Біблійна книга 9. 1 Самуїла

Письменники: Самуїл, Ґад, Натан

Місце написання: Ізраїль

Написання закінчено: бл. 1078 року до н. е.

Описаний період: бл. 1180—1078 роки до н. е.

1. Яка велика зміна в організаційній структурі ізраїльського народу відбулася 1117 року до н. е. і що мало статися в майбутньому?

У 1117 році до н. е. в організаційній структурі ізраїльського народу відбулась істотна зміна. Було призначено людського царя! Це сталося в період, коли Самуїл служив в Ізраїлі Божим пророком. Хоча Єгова передбачив і передрік цю зміну, усе ж запровадження монархії, як цього вимагали ізраїльтяни, для Самуїла стало приголомшливим ударом. Присвячений від самого народження для служіння Єгові та сповнений глибокої шани до його царської влади, Самуїл передбачав трагічні наслідки цієї зміни для своїх співвітчизників, членів Божого святого народу. Самуїл поступився перед їхніми вимогами тільки за наказом Єгови. «А Самуїл промовляв до народу про права царства, і записав те до книги, та й поклав перед Господнім лицем» (1 Сам. 10:25). Так закінчився період суддів і почалась доба людських царів, коли Ізраїль мав дійти до небувалої могутності й слави, щоб зрештою вкритися ганьбою і втратити схвалення Єгови.

2. Хто писав Першу книгу Самуїла і чому ці люди відповідали вимогам для її написання?

² Хто відповідав вимогам, щоб написати Божий літопис цього важливого періоду? Єгова доречно вибрав вірного Самуїла, щоб той розпочав ведення такого літопису. Ім’я Самуїл означає «ім’я Бога», і в той час цей чоловік справді був винятковим поборником імені Єгови. Найвірогідніше, Самуїл написав перші 24 розділи цієї книги. Після його смерті Ґад і Натан продовжили записувати події останніх років, згаданих у цій книзі,— аж до Саулової смерті. Про це засвідчено в 1 Хронік 29:29, де читаємо: «А діла царя Давида, перші й останні, ось вони описані в історії провидця Самуїла, і в історії пророка Натана, і в історії прозорливця Ґада». Книги Самуїла, на відміну від книг Царів і Хронік, майже не посилаються на попередні записи, а цим підтверджується те, що їх написали сучасники Давида — Самуїл, Ґад і Натан. Усі три чоловіки були довіреними пророками Єгови, противниками ідолопоклонства, яке підірвало силу народу.

3. а) Як 1 Самуїла стала окремою біблійною книгою? б) Коли було закінчено її написання і який період вона охоплює?

³ Попервах дві книги Самуїла були одним сувоєм, або твором. Книгу Самуїла розділили на дві, коли було опубліковано цю частину грецької Септуагінти. У Септуагінті 1 Самуїла назвали 1 Царств. Поділ і назву 1 Царів, запозичені латинською Вульгатою, ще сьогодні можна знайти в декотрих католицьких перекладах Біблії. Про початкову єдність 1 і 2 Самуїла засвідчує масоретська примітка до 1 Самуїла 28:24, в якій говориться, що цей вірш є посередині книги Самуїла. Правдоподібно, ця книга була закінчена близько 1078 року до н. е. Отже, Перша книга Самуїла, ймовірно, охоплює період трохи більше ста років — приблизно від 1180 до 1078 року до н. е.

4. Як підтвердилася точність описаного в Першій книзі Самуїла?

⁴ Існує чимало свідчень про точність описаного в ній. Топографія території пасує до опису подій. Цікаво зазначити, що успішну атаку Йонатана на филистимський гарнізон у Міхмаші, яка закінчилась повним розгромом филистимлян, повторив у Першій світовій війні один офіцер британської армії. Згідно з повідомленням, завдяки орієнтирам на місцевості, описаним у натхненій книзі Самуїла, цьому офіцеру вдалось розгромити турків (14:4—14)a.

5. Як біблійні письменники засвідчили достовірність Першої книги Самуїла?

⁵ Однак існують куди переконливіші докази натхненості й достовірності цієї книги. Вона розповідає, як дивовижно сповнилося пророцтво Єгови про те, що Ізраїль буде вимагати царя (Повт. 17:14; 1 Сам. 8:5). Через багато років Осія підтвердив це повідомлення, цитуючи слова Єгови: «Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності» (Ос. 13:11). Коли Петро назвав Самуїла пророком, який ‘провіщав дні’ Ісуса, то хотів сказати, що Самуїл був натхнений Богом (Дії 3:24). У своєму короткому перегляді історії Ізраїлю Павло процитував слова з 1 Самуїла 13:14 (Дії 13:20—22). Сам Ісус підтвердив достовірність цієї оповіді Самуїла, запитуючи фарисеїв своїх днів: «Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?» Потім він розповів, як Давид попросив показні хліби (Матв. 12:1—4; 1 Сам. 21:2—7). Як уже згадувалося, цю книгу вважав правдивою також Ездра (1 Хр. 29:29).

