Належно цінуй дар життя

«Кров Христа... очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому» (ЄВРЕЇВ 9:14).

1. Який є доказ того, що ми високо цінуємо життя?

ЯКБИ тебе попросили оцінити своє життя, яку ціну ти назвав би? Ми високо цінуємо життя — як своє, так і чиєсь. Доказом може послужити те, що ми йдемо до лікаря, коли хворі, або ж проходимо регулярний медогляд. Ми хочемо залишатися живими і здоровими. Навіть більшість літніх чи тяжко хворих людей не хочуть помирати.

2, 3. а) Який обов’язок наголошується у Приповістей 23:22? б) Як обов’язок, згаданий в Приповістей 23:22, стосується обов’язку перед Богом?

² Те, як ти оцінюєш життя, впливає на стосунки з іншими. Наприклад, Боже Слово наказує: «Слухай батька свого,— він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя» (Приповістей 23:22). Слухати означає щось більше, ніж лише чути слова. Ця приповість наказує слухати і слухатися (Вихід 15:26; Повторення Закону 7:12; 13:19; 15:5; Ісуса Навина 22:2; Псалом 81:14). Чому Боже Слово каже слухати батька і матір? Не тільки тому, що вони старші чи мають більший досвід. А тому, що батько «тебе породив». У деяких перекладах цей фрагмент звучить так: «Слухай батька, який дав тобі життя». Зрозуміло, що коли цінуєш своє життя, то відчуваєш себе зобов’язаним перед тим, хто дав тобі життя.

³ Звичайно, якщо ти правдивий християнин, то визнаєш Єгову Джерелом свого життя. «Ним ми живемо, рухаємось», діємо як розумні створіння, а також «існуємо», можемо обдумувати своє майбутнє і планувати наперед, навіть на вічне життя (Дії 17:28, Дерк.; Псалом 36:10; Екклезіяста 3:11). З Приповістей 23:22 випливає, що необхідно бути слухняними Богові, намагатися зрозуміти його ставлення до життя і самому розвивати саме таке ставлення.

Виявляй повагу до життя

4. Як питання про повагу до життя постало вже на початку людської історії?

⁴ На початку людської історії Єгова ясно дав зрозуміти, що він не дозволяє людям робити з життям, все що вони забажають. Каїн, охоплений заздрістю і гнівом, забрав життя невинної людини — свого брата Авеля. Чи Каїн мав право прийняти таке рішення стосовно життя? Бог так не вважав. Він притягнув Каїна до відповідальності. Бог запитав: «Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі» (Буття 4:10). Зверніть увагу, що кров Авеля, яка була на землі, представляла його життя, яке було жорстоко обірване, і вона взивала до Бога про помсту (Євреїв 12:24).

5. а) Яку заборону Бог виклав у дні Ноя і кого вона стосувалася? б) Яким важливим кроком стала ця заборона?

⁵ Після Потопу людство взяло новий початок від восьми душ. У проголошенні, скерованому до всіх людей, Бог детальніше розкрив своє ставлення до життя і крові. Він сказав, що люди можуть їсти м’ясо тварин, але встановив обмеження: «Усе, що плазує, що живе воно,— буде вам на їжу. Як зелену ярину — Я віддав вам усе. Тільки м’яса з душею його, цебто з кров’ю його, не будете ви споживати» (Буття 9:3, 4). Декотрі прихильники юдаїзму тлумачать це так, ніби людям заборонялося їсти м’ясо і кров ще живих тварин. Але пізніше було чітко показано, що насправді Бог узагалі забороняв споживати кров для підтримування життя. Крім того, Божа постанова, дана через Ноя, була великим кроком вперед у сповненні Божого величного наміру — наміру, в якому кров відігравала б важливу роль і який дозволив би людям отримати вічне життя.

6. Як Бог через Ноя підтвердив свій погляд на цінність життя?

