Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
1—7 ЛИПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | КОЛОССЯН 1—4
«Скиньте із себе стару особистість та одягніться в нову»
w11 15.3 10, абз. 12, 13
Отримуймо Божий дух, а не дух світу
12 Який дух я віддзеркалюю? (Прочитайте Колосян 3:8—10, 13). Дух світу пропагує вчинки плоті (Гал. 5:19—21). Дійсно зрозуміти, який дух впливає на нас, ми зможемо не в час спокою, а в час випробувань — наприклад, коли одновірець ігнорує нас, ображає або грішить проти нас. До того ж наодинці вдома можна побачити, якому духові ми піддаємось. Можливо, треба зробити самоаналіз. Запитаймо себе: «Чи за останні півроку моя особистість стала більш схожою на особистість Христа чи, навпаки, я повернувся до поганих звичок у мові й поведінці?»
13 Божий дух допомагає нам «скинути із себе стару особистість разом з її поведінкою та одягнутися в нову». Завдяки цьому ми станемо сердечнішими і добрішими. Ми охочіше прощатимемо одне одного, навіть коли, здавалося б, є підстави для невдоволення. Ми не будемо більше реагувати з «озлобленістю, гнівом, лютістю, криком та образливою мовою», коли з нами нібито повелися несправедливо. Натомість ми намагатимемось виявляти «сердечне співчуття» (Еф. 4:31, 32).
w13 15.9 21, абз. 18, 19
Чи ти перемінюєшся?
18 Для того щоб Боже Слово перемінювало нас, необхідно не тільки регулярно читати і досліджувати його. Багато людей час від часу читають Біблію і тому добре ознайомлені з тим, що в ній говориться. Можливо, ви зустрічаєте таких людей у служінні. Дехто навіть цитує біблійні уривки напам’ять. Все ж це може мати незначний вплив на їхнє мислення і спосіб життя. Чому так стається? Щоб Боже Слово впливало на людину і перемінювало її, вона мусить дозволити йому проникати глибоко в її серце. Для цього слід знаходити час для роздумів над прочитаним. Можна запитувати себе: «Чи я впевнений, що це не просто релігійне вчення? Хіба я на власному досвіді не переконався, що це правда? Чи я бачу, як застосовувати набуті знання у своєму житті, і не вважаю їх лише тим, чого я можу навчати інших? Чи я відчуваю, що Єгова промовляє до мене особисто?» Роздуми над такими запитаннями допоможуть нам поглибити почуття, які ми маємо до Єгови у своєму серці. Наша любов до нього зросте. Після того як знання з Божого Слова торкнуться нашого серця, відбудуться позитивні зміни (Прип. 4:23; Луки 6:45).
19 Регулярне читання Біблії і роздуми над прочитаним спонукуватимуть нас і далі робити те, що ми вже робимо — «скидати із себе стару особистість разом з її поведінкою та одягатися в нову, яка завдяки точному знанню обновлюється» (Кол. 3:9, 10). Ми будемо продовжувати робити успіх, коли збагнемо справжню суть Божого Слова і дозволимо йому впливати на наше життя. Так ми одягнемось у нову християнську особистість, яка допоможе нам захищати себе від хитрих задумів Сатани.
Розшукуймо духовні перлини
it «Боже Царство»
«Царство [його] улюбленого Сина». У П’ятидесятницю 33 р. н. е., через 10 днів після вознесіння Ісуса на небо, він вилив на своїх учнів святий дух — це було для них доказом того, що Бог «звеличив [його], посадивши... праворуч від себе» (Дії 1:8, 9; 2:1—4, 29—33). Так набрала чинності «нова угода», і вони стали першими членами нового «народу святого», духовного Ізраїля (Єв 12:22—24; 1Пт 2:9, 10; Гл 6:16).
