Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»

6—12 СІЧНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | БУТТЯ 1, 2

«Єгова творить на землі життя»

it-1 527, 528, англ.

Творення

У перший день творення, коли Бог сказав: «Нехай буде світло», розсіяне світло, очевидно, проникло крізь шари хмар, хоча його джере́ла ще не були видимі із землі. Схоже, це відбулося поступово, як зазначається в одному перекладі: «І поступово світло почало існувати» (Бт 1:3, Watts J. W. A Distinctive Translation of Genesis). Бог почав відділяти світло (яке він назвав днем) від темряви (яку він назвав ніччю). Отже, на східній і західній півкулях Землі чергувалися темна і світла пора доби; це було можливе завдяки тому, що Земля, обертаючись довкола Сонця, також оберталася довкола власної осі (Бт 1:3, 4).

У другий день творення Бог «відділив води... від вод»: він підняв велику кількість води високо над планетою, а частину залишив на землі, і між цими водами утворився простір, який Бог назвав небом. Така назва вказувала на розташування цього простору з погляду земного спостерігача; у Біблії не сказано, що води, які були над простором, доходили до зірок чи інших небесних тіл (Бт 1:6—8; див. ПРОСТІР).

У третій день Бог за допомогою своєї чудодійної сили зібрав води, що були на землі, і так з’явилася суша, яку він назвав землею. Того ж дня Єгова (без участі сліпої випадковості чи еволюційних процесів) вселив життя в атоми матерії, завдяки чому виросла «трава, а також рослини, що дають насіння, і плодові дерева». Представники кожного з цих трьох основних різновидів флори отримали здатність розмножуватися в межах своїх «родів» (Бт 1:9—13).

it-1 528, абз. 5—8, англ.

Творення

Також варто зазначити, що в Буття 1:16 вжито не дієслово бара́ — «створювати», а дієслово аса́ — «робити». Оскільки сонце, місяць і зірки входять до складу «неба», згаданого в Буття 1:1, логічно зробити висновок, що вони були створені задовго до четвертого дня. У четвертий день Бог «зробив» ці небесні тіла в тому розумінні, що вони почали виконувати нову роль. Слова: «Бог помістив їх у небесному просторі, щоб вони освітлювали землю» — вказують на те, що вони стали видимими з землі і виглядало так, ніби вони розташовуються в небесному просторі. Крім того, Бог постановив, що світила «служитимуть знаками і вказуватимуть на пори року, на дні та роки», і згодом люди стали орієнтуватися на них в різних галузях життя (Бт 1:14).

У п’ятий день на землі з’явилися перші тварини. Бог не створив одну живу істоту, щоб від неї в процесі еволюції з’явилися різні види; натомість за допомогою своєї сили він дав життя великому розмаїттю створінь. У Біблії сказано: «Бог створив величезні морські створіння і всі живі створіння, які закишіли у водах,— усі за їхнім родом, а також усі летючі створіння за їхнім родом». Задоволений результатами своєї праці, Єгова поблагословив усі ті створіння і наказав їм розмножуватися. Цей наказ міг бути виконаний завдяки тому, що Бог наділив створених істот здатністю розмножуватися «за їхнім родом» (Бт 1:20—23).

Шостого дня «Бог створив на землі диких тварин за їхнім родом, домашніх тварин за їхнім родом та всіх тварин, що повзають, за їхнім родом»; це було «добрим», як і все, що Бог створив до того (Бт 1:24, 25).

У кінці шостого дня творення почав існувати зовсім інший рід живих істот. На землі з’явилася людина — істота, вища від тварин, хоча й нижча від ангелів. Бог створив людину на свій образ і подобу. Тимчасом як у Буття 1:27 міститься загальне твердження — Бог створив «чоловіка і жінку», паралельний уривок з Буття 2:7—9 подає більше фактів: Бог Єгова створив людину із земного пороху, вдихнув їй у ніздрі дихання життя, і вона стала живим створінням; людина мала райську домівку і смачну їжу. Таким чином Бог, використавши елементи землі, створив Адама, людину чоловічої статі, а потім, взявши за основу одне з його ребер, він створив людину жіночої статі (Бт 2:18—25). З появою жінки завершилося створення нового «роду» — Людина (Бт 5:1, 2).