⁶ Бог сказав далі: «Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську. Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим» (Буття 9:5, 6). З цього проголошення, даного цілій людській родині, видно, що Бог розглядає кров людини як символ її життя. Творець дає людині життя, і ніхто не повинен забирати цього життя, що його представляє кров. Якщо хтось, як Каїн, чинить убивство, Творець має право «жадати» життя убивці.

7. Чому нам слід цікавитися Божим проголошенням про кров, яке він дав Ною?

⁷ Своїм проголошенням Бог забороняв людям неправильно вживати кров. Чи ви коли-небудь задумувалися чому? Що стоїть за таким Божим ставленням до крові? Відповідь на це питання пов’язана з одним із найважливіших біблійних учень. Це вчення лежить в основі християнської віри, хоча багато церков свідомо ігнорують його. Що це за вчення і як воно має впливати на наше життя, наші рішення і вчинки?

Як можна було використовувати кров?

8. Які обмеження щодо використання крові Єгова встановив у Законі?

⁸ Єгова повідомив більше подробиць стосовно життя і крові, коли дав Ізраїлю Закон. Цим він зробив ще один крок у виконанні свого наміру. Відомо, що в Законі передбачалися жертви хлібні, а також жертвоприношення оливи і вина (Левит 2:1—4; 23:13; Числа 15:1—5). Крім того, в жертву приносили тварин. Про них Бог сказав: «Душа тіла — в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення [«в покуту», Хом.] за душі ваші, бо кров та — вона очищує душу [«чинить покуту, оскільки в ній життя», Хом.]. Тому сказав Я Ізраїлевим синам: Кожна душа з вас не буде їсти крови». Єгова додав, що, коли хтось уб’є дику чи свійську тварину заради м’яса, з неї необхідно спустити кров і прикрити кров землею. Оскільки земля — це Божий підніжок, то, виливаючи кров на землю, людина визнавала, що життя повертається Життєдавцю (Левит 17:11—13; Ісаї 66:1).

9. Як у Законі дозволялося використовувати кров і з якою метою?

⁹ Цей закон не був лише релігійним ритуалом без жодного значення для нас. Чи ти звернув увагу, чому ізраїльтянам не можна було споживати кров? Бог промовив: «Тому сказав Я Ізраїлевим синам: Кожна душа з вас не буде їсти крови». Яка була причина? «Я дав її [кров] для вас на жертівника для очищення [в покуту] за душі ваші». Це допомагає зрозуміти, чому Бог сказав Ноєві, що люди не повинні їсти кров. Творець вирішив, що кров має дуже важливе значення, і він відділив її для використання в особливий спосіб, щоб врятувати багато життів. Кров мала відігравати важливу роль в окупленні, або спокутуванні, гріхів. Отже, під Законом Бог дозволяв використовувати кров тільки на жертовнику, щоб дати окуплення за життя ізраїльтян, які шукали прощення Єгови.

10. Чому кров тварин не могла принести повного прощення і про що нагадували жертви під Законом?

¹⁰ Ця ідея не чужа для християнства. Маючи на увазі цей Божий розпорядок у Законі, християнський апостол Павло написав: «Майже все за Законом кров’ю очищується, а без пролиття крови немає відпущення» (Євреїв 9:22). Павло чітко показав, що обов’язкові жертви не зробили ізраїльтян досконалими, безгрішними людьми. Він писав: «В них [в жертвах] спомин про гріхи буває щороку, бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи» (Євреїв 10:1—4). Однак такі жертви приносили користь. Жертви нагадували ізраїльтянам, що вони грішні і потребують чогось більшого, щоб здобути повне прощення. Але якщо людських гріхів не могла повністю окупити кров, яка представляла життя тварин, чи це могла зробити якась інша кров?

Допомога Життєдавця

11. Звідки ми знаємо, що жертвоприношення тваринної крові були прообразом чогось іншого?

¹¹ Фактично Закон був прообразом устрою, завдяки якому Божа воля мала виконуватись набагато ефективніше. Павло писав: «Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учинений був Анголами рукою посередника [Мойсея]» (Галатів 3:19). Також Павло сказав, що Закон мав «тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей» (Євреїв 10:1).