6. Як інші біблійні свідчення підтверджують достовірність Першої книги Самуїла?

⁶ Оскільки книга Самуїла — це безпосередній опис діяльності Давида, кожна згадка про нього в інших місцях Писання підтверджує, що ця книга є частиною Божого натхненого Слова. Декотрі описані в ній події навіть згадуються в заголовках псалмів Давида, як-от Псалма 59 (1 Сам. 19:11), Псалма 34 (1 Сам. 21:14, 15) і Псалма 142 (1 Сам. 22:1 або 1 Сам. 24:2, 4). Отже, свідчення, які знаходимо в Слові самого Бога, остаточно підтверджують достовірність Першої книги Самуїла.

ЧОМУ КОРИСНА

7. а) У чому схибили Ілій та Саул? б) Який гарний приклад подають для наглядачів та молодих служителів Самуїл і Давид?

⁷ Яка ж чудова історія описується в Першій книзі Самуїла! Навдивовижу відверта щодо найменших подробиць, вона виявляє як слабі, так і сильні сторони ізраїльтян. Тут згадується про чотирьох провідників Ізраїлю, два з яких дотримувалися Божого закону, а два ні. Візьміть до уваги хиби Ілія та Саула: перший не квапився вжити заходів, а другий поводився зухвало. На противагу їм, Самуїл і Давид від самого дитинства виявляли любов до шляхів Єгови, і тому їм щастило. Які ж цінні повчання подаються в цій книзі для всіх наглядачів! Наскільки ж важливо, щоб вони пильнували за чистотою і порядком в організації Єгови, поважали його постанови, були стійкими, безстрашними, врівноваженими, мужніми та з любов’ю дбали про інших! (2:23—25; 24:6, 8; 18:5, 14—16). Також завважте: ці два чоловіки, яким щастило, скористалися з доброго теократичного виховання, яке отримали з дитинства; вже змалку вони відважно проголошували звістки Єгови й пильнували доручених їм справ (3:19; 17:33—37). Нехай же всі молоді поклонники Єгови сьогодні стають молодими Самуїлами й Давидами!

8. Як підкреслюється значення слухняності і яку пораду з Першої книги Самуїла повторюють інші біблійні письменники?

⁸ Серед усіх корисних слів, записаних у цій книзі, слід чітко запам’ятати вирок, який Самуїл під натхненням Єгови виголосив Саулові, за те що той не ‘стер пам’ять про Амалика з-під неба’ (Повт. 25:19). Урок, що «послух ліпший від жертви», повторюється в різних контекстах в Осії 6:6; Михея 6:6—8 і Марка 12:33 (1 Сам. 15:22). Сьогодні нам потрібно скористатися з цієї натхненої інформації, цілком і повністю слухаючись голосу Єгови, нашого Бога! У Першій книзі Самуїла 14:32, 33 також зосереджується увага на тому, щоб слухняно визнавати святість крові. Споживати м’ясо, яке не було належно знекровлене, вважалося «гріхом проти Господа». Це також стосується й християнського збору, про що недвозначно говориться в Дії 15:28, 29.

9. Про наслідки якої помилки ізраїльського народу розповідає Перша книга Самуїла і яка пересторога дається свавільним людям?

⁹ Перша книга Самуїла виявляє те, якої прикрої помилки допустився народ, дійшовши висновку, що Боже правління з неба є непрактичним (1 Сам. 8:5, 19, 20; 10:18, 19). В ній наочно та пророчо зображено пастки й нікчемність людського правління (8:11—18; 12:1—17). У вступі Саул представлений скромним чоловіком, який має Божий дух (9:21; 11:6), але потім він втрачає розважливість і його серце озлоблюється; водночас слабшає його любов до праведності й віра в Бога (14:24, 29, 44). Початкові вияви ревності він звів нанівець своїми пізнішими вчинками, які свідчили про його зухвалість, непослух і невірність Богові (1 Сам. 13:9; 15:9; 28:7; Єзек. 18:24). Брак віри породив у ньому непевність, що перейшла в заздрість, ненависть і зрештою схилила його до душогубства (1 Сам. 18:9, 11; 20:33; 22:18, 19). Він загинув так, як жив,— будучи людиною, котра підвела Бога та свій народ. Це становить пересторогу для кожного, хто, подібно до нього, міг би стати «свавільцем» (2 Пет. 2:10—12).