Розшукуймо духовні перлини

w15 1.6 5

Вплив науки на наше життя

Вік землі та всесвіту

За приблизними підрахунками вчених, земля існує майже 4 мільярди років, а всесвіт — приблизно 13—14 мільярдів. Біблія не називає дати виникнення всесвіту, і в ній ніде не сказано, що земля існує лише кілька тисяч років. У першому вірші Біблії читаємо: «На початку Бог створив небо і землю» (Буття 1:1). Таке загальне твердження дає вченим змогу на підставі обґрунтованих наукових законів визначити вік матеріального світу.

it «Ісус Христос», абз. 6

Не був Співтворцем. Хоча Син брав участь у творенні, він не був Співтворцем, рівним Батькові. Творча сила походила від Бога, якому належить святий дух, або діюча сила (Бт 1:2; Пс 33:6). Єгова — Джерело життя, тому всі живі створіння, видимі і невидимі, завдячують своїм життям йому (Пс 36:9). Тож Син був не Співтворцем, а посередником або знаряддям, яким послуговувався Єгова, Творець. Сам Ісус говорив, що Творцем був Бог, і цю істину підтверджує все Писання (Мт 19:4—6; див. ТВОРЕННЯ).

13—19 СІЧНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | БУТТЯ 3—5

«Руйнівні наслідки першої брехні»

w17.02 5, абз. 9

Намір Єгови виконається!

⁹ Сатана Диявол через змія обманув Єву, і вона не послухалася свого Батька, Єгови. (Прочитайте Буття 3:1—5; Об’яв. 12:9.) Сатана підняв питання про те, що Бог дозволив людям «їсти плоди не з усіх дерев у саду». Він немовби запитував: «Виходить, ви не можете робити те, що хочете?» Після цього він безсоромно збрехав: «Ні, ви не помрете». Потім він спробував переконати Єву, що їй необов’язково слухатися Бога. Він сказав: «Бог знає, що в той самий день, коли з’їсте плід з того дерева, ваші очі відкриються». Сатана, по суті, мав на увазі, що Єгова не дозволяє їм їсти плід, оскільки не хоче, щоб вони здобули особливе знання. Зрештою Сатана дав фальшиву обіцянку: «Ви будете знати, що є добром, а що злом».

w00 15.11 25, 26

Візьмімо урок у першої людської пари

Чи Єва неминуче мала згрішити? Аж ніяк! Уявіть себе на її місці. Змій цілком перекрутив слова Бога й Адама. Що б ви подумали, коли б якийсь незнайомець звинувачував у нечесності особу, котру ви любите й довіряєте їй? Єві слід було діяти інакше: виявити огиду та обурення, відмовившись навіть слухати. Зрештою, ким був для неї цей змій, щоб піддавати сумніву праведність Бога та слова її чоловіка? З поваги до принципу головування Єві належало порадитися, перш ніж приймати якесь рішення. Такий крок слід зробити й нам, коли почуємо інформацію, котра суперечить Божим настановам. Проте Єва повірила словам Спокусника й захотіла сама вирішувати, що добре, а що погано. Чим більше жінка зосереджувалася на цій думці, тим більше вона її приваблювала. Якою ж помилкою було плекати неправильне бажання, замість того щоб прогнати його з думок чи обговорити все з головою сім’ї (1 Коринтян 11:3; Якова 1:14, 15).

Адам послухався жінки

Невдовзі Єва схилила до гріха й Адама. Як розуміти цю його безвільну по́ступку? (Буття 3:6, 17) Адам опинився перед вибором: щодо кого зберігати вірність і відданість? Чи він послухається Творця, котрий дав йому все, у тому числі й улюблену дружину Єву? Чи шукатиме Адам Божого керівництва в тому, що тепер робити? Чи він радше вирішить згрішити разом з дружиною? Адам дуже добре знав: те, що вона сподівалася отримати, з’ївши заборонений плід,— примара. Апостол Павло написав під натхненням святого духу: «Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ» (1 Тимофія 2:14). Отже, Адам свідомо не послухався Бога. Очевидно, страх розлучитися з дружиною був сильнішим від віри в те, що Бог зможе зарадити цій ситуації.

w12 1.9 4, абз. 2

Чи Бог справді дбає про жінок?