Відтоді Христос, сівши праворуч від Батька, є Головою цього збору (Еф 5:23; Єв 1:3; Флп 2:9—11). Біблія показує, що з П’ятидесятниці 33 р. н. е. над його учнями править духовне царство. У листі до християн, які жили в першому столітті в Колоссах, апостол Павло говорив про Ісуса Христа як про того, хто вже має царську владу: «[Бог] врятував нас з-під влади темряви й переніс у царство свого улюбленого Сина» (Кл 1:13; пор. Дії 17:6, 7).
Царство Христа, яке існує починаючи з П’ятидесятниці 33 р. н. е., є духовним царством у тому розумінні, що править над духовним Ізраїлем — християнами, котрі народжені Божим духом, щоб стати духовними дітьми Бога (Ів 3:3, 5, 6). Коли ці народжені духом християни отримають небесну нагороду, вони перестануть бути підданими духовного царства Христа, а царюватимуть з Христом у небі (Об 5:9, 10).
w08 15.8 28, абз. 8
Цікаві думки з листів до галатів, ефесян, филип’ян і колосян
2:8. Проти яких «прописних істин цього світу» застерігав Павло? Йдеться про засади сатанинського світу — прописні істини або принципи, які формують його і стимулюють, а також керують ним (1 Ів. 2:16). Вони пов’язані з філософією, матеріалізмом і фальшивими релігіями цього світу.
8—14 ЛИПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 ФЕССАЛОНІКІЙЦІВ 1—5
«Продовжуйте підбадьорювати та зміцняти одне одного»
w11 15.6 26, абз. 12
Поважайте тих, хто трудиться серед вас
12 Бра́ти провід у зборі означає щось більше, ніж просто навчати. У 1 Тимофія 3:4 міститься подібна думка. Павло сказав, що наглядач повинен «добре головувати у своєму домі, мати покірних і серйозних дітей». Очевидно, що наведене в цьому вірші слово «головувати» вказує не лише на те, щоб навчати дітей, але й брати провід у сім’ї і «мати покірних і серйозних дітей». Справді, старійшини беруть провід у зборі, допомагаючи усім підкорятись Єгові (1 Тим. 3:5).
w11 15.6 28, абз. 19
Поважайте тих, хто трудиться серед вас
19 Що ви робите, коли хтось дарує вам подарунок? Чи ви показуєте свою вдячність, користуючись ним? Єгова через Ісуса Христа дає нам «людей, які стали дарами». Один зі способів, як ви можете виявити свою вдячність за ці дари — це уважно слухати промови, які виголошують старійшини, і застосовувати згадані ними думки. Також вдячність буде видно у ваших змістовних коментарях на зібранні. Підтримуйте працю, в якій старійшини беруть провід, зокрема проповідування. Якщо вам допомогла порада старійшини, чому б не сказати йому про це? Можна виявити свою вдячність і сім’ї старійшини. Пам’ятайте, для того щоб старійшина трудився на благо збору, його рідні жертвують часом, який вони могли б з ним проводити.
w17.10 10, абз. 13
«Любімо... ділом і правдою»
13 Підтримуйте слабких. Про щирість нашої любові свідчить те, чи виконуємо ми біблійний наказ «підтримувати слабких, бути терпеливими до всіх» (1 Фес. 5:14). Багато слабких з часом стають міцними у вірі. Інших доводиться постійно терпеливо підтримувати. Скажімо, можна підбадьорити таких одновірців думками з Біблії, запросити в служіння чи просто вислухати. Крім того, не варто ділити братів та сестер на «сильних» і «слабких», адже кожен з нас має свої сильні й слабкі сторони. Навіть апостол Павло визнавав свої слабкості (2 Кор. 12:9, 10). Тож усі ми потребуємо підтримки від одновірців.
w15 15.2 9, абз. 16
Наслідуйте смирення і ніжність Ісуса
16 Наші ніжні слова. Ніжна любов до інших спонукує нас «втішати пригнічених» (1 Фес. 5:14). Що можна сказати, аби підбадьорити таких осіб? Ми піднесемо їхній дух, якщо будемо запевняти їх у тому, що справді дбаємо про них і переживаємо за них. Можна щиро хвалити їх, аби вони зрозуміли, що мають хороші риси і здібності. Також можна нагадати таким християнам, що Єгова привів їх до свого Сина, тому вони дуже цінні в його очах (Ів. 6:44). Запевняймо їх у тому, що Єгова надзвичайно піклується про своїх служителів, в яких «розбите серце» або «пригнічений дух» (Пс. 34:18). Наші ніжні слова можуть бути ліками для тих, хто потребує розради (Присл. 16:24).