10. Які риси Самуїла варто наслідувати сучасним служителям?

¹⁰ Однак тут також розповідається про зовсім інших — хороших людей. Наприклад, візьміть до уваги поведінку вірного Самуїла, який прослужив Ізраїлю до кінця свого життя, не займався обманом, а також не виявляв упередження й був безсторонній (1 Сам. 12:3—5). Змалку він охоче слухався (3:5), був чемний і шанобливий (3:6—8), старанно виконував свої обов’язки (3:15), був непохитний у присвяченні й відданості (7:3—6; 12:2), охочий вислухати (8:21), готовий підтримувати рішення Єгови (10:24), незламний у суді, хоч би про кого йшлося (13:13), він рішуче наголошував на важливості послуху (15:22) та наполегливо виконував усе доручене йому (16:6, 11). Про нього також добре відзивалися люди (2:26; 9:6). Служіння Богові, яке Самуїл розпочав у молодості, має заохочувати молодих людей, щоб вони наслідували його (2:11, 18), а те, що він ніколи не полишив цього служіння, має підтримувати й похилих віком (7:15).

11. У чому Йонатан дав хороший приклад?

¹¹ Хорошим прикладом є теж Йонатан. Він не прийняв за образу того, що Давид був помазаний на становище царя, яке Йонатан сам міг успадкувати. Радше, визнаючи чудові риси Давида, він склав з ним угоду дружби. Такі безкорисливі товариські стосунки можуть надзвичайно підбадьорювати й підносити дух тих, хто вірно служить Єгові сьогодні (23:16—18).

12. Які чудові риси мали Анна й Авіґаїл?

¹² Жінки можуть брати приклад з Анни, яка регулярно супроводжувала свого чоловіка до місця поклоніння Єгові. Ця смиренна жінка розуміла важливість молитви й була готова розстатися зі своїм сином, аби дотримати слова й показати, наскільки вона вдячна за доброту Єгови. Її винагорода була надзвичайною: вона бачила, як її син розпочав довічне, плідне служіння Єгові (1:11, 21—23, 27, 28). Ще один приклад дала Авіґаїл, яка завдяки жіночому підкоренню й розсудливості завоювала в очах Давида таку прихильність, що пізніше він одружився з нею (25:32—35).

13. До чого нас повинна спонукувати Давидова безстрашна любов, а також його вірність і відданість?

¹³ Давид зворушливо висловив свою любов до Єгови в псалмах, які склав, коли за ним ганявся по пустелі відступницький «Господній помазанець» Саул (1 Сам. 24:7; Пс. 34:8, 9; 52:10; 57:2, 8, 10). І з якою ж щирою вдячністю Давид освятив ім’я Єгови, коли прийняв виклик зухвалого Ґоліята! «Я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота. ...Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку. ...І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів! І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом,— бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку» (1 Сам. 17:45—47). Давид — мужній, вірний і відданий «помазанець» Єгови — звеличив Його як Бога всієї землі та єдине правдиве Джерело спасіння (2 Сам. 22:51). Маймо ж завжди за взірець цей приклад мужньої людини!

14. Яке місце займає Давид у намірі Єгови щодо Царства?

¹⁴ Що Перша книга Самуїла говорить про розгортання Божого наміру стосовно Царства? Це основна тема цієї біблійної книги. Саме тут ми знайомимося з Давидом, ім’я якого, очевидно, означає «улюблений». Єгова любив його та обрав як «мужа за серцем Своїм», що був придатний стати царем Ізраїлю (1 Сам. 13:14). Отже, згідно з Якововим благословенням, записаним в Буття 49:9, 10, царська влада перейшла до племені Юди, в якому мала залишатися аж до приходу Правителя, котрому належить послух усіх народів.

15. Як Давидове ім’я пов’язується з ім’ям Царського Нащадка і які риси Давида все ще має виявити цей Нащадок?

¹⁵ Крім того, ім’я Давида пов’язується з ім’ям Царського Нащадка, який також народився у Віфлеємі й походив з Давидового роду (Матв. 1:1, 6; 2:1; 21:9, 15). Ним є прославлений Ісус Христос, «Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів» та «корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня» (Об’яв. 5:5; 22:16). Маючи царську владу, цей «Син Давидів» виявить таку саму непохитність і мужність, як його славетний предок, коли розгромить Божих ворогів і освятить ім’я Єгови по всій землі. Непохитно ж покладаймося на цього Царського Нащадка!

[Примітка]