Для збору «настав час спокою»

1, 2. З якою метою Савл вирушив у Дамаск?

ДО ДАМАСКА наближалися розлючені чоловіки, які задумали щось лихе. Вони зібралися обійти помешкання ненависних їм учнів Ісуса, схопити їх і, зв’язавши, відвести в Єрусалим на суд Синедріону.

² Цих людей очолював Савлa. Зовсім недавно він спостерігав, як його фанатичні однодумці каменували Степана, вірного Ісусового учня. Савл схвалював це вбивство (Дії 7:57—8:1). Але йому здавалось, що недостатньо переслідувати християн в Єрусалимі, тому він вирішив розпочати гоніння Ісусових послідовників в інших місцях. Савл хотів викоренити шкідливу секту, названу «Дорогою» (Дії 9:1, 2; дивись рамку «Повноваження Савла в Дамаску»).

3, 4. а) Що сталося із Савлом? б) Які питання ми розглянемо?

³ Раптом Савла осяяло яскраве світло. Подорожні теж бачать світло, але від здивування ніхто не може промовити й слова. Осліплений цим світлом, Савл падає і чує голос з неба: «Савле, Савле, навіщо ти мене переслідуєш?» Він приголомшено запитує: «Хто ти, пане?» Відповідь, мабуть, вражає його до глибини серця: «Я — Ісус, якого ти переслідуєш» (Дії 9:3—5; 22:9).

⁴ Про що свідчать Ісусові слова? Чому корисно розглянути події, пов’язані з наверненням Савла? Чого можна навчитися з того, як збір використав час спокою, який настав після цього?

«Навіщо ти мене переслідуєш?» (Дії 9:1—5)

5, 6. Про що свідчать слова, з якими Ісус звернувся до Савла?

⁵ Зупинивши Савла на дорозі в Дамаск, Ісус не запитав його: «Чому ти переслідуєш моїх учнів?» Він сказав: «Навіщо ти мене переслідуєш?» (Дії 9:4). Як видно з цих слів, Ісус сприймає випробування своїх послідовників як свої власні (Матв. 25:34—40, 45).

⁶ Якщо ти потерпаєш від утисків за віру в Христа, не сумнівайся, що Єгова та Ісус знають про це (Матв. 10:22, 28—31). Можливо, випробування не припиняться відразу. Пригадай: Ісус знав, що Савл схвалював убивство Степана, і бачив, як він витягував вірних учнів у Єрусалимі з їхніх домів (Дії 8:3). Все ж тоді Ісус не втручався. Але через нього Єгова зміцнив Степана та інших учнів, щоб вони залишались вірними.

7. Що допоможе тобі стійко зносити переслідування?

⁷ Тобі теж під силу стійко зносити випробування. Для цього 1) постанови залишатись вірним за будь-яких обставин, 2) проси в Єгови допомоги (Філ. 4:6, 7), 3) залиши помсту в його руках (Рим. 12:17—21) і 4) ніколи не сумнівайся, що Єгова буде підтримувати тебе у випробуваннях аж доти, доки він їх не припинить (Філ. 4:12, 13).

«Савле, брате, Господь... послав мене» (Дії 9:6—17)

8, 9. Як, мабуть, Ананій сприйняв доручення Ісуса?

⁸ Відповівши на питання Савла: «Хто ти, пане?», Ісус наказав йому: «Піднімися та йди в місто, і  там тобі скажуть, що робити далі» (Дії 9:6). Незрячого Савла відвели в якийсь дім у Дамаску, де він три дні постив і молився. Тим часом Ісус у видінні розповів про Савла місцевому учню Ананію, про якого «добре відгукувались усі тамтешні юдеї» (Дії 22:12).

⁹ Спробуй уявити, які суперечливі почуття охопили Ананія. До нього звертається Голова збору, воскреслий Ісус Христос, і дає особливе доручення. Це велика честь! Але думка про те, що треба піти до Савла, викликає в Ананія замішання. Він каже: «Господи, від багатьох я наслухався про цього чоловіка, про те, скільки біди він наробив твоїм святим в Єрусалимі. Навіть тут він має дозвіл від старших священиків арештовувати кожного, хто кличе твоє ім’я» (Дії 9:13, 14).

10. Що ми дізнаємося про Ісуса зі слів, з якими він звернувся до Ананія?

¹⁰ Ісус не картав Ананія за те, що той тривожився. Натомість він дав йому чіткі вказівки. Крім того, зважаючи на почуття свого учня, Ісус пояснив, чому він повинен виконати таке незвичайне доручення. Ось що Ісус сказав про Савла: «Цей чоловік — вибрана для мене посудина: він має звіщати про моє ім’я іншим народам, а також царям та Ізраїлевим синам. І я чітко покажу йому, скільки страждань він має знести за моє ім’я» (Дії 9:15, 16). Ананій не зволікав. Він знайшов Савла і звернувся до нього з такими словами: «Савле, брате, Господь Ісус, який з’явився тобі в дорозі, послав мене, щоб ти знову міг бачити й отримав святий дух» (Дії 9:17).

