Любов перемагає ревнощі та заздрість
«Любов... не заздрить» (1 КОРИНТЯН 13:4).
1, 2. а) Що Ісус сказав своїм учням про любов? б) Як любов впливає на заздрість та ревнощі і чому ви так думаєте?
ЛЮБОВ є розпізнавальним знаком правдивого християнства. «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою»,— сказав Ісус Христос (Івана 13:35). Апостола Павла було натхнено пояснити, як любов повинна впливати на християнські взаємини. Крім усього іншого, він написав: «Любов... не заздрить» (1 Коринтян 13:4).
2 Цими словами Павло підкреслив, наскільки неправильною є ця заздрість. Використовуючи позитивне значення того самого грецького слова, він пізніше сказав: «Я за вас ревную Божими ревнощами» (2 Коринтян 11:2, Хом.). Ці ‘Божі ревнощі’ розбуджували чоловіки, які справляли згубний вплив у зборі. І це спонукало Павла написати коринтським християнам друге натхнене послання, в якому містилося чимало сердечних порад (2 Коринтян 11:3—5).
Заздрість серед християн
3. Як серед коринтських християн розвинулася проблема із заздрістю?
3 У своєму першому посланні до коринтян Павлу довелося мати справу з проблемою, яка перешкоджала новим християнам уживатися між собою. Вони звеличували певних чоловіків, ‘несучись гордо один над одного проти іншого’. Це призводило до розділень у зборі, коли кожен говорив: «Я — Павлів, а я — Аполлосів, а я — Кифин» (1 Коринтян 1:12, Хом.; 4:6, Хом.). Під проводом святого духу апостол Павло зміг дістатися до кореня проблеми. Коринтяни поводилися не як «духовні», а як тілесні люди. Тому він написав: «Ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-людському робите?» (1 Коринтян 3:1—3).
4. Який приклад використав Павло, щоб допомогти братам правильно ставитись одні до одних, і який урок ми можемо взяти із цього?
4 Павло допоміг коринтянам правильно оцінити таланти і здібності різних осіб у зборі. Він запитав: «Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?» (1 Коринтян 4:7). У 12-му розділі 1 Коринтян Павло пояснив, що члени збору є немов різні члени людського тіла, як, скажімо, рука, око і вухо. Він вказав на те, що Бог влаштував члени тіла так, аби вони дбали один про одного. Павло також написав: «Коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться» (1 Коринтян 12:26). Сьогодні всі Божі слуги повинні впроваджувати цей принцип у свої стосунки з іншими. Замість заздрити іншій людині через її призначення або успіхи в служінні Богові, ми повинні радіти з нею.
5. Що виявляє Якова 4:5 і як Святе Письмо наголошує на правдивості цих слів?
5 Говорять, що легше сказати, ніж зробити. Письменник Біблії Яків нагадує нам, що «схильність до заздрості» властива кожній грішній людині (Якова 4:5, НС). Перша смерть людини була зумовлена тим, що Каїн піддався заздрості. Филистимляни переслідували Ісака, тому що заздрили його чимраз більшому добробуту. Рахіль заздрила своїй сестрі через її плідність. Яковові сини розпалилися заздрістю до свого молодшого брата Йосипа через прихильність батька до нього. Маріям, очевидно, заздрила своїй неізраїльтянській братовій. Корей, Датан та Авірон через заздрість склали змову проти Мойсея і Аарона. Цар Саул розпалився заздрістю до Давида через його успіх у веденні військових дій. Безсумнівно, заздрість також була причиною того, чому Ісусові учні знову й знову вдавалися в спірки, хто найбільший між ними. Фактом є те, що жодна недосконала людина не може цілковито звільнитися від грішної «схильності до заздрості» (Буття 4:4—8; 26:14; 30:1; 37:11; Числа 12:1, 2; 16:1—3; Псалом 106:16; 1 Самуїла 18:7—9; Матвія 20:21, 24; Марка 9:33, 34; Луки 22:24).