12. Як розкривався Божий намір щодо крові?

¹² Підведімо підсумок: в час Ноя Бог проголосив, що люди можуть їсти м’ясо тварин, аби підтримувати життя, але не повинні споживати кров. Пізніше Бог сказав: «Душа тіла — в крові». Отже, Бог постановив, що кров представлятиме життя, і сказав: «Я дав її для вас на жертівника для очищення [в покуту] за душі ваші». Однак мало відбутися подальше чудове розкриття Божого наміру. Закон був «тінню майбутнього добра». Якого?

13. Чому Ісусова смерть була така важлива?

¹³ Той «образ речей», тінню якого був Закон, зосереджувався на смерті Ісуса Христа. Як відомо, Ісус переніс тортури і був розп’ятий. Він помер, як злочинець. Павло писав: «Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:6, 8). Померши за нас, Христос дав викуп, який мав покрити наші гріхи. Цей викуп лежить в основі християнського вчення (Матвія 20:28; Івана 3:16; 1 Коринтян 15:3; 1 Тимофія 2:6). Як це стосується крові і життя, зокрема твого життя?

14, 15. а) Як декотрі переклади Ефесян 1:7 наголошують на смерті Ісуса? б) Який факт стосовно Ефесян 1:7 можна випустити з уваги?

¹⁴ Декотрі церкви наголошують на смерті Ісуса, і їхні прихильники часто говорять такі фрази, як-от «Ісус вмер за мене». Розгляньмо, як у деяких перекладах звучить вірш з Ефесян 1:7. «У ньому і через його смерть ми маємо визволення, тобто усунення наших провин» («Американська Біблія», Франк Шайл Баллентайн, 1902 рік). «Смертю Христа ми звільнені і наші гріхи прощені» («Сучасний англійський переклад», 1966 рік). «У Христі і через нього та жертву його життя ми звільнені, а це звільнення означає прощення гріхів» («Новий Завіт», англ., Вільям Барклей, 1969 рік). «Саме через Христову смерть наші гріхи прощаються і ми звільняємось» («Новий Завіт перекладача», англ., 1973 рік). Видно, що такі переклади наголошують на Ісусовій смерті. Хтось може подумати: «Але Ісусова смерть справді важлива. Тож чого бракує в цих перекладах?»

¹⁵ Фактично якщо покладатися на такі переклади, то можна випустити з уваги одну важливу думку, а це обмежило б наше розуміння біблійного вчення. Такі переклади роблять неясним той факт, що в тексті оригіналу в Ефесян 1:7 вжито грецьке слово, яке означає «кров». Тому в багатьох перекладах Біблії, як-от в перекладі Огієнка, ця думка перекладена ближче до оригіналу: «Маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його».

16. Про що говорить фраза «кров’ю Його»?

¹⁶ Фраза «кров’ю Його» має глибоке значення і багато що нам говорить. Потрібно було більше, ніж смерть, навіть смерть досконалого чоловіка Ісуса. Він сповнив те, на що вказував Закон, особливо у зв’язку з днем Окуплення. У той особливий день приносили в жертву певних тварин. Після цього первосвященик вносив частину їхньої крові у Святеє Святих скинії або храму, представляючи її перед Богом, ніби у його присутності (Вихід 25:22; Левит 16:2—19).

17. Як Ісус сповнив те, прообразом чого був день Окуплення?

¹⁷ Як пояснив Павло, Ісус сповнив те, прообразом чого був день Окуплення. Спершу апостол згадав, що первосвященик в Ізраїлі раз на рік входив у Святеє Святих з кров’ю, принесеною «за себе й за людські провини» (Євреїв 9:6, 7). Відповідно до цього зразка, Ісус, воскреснувши як дух, увійшов у саме небо. Як дух, не маючи тіла з плоті і крові, він міг з’явитися «перед Божим лицем за нас». Що він представив Богові? Не якусь матеріальну жертву, а щось більш значуще. Павло продовжив: «Христос, Первосвященик... прийшов... не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення. Бо коли кров козлів та телят... освячує їх на очищення тіла, скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому». Отже, Ісус представив Богові вартість своєї крові (Євреїв 9:11—14, 24, 28; 10:11—14; 1 Петра 3:18).

