Не шукай «для себе великого»

1, 2. а) Яка проблема виникла в Баруха в четвертий рік правління Єгоякима? б) Як Єгова допоміг Барухові?

БАРУХ, вірний писар пророка Єремії, виснажився. Ішов четвертий рік правління неправедного царя Єгоякима, приблизно 625 рік до н. е. Єремія сказав Баруху записати в сувої всі звістки про Єрусалим та Юду, які Єгова передавав ось уже протягом 23 років (Єрем. 25:1—3; 36:1, 2). Барух не відразу прочитав юдеям ці звістки. Він мав зробити це наступного року (Єрем. 36:9, 10). Що ж тоді пригнічувало Баруха?

² «Ой горе мені,— скаржився Барух,— бо додав Господь смутку до болю мого! Я змучивсь зідханням своїм, і не знайшов відпочинку». Ти, напевно, теж іноді відчуваєш втому і скаржишся комусь або жалієш себе мовчки. Невідомо, чи Барух виливав свої почуття вголос. У всякому разі Єгова чув його. Той, хто досліджує серця, знав, що́ тривожить Баруха, і через Єремію лагідно виправив його. (Прочитай Єремії 45:1—5). Тобі, мабуть, цікаво, чому Барух був такий змучений. Може, він втомився, виконуючи своє завдання? А може, через обставини, за яких він його виконував? Ні, причина полягала в бажаннях, які виникли у його серці. Річ у тім, що Барух «шукав для себе великого». Чого ж саме він шукав? Яку нагороду від Єгови міг би отримати Барух, послухавшись його поради? Який висновок можна зробити з того, що відбулося з Барухом?

ЧОГО САМЕ ШУКАВ БАРУХ?

3. Що було коренем духовної проблеми Баруха?

³ Барух розумів, що са́ме Єгова назвав «великим». Писар знав, що «очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її» (Йова 34:21). Барух «не знайшов відпочинку» не тому, що записував пророчі звістки, які виголошував Єремія. Щось полонило його серце і здавалось йому великим. Охоплений бажанням мати «велике», Барух забув про набагато важливіші речі, пов’язані з виконанням Божої волі (Фил. 1:10). Тривала форма дієслова «шукати», вжита в тексті оригіналу, показує, що у вірші йдеться не просто про думку, яка лише промайнула у нього в розумі. Коли Єгова застеріг Баруха, він уже якийсь час був поглинутий думками про «велике». Цей відданий писар разом з Єремією виконував Божу волю, але водночас прагнув мати щось «велике» для себе.

4, 5. Чому можна припустити, що «велике», якого шукав Барух, було славою і визнанням, і чому застереження Єгови було доречним?

⁴ Можливо, Барух хотів слави і визнання. Хоча цей чоловік записував слова Єремії, він, мабуть, був не просто його особистим писарем. Вираз, вжитий у Єремії 36:32, вказує на те, що він обіймав офіційну посаду писаря. Крім того, археологічні знахідки свідчать, що Барух мав високе становище при царському дворі. Писарем був названий також Елішама, який згадується серед князів Юди. Ось чому Барух, так само як Елішама й інші урядовці, мав право входити до «кімнати писаря» та «царського дому» (Єрем. 36:11, 12, 14). Отже, Барух був освіченим вельможею при царському дворі. Його брат Серая теж обіймав високу посаду. Він був постельником, тобто квартирмейстером, царя Седекії і супроводжував його під час важливої подорожі до Вавилону. (Прочитай Єремії 51:59). В обов’язки Сераї, очевидно, входило забезпечення царя провіантом і житлом під час подорожей.

⁵ Тобі, мабуть, неважко уявити, що Барухові, який мав досить високий чин, могло стати нудно записувати звістки, які викривали діла Юди. До того ж, надаючи підтримку Божому пророкові, Барух, напевно, ризикував своєю посадою і становищем у суспільстві. Але згадай, що незабаром Єгова мав намір зруйнувати те, що збудував (Єрем. 45:4). «Велике», про яке думав Барух,— висока посада при царському дворі чи матеріальне збагачення — невдовзі виявилося б марнотою. Якщо Барух прагнув вигідно влаштуватися в приреченому юдейському суспільстві, то Бог справді мав підстави застерегти його.

