Погляд Біблії

Чи можна любити і боятись Бога водночас?

«БЛАЖЕН МУЖ, ЩО БОЇТЬСЯ ГОСПОДА» (Псалом 112:1).

ЯКЩО «Бог є любов», як говорить про нього Біблія, то чому ми мусимо боятися його? (1 Івана 4:16). Більшість вважає, що любов і страх просто несумісні. Тож, яку роль повинен відігравати страх у наших взаєминах з Богом? Чому слід боятися Бога любові? Детальний розгляд того, як слово «страх» вживається у Біблії, допоможе нам ліпше зрозуміти цю справу.

У більшості мов одне слово, залежно від контексту, може мати багато значеннєвих відтінків. Наприклад, деякими мовами можна сказати: «Я люблю морозиво» і «Я люблю своїх дітей». Однак усім зрозуміло, що дітей люблять набагато сильніше й, крім того, ця любов зовсім іншого виду. Подібно й Біблія говорить про різні види страху. Коли це слово вживається у зв’язку з поклонінням Богові, то воно не стосується жаху, переляку або передчуття неминучої кари. Страх перед Богом швидше говорить про такі благотворні почуття, як благоговіння, шанобливість та глибока повага. Ці шляхетні емоції поєднуються з любов’ю та прихильністю до Бога й не мають нічого спільного з інстинктивним страхом, що спонукує втікати або ховатися від Нього.

Страх перед Богом не залишає жодного місця для хворобливого, паралізуючого страху. Псалмоспівець написав про богобоязливого чоловіка, що «не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа!» (Псалом 112:7). Ніякі погрози злих людей чи навіть самого Сатани не можуть витіснити з нашого серця глибоку пошану й повагу до Єгови (Луки 12:4, 5). Також не повинні ми боятися звертатись до Бога в молитві, тому що «любов проганяє страх геть» (1 Івана 4:18).

Небеса й Божа велич

Стародавній цар Давид був богобоязливою людиною. Він з благоговінням роздумував про красу творива, що вражає своєю складністю. Він промовив у захопленні: «Прославляю тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!» (Псалом 139:14). Пильно вдивляючись у нічне небо, Давид сказав: «Небо звіщає про Божую славу» (Псалом 19:2). Чи був цар наляканий цим Божим творивом? Ні, воно, навпаки, спонукало його співати Єгові хвалу.

Сьогодні ми знаємо про небеса більше і отже маємо ще більше причин для благоговіння. Нещодавно астрономи за допомогою космічного телескопа «Хаббл» змогли зазирнути в небеса далі, ніж це вдавалось людині до того. Вони вибрали ділянку неба, яка в наземний телескоп здавалась порожньою, і навели фокус на цятку розмірами в піщинку, котру тримають у витягнутій руці. Фотографія, яку вони отримали, була просто всіяна світилами, але не окремими поодинокими зірками, а цілими галактиками — величезними системами з мільярдів зірок,— небачених до того ще жодною людиною!

Розміри, таємничість і дивовижність Усесвіту викликають у пильних спостерігачів благоговіння. Однак такі чуда — це лише слабке відображення слави й могутності Творця. Біблія називає Бога Єгову «Отцем світил» і каже, що «вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення» (Якова 1:17; Псалом 147:4).

Про неосяжність Усесвіту також свідчать колосальні часові відстані, що відділяють нас від космічних подій. Світло галактик, сфотографованих за допомогою космічного телескопа «Хаббл», йшло до нас через космос мільярди років! Людство, порівняно з віковічними безконечними небесами, нагадує крихітне новонароджене немовля. Тож, чи усвідомлення цього не повинно спонукувати нас з благоговінням і глибокою пошаною схилити голови перед Тим, хто створив ці зорі? (Ісаї 40:22, 26). Думка про те, що Бог, завдяки якому все існує, також ‘згадує й дбає про чоловіка’, поглиблює нашу повагу до Творця та вселяє бажання дізнаватися про нього й подобатись йому (Псалом 8:4, 5, Хом.). Таку щиру пошану та цінування Біблія і називає страхом до Бога.

Вибачливий Бог

Ми всі недосконалі. Навіть намагаючись робити те, що правильне, ми однаково ненавмисно грішимо. Але коли таке стається, чи повинні ми з жахом думати, що тепер втратимо Божу прихильність? Псалмоспівець написав: «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня,— хто встоїть, Владико? Бо в Тебе пробачення, щоб боятись тебе» (Псалом 130:3, 4). Доброта й вибачливість Величного Творця вселяють у його поклонників глибоке цінування й пошану (Ісаї 54:5—8).

Страх перед Богом спонукує нас робити добро, а також уникати того, що Бог вважає злом. Наші взаємини з небесним Отцем можна порівняти зі стосунками, які існують між добрим батьком та його дітьми. Часом діти можуть не пам’ятати, чому батько забороняє їм бавитися на дорозі. Однак коли в них виникає бажання вибігти за м’ячем на проїжджу частину дороги, думка про батьківську заборону стримує їх, можливо, зберігаючи їм життя. Подібно й страх перед Єговою зупиняє дорослу людину перед вчинком, який може зруйнувати життя не лише їй, але й іншим (Приповістей 14:27).

Страх перед Божим судом

Що ж до людини, сумління якої дозволяє їй чинити невгодне Богові, то вона мусить боятися його зовсім по-іншому. Так само як людські уряди карають злочинців, Бог має право притягти до відповідальності свідомих, нерозкаяних правопорушників. Через те що Бог на якийсь час дозволив злу існувати, дехто став запеклим грішником. Але Біблія чітко показує, що вже незабаром прийде той день, коли він усуне всіх злих з лиця землі (Псалом 37:9, 10; Екклезіяста 8:11; 1 Тимофія 5:24). Нерозкаяні грішники мають усі підстави боятися Божої кари. Однак це не той страх, який Біблія заохочує нас розвивати.

У Біблії страх перед Єговою пов’язується з чимось дуже приємним — співом, радістю, довір’ям, мудрістю, довговічністю, впевненістю, процвітанням, надією та миромa. Якщо ми й далі продовжуватимемо ходити в страху Єгови, то будемо вічно насолоджуватися такими благословеннями (Повторення Закону 10:12—14).

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

З люб’язного дозволу Anglo-Australian Observatory, фотографія David Malin