У зборі
6. Як старійшини можуть контролювати схильність до заздрості?
6 Усі християни повинні остерігатися заздрості і ревнощів. Це стосується також рад старійшин, які призначені дбати про збори народу Єгови. Якщо старійшина смиренний, він не буде через честолюбство старатися затьмарювати інших. З другого боку, якщо якийсь старійшина має виняткові здібності як організатор або оратор, інші радітимуть цьому, вважаючи це благословенням для збору (Римлян 12:15, 16). Хтось із братів може робити швидкий прогрес, і це стає доказом того, що він виявляє у своєму житті плоди Божого духу. Розглядаючи кваліфікації цього брата, старійшини повинні бути обережними, аби не перебільшувати його незначних хиб, шукаючи собі виправдання, чому вони не рекомендують його службовим помічником або старійшиною. Це видавало би брак любові та поміркованості.
7. Яка проблема може постати, коли хтось із християн отримує теократичне призначення?
7 Якщо хтось отримує теократичне призначення або духовні благословення, інші члени збору повинні остерігатися заздрості. Наприклад, якась здібна сестра може частіше від інших брати участь у сценках на християнських зібраннях. Це може породити у декотрих сестрах заздрість. Подібна проблема, мабуть, існувала між Еводією і Синтихією у филипському зборі. Старійшинам сьогодні потрібно ласкаво заохочувати таких жінок бути смиренними і «думати однаково в Господі» (Филип’ян 2:2, 3; 4:2, 3).
8. До яких грішних вчинків може довести заздрість?
8 Хтось із християн може знати про минулий прогріх того, кого тепер поблагословлено привілеями в зборі (Якова 3:2). Через заздрість може з’явитися спокуса сказати іншим про це і поставити під сумнів призначення цієї особи в зборі. А це суперечило б любові, яка «покриває багато гріхів» (1 Петра 4:8). Заздрісні розмови можуть порушувати спокій збору. «Коли... гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму,— перестеріг учень Яків,— то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,— це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська» (Якова 3:14, 15).
У вашій сім’ї
9. Як подружні партнери можуть контролювати почуття ревнощів?
9 Чимало подружжів розпадаються через негативні ревнощі. Брак довір’я до подружнього партнера не є виявом любові (1 Коринтян 13:7). З другого боку, один партнер, можливо, взагалі не реагує на почуття ревнощів іншого. Наприклад, дружина може ревнувати свого чоловіка через те, що він приділяє увагу комусь із протилежної статі. Або чоловік може розпалитися ревнощами, бо його дружина віддає забагато часу комусь із своїх нужденних родичів. Збентежені цими почуттями, подружні партнери можуть не розмовляти і виявляти своє розчарування таким чином, що це значно ускладнить проблему. Тому було б ліпше, якби ревнивий подружній партнер спілкувався і був відвертим щодо своїх почуттів. Інший партнер зі свого боку повинен виявляти чуйність і запевняти у своїй любові (Ефесян 5:28, 29). Можливо, їм обом потрібно послаблювати почуття ревнощів, уникаючи ситуацій, які породжують це почуття. Інколи християнському наглядачеві потрібно допомогти своїй дружині зрозуміти, що він приділяє обмежену і належну увагу членам протилежної статі через свій обов’язок пастиря Божої отари (Ісаї 32:2). Звичайно, старійшина повинен уважати на те, щоб не давати жодної вагомої підстави для ревнощів. Йому слід бути урівноваженим і старатися відкладати час на зміцнення своїх подружніх стосунків (1 Тимофія 3:5; 5:1, 2).
10. Як батьки можуть допомогти своїм дітям справлятися з ревнощами?
