14 КВІТНЯ 1989 року я проводив зібрання в місті Маумере, що на острові Флорес. Раптом у дім ввірвалися представники влади та заарештували мене і ще трьох вісників.

Охоронці в місцевій в’язниці намагались змусити нас салютувати прапору. Коли ми відмовились, вони били і копали нас та тримали п’ять днів під палючим сонцем. Вночі ми тремтіли від холоду, сидячи у крихітних камерах на цементній підлозі. Ми були геть виснажені, брудні та знемагали від болючих ран. Наглядач в’язниці хотів зламати нас, але ми рішуче казали: «Хоч би довелось померти, ми не будемо салютувати прапору». Подібно до багатьох християн, які жили до нас, ми вважали за честь «постраждати за праведність» (1 Пет. 3:14).

19 СІЧНЯ 1999 року ворожість між мусульманами та християнами переросла в збройний конфліктa. Ці криваві події, які призвели до цілковитого хаосу, розгорталися лише за три кілометри від мого дому.

Я подбав про безпеку своєї сім’ї і став телефонувати вісникам збору, щоб дізнатися, як вони, та порадити їм зберігати спокій і уникати небезпечних місць. Пізніше старійшини відвідували братів і сестер, зміцняли їх духовно та заохочували проводити зібрання маленькими групами.

Філіал порадив вісникам евакуюватись з небезпечних районів, тож ми передали ці вказівки кільком сім’ям. Один брат, який відмовився виїхати, загинув від рук озброєного натовпу. Але ті, що послухались вказівок філіалу, залишились живими.