11, 12. Чого ми вчимося з розповіді про навернення Савла?

¹¹ Проаналізуймо, що ми дізнаємось з описаних подій. Ісус, як і обіцяв, керує проповідницькою працею (Матв. 28:20). І, хоча сьогодні Ісус ні з ким із нас не розмовляє, він і далі керує проповідуванням через вірного раба, якого призначив над своїми хатніми слугами (Матв. 24:45—47). Під проводом Керівного органу піонери та інші вісники шукають людей, які хочуть пізнати Христа. Як уже згадувалось у попередньому розділі, чимало щирих людей звертались до Бога по допомогу, і тоді до них приходили Свідки Єгови (Дії 9:11).

¹² Ананій, послухавшись Ісуса, виконав його доручення і отримав багато радості. Чи ти виконуєш наказ давати ґрунтовне свідчення, навіть якщо це завдання викликає в тебе побоювання? Комусь страшно ходити від дому до дому і починати розмову з незнайомими людьми. Іншим важко проповідувати співпрацівникам і перехожим на вулиці, а ще комусь нелегко свідчити по телефону чи писати листи. Ананій переміг свій страх і мав честь допомогти Савлу отримати святий духb. Він успішно виконав завдання, тому що довіряв Ісусу і дивився на Савла як на брата. Ми теж зможемо побороти свої страхи, якщо будемо вірити в те, що Ісус керує проповідницькою працею, якщо будемо співчувати людям і навіть у найзапекліших ворогах бачити потенційних братів (Матв. 9:36).

Він почав «проповідувати про Ісуса» (Дії 9:18—30)

13, 14. У чому Савл є прикладом для тих, хто вивчає Біблію, але ще не охрестився?

¹³ Отримавши знання, Савл діяв без зволікань. Після зцілення він охрестився і приєднався до місцевих учнів. Крім того, Савл «відразу почав у синагогах проповідувати про Ісуса, що він — Божий Син» (Дії 9:20).

¹⁴ Можливо, ти вивчаєш Біблію, але ще не охрестився. Чи ти, подібно до Савла, будеш діяти без зволікань? Безсумнівно, те, що Христос зцілив Савла, дало йому сильний поштовх до дій. Однак чудеса Ісуса бачило багато людей. Наприклад, на очах у деяких фарисеїв Ісус зцілив чоловіка з сухою рукою. А скільки юдеїв знали, що Ісус воскресив Лазаря! І все-таки вони залишились байдужими, дехто навіть став ворогом Ісуса (Марка 3:1—6; Ів. 12:9, 10). Савл же під впливом чуда цілком змінився. Чому ж він змінився, а інші ні? Тому що Савл боявся Бога більше, ніж людей, і був глибоко вдячний Христу за виявлене милосердя (Філ. 3:8). Якщо ти ставишся до Бога й Ісуса так само, то ніщо не завадить тобі проповідувати і охреститися.

15, 16. Що Савл робив у синагогах і як до його діяльності поставились юдеї в Дамаску?

¹⁵ Уяви, яке замішання виникло серед людей, коли Савл почав проповідувати в синагогах про Ісуса. Багато хто обурювався і дивувався. Люди казали: «Хіба не він люто переслідував у Єрусалимі тих, хто кличе це ім’я?» (Дії 9:21). Пояснюючи причину такої зміни, Савл «наводив логічні докази того, що Ісус — це Христос» (Дії 9:22). Однак логіка і переконливі докази допомагають не завжди. Запеклих прихильників традицій і гордих, непоступливих людей буває важко в чомусь переконати. Проте Савл не здавався.

¹⁶ Пройшло три роки. Юдеї в Дамаску ненавиділи Савла і врешті-решт вирішили вбити його (Дії 9:23; 2 Кор. 11:32, 33; Гал. 1:13—18). Дізнавшись про це, Савл покинув Дамаск: вночі його в кошику спустили через отвір у міському мурі. Тих, хто допоміг Савлу втекти, Лука називає «його учнями» (Дії 9:25). З цього можна зробити висновок, що принаймні дехто в Дамаску відгукнувся на проповідування Савла і став послідовником Христа.

17. а) Як люди реагують на біблійні істини? б) Що нам слід робити і чому?

¹⁷ Мабуть, уперше розповідаючи своїм родичам, друзям та іншим людям про Біблію, ти сподівався, що кожен погодиться з незаперечною логікою біблійних істин. Хтось, можливо, й погодився, але більшість ні. Рідні могли навіть сприйняти твої слова вкрай вороже (Матв. 10:32—38). Але якщо ти продовжуєш удосконалювати своє вміння наводити переконливі докази з Божого Слова і поводишся як християнин, то навіть ті, хто протистоїть тобі, згодом можуть змінити свої погляди (Дії 17:2; 1 Пет. 2:12; 3:1, 2, 7).

18, 19. а) Як Варнава допоміг Савлу і що було потім? б) У чому варто брати приклад з Варнави і Савла?