18. Чому те, що Біблія каже про кров, важливе для сьогоднішніх християн?

¹⁸ Ця божественна істина дозволяє нам усвідомити глибину того, що Біблія каже про кров. Ми можемо зрозуміти, чому Бог саме так ставиться до крові, а також як до неї слід ставитися нам і чому нам необхідно поважати обмеження, які Бог встановив щодо використання крові. Читаючи книги Християнських Грецьких Писань, можна знайти багато згадок про кров Христа (дивіться інформацію в рамці). Вони чітко показують, що кожен християнин повинен мати «віру в кров Його [Ісуса]» (Римлян 3:25, Кул.). Отримати прощення і мати мир з Богом ми можемо лише через «кров хреста Його [Ісуса]» (Колосян 1:20). Це, безумовно, стосується тих, з ким Ісус уклав особливу угоду, щоб вони царювали з ним у небі (Луки 22:20, 28—30; 1 Коринтян 11:25; Євреїв 13:20). Це також стосується сьогоднішнього «натовпу великого», який переживе прийдешню велику скорботу і втішатиметься вічним життям у земному раю. Члени цього натовпу, образно кажучи, «випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця» (Об’явлення 7:9, 14).

19, 20. а) Чому Бог вирішив обмежити використання крові і як нам слід ставитися до цього? б) Яке питання має цікавити нас?

¹⁹ Зрозуміло, що кров має особливе значення в Божих очах. Так само повинні дивитися на неї і ми. Творець, який турбується життям, має право накласти обмеження на те, як кров’ю можуть користуватися люди. У своїй великій турботі про наше життя він постановив, щоб кров використовувалась лише в один важливий спосіб — єдиний спосіб, через який можливо досягнути вічного життя. У цьому відіграла роль дорогоцінна кров Ісуса. Які ж ми вдячні, що Бог Єгова подбав про нас — використав Ісусову кров, щоб ми отримали спасіння! І наскільки ми маємо бути вдячними Ісусу за те, що він жертовно пролляв свою кров за нас! Справді, ми можемо зрозуміти почуття, виражені апостолом Іваном: «Йому, що нас полюбив і кров’ю Своєю обмив нас від наших гріхів, що вчинив нас «царями, священиками Богові» й Отцеві Своєму,— Тому слава та сила на вічні віки! Амінь» (Об’явлення 1:5, 6).

²⁰ Наш мудрий Бог і Життєдавець віддавна мав цей намір порятунку життя. Тож виникає запитання: «Який вплив це має справляти на наші рішення і дії?» У наступній статті ми обговоримо це питання.

Як би ви відповіли?

• Що ми можемо дізнатися про Божий погляд на кров з оповідей про Авеля і Ноя?

• Які обмеження на використання крові Бог наклав у Законі і чому?

• Як Ісус сповнив те, прообразом чого був день Окуплення?

• Як кров Ісуса може спасти наше життя?

Приймай керівництво від живого Бога

«Навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є» (ДІЇ 14:15).

1, 2. Чому правильно визнавати Єгову «Богом Живим»?

ПІСЛЯ того як апостол Павло і Варнава зцілили чоловіка у Лістрі, Павло запевнив людей, які за цим спостерігали: «Ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам,— від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є» (Дії 14:15).

² Дійсно, Єгова — «Бог Живий», а не безжиттєвий ідол! (Єремії 10:10; 1 Солунян 1:9, 10). Крім того, що Єгова сам живий, він є Джерелом нашого життя. Він «дає всім і життя, і дихання, і все» (Дії 17:25). Він хоче, щоб ми втішалися життям як тепер, так і в майбутньому. Павло додав: «Не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші» (Дії 14:17).

