови досягли найвищого числа, що складало понад чотири мільйони вісників Царства, які діють в 212 країнах. Але на відміну від ситуації, що існувала у 1939 році, понад 70 відсотків цих осіб є з католицьких, православних, нехристиянських та інших країн, де англійська мова не є переважаючою мовою. (Дивіться інформацію в рамці під заголовком «Ріст після 1939 року»).
В чому секрет їхнього успіху
11. Кому апостол Павло приписував свій успіх у служінні?
11 Свідки Єгови не приписують собі честі за це розширення. Замість цього, вони ставляться до своєї праці так, як це робив апостол Павло. Він пояснив у своєму посланні до коринтян: «Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить! Бо ми співробітники Божі, а ви — Боже поле, Божа будівля» (1 Коринтян 3:5-7, 9).
12. (а) Яку роль відіграє Боже Слово в тому, що християнське благовіщення має успіх? (б) Хто був призначений Головою християнського збору і який є один з важливих способів, яким можна проявляти покору його головуванню?
12 Немає жодного сумніву в тому, що цей незвичайний ріст у рядах Свідків Єгови відбувається завдяки Божому благословенню. Це Божа праця. На доказ того, що вони усвідомлюють цей факт, Свідки Єгови продовжують регулярно вивчати Боже Слово. Усе, чого вони навчають у своїй благовісницькій праці, базується на Біблії (1 Коринтян 4:6; 2 Тимофія 3:16). Інший секрет їхнього успіху полягає в тому, що вони повністю признають того, кого Бог призначив Головою збору — Господа Ісуса Христа (Ефесян 5:23). Християни першого століття виявляли цю рису, співпрацюючи з тими, кого Ісус призначив апостолами. Ці чоловіки разом з іншими старійшинами єрусалимського збору складали християнський керівний орган першого століття. Ісус Христос використовував цю групу зрілих християн, щоб з неба вирішувати справи і керувати працею благовіщення. В результаті Павлової ретельної співпраці з керівним органом збори, які відвідував апостол, дуже зростали (Дії 16:4, 5; Галатів 2:9). Подібно й сьогодні, християнські благовісники матимуть успіх, якщо будуть дотримуватись Божого Слова і ретельно дотримуватися керівництва, яке дає Керівний орган (Тита 1:9; Євреїв 13:17).
Вважайте інших більшими
13, 14. (а) Яку пораду дав апостол Павло у Филип’ян 2:1-4? (б) Чому важливо пам’ятати цю пораду, беручи участь у праці благовіщення?
13 Апостол Павло проявляв справжню любов до шукачів правди. Він не мав расистських поглядів і не вважав себе більшим за інших. Отже, він міг порадити своїм співвіруючим «мати один одного за більшого від себе» (Филип’ян 2:1-4).
14 Відповідно до цього, сьогоднішні християнські благовісники не вважають себе вищими від людей інших рас і походження. Одна місіонерка-Свідок Єгови зі Сполучених Штатів Америки, призначена працювати в Африці, висловилася так: «Я просто знаю, що ми не є більшими. Можливо, ми маємо більше грошей або те, що називають формальною освітою, але вони [місцеві люди] мають риси, які перевершують наші».
15. Як особи, призначені працювати в інших країнах, можуть проявляти справжню повагу до людей, які, можливо, стануть учнями?
15 Дійсно, проявляючи справжню повагу до осіб, з якими ділимося доброю новиною, ми допоможемо їм прийняти вістку Біблії. Також дуже допомагає, якщо місіонер-благовісник показує, що він з радістю живе серед людей, яким його призначили допомагати. Місіонерка, яка з успіхом провела в Африці 38 років, пояснює: «Я глибоко в серці відчуваю, що це мій дім, а особи в зборі, до якого мене призначено, є моїми братами й сестрами. Коли приїжджаю у відпустку в Канаду, я не почуваю себе вдома. Останні дні перебування в Канаді тільки й думаю про повернення. Я себе завжди так почуваю. Я говорю людям, з якими вивчаю Біблію, та братам і сестрам, що я щаслива, що знову повернулася, і вони цінують факт, що я хочу бути з ними» (1 Солунян 2:8).
16, 17. (а) Які труднощі переборюють місіонери й місцеві благовісники для того, щоб бути ефективнішими у своєму служінні? (б) Який випадок стався з однією місіонеркою через те, що вона розмовляла місцевою мовою?