¹⁸ Коли Савл прийшов до Єрусалима, учні зі зрозумілих причин сумнівалися в тому, що він став послідовником Христа. Тоді Варнава підтвердив, що Савл дійсно став учнем, і розповів братам його історію. Після цього апостоли прийняли його, і він якийсь час залишався з ними (Дії 9:26—28). Савл поводився обачно, але не соромився доброї новини (Рим. 1:16). Він сміливо проповідував у місті, з якого колись почав жорстоке переслідування Христових учнів. Юдеї в Єрусалимі страшенно розлютилися, зрозумівши, що той, на кого вони покладали усі свої надії в боротьбі з християнами, став одним із них. Тепер вони шукали можливості вбити його. «Коли про це дізналися брати,— розповідає Лука,— то відвели його до Кесарії і звідти відправили в Тарс» (Дії 9:30). Савл послухався вказівки Ісуса, переданої через збір. Це принесло користь і йому, і збору.

¹⁹ Зверни увагу, що Варнава простягнув Савлу руку допомоги. Це, безсумнівно, стало початком дружби між цими ревними служителями Єгови. А ти підтримуєш тих, хто недавно приєднався до збору? Чи проповідуєш з ними і допомагаєш їм духовно зростати? Твої старання будуть сповна винагороджені. А може, ти й сам тільки почав проповідувати. Чи ти береш приклад із Савла і приймаєш допомогу? Проповідуючи з досвідченими вісниками, ти зможеш відточити свої навички, отримаєш багато радості і знайдеш друзів, можливо, на все життя.

«Багато хто повірив у Господа» (Дії 9:31—43)

20, 21. Як Божі служителі в минулому і в наш час використовують «час спокою»?

²⁰ Після того як Савл навернувся і безпечно залишив Єрусалим, «для збору по цілій Юдеї, Галілеї та Самарії настав час спокою» (Дії 9:31). Як учні використали цей сприятливий час? (2 Тим. 4:2). У книзі Дії говориться, що «збір зміцнявся». Апостоли і старійшини підкріпляли віру учнів та брали провід у зборі, який «ходив у страху Єгови, отримуючи потіху через святий дух». Наприклад, апостол Петро підбадьорював учнів у місті Лідда та в рівнині Шарон. Завдяки його старанням багато тамтешніх мешканців «навернулись до Господа» (Дії 9:32—35). Учні не зосереджувалися на другорядних справах, а дбали одні про одних і проповідували добру новину. Тому «кількість віруючих постійно зростала».

²¹ Наприкінці XX століття для Свідків Єгови в багатьох країнах теж «настав час спокою». Несподівано припинили своє існування уряди, які десятки років переслідували Божий народ, і в багатьох країнах заборону на проповідування було частково або повністю знято. Десятки тисяч Свідків почали поширювати добру новину відкрито, і це принесло чудові результати.

22. На чому слід зосередитись у період відносного спокою?

²² Чи ти в повній мірі використовуєш можливість вільно проповідувати? Якщо ти живеш у країні, де визнається свобода релігії, пам’ятай, що Сатана намагатиметься підштовхнути тебе до гонитви за багатством і відвернути від служіння Єгові (Матв. 13:22). Не піддавайся йому. Повною мірою використовуй період відносного спокою. Хай це буде для тебе можливістю давати ґрунтовне свідчення й зміцняти збір. Не забувай, що обставини можуть несподівано змінитися.

23, 24. а) Яких висновків можна дійти з розповіді про Тавіту? б) Що ми хочемо робити за будь-яких обставин?

²³ Згадаймо ученицю Тавіту, або Доркуc. Вона жила в Йоппії, містечку неподалік Лідди. Ця вірна сестра мудро використовувала час і матеріальні засоби, роблячи «дуже багато добрих діл». Раптом вона захворіла і померла. Її смерть глибоко засмутила учнів у Йоппії, особливо вдів, яким вона допомагала. У дім, де її тіло готували до поховання, прийшов Петро і зробив таке чудо, яке до нього ніхто з апостолів ще не виконував. Петро звернувся до Бога з молитвою і воскресив Тавіту! Тільки уяви собі радість вдів та інших учнів у той момент, коли Петро покликав їх у кімнату і вони побачили, що Тавіта жива. Ця подія повинна була зміцнити їхню віру напередодні випробувань. Звичайно, «звістка про це рознеслась по цілій Йоппії, і багато хто повірив у Господа» (Дії 9:36—42).

²⁴ Зі зворушливої розповіді про Тавіту ми можемо зробити два висновки. По-перше, роки життя спливають дуже швидко. Тому важливо, поки є час, здобувати добре ім’я у Бога (Еккл. 7:1). По-друге, наша надія на воскресіння цілком обґрунтована. Єгова бачив численні добрі діла Тавіти і винагородив її. Він пам’ятатиме й нашу старанну працю та воскресить нас, якщо наше життя обірветься до Армагеддону (Євр. 6:10). Тож нехай кожен з нас — і той, хто живе у «важкий час», і той, хто живе в «час спокою»,— продовжує давати ґрунтовне свідчення про Ісуса (2 Тим. 4:2).