3. Чому ми можемо довіряти керівництву, яке дає Бог?

³ Бог цікавиться нашим життям, і це дає нам підстави довіряти його керівництву (Псалом 147:8; Матвія 5:45). Деякі люди не приймають його керівництва, коли бачать у Біблії наказ, який не розуміють чи який видається їм надто суворим. Однак довіряти керівництву Єгови — мудро. Наприклад, навіть якщо ізраїльтянин не розумів закону, який забороняв доторкатися до мертвого тіла, виконання цього закону приносило йому користь. По-перше, слухняність наближала його до живого Бога, і по-друге, вона допомагала уникати хвороб (Левит 5:2; 11:24).

4, 5. а) Яке керівництво щодо крові Єгова дав у дохристиянську еру? б) Звідки ми знаємо, що Боже керівництво щодо крові стосується християн?

⁴ Подібно стоїть справа і з Божим керівництвом щодо крові. Бог сказав Ноєві, що люди не повинні споживати кров. Пізніше в Законі Бог відкрив, що він схвалює використання крові лише на жертовнику для прощення гріхів. Такими наказами Бог заклав основу для найвеличнішого застосування крові — спасіння життя людей через Ісусів викуп (Євреїв 9:14). Так, Бог давав керівництво, маючи на думці наше життя і благополуччя. Обговорюючи Буття 9:4, Адам Кларк, біблеїст XIX століття, писав: «Цей наказ [даний Ноєві] далі сумлінно виконують православні християни... Жодної крові не споживалося під законом, тому що вона вказувала на кров, яка мала проллятися за гріх світу; також згідно з Євангелієм її не слід споживати, тому що вона завжди буде представляти кров, пролляту задля прощення гріхів».

⁵ Цей біблеїст, говорячи про Євангеліє, мабуть, мав на увазі добру звістку, яка зосереджується на Ісусі. Вона пов’язана з тим, що Бог послав свого Сина вмерти за нас, пролити свою кров, щоб ми могли мати вічне життя (Матвія 20:28; Івана 3:16; Римлян 5:8, 9). Вищенаведений коментар стосувався також пізнішого наказу, відповідно до якого Христові послідовники повинні стримуватись від крові.

6. Яке керівництво стосовно крові отримали християни і чому?

⁶ Як відомо, Бог дав ізраїльтянам сотні законів. Після смерті Ісуса його учні вже не були зобов’язані виконувати всі ці закони (Римлян 7:4, 6; Колосян 2:13, 14, 17; Євреїв 8:6, 13). Однак з часом виникло питання стосовно основоположного закону про обрізання. Чи слід було неєвреям, які хотіли скористатися з цінності Христової пролитої крові, обрізуватися, показуючи цим, що вони під Законом? У 49 році н. е. християнський керівний орган розглянув це питання (Дії, розділ 15). З допомогою Божого духу апостоли і старші вирішили, що обрізання перестало бути обов’язковим після скасування Закону. Однак певні Божі вимоги далі стосувалися християн. У листі до зборів керівний орган писав: «Зволилось Духові Святому і нам,— тягара вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре» (Дії 15:28, 29).

7. Наскільки важливо християнам стримуватись від крові?

⁷ Керівний орган явно вважав стримування від крові такою ж важливою моральною вимогою, як і стримування від неморальності чи ідолопоклонства. Це доводить, що заборона щодо крові є серйозною. Християни, які чинять ідолопоклонство чи неморальність і не каються, не «вспадкують Божого Царства»; «їхня частина... це — друга смерть» (1 Коринтян 6:9, 10; Об’явлення 21:8; 22:15). Зверніть увагу на контраст: нехтування Божим керівництвом стосовно святості крові може довести до вічної смерті, а повага до Ісусової жертви може довести до вічного життя.

8. З чого видно, що ранні християни серйозно ставилися до Божого керівництва стосовно крові?