6, 7. Якщо «велике», якого шукав Барух, було багатством, то кого зі своїх сучасників він міг би нагадувати?

⁶ З іншого боку, Барух шукав «великого», можливо, в тому розумінні, що хотів розбагатіти. Сусідні з Юдою народи покладалися передусім на свої володіння і статки. Моав надіявся на «вчинки свої та на скарби». Аммон поводився так само. А щодо вавилонян Єгова сказав через Єремію, що вони мають «скарбів багатенно» (Єрем. 48:1, 7; 49:1, 4; 51:1, 13). Усі ці народи Бог засуджував.

⁷ Тож, якщо Барух прагнув набути майна і грошей, то ти, напевно, розумієш, чому Єгова застеріг його. Коли Бог навів лихо на юдеїв, їхніми домами і полями заволоділи вороги (Єрем. 6:12; 20:5). Уяви, що ти живеш у Єрусалимі за днів Баруха. Більшість твоїх земляків — у тому числі князі, священики і навіть сам цар — переконані, що слід дати відсіч вавилонянам. Але ти чуєш звістку Єремії: «Служіть цареві вавилонському, то будете жити» (Єрем. 27:12, 17). Чи було б тобі легко послухатися цього наказу, якби ти мав великі статки в цьому місті? Хіба любов до речей допомогла б тобі послухатися застереження Єремії чи, навпаки, схиляла б тебе іти за більшістю? Вавилоняни забрали з Юди та Єрусалима всі цінні речі, навіть коштовності храму. Отже, намагання розбагатіти у приреченому місті були марними (Єрем. 27:21, 22). Чи ти бачиш у цьому урок для себе?

«ДАМ ДУШУ ТВОЮ ЗА ЗДОБИЧ»

8, 9. Чому можна сказати, що душа була для Баруха найціннішою здобиччю?

⁸ А тепер подумай ось над чим: яку нагороду міг би отримати Барух, послухавшись Божої поради? Свою душу! Бог пообіцяв, що життя буде йому «за здобич». (Прочитай Єремії 45:5). Під час знищення Єрусалима врятувалося порівняно небагато людей. Це були ті, хто послухався Божого наказу і «прийшов» до халдеїв, тобто здався їм (Єрем. 21:9; 38:2). Можливо, хтось подумає: «Невже це і є вся нагорода за їхню слухняність»?

⁹ Спробуй уявити, що́ відбувалося в Єрусалимі під час вавилонської облоги. Місто повільно гинуло в страшній агонії. Якщо згадати Содом, то його кінець у певному розумінні можна назвати легшим, адже це місто було знищене, так би мовити, в одну мить (Плач 4:6). Барух записав пророцтво про те, що мешканці Єрусалима помруть від меча, голоду та хвороб. Потім він, найімовірніше, бачив, як сповнялося це пророцтво. Запаси харчів у Єрусалимі вичерпалися, не залишилось і крихти. Як же страшно було в місті, в якому матері — які колись були милосердні — варили і їли власних дітей! (Плач 2:20; 4:10; Єрем. 19:9). Але Барух усе пережив. Справді, серед цього жахливого безладдя саме́ життя було для людини наче здобич, наче нагорода для переможців після тяжкої битви. Барух, очевидно, послухався Божої поради не шукати «великого». Тому Єгова винагородив його, врятувавши під час знищення Єрусалима (Єрем. 43:5—7).

ЧИ ТИ ШУКАТИМЕШ «ВЕЛИКОГО»?

10, 11. Чому історія Баруха є актуальною для кожного з нас?

¹⁰ Хоча Барух був зайнятий виконанням Божої волі, якийсь час він боровся з бажанням мати «велике». Єгова попередив його про небезпеку, завдяки чому він врятувався від духовної і фізичної смерті. А чи може з сучасним активним служителем Єгови статися те, що й з Барухом? Чи можуть якісь згубні бажання виникати і в нашому серці або й цілком заволодіти нами?

¹¹ Баруха, мабуть, дуже приваблювала можливість добитися визнання. Імовірно, він думав: «Чи я втримаюсь на посаді писаря? Чи вдасться мені досягнути ще вищого становища?» А тепер запитай себе, чи не вкоренилося десь глибоко у твоєму серці приховане бажання зробити кар’єру тепер або колись у майбутньому. Декому з юних християн варто подумати над таким запитанням: «Чи я, бува, не почав шукати для себе “великого”, спокусившись перспективою мати впливове становище і фінансову стабільність завдяки вищій освіті?»

12. Розкажи, як один брат шукав «великого» для Єгови. Що ти думаєш про його вибір?

¹² Одному брату, який служить у всесвітньому центрі Свідків Єгови, вже в 15 років запропонували вступити до університету. Його вчителі дуже здивувалися, коли він відмовився від цієї пропозиції, віддавши перевагу піонерському служінню. Щоправда, любов до навчання в нього не згасла. Згодом він став місіонером і служив на далекому острові. Там йому довелось вивчити мову, якою розмовляє трохи більше ніж 10 000 людей. Оскільки словників цієї мови не існувало, брат сам уклав тлумачний словник. Він дуже добре опанував місцеву мову, і йому доручили перекласти деякі наші публікації. Укладений ним словник ліг в основу першого перекладного словника цією мовою. На одному з обласних конгресів цей брат розповів: «Якби я здобув університетську освіту і написав наукові роботи, то це принесло б славу мені. Але в мене немає жодного наукового звання, і я не прославився своїми працями. Уся слава належить Єгові» (Прип. 25:27). Що ти думаєш про рішення, яке брат прийняв у 15 років? Протягом десятиліть він мав честь виконувати чимало доручень у Божій організації. А як ти збираєшся використовувати свої здібності? Задля власної слави чи для прославлення Єгови?

13. Чому деяким батькам слід серйозно обміркувати ситуацію Баруха?

¹³ Існує ще одна небезпека: ми можемо шукати «великого» через людину, яку любимо і на яку маємо вплив. Або ж ми можемо шукати «великого» для неї. Тобі, мабуть, доводилося знати батьків, які робили все, щоб їхня дитина досягла в житті більше за них і щоб вони могли нею пишатися. Напевно, ти чув, як вони говорять: «Я не хочу, щоб він (чи вона) працював так тяжко, як я» або «Я хочу, щоб моя дитина вчилась в університеті й мала легше життя». Такі погляди не чужі і деяким батькам-християнам. Звичайно, хтось може сказати: «Я ж не шукаю “великого” для себе». Але чи не робить він цього через іншу людину — сина чи дочку? Подібно до Баруха, який хотів отримати визнання і видатне становище, батьки в душі можуть прагнути визнання за те, чого досягли їхні діти. Однак хіба ж Бог, який «серця випробовує», не знає про таке бажання, так само як він знав про бажання Баруха? (Прип. 17:3). Чи ж не слід і нам, як Давиду, просити Бога перевірити наші найпотаємніші думки? (Прочитай Псалом 26:2; Єремії 17:9, 10). Єгова може по-різному попереджати нас про небезпеку бажання шукати «великого», скажімо, через це обговорення історії Баруха.

НЕ ПОКЛАДАЙСЯ НА СВІЙ «МАЄТОК»

14, 15. Як багатство може стати для нас чимось «великим»?

¹⁴ Згадаймо, що «велике», якого шукав Барух, могло бути матеріальним багатством. Як ми вже казали раніше, якби Барух прикипів серцем до своїх статків і маєтків у Юді, то йому, напевно, було б дуже важко послухатись Божого наказу і здатися халдеям. Ти, мабуть, помічав, що багатим людям властиво покладатися на свій «маєток». Однак, за словами Біблії, майно захищає свого власника лише в «уяві його» (Прип. 18:11). Усім служителям Єгови корисно нагадувати собі, що Боже Слово радить мати врівноважений погляд на матеріальні здобутки. (Прочитай Приповістей 11:4). Але дехто думає: «Чому б не покористуватися тим, що пропонує світ?»