Чи Бог прокляв жінок?

Ні. Бог прокляв «змія стародавнього, що називається Диявол» (Об’явлення 12:9; Буття 3:14). Коли Бог сказав Адаму, що той «буде панувати» над жінкою, це не означало, що Бог це схвалює (Буття 3:16). Він просто передбачив, які сумні наслідки буде мати гріх для першої пари.

w04 1.1 29, абз. 2

Цікаві думки з книги Буття (частина I)

3:17. У якому розумінні земля була проклята і як довго? Прокляття, винесене землі, означало, що її було дуже важко обробляти. Адамові нащадки відчували дошкульні наслідки цього прокляття землі, яка родила тернину й осот, так що Ламех, батько Ноя, згадав про «труд рук наших коло землі, що Господь її викляв» (Буття 5:29). Після Потопу Єгова поблагословив Ноя та його синів і повідомив про свій намір, щоб вони наповнювали землю (Буття 9:1). Очевидно, Боже прокляття було зняте з землі (Буття 13:10).

it-2 186, англ.

Пологові муки

Болі, пов’язані з народженням дитини. Після того як перша жінка, Єва, згрішила, Бог проголосив, як це позначиться на процесі народженні дітей. Якби вона залишилася слухняною Богові, то завжди відчувала б на собі його благословення, а народження дітей приносило б лише радість, бо «благословення від Єгови — воно збагачує і болю з собою не приносить» (Пр 10:22). Але людське тіло стало недосконалим, тому пологи, як правило, супроводжуються болем. Бог сказав Єві (нерідко про те, що Бог допускає, говориться так, наче він це спричиняє): «Я зроблю так, що вагітність приноситиме тобі сильний біль і ти будеш народжувати в муках» (Бт 3:16).

Розшукуймо духовні перлини

it-2 192, абз. 5, англ.

Ламех

Поезія, яку Ламех склав для своїх дружин (Бт 4:23, 24), віддзеркалює дух насилля, що панував у ті дні. Ось його слова: «Послухайте мого голосу, Ламехові дружини, послухайте мене уважно! Я вбив чоловіка, який поранив мене, я вбив хлопця, який мене вдарив. Якщо за Каїна помста спаде 7 разів, то за Ламеха — 77». Очевидно, Ламех пояснює, що скоїв убивство не навмисно (на відміну від Каїна), а для того, щоб захиститися від хлопця, який вдарив і поранив його. Тому його слова можна вважати свого роду проханням про недоторканність на випадок, якщо хтось захоче йому помститися.

it «Богозневага», абз. 3

Коли люди, що жили за днів Еноша, перед Потопом, «почали кликати ім’я Єгови», вони, ймовірно, робили це неналежно й недостойно, бо ще задовго до того Авель, безперечно, звертався до Бога на ім’я (Бт 4:26; Єв 11:4). Якщо, як стверджують деякі вчені, ті люди кликали Боже ім’я в тому розумінні, що вживали його недоречно або називали іменем Єгови людей чи ідолів, то це можна вважати богозневагою. (Див. ЕНОШ.)

20—26 СІЧНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | БУТТЯ 6—8

«Саме так він і зробив»

w18.02 4, абз. 4

Наслідуйте віру і слухняність Ноя, Даниїла і Йова

⁴ Яких труднощів зазнав Ной? За днів його прадіда Еноха люди були дуже безбожні. Вони навіть говорили «обурливі слова» на Єгову (Юди 14, 15). Люди чинили дедалі більше насилля, і до часу Ноя земля «наповнилась насиллям». Злі ангели матеріалізувалися і брали собі за дружин людських дочок. Від них народжувалися жорстокі гібридні нащадки (Бут. 6:2—4, 11, 12). Але Ной відрізнявся від них. Біблія каже, що він «знайшов ласку в очах Єгови». Ной був «бездоганним серед своїх сучасників. Він ходив з правдивим Богом» (Бут. 6:8, 9).