⁸ Як ранні християни розуміли Боже керівництво щодо крові? Як вони його застосовували? Згадайте слова біблеїста Кларка: «Згідно з Євангелієм її не слід споживати, тому що вона завжди буде представляти кров, пролляту задля прощення гріхів». Історія підтверджує, що ранні християни серйозно ставилися до цієї справи. Тертулліан писав: «Зверніть увагу на пожадливих [глядачів], які під час вистави на арені беруть свіжу кров злочинців... щоб нею лікувати епілепсію». Хоча язичники споживали кров, Тертулліан сказав про християн: «Ми навіть не споживаємо крові тварин під час наших обідів... Щоб випробовувати християн, ви подаєте їм ковбаски, наповнені кров’ю. Ви, звичайно, переконані, що саме те... їм заборонено». Так, незважаючи на загрозу смерті, християни не споживали крові — настільки важливим було для них Боже керівництво.

9. Що, окрім заборони безпосереднього споживання крові, включала в себе вимога стримуватись від крові?

⁹ Хтось може подумати: керівний орган просто мав на увазі, що християнам не слід пити кров чи їсти незнекровлене м’ясо або їжу, змішану з кров’ю. Дійсно, саме таким було значення Божого наказу Ноєві. І в апостольській постанові говорилося ‘берегтися від задушенини’ — м’яса, в якому залишилася кров (Буття 9:3, 4; Дії 21:25). Однак ранні християни знали, що в апостольській постанові йдеться про щось більше. Деколи люди приймали кров у медичних цілях. Тертулліан зазначив, що декотрі язичники споживали свіжу кров, надіючись вилікувати епілепсію. Могли бути також інші способи використання крові для того, щоб лікувати хвороби чи нібито поліпшити здоров’я. Отже, для християн уникати крові означало також не приймати її в «медичних» цілях. Вони трималися цієї позиції, навіть коли це загрожувало їхньому життю.

Кров як ліки

10. Які є способи використання крові в медицині і які питання щодо цього виникають?

¹⁰ Медичне використання крові сьогодні досить поширене. Раніше переливали цільну кров. Її брали в донора, зберігали і давали пацієнтам, наприклад, пораненим у бою солдатам. З часом дослідники навчилися розділяти кров на головні компоненти. Переливаючи компоненти крові, лікарі могли дати кров донора більшій кількості пацієнтів, наприклад, плазму давали одному, еритроцити — іншому. Подальші дослідження виявили, що компоненти крові, як-от плазму, можна піддати обробці й отримати з них багато різних фракцій, які можна дати ще більшій кількості пацієнтів. Дослідження продовжуються, і з’являються повідомлення про нові способи використання фракцій. Як реагувати християнину на використання фракцій крові? Скажімо, він міцно постановив ніколи не погоджуватись на переливання крові, але лікар настоює, щоб він прийняв один з головних компонентів, наприклад, еритроцитарну масу. Або ж пропонується лікування одною малою фракцією, отриманою з такого компонента. Як Божий слуга може прийняти рішення у таких питаннях, пам’ятаючи, що кров священна і що Христова кров має найбільшу рятівну силу?

11. Яку правильну з медичного погляду позицію вже давно займають Свідки Єгови?

¹¹ Десятки років тому Свідки Єгови пояснили свою позицію. Наприклад, вони опублікували статтю в «Журналі Американської медичної асоціації» за 27 листопада 1981 року (передрукована в брошурі «Як кров може врятувати вам життя?» на сторінках 27—29).a У тій статті наводилися цитати з таких книг, як Буття, Левит і Дії. Там говорилось: «Хоча ці вірші не написані медичною мовою, однак Свідки переконані, що вони виключають переливання цільної крові, еритроцитів і плазми, а також лейкоцитів та тромбоцитів». У медичному посібнику за 2001 рік «Допомога в критичній ситуації», у розділі «Склад крові», говорилося: «Кров складається з кількох компонентів: плазми, еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів». Отже, відповідно до медичних фактів, Свідки відмовляються від переливання цільної крові чи будь-якого з чотирьох головних компонентів.