10 Батьки також мусять допомогти своїм дітям зрозуміти, що таке негативні ревнощі. Діти часто втягаються в суперечки, які переростають у бійки. Нерідко коренем цього є ревнощі. З огляду на те, що кожна дитина має свої потреби, не можна підходити до всіх дітей однаково. Крім того, дітям потрібно зрозуміти, що всі вони мають свої переваги і слабкості. Якщо дитині постійно говорити, щоб вона брала приклад з іншої, це може розвинути в одній заздрість, а в іншій пихатість. Отже батьки повинні привчати дітей розцінювати свій прогрес, розглядаючи приклади з Божого Слова, а не змагатися одне з одним. Біблія говорить: «Не ставаймо егоїстичними, викликаючи конкуренцію між собою, заздрячи одні одним». Замість цього, «нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому [«а не в порівнянні з іншою особою», НС]!» (Галатів 5:26, НС; 6:4). Проте найважливіше для християнських батьків — допомагати своїм дітям через регулярне біблійне вивчення, підкреслюючи хороші та погані приклади, про які розповідається в Божому Слові (2 Тимофія 3:15).
Приклади подолання ревнощів
11. Яким гарним прикладом того, як долати заздрість, був Мойсей?
11 На відміну від спраглих влади правителів цього світу, «Мойсей... був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі» (Числа 12:3). Коли самому Мойсею стало надто важко керувати ізраїльтянами, Єгова спричинив, щоб Його дух спонукав до дії 70 інших ізраїльтян, даючи їм можливість допомагати Мойсею. Коли двоє із цих чоловіків почали діяти як пророки, Ісусові Навину здалося, що це занадто принижує Мойсея як керівника. Ісус Навин хотів стримати цих чоловіків, але Мойсей смиренно заперечив: «Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!» (Числа 11:29). Так, Мойсей тішився, коли інші отримували привілеї в служінні. Він не керувався заздрістю, бо не хотів слави для себе.
12. Що допомогло Йонатанові уникнути ревнощів?
12 Чудовим прикладом того, як любов переважає негативне почуття ревнощів, є Йонатан, син ізраїльського царя Саула. Йонатан був законним спадкоємцем престолу свого батька, але Єгова вибрав на царя Давида, Єссеєвого сина. Йонатан мав багато причин розпалитися ревнощами до Давида, вважаючи його конкурентом. Однак любов Йонатана до Давида не дала цьому почуттю оволодіти ним. Дізнавшись про Йонатанову смерть, Давид міг сказати: «Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений,— кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!» (2 Самуїла 1:26).
Найвидатніші приклади
13. Хто є найкращим прикладом у виявленні позитивних ревнощів і чому?
13 Бог Єгова є найвидатнішим прикладом особи, яка має владу навіть над позитивними ревнощами. Він досконало контролює це почуття. Будь-який яскравий вияв божественних ревнощів завжди перебуває в гармонії з Божою любов’ю, справедливістю і мудрістю (Ісаї 42:13, 14).
14. На противагу Сатані, який приклад залишив Ісус?
14 Ще одним видатним прикладом того, хто має владу над ревнощами, є Божий улюблений Син Ісус Христос. «Хоча [Ісус] існував у Божій постаті, [він] не думав про захоплювання, тобто про те, щоб бути Богові рівним» (Филип’ян 2:6, НС). Який же разючий контраст до поведінки честолюбного ангела, що став Сатаною Дияволом! Подібно до «царя Вавилону», сповнений заздрості Сатана бажав ‘уподібнитись Всевишньому’, постаючи проти Єгови як суперницький бог (Ісаї 14:4, 14; 2 Коринтян 4:4). Сатана навіть старався спонукати Ісуса ‘впасти і поклонитися’ йому (Матвія 4:9). Але ніщо не змогло вплинути на Ісуса, котрий йшов шляхом смиренного підкорення суверенітету Єгови. На відміну від Сатани, Ісус «умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної». Ісус підтвердив законність правління свого Отця тим, що повністю відкинув диявольську пихатість і заздрість. За Ісусову вірність «Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця!» (Филип’ян 2:7—11).