16 Коли вони знаходять на своїй території велику ділянку, на якій живуть іноземці, дехто докладає зусиль, щоб вивчити мову, показуючи таким чином, що вважає інших більшими. «На півдні Африки,— зауважив один місіонер,— між людьми африканського і європейського походження деколи існує недовір’я. Але якщо ми говоримо місцевою мовою, воно швидко зникає». Зворушенню сердець людей, з якими ділимося доброю новиною, дуже сприяє знання мови. Для цього потрібно докласти багато старань, а також бути покірним та наполегливим. Одна місіонерка в азіатській країні говорить: «Якщо ти постійно робиш помилки і над тобою сміються, це може бути справжнім випробуванням. Може здаватися, що легше було б облишити цю справу». Але любов до Бога і ближніх допомогла цій місіонерці продовжувати працю (Марка 12:30, 31).
17 Зрозуміло, що люди зворушені, коли іноземець старається поділитися з ними доброю новиною їхньою мовою. Деколи результом таких зусиль є несподівані благословення. Одна місіонерка в африканській країні Лесото розмовляла мовою сесуто з іншою жінкою, яка працювала в магазині декоративних тканин. У той час урядовий службовець з іншої африканської країни оглядав будинок і випадково почув розмову. Він підійшов і щиро похвалив місіонерку. У відповідь вона почала говорити до нього його власною мовою. «Чому ви не приїжджаєте [до моєї країни] і не працюєте серед наших людей, якщо ви знаєте мову суахілі?» — запитав той. Місіонерка тактовно відповіла: «Це було б просто чудово. Але я Свідок Єгови, а наша праця зараз є під забороною у вашій країні». «Але, будь ласка,— попросив він,— не думайте, що ми всі противимося вашій праці. Багато хто з нас симпатизує Свідкам Єгови. Можливо, прийде час, коли ви зможете відкрито навчати і наших людей». Через деякий час цю місіонерку дуже схвилювала звістка про те, що Свідкам Єгови було дано свободу поклоніння у тій країні.
Готові відмовитися від своїх прав
18, 19. (а) В який важливий спосіб Павло намагався наслідувати свого Вчителя, Ісуса Христа? (б) Розкажи випадок (описаний в абзаці або той, що стався з тобою), який би показав важливість уникати створення причини для спотикання тим, з якими ділимося доброю новиною.
18 Апостол Павло писав: «Будьте наслідувачами мене, як і я Христа». Він саме обговорював потребу уникати створювати спотикання іншим: «Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите,— усе на Божу славу робіть! Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій, як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони» (1 Коринтян 10:31-33; 11:1).
19 Такі благовісники, як Павло, які готові йти на жертви в інтересах тих, кому вони проповідують, отримують благословення. Наприклад, одна місіонерська пара в африканській країні вирішила піти на обід до місцевого готелю, щоб відсвяткувати річницю свого весілля. Спочатку вони збиралися замовити за обідом вино, оскільки Біблія не осуджує помірного вживання алкогольних напоїв (Псалом 104:15). Але потім вони вирішили не робити цього, оскільки це може послужити каменем спотикання для місцевих людей. «Через деякий час,— пригадує чоловік,— ми зустріли мужчину, який був шеф-кухарем у тому готелі, і розпочали з ними біблійне вивчення. Пізніше він сказав мені: «Пам’ятаєте, як ви прийшли пообідати до готелю? Ми всі стояли за дверима кухні і спостерігали за вами. Розумієте, церковні місіонери говорили, що пити — це погано. Але коли вони приходили до готелю, то спокійно замовляли собі вино. Отже, ми вирішили не слухати вас, коли б ви прийшли проповідувати, якщо ви тільки замовите спиртне». Сьогодні цей шеф-кухар, а також інші працівники цього готелю є охрещеними Свідками.
Все ще багато роботи
20. Чому нам необхідно залишатися наполегливими благовісниками і який радісний привілей отримує багато осіб?
20 У той час, як кінець цієї злої системи наближається, є все ще багато осіб, які бажають почути добру новину, і кожному християнинові зараз потрібно більше ніж будь-коли залишатися вірним благовісником (Матвія 24:13). Чи міг би ти збільшити свою частку у цій праці, ставши благовісником в особливому значенні цього слова — таким, як Пилип, Павло, Варнава, Сила і Тимофій? Багато роблять подібні кроки, стаючи в ряди піонерів або погоджуючись служити там, де є більша потреба.