w13 1.4 14, абз. 1

Він «з Богом ходив»

Робота тривала десятиріччями, можливо, 40—50 років. Потрібно було рубати дерева, перетягувати та обтісувати колоди, витісувати і з’єднувати балки. У ковчезі мало бути три поверхи, або палуби, кілька відсіків і вхід збоку. Очевидно, дах був з двома схилами під невеликим кутом, аби могла стікати вода, і під ним з усіх боків були вікна (Буття 6:14—16).

w11 15.9 18, абз. 13

Біжімо з витривалістю

¹³ Що допомагало цим слугам Єгови витривало бігти і здобути перемогу? Подивімося, що Павло написав про Ноя. (Прочитайте Євреїв 11:7). Бог попередив: «Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло» (Бут. 6:17). То мала бути подія, якої Ной ще ніколи не бачив, щось небувале. Проте Ной не вважав потоп чимось неймовірним чи неможливим. Чому? Він був переконаний, що всі слова Єгови обов’язково збудуться. Ной не думав, ніби Єгова вимагає від нього чогось надто складного. Натомість він зробив усе так, як наказав Єгова (Бут. 6:22). Він мав збудувати ковчег, привести тварин, зібрати для всіх запаси їжі, проголошувати застереження і дбати про духовність своєї родини. Це було нелегке завдання, але завдяки вірі й витривалості Ной з родиною отримав життя і благословення.

Розшукуймо духовні перлини

w04 1.1 29, абз. 7

Цікаві думки з книги Буття (частина I)

7:2. Що послужило основою для розрізнення чистих тварин і нечистих? Основою для розрізнення, очевидно, послужило використання тварин у жертвоприношеннях для поклоніння, а не те, яких тварин можна було їсти, а яких ні. До Потопу люди не їли м’яса тварин. Використання слів «чистий» і «нечистий» стосовно їжі почалося тільки в Мойсеєвому Законі і закінчилося з його скасуванням (Дії 10:9—16; Ефесян 2:15). Ймовірно, Ной знав, що́ було придатне для жертвоприношення у поклонінні Єгові. Вийшовши з ковчега, «збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення» (Буття 8:20).

w04 1.1 30, абз. 1

Цікаві думки з книги Буття (частина I)

7:11. Звідки взялася вода, яка спричинила всесвітній Потоп? Протягом другого творчого періоду, або «дня», коли було сформовано атмосферну «твердь», тобто простір, вода була «під твердю» і «над твердю» (Буття 1:6, 7). «Під твердю» — це вода, яка вже була на землі. «Над твердю» були величезні запаси вологи, розміщені в завислому стані високо над землею, і вони утворювали «велику безодню». Саме ці води впали на землю у час Ноя.

27 СІЧНЯ — 2 ЛЮТОГО

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | БУТТЯ 9—11

«Уся земля розмовляла однією мовою»

it-1 239, англ.

Вавилон Великий

Особливості стародавнього Вавилона. Місто Вавилон розташовувалося на рівнині Шинар. Заснування міста відбувалося одночасно з будівництвом Вавилонської вежі (Бт 11:2—9). Люди будували вежу і місто з метою прославити не Боже ім’я, а своє. Зикурати, знайдені серед руїн стародавнього Вавилона і в інших регіонах Месопотамії, можна вважати доказом того, що Вавилонська вежа, хоч би як вона виглядала, мала насамперед релігійне призначення. Єгова вдався до рішучих дій і зупинив будівництво цієї споруди, а отже, засудив Вавилон, бо в ньому зародилася фальшива релігія. Єврейська назва міста Вавилон означає «замішання», а шумерська (Кадінгірра) та аккадська (Бабілу) перекладаються як «брама бога». Отже, люди, які залишилися жити в місті, змінили його назву, щоб вона не асоціювалася з Божим прокляттям. Все ж нова назва і далі натякала на зв’язок міста з релігією.

it-2 202, абз. 2, англ.

