Погляд Біблії

Чи треба платити за релігійні церемонії?

У БАГАТЬОХ країнах провідники загальновизнаного християнства і нехристиянських віросповідань вимагають плату за такі релігійні церемонії, як хрещення, одруження чи похорони. Ціна за ці послуги може становити сотні, а то й тисячі доларів.

Уряди деяких країн платять священнослужителям зарплатню за виконання обрядів, пастирських обов’язків та за відкриття молитвою щоденних засідань парламенту. На думку багатьох, такі послуги потрібні й за них треба платити, оскільки церква несе певні видатки. Але чи правильно брати гроші за релігійні церемонії або навіть змушувати людей платити за них? Що про це говорить Біблія?

Дім Бога не є «домом торгівлі»

Коли Ісус Христос був на землі, релігійні провідники та інші юдеї розглядали релігійні свята, особливо Пасху, як нагоду добре заробити. Вони жваво торгували і на території храму. Чи Ісус схвалював це? Ні. У Біблії розповідається, що він «міняльникам грошей порозсипав монети та поперекидав столи», а потім промовив: «Досить робити з дому мого Батька дім торгівлі!» (Івана 2:14—16).

Щось подібне сталося за часів пророка Михея, який жив у восьмому столітті до н. е. Описуючи тодішню ситуацію, Біблія каже, що ізраїльські релігійні провідники «нехтують справедливість», а священики «навчають за плату». У той же час вони були впевнені в підтримці Бога, заявляючи: «Хіба не Господь серед нас?» (Михея 3:9, 11). Але Єгова не підтримував їх, а, навпаки, засуджував їхню поведінку і через пророків прямо говорив про це.

Сьогодні багато релігійних служителів теж виявляють подібну пожадливість, перетворюючи місця поклоніння Богу «в дім торгівлі». Навіть релігійні організації займаються комерцією і часто отримують нечувані прибутки з продажу ікон та інших релігійних атрибутівa (1 Івана 5:21).

«Даром отримали — даром давайте»

Коли Ісус посилав своїх учнів проповідувати добру новину, зціляти хворих і навіть воскрешати померлих, то сказав: «Даром отримали — даром давайте» (Матвія 10:7, 8). Його правдиві послідовники не мали брати за це плату. Сам Ісус подав приклад, як безкорисливо служити іншим.

Апостол Павло, наслідуючи приклад Ісуса, теж виконував своє служіння «безплатно» (1 Коринфян 9:18). Щоб утримувати себе, він шив намети (Дії 18:1—3). Тому Павло міг сміливо сказати про себе та своїх співслужителів: «На відміну від багатьох, ми не торгуємо Божим словом» (2 Коринфян 2:17). А звідки брати кошти для потреб християнського збору, наприклад купівлю чи оренду місця для поклоніння?

«Бог любить того, хто дає з радістю»

Свідки Єгови мають необхідні для таких потреб кошти завдяки добровільним пожертвам. Вони керуються біблійним принципом: «Нехай кожен робить так, як постановив у серці, а не з примусу чи неохоче, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Коринфян 9:7). Тому Свідки не беруть плати за свою літературу, а також за хрещення, шлюб, похорони тощо. У них немає десятини, і ніхто не ходить з тацею, збираючи гроші. У місцях поклоніння Свідків Єгови стоять скриньки для пожертв. Кожен, хто хоче пожертвувати кошти на міжнародну проповідницьку діяльність, може підійти і, не афішуючи, кинути в неї гроші.

Свідки Єгови по всьому світі використовують пожертвувані кошти на будівництво й утримання Залів Царства, Залів конгресів, філіалів, друкарень, а також для надання допомоги постраждалим від стихійних лих. Дехто, подібно до бідної вдови, яку похвалив Ісус, може дати зовсім мало (Луки 21:2). Інші жертвують великі суми грошей. Кожен, хто, застосовуючи біблійні принципи, жертвує згідно зі своєю можливістю, відчуває внутрішнє задоволення, щедрі благословення Єгови й справжнє щастя (Дії 20:35; 2 Коринфян 8:12).

[Примітка]

ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?

● Що Ісус сказав тим, хто намагався заробити в храмі? (Івана 2:14—16).

● Чи апостол Павло брав гроші за релігійну діяльність? (2 Коринфян 2:17).

● Які пожертви подобаються Богові? (2 Коринфян 9:7).

[Вставка на сторінці 23]

«Досить робити з дому мого Батька дім торгівлі!» (Івана 2:14—16)