12. а) Як було викладено позицію Свідків Єгови стосовно фракцій, отриманих з головних компонентів крові? б) Де можна знайти додаткову інформацію?

¹² У медичній статті далі говорилось: «Релігійні погляди Свідків не забороняють цілком використання таких [фракцій], як альбуміни, імуноглобуліни і препарати від гемофілії; кожен Свідок особисто вирішує, приймати їх чи ні». З 1981 року було виділено для використання багато фракцій (дрібних елементів, отриманих з одного із чотирьох головних компонентів крові). З огляду на це у «Вартовій башті» за 15 червня 2000 року давалася корисна інформація на цю тему у статті «Запитання читачів». Для зручності мільйонів сьогоднішніх читачів відповідь передруковується на сторінках 29—31 цього журналу. У ній подаються деякі подробиці й аргументи, однак ви побачите, що сказане там узгоджується з провідними принципами, викладеними у 1981 році.

Роль сумління

13, 14. а) Що таке сумління і в яких питаннях стосовно крові воно відіграє роль? б) Яке керівництво щодо споживання м’яса Бог дав ізраїльтянам, але які запитання у зв’язку з цим могли виникати?

¹³ З огляду на цю інформацію важлива роль відводиться нашому сумлінню. Чому? Християни усвідомлюють потребу дотримуватися Божого керівництва, але в деяких питаннях необхідно приймати власне рішення, і тут залучено сумління. Сумління — це вроджена здатність зважувати і приймати рішення, особливо рішення морального характеру (Римлян 2:14, 15). Сумління в різних людей неоднаковеb. Біблія каже, що дехто має «слабе сумління», а з цього випливає, що інші люди мають сильне сумління (1 Коринтян 8:12). Християни відрізняються один від одного тим, якого рівня вони досягли у пізнанні Божої волі, у розумінні Божого способу мислення і вмінні наслідувати його, приймаючи рішення. Це можна ліпше зрозуміти на прикладі того, як євреї підходили до питань, пов’язаних зі споживанням крові.

¹⁴ Біблія чітко показує, що слухняні Богові люди не їли м’яса, яке не було знекровлене. Це було настільки важливо, що, коли ізраїльські вояки їли м’ясо з кров’ю навіть у крайній необхідності, вони були винні у тяжкому гріху (Повторення Закону 12:15, 16; 1 Самуїла 14:31—35). І все ж у зв’язку з цим могли виникати запитання. Коли ізраїльтянин убивав вівцю, наскільки швидко він мав спустити кров? Чи він мусив перерізати для цього тварині горло? Чи було необхідно підвішувати її за задні ноги? На який час? А що слід було робити з великою коровою? Навіть після знекровлення якась частина крові могла ще залишатися в м’ясі. Чи можна було їсти таке м’ясо? Хто мав приймати рішення?

15. Як деякі євреї підходили до питань, пов’язаних зі споживанням м’яса, і яке керівництво дав Бог?

¹⁵ Уявімо вірного єврея, який ставить собі такі питання. Він міг вирішити взагалі не їсти м’яса з базару, так само як хтось інший не їв би м’яса, яке перед цим могло бути пожертвуване ідолу. Інші євреї, можливо, їли б м’ясо тільки після виконання певних церемоній, призначених для знекровленняc (Матвія 23:23, 24). Що ти думаєш про таку різну реакцію? Крім того, оскільки Бог не вимагав таких дій, чи було найліпше євреям надсилати свої численні питання до ради рабинів, щоб ті приймали рішення? Хоча в юдаїзмі розвинувся такий звичай, ми можемо бути щасливі, що Єгова не наказував правдивим поклонникам таким чином отримувати рішення стосовно крові. Бог дав основне керівництво щодо забою чистих і нечистих тварин і знекровлення м’яса, але він не давав додаткових подробиць (Івана 8:32).

16. Чому християни можуть мати різні погляди на застосування дрібних фракцій головних компонентів крові?