Подолання ревнощів
15. Чому нам треба бути обережними і приборкувати ревнощі?
15 На відміну від Бога і Христа, християни є недосконалими. Будучи грішними, вони інколи можуть діяти, керуючись грішними ревнощами. Тому замість дозволяти ревнощам спонукувати нас критикувати співвіруючих за якісь незначні хиби або уявні погані спонуки, ліпше роздумувати над такими натхненими словами: «Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?» (Екклезіяста 7:16).
16. Яку гарну пораду стосовно ревнощів було подано в одному із минулих видань цього журналу?
16 У «Вартовій башті» за 15 березня 1911 року (англ.) застерігалося про ревнощі: «У той час як нам потрібно бути дуже запопадливими, дуже ревнивими в Господній справі, ми таки мусимо зрозуміти, що слабкості інших не є нашою особистою справою; і нам потрібно задуматися, чи ми часом не ‘ті, хто встряває в чужі справи’. Ми теж повинні замислитися, чи доречно, щоб старійшини торкалися цього питання, і чи є нашим обов’язком звертатися до них у цьому питанні. Усі ми повинні бути дуже ревнивими стосовно Господніх шляхів і Господньої праці, але треба й великої пильності, щоб ця ревність не перейшла в гіркі ревнощі... іншими словами, ми повинні повністю упевнитися, що не заздримо іншому, а є ревнивими за нього, ревнивими щодо його інтересів і його благополуччя» (1 Петра 4:15, Хом.).
17. Як ми можемо уникати грішних вчинків, спричинених ревнощами?
17 Як же ми, будучи християнами, можемо уникати пихатості, ревнощів і заздрості? Допомога прийде тоді, коли ми дозволимо Божому святому духу вільно впливати на наше життя. Наприклад, нам потрібно молитися про Божий дух і про допомогу, щоб виявляти його чудові плоди (Луки 11:13). Нам потрібно приходити на християнські зібрання, які починаються молитвою і де є дух Бога та його благословення. Крім того, нам потрібно вивчати Біблію, яка написана під натхненям Бога (2 Тимофія 3:16). І нам потрібно брати участь у праці проповідування про Царство, яка виконується завдяки силі святого духу Єгови (Дії 1:8). Інший спосіб — це піддавати себе корисній дії Божого духу, допомагаючи співхристиянам, які почуваються розбитими через якісь скрутні обставини в житті (Ісаї 57:15; 1 Івана 3:15—17). Запопадливість у виконанні всіх цих християнських обов’язків допоможе нам захиститися від грішних справ, пов’язаних із ревнощами, бо в Божому Слові говориться: «Духом живіть, і ви не будете чинити похоті плотської» (Галатів 5:16, Філарет).
18. Чому нам не буде потрібно завжди точити боротьбу з негативними ревнощами?
18 Першим із плодів Божого святого духу є любов (Галатів 5:22, 23). Коли ми виявляємо любов, це може допомогти нам сьогодні контролювати свої грішні схильності. А що можна сказати про майбутнє? Мільйони слуг Єгови мають надію жити в майбутньому земному Раю, де вони зможуть досягнути людської досконалості. У цьому новому світі переважатиме любов і ніхто не піддаватиметься негативним ревнощам, бо «створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:21).
Пункти для роздумів
◻ Який приклад використав Павло, щоб допомогти протидіяти ревнощам?
◻ Як заздрість може порушувати спокій збору?
◻ Як батьки можуть привчати своїх дітей справлятися з ревнощами?
◻ Як ми можемо уникнути грішних вчинків, спричинених ревнощами?
[Ілюстрація на сторінці 16]
Не дозвольте заздрості порушувати спокій збору.
[Ілюстрація на сторінці 17]
Батьки можуть привчати своїх дітей справлятися з ревнощами.