Знедолені сестри, які «збудували Ізраїлів дім»

СВІТАЛО. Лія знала, що незабаром виявиться правда. Яків, у чиїх обіймах вона лежала, ось-ось довідається, що вона не Рахіль. За повелінням батька Лія, ймовірно, вдягнулася так, щоб її не впізнали, і лягла вночі на шлюбне ложе, приготовлене для Якова та її молодшої сестри Рахілі.

Уявіть собі, як, мабуть, почувався Яків, коли вранці розкрив обман! Своє обурення він висловив Лавану, батькові Лії. А в той час Лія, напевно, обдумувала свою роль у цьому обмані і те, як це могло позначитися на її житті. Розповідь про Лію та Рахіль є невід’ємною частиною Біблії. До того ж вона допомагає нам ліпше зрозуміти, наскільки мудрими є вказівки щодо моногамії та подружньої вірності.

Незнайомець біля криниці

За сім років до цієї події Рахіль прибігла розповісти батькові про незнайомця, якого зустріла біля криниці і який твердив, що є їхнім родичем. Виявилося, що цей поклонник Єгови — її двоюрідний брат, син батькової сестри. Через місяць Яків сказав, що буде служити в Лавана сім років, аби одружитися з Рахіллю. Лаван бачив, як сумлінно працює його племінник, і знав, що серед його народу прийнятно одружуватися з родичем, тому дав згоду (Буття 29:1—19).

Кохання Якова до Рахілі не було тимчасовим захопленням. Їхні семирічні заручини «через любов його до неї були в його очах, як кілька днів» (Буття 29:20). Яків любив Рахіль аж до її смерті, і це свідчить про те, що вона, мабуть, мала багато хороших рис.

Чи сподівалась і Лія на одруження з вірним поклонником Єгови? Біблія про це нічого не говорить. Але з біблійної розповіді добре видно, що задумав Лаван стосовно Ліїного заміжжя. Під кінець заручин Рахілі батько справив весільний бенкет. Проте ввечері, як розповідає Біблія, він привів до Якова Лію, і «Яків із нею зійшовся» (Буття 29:23).

Чи Лія планувала обманути Якова? Чи вона була просто змушена послухатися батька? А де була Рахіль? Чи знала вона, що діється? Якщо знала, то як вона почувалась? Чи могла