¹⁶ Як зазначалося в 11-му і 12-му абзацах цієї статті, Свідки Єгови не погоджуються на переливання цільної крові чи її чотирьох головних компонентів: плазми, еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. А що сказати про дрібні фракції, виділені з головних компонентів? Як ставитися, наприклад, до сироваток, що містять антитіла для боротьби з хворобами або для протидії зміїній отруті? (Дивіться сторінку 30, абзац 4). Дехто робить висновок, що такі дрібні фракції вже не є кров’ю і тому не підпадають під наказ стримуватись від крові (Дії 15:29; 21:25; сторінка 31, абзац 1). Це особиста відповідальність цих людей. Сумління інших осіб спонукує їх відкидати все, отримане з крові (тваринної чи людської), навіть дрібні фракції одного з головних компонентівd. Ще інші погоджуються приймати ін’єкції білків плазми для боротьби з хворобою чи як протиотруту, однак відкидають інші дрібні фракції. Але функція деяких препаратів, отриманих з чотирьох головних компонентів, може бути настільки подібною до функції самих компонентів і ці препарати можуть виконувати в організмі таку важливу роль у підтримуванні життя, що більшість християн вважає їх неприйнятними.

17. а) Як наше сумління може допомагати, коли ми вирішуємо питання щодо фракцій крові? б) Чому слід серйозно підходити до прийняття рішень у цій справі?

¹⁷ Те, що Біблія каже про сумління, допомагає нам приймати особисті рішення. Перший крок полягає в тому, щоб дізнатися, що каже Боже Слово, і відповідно до цього намагатися виховати своє сумління. Це дасть змогу прийняти рішення у відповідності до Божого керівництва, а не просити когось іншого вирішити за нас (Псалом 25:4, 5). Щодо фракцій крові дехто думає: «Це справа сумління, отже немає значення, яке рішення прийняти». Це помилкове міркування. Те, що якесь питання є справою сумління, не робить його неважливим. Справа може бути дуже серйозною. Наприклад, наше рішення може вплинути на осіб, які мають інакше сумління, ніж ми. Це видно з Павлової поради щодо м’яса, яке могло бути пожертвуване ідолові і пізніше продане на базарі. Християнин повинен турбуватися про те, щоб не вразити чиєсь слабе сумління. Якщо він доводить інших до спотикання, то може статися, що грішитиме проти Христа, бо «погубить немічного брата, за якого Христос помер». Отже, хоча питання про дрібні фракції крові є справою особистого рішення, до їх прийняття слід підходити серйозно (1 Коринтян 8:8, 11—13, Хом.; 10:25—31).

18. Як християнам уникнути того, щоб їхнє сумління стало нечутливим у питаннях крові?

¹⁸ Серйозність рішень щодо крові підкреслює ще один фактор — вплив на нас самих. Якщо згода прийняти дрібні фракції крові турбуватиме твоє навчене Біблією сумління, то цього не слід ігнорувати. Також не слід заглушати голос свого сумління тільки тому, що хтось каже: «Ти можеш на це погодитись, багато хто так вчинив». Пам’ятай, мільйони людей сьогодні ігнорують своє сумління, і воно стає нечутливим, дозволяє їм обманювати чи робити інші неправильні вчинки, не відчуваючи при цьому докорів сумління. Християни, звичайно ж, не хочуть стати такими (2 Самуїла 24:10; 1 Тимофія 4:1, 2).

19. Про що слід у першу чергу пам’ятати, приймаючи рішення в питаннях крові?

¹⁹ У кінці передрукованої на 29—31 сторінках відповіді говориться: «Чи той факт, що погляди і свідомі рішення можуть різнитися, означає, що це питання несуттєве? Ні. Це серйозне питання». І особливо тому, що воно впливає на наші стосунки з «Богом Живим». Лише ці стосунки, розвинуті на основі рятівної сили пролитої крові Ісуса, можуть довести до вічного життя. Розвивай глибоку повагу до крові з огляду на те, що Бог робить за її допомогою,— спасає життя. Павло влучно сказав: «Не мавши надії й без Бога на світі... тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю» (Ефесян 2:12, 13).