Мова

У книзі Буття розповідається про те, як після Потопу деякі люди, об’єднавшись, почали діяти всупереч наказу, який Бог дав Ною та його синам (Бт 9:1). Замість того щоб розселятися по різних територіях і «наповню[вати] землю», вони вирішили централізувати людське суспільство, оселившись на рівнині Шинар в Месопотамії. Очевидно, ця місцевість мала також стати релігійним центром з вежею, яка служила б культовою спорудою (Бт 11:2—4).

it-2 202, абз. 3, англ.

Мова

Всемогутній Бог розладнав зухвалий план цих людей. Він «змішав» їхню спільну мову, через що вони більше не могли діяти злагоджено і розпорошилися по цілій землі. Змішавши мову, Бог зробив так, щоб людству і в майбутньому було складніше йти неправильним шляхом, який суперечить Божій волі. Людям стало важче об’єднувати розумові і фізичні ресурси, щоб втілювати в життя свої честолюбні задуми. Крім того, вони не можуть повною мірою використовувати знання, накопичені іншомовними народами,— знання не Божі, а людські, здобуті завдяки досвіду і дослідженням. (Пор. Ек 7:29; Пв 32:5.) Тому, хоча мовний бар’єр став однією з головних причин поділень між людьми, можна сказати, що він іде людському суспільству і на користь, адже є стримувальним фактором у досягненні згубних цілей (Бт 11:5—9; пор. Іс 8:9, 10). Достатньо подивитися, до чого в наші дні призвело неправильне використання накопичених людьми знань, щоб уявити, в якому жахливому становищі опинилося б людство, якби тоді у Вавилоні Бог не втрутився в ситуацію, наслідки якої він бачив наперед.

it-2 472, англ.

Народи, нації

Після того як люди перестали розуміти одне одного, утворились різні мовні групи, у кожної з яких розвинулися власні звичаї, культура, мистецтво, характерні риси і релігія — власний уклад життя (Лв 18:3). Відчужені від Бога, народи вигадали собі багато божків і почали робити їхніх ідолів (Пв 12:30; 2Цр 17:29, 33).

Розшукуймо духовні перлини

it-1 1023, абз. 4, англ.

Хам

Можливо, Ханаан був причетний до цього інциденту, а його батько Хам не докорив йому. Або ж Ной, виголошуючи натхнене пророцтво, передбачив, що лихі нахили, які мав Хам і які, можливо, вже виявлялися у його сині Ханаані, передадуться Ханаановим нащадкам. Це прокляття частково сповнилося, коли ізраїльтяни, нащадки Сима, підкорили ханаанців. Ті з них, хто не був знищений (наприклад, гівонітяни [ІсН 9]), стали рабами ізраїльтян. Через багато століть виголошене Ноєм прокляття продовжило сповнятися: у різні періоди нащадки Хамового сина Ханаана опинялися під пануванням таких яфетичних держав, як Мідо-Персія, Греція і Рим.

it-2 503, англ.

Німрод

Початком царства Німрода були такі міста, як Вавилон, Ерех, Аккад і Калне; усі вони лежали в краю Шинар (Бт 10:10). Тому цілком імовірно, що саме під його керівництвом почалося будівництво Вавилона і Вавилонської вежі. Такий висновок узгоджується і з юдейською традицією. Йосиф Флавій писав: «Невдовзі Німрод почав добиватися верховної влади, будучи переконаним, що люди перестануть боятися Бога і відпадуть від Нього лише тоді, коли погодяться жити під його, Німрода, владним захистом. При цьому він вихвалявся, що зможе захистити їх від Господа Бога, якщо Той знову захоче наслати на землю потоп. Він радив їм побудувати вежу, яка була б вищою, ніж рівень, до якого могла піднятися вода, і так помститися за загибель предків. Натовп одностайно виявив бажання прислухатися до пропозиції Німрода і почав вважати підкорення Господу Богу [ганебним] рабством. І ось вони почали будувати вежу... ...вежа росла швидше, ніж цього можна було очікувати» (Иудейские древности. I. 4. 2, 3).