Розшукуймо духовні перлини
it «Статева розпуста», підзаголовок «Заборонена для християн»
Статева розпуста — це гріх, за який людину можуть виключити з християнського збору (1Кр 5:9—13; Єв 12:15, 16). Апостол Павло пояснив, що християнин, який займається статевою розпустою, грішить проти власного тіла, адже використовує свої дітородні органи для неналежних цілей. Він завдає собі серйозної духовної шкоди, занечищує Божий збір і наражає себе на небезпеку заразитися смертельною венеричною хворобою (1Кр 6:18, 19). Розпусник зазіхає на права своїх християнських братів (1Фс 4:3—7), оскільки: 1) вносить нечистоту в збір і стягує на нього ганьбу (Єв 12:15, 16); 2) позбавляє людину, з якою вчинив розпусту, незаплямованої репутації і, якщо вона неодружена, можливості вступити в шлюб морально чистою; 3) позбавляє власну сім’ю права мати морально чисту репутацію; 4) завдає кривди батькам, чоловікові або нареченому особи, з якою вчинив статеву розпусту. Він зневажає не людей,— адже людські закони можуть і не забороняти розпусти,— а Бога, який покарає його за цей гріх (1Фс 4:8).
w15 15.7 18, 19, абз. 14, 15
«Наближається ваше визволення»!
14 Що відбудеться після того, як Гог з Магога розпочне напад на Божий народ? І Матвій, і Марко описали ту саму подію: «[Син людський] пошле ангелів та збере своїх обранців з чотирьох сторін світу — від краю землі до краю небес» (Марка 13:27; Матв. 24:31). Ця праця збирання не стосується ні початкового збирання помазанців, ні остаточного отримання печатки на чола останку помазанців (Матв. 13:37, 38). Вони отримають печатки на чола перед раптовим початком великого лиха (Об’яв. 7:1—4). То що ж означає ця праця збирання, про яку згадує Ісус? Це час, коли позосталі зі 144 000 отримають небесну нагороду (1 Фес. 4:15—17; Об’яв. 14:1). Ця подія відбудеться в якийсь момент після початку нападу Гога з Магога (Єзек. 38:11). Тоді виконаються Ісусові слова: «А праведні у той час сяятимуть, як сонце, в Царстві свого Батька» (Матв. 13:43).
15 Чи це означає, що помазанці будуть «підхоплені на небо»? Багато загальновизнаних християн вірять, що, згідно з цим вченням, християни будуть в тілі підхоплені з землі. Тож вони сподіваються, що Ісус повернеться видимо, щоб правити землею. Однак Біблія чітко показує, що «знак Сина людського» з’явиться на небі і що Ісус прийде «на небесних хмарах» (Матв. 24:30). Обидва вислови вказують на щось невидиме. Крім того, «плоть і кров не можуть успадкувати Божого Царства». Тож ті, кого буде забрано на небо, спочатку мають змінитися «умить, як оком змигнути, під час останньої сурми». (Прочитайте 1 Коринфян 15:50—53). Отже, тут ми не вживаємо вислову «підхоплення на небо», бо він несе в собі неправильне значення. А втім, усі позосталі вірні помазанці будуть умить зібрані.
15—21 ЛИПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ФЕССАЛОНІКІЙЦІВ 1—3
«Беззаконник стане явним»
it «Відданість Богу», підзаголовок «Що таке “таємниця беззаконня”, про яку писав Павло?»