21. Як було відчинено «широкі двері» діяльності людям Єгови?
21 Безкраї поля відкрилися для благовісницької праці недавно в країнах Африки, Азії і Східної Європи, де діяльність Свідків Єгови раніше була під забороною. Так само, як було у випадку з апостолом Павлом, людям Єгови «двері широкі відчинилися» (1 Коринтян 16:9). Наприклад, благовісники-місіонери, які недавно прибули до африканської країни Мозамбік, не можуть справитися з великим числом людей, що хочуть вивчати Біблію. Які щасливі ми можемо бути, що діяльність Свідків Єгови була в цій країні легалізована 11 лютого 1991 року!
22. Що кожен з нас повинен старатися робити незалежно від того, чи наша територія добре опрацьована, чи ні?
22 У країнах, де ми завжди мали свободу поклоніння, брати надалі втішаються ростом. Так, де б ми не жили, завжди є «багато роботи в ділі Господньому» (1 Коринтян 15:58, НС). Отже, продовжуймо розумно використовувати час, що залишився, «виконуючи працю благовісника, сповняючи свою службу» (2 Тимофія 4:5; Ефесян 5:15, 16).
Чи могли б ви пояснити?
◻ Що означає бути благовісником?
◻ Як зміст доброї новини було збагачено після 1914 року?
◻ Як робота благовіщення прогресувала після 1919 року?
◻ Які фактори відіграли ключову роль у досягненні такого успіху у праці благовіщення?
[Рамка на сторінці 19]
Ріст після 1939 року
Розгляньмо випадки, які сталися на трьох різних континентах, куди було вислано місіонерів, випускників Школи Ґілеад. У 1939 році в Західній Африці здало звіт всього 636 вісників Царства. До 1991 року це число зросло до 200 000 в 12 країнах Західної Африки. Місіонери вклали великий внесок у визначний ріст, що також мав місце у країнах Південної Америки. Одна з таких країн — це Бразілія, в якій число вісників Царства виросло зі 114 у 1939 році до найвищого числа в 335 039 у квітні 1992 року. Подібний ріст відбувався в Азії після прибуття туди місіонерів. Під час другої світової війни невелике число Свідків Єгови жорстоко переслідували в Японії, і діяльність у тій країні прийшла в застій. Але в 1949 році туди прибуло 13 місіонерів, які мали допомогти реорганізувати працю. Того службового року по цілій Японії менше 10 місцевих Свідків здали звіт про роботу, тоді як у квітні 1992 року найбільше число вісників складало 167 370 осіб.
[Рамка на сторінці 21]
Загальновизнане християнство і проблема мови
Дехто з місіонерів загальновизнаного християнства прикладав зусилля, щоб вивчити іноземну мову, але багато з них очікували, що місцеві люди будуть розмовляти їхньою європейською мовою. У своїй книжці «Місіонери» Джефрі Мурхауз пояснює:
«Проблема полягала в тому, що вивченням місцевої мови часто вважалося тільки набування вміння перекладати вірші з Біблії. Але порівняно небагато зусиль затрачалося цими особами або організаціями, які приймали їх, щоб місіонери могли вільно розмовляти з місцевими жителями власною мовою цих людей, бо тільки тоді можливе справжнє розуміння між двома людськими істотами. Кожен місіонер вивчав малу частину місцевого запасу слів,.. А спілкувалися в основному, використовуючи жалюгідні, смішні звуки так званої мови піджин, що спонукувало африканців пристосовуватися до стандартів англомовних гостей. У гіршому випадку це могло б бути ще одним проявом расової зверхності».
У 1922 році Лондонська школа дослідження Сходу й Африки опублікувала доповідь на тему проблеми мови. «Ми вважаємо,— говорилося у доповіді,— що середній рівень знань місцевої мови, набутий місіонерами,.. є жалюгідно, а навіть небезпечно низьким».
Місіонери Товариства Вартової Башти завжди вважали вивчення місцевої мови своїм обов’язком. Цей факт допомагає пояснити секрет їхнього успіху в місіонерській праці.