¹⁵ Якщо християнин прив’язаний до своїх речей, то в нього може розвинутись бажання брати якнайбільше від цього світу, який невдовзі мине. Такі прагнення не опанували Єремією і Барухом. Через багато років Ісус дав настанову людям, що житимуть у час, «коли об’явиться Син людський». Він порадив: «Пам’ятайте про Лотову дружину». Доречно було б сказати також: «Пам’ятайте про Єремію і Баруха» (Луки 17:30—33). Якщо б ми розвинули сильну любов до матеріальних речей, нам було б надзвичайно важко послухатись поради Ісуса. Тож не забувай: Барух прийняв до серця Божу пересторогу і завдяки цьому залишився живий.

16. За яких обставин Божі служителі довели, що матеріальні речі для них не найважливіше в житті?

¹⁶ Розгляньмо, що довелось пережити Свідкам у Румунії за часів комуністичного режиму. Представники влади влаштовували обшуки у їхніх домах і забирали особисті речі, зокрема ті, що можна було продати (Плач 5:2). У ті часи багато братів і сестер були готові до втрати свого майна. Декого з них переселили, відібравши житло і нажиті речі. І все ж вони залишилися вірними Єгові. Чи любов до матеріальних речей не завадить тобі залишитися відданим Богові, якщо ти стикнешся з подібними випробуваннями? (2 Тим. 3:11).

17. Як деякі сучасники підтримували Єремію і Баруха?

¹⁷ Варто зауважити, що Єремію і Баруха підтримували деякі їхні сучасники. У період правління Йосії одночасно з Єремією служив пророк Софонія. Як Єремія сприйняв слова, записані в Софонії 1:18? (Прочитай). Скоріш за все, він поділився цим натхненим передреченням з Барухом. За днів Єремії жив також Єзекіїль, який 617 року до н. е. потрапив у вавилонський полон. Деякі його звістки прямо стосувались юдеїв, які мали повернутися на батьківщину. Очевидно, Єремія знав, що говорив і робив Єзекіїль, а Єзекіїль чув його звістку. Єремії, мабуть, були відомі слова, записані в Єзекіїля 7:19. (Прочитай). Єремія і Барух отримали користь з цих слів, так само отримаємо і ми. Коли прийде день Єгови, люди кликатимуть своїх богів на порятунок. Але їх не врятують ані їхні боги, ані їхнє багатство (Єрем. 2:28).

ЧИ ТИ ОТРИМАЄШ «ДУШУ ТВОЮ ЗА ЗДОБИЧ»?

18. Яку «здобич» ми зможемо отримати і що для цього треба робити?

¹⁸ Слід пам’ятати, що Єгова пообіцяв нам дати за здобич нашу «душу». У період «великого лиха», коли політичні роги дикого звіра обернуться проти релігії, деякі вірні Божі служителі можуть загинути під час переслідувань. Однак це не означає, що вони зазна́ють поразки. Їхня «душа» обов’язково житиме знову, вони матимуть «справжнє життя» у новому світі (Об’яв. 7:14, 15; 1 Тим. 6:19). Але ми можемо бути впевнені, що більшість Божих служителів, які залишаться вірними, переживуть велике лихо. Не сумнівайся, що, коли Бог наведе лихо на народи, ніхто з його вірних служителів не буде «вбитий Єговою» (Єрем. 25:32, 33, НС).

19. Як приклад Єремії та Баруха допоможе тобі рішуче відкидати бажання шукати «великого»?

¹⁹ Декого може розчарувати думка про те, що за здобич він може отримати тільки свою «душу», але насправді підстав для розчарувань немає. Пригадай, що в час, коли мешканці Єрусалима гинули від голоду, Єгова зберіг Єремії життя. Як? Цар Седекія посадив його до в’язниці, що на Подвір’ї вартових, і давав йому «буханець хліба на день з вулиці пекарів, аж поки не скінчився ввесь хліб у місті» (Єрем. 37:21). Так Єремія вижив. Як бачимо, Єгова може найрізноманітнішими способами підтримувати своїх служителів. І він неодмінно зробить це, адже сам пообіцяв їм вічне життя. Барух пережив знищення Єрусалима завдяки тому, що перестав шукати «великого». Тож ми можемо мати надію пережити Армагеддон і повіки славити Єгову нашою «душею», яку отримаємо за здобич.