Окрім «священної таємниці» Єгови, існує ще одна, зовсім інша таємниця — «таємниця беззаконня». За днів апостола Павла ця таємниця лишалася нерозкритою для правдивих християн, оскільки на той час група людей, яких названо «беззаконником», ще повністю не сформувалась. Навіть після того, як «беззаконник» став явним, більшість людей не знала про його існування, бо він чинив беззаконня, вдаючи, ніби виявляє відданість Богу. Це беззаконня було, по суті, відступництвом від справжньої відданості Богу. Павло сказав, що «таємниця беззаконня» вже діяла за його часу, тому що в християнському зборі відчувався вплив беззаконня, який згодом призвів до утворення групи відступників. Урешті-решт Ісус Христос знищить «беззаконника» під час виявлення своєї присутності. Цей відступник матиме підтримку Сатани і звеличиться «над кожним так званим богом чи об’єктом поклоніння [«благоговіння», прим.]» (грец. се́басма). Тож цей великий противник Бога і знаряддя в руках Сатани зможе вміло вводити в оману і поведе до загибелі тих, хто йде його слідами. Успіх «беззаконника» пояснюється тим, що він чинить беззаконня, прикриваючись відданістю Богу (2Фс 2:3—12; пор. Мт 7:15, 21—23).
it «Обман»
Бог Єгова допускає, щоб, «піддавшись впливу омани», люди, які не люблять правди, «повірили брехні», а не добрій новині про Ісуса Христа (2Фс 2:9—12). Це добре видно з того, що сталося багато століть тому з ізраїльським царем Ахавом. Фальшиві пророки запевняли його, що він завоює Рамот-Гілеад, але Божий пророк Михая передрік поразку. У видінні Єгова виявив Михаї, що він дозволив одному ангелу стати «духом омани» в устах Ахавових пророків. Тобто під впливом цього ангела вони говорили не правду, а те, що самі хотіли казати і що Ахав хотів почути. Незважаючи на застереження, Ахав вирішив повірити брехні і поплатився за це життям (1Цр 22:1—38; 2Хр 18).
Розшукуймо духовні перлини
it-1 834, абз. 5 (англ.)
Вогонь
Петро написав: «А теперішні небеса і земля... призначені для вогню». З огляду на контекст та інші біблійні уривки стає зрозуміло, що тут ідеться не про буквальний вогонь, а про знищення назавжди. Як у Потопі за днів Ноя були знищені не буквальні небеса і земля, а лише безбожні люди, так і під час виявлення Ісуса Христа, який з’явиться разом зі своїми могутніми ангелами в полум’яному вогні, будуть назавжди знищені лише безбожні люди та злий світ, до якого вони належать (2Пт 3:5—7, 10—13; 2Фс 1:6—10; пор. Іс 66:15, 16, 22, 24).
it-1 1206, абз. 4 (англ.)
Натхнення
Правдиві та неправдиві «натхнені твердження». У деяких листах апостолів грецьке слово пне́ума (озн. «дух») вживається в особливому значенні. Наприклад, у 2 Фессалонікійців 2:2 апостол Павло закликає братів у Фессалоніках не тривожитися та не втрачати здорового глузду «через якесь натхнене твердження [букв. «дух»], усне повідомлення чи лист... суть яких зводиться до того, що день Єгови вже настав». Павло ставить поняття пне́ума («дух») в один ряд з «усним повідомленням» і «листом» — засобами передачі інформації. Ось як цей вірш було прокоментовано в одній праці: «Апостол має на увазі твердження, які здаються натхненими, фальшиві передречення, висловлювання пророків» (Lange J. P. Commentary on the Holy Scriptures / translated and edited by P. Schaff. 1976. P. 126). В іншій праці говориться, що тут ідеться про «пророчі висловлювання окремих християн у зборі, які запевняли, що отримали божественне об’явлення» (Vincent M. R. Word Studies in the New Testament. 1957. Vol. IV. P. 63). Тому, хоча деякі переклади в цьому та схожих випадках передають слово пне́ума як «дух», в інших перекладах вживаються вислови «звістка Духу» (АТ), «передбачення» (JB), «натхнене слово» (НП) чи «натхнене твердження» (НС).
22—28 ЛИПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 ТИМОФІЯ 1—3
«Прагни доброго діла»
w16.08 21, абз. 3
Чи ти усвідомлюєш, що потрібно зростати духовно?
3 Прочитайте 1 Тимофія 3:1. Грецьке дієслово, перекладене як «прагне», означає, що людина намагається дотягнутися до чогось, приміром, хоче схопити те, до чого не дістає рукою. Вживши це слово, апостол Павло показав, що духовний ріст вимагає зусиль. Уявімо собі, що брат роздумує про перспективи, які чекають на нього в зборі. Він ще не служитель збору, але усвідомлює, що йому важливо розвивати духовні риси. Брат починає працювати над тим, щоб відповідати вимогам для служителів збору. Також він сподівається, що згодом зможе стати наглядачем, тому намагатиметься і далі зростати духовно. На кожному етапі він робитиме все для того, щоб відповідати необхідним вимогам і отримати додаткові обов’язки в зборі.
km 9.78 4, абз. 7 (англ.)
Вони «здобувають собі хорошу репутацію»
7 Тож зрозуміло, чому Павло сказав, що такі чоловіки «здобувають собі хорошу репутацію». Вони не просуваються, як дехто думає, вище у церковній ієрархії. Натомість, служителі збору, які «добре виконують служіння», отримують благословення від Єгови та Ісуса, а також повагу і підтримку цілого збору. Тому вони «можуть з великою свободою мови говорити про віру, пов’язану з Христом Ісусом». Вони вірно виконують свої обов’язки, і їх цінують за добре служіння; їхня віра непохитна, і вони сміливо засвідчують її, не боячись осуду.
Розшукуймо духовні перлини
it-1 914, 915 (англ.)
Родовід
Досліджувати та обговорювати такі питання було недоцільним, особливо в той час, коли Павло писав Тимофієві. Оскільки в християнському зборі Бог не робив різниці між юдеями і людьми з інших народів, потреба зберігати родовідні записи, аби довести чиєсь походження, відпала (Гл 3:28). Те, що Христос — нащадок Давида, вже було доведено завдяки родовідним записам. Крім того, невдовзі після написання Першого листа до Тимофія Єрусалим був знищений, а з ним і юдейські архіви; Бог не вважав за потрібне дбати про їхнє збереження. Павло не хотів, щоб Тимофій та інші християни витрачали час на зайві дослідження і суперечки стосовно чийогось походження, адже це ніяк не зміцнило б їхньої віри. Родовід, який має для християн найвагоміше значення,— це родовід Ісуса, записаний у Біблії; його цілком достатньо, аби довести, що Ісус є Месією. Інші біблійні родоводи служать доказом достовірності Біблії та свідчать про її історичну точність.
cl 12, абз. 15
«Це наш Бог»
15 «Цар вічності» — ще один титул, який належить виключно Єгові (1 Тимофія 1:17, НС; Об’явлення 15:3, НС). Що він означає? Бог був і буде завжди — він вічний. Нам як недосконалим людям важко це збагнути. У Псалмі 90:2 говориться: «Від віку й до віку — Ти Бог». Отже, Єгова не мав початку: він постійно був. Його доречно названо «Старий днями», адже Бог існував силу-силенну часу перед тим, як створив когось чи щось! (Даниїла 7:9, 13, 22). Хто має вагомі підстави заперечувати його право бути Суверенним Господом?
29 ЛИПНЯ — 4 СЕРПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 ТИМОФІЯ 4—6
«Відданість Богу і багатство»
w03 1.6 9, абз. 1, 2
Уміння бути задоволеним із того, що маєш
Одною з основних причин, завдяки якій Павло почувався щасливим, було вміння залишатися задоволеним з того, що він мав. А втім, що значить бути задоволеним? Просто кажучи, це означає вдовольнятися найнеобхіднішим. Павло говорив про це, звертаючись до Тимофія, свого партнера в служінні: «Великий же зиск — то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тимофія 6:6—8).
Зауважте, вміння бути задоволеним Павло пов’язує з благочестям. Він усвідомлював, що справжнє щастя залежить не від матеріальних речей чи багатства, а від благочестя, тобто від того, щоб ставити служіння Богу на перше місце в житті. «Пожива та одяг» були потрібні йому лише для того, аби і далі виявляти благочестя. Отже, задовольнятися найнеобхіднішим Павлові допомагав такий принцип: за будь-яких обставин покладайся на Єгову.
g 6.07 6, абз. 2
Як може зашкодити прагнення розбагатіти?
Звичайно, не всі гублять життя у гонитві за багатством. Однак у той час, як людина нагромаджує матеріальні речі, життя проходить повз неї. Його якість погіршується через стрес на роботі і фінансові тягарі. Внаслідок цього людина страждає від приступів паніки, безсоння, хронічного головного болю чи виразкової хвороби. А ці проблеми можуть значно вкоротити віку. Навіть якщо людина й усвідомить потребу змінити пріоритети, може бути надто пізно: довіру подружнього партнера втрачено, емоційні потреби дітей занедбано, а здоров’я зруйновано. Дещо, мабуть, і вдасться виправити, але потрібно буде докласти чималих зусиль. Справді, такі люди завдають «собі величезних страждань» (1 Тимофія 6:10).
g 11.08 6, абз. 4—6
Шість кроків до правдивого успіху
У першій статті згадувалось про людей, котрі вважають гроші запорукою успіху. Вони ніколи не будуть по-справжньому успішними й стикатимуться з різними труднощами, оскільки женуться за маревом. Наприклад, ті, хто прагне розбагатіти, часто легковажать стосунками з родиною та друзями. Інші недосипають через непосильну працю або тривогу за свої статки. У Біблії сказано: «Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає» (Екклезіяста 5:11).
Крім того, гроші нерідко породжують марні сподівання. Ісус Христос говорив, що «багатство... може ввести в оману» (Марка 4:19). Люди помилково думають, що багатство принесе їм щастя, але воно лише розвиває в них пожадливість. В Екклезіяста 5:9 сказано: «Хто срібло кохає, той не насититься сріблом».
Тож любов до грошей веде до невдач, розчарування, невдоволення і навіть до злочину (Приповістей 28:20). Аби бути щасливим та успішним, необхідно виявляти щедрість і любов, прощати інших, вести духовне і морально чисте життя.
Розшукуймо духовні перлини
lvs 23, 24, абз. 17
Чисте сумління перед Богом
17 Апостол Петро написав: «Зберігайте чисте сумління» (1 Петра 3:16). На жаль, коли люди постійно ігнорують принципи Єгови, їхнє сумління більше не попереджає їх про небезпеки. Таке сумління, за словами Павла, «немовби припечене залізним тавром» (1 Тимофія 4:2). Якщо ти мав колись сильний опік, то, мабуть, пригадуєш, як на цьому місці з’явився рубець і шкіра стала нечутливою. Коли людина продовжує поводитися неправильно, її сумління стає «припеченим» і з часом перестає працювати.
it-2 714, абз. 1, 2 (англ.)
Читання
У християнському зборі. У I ст. н. е. далеко не в кожного були власні копії біблійних сувоїв, тому прилюдне читання мало важливе значення. Апостол Павло розпорядився, щоб його листи прилюдно зачитали на зібраннях зборів, до яких він писав. Після цього збори мали обмінятися його листами і зачитати їх на своїх зібраннях (Кл 4:16; 1Фс 5:27). Павло радив молодому християнському наглядачеві Тимофію: «Наполегливо займайся прилюдним читанням, а також настійно заохочуй і навчай» (1Тм 4:13).
Прилюдне читання має бути плавним. Оскільки воно служить для навчання інших, читець повинен мати чітке уявлення про те, що саме він читає, і добре розуміти, що хотів сказати автор. Потрібно зважати на те, щоб не спотворити змісту і щоб текст не справив на слухача неправильного враження. В Об’явлення 1:3 написано, що ті, хто читає вголос «слова цього пророцтва», а також ті, хто їх чує і виконує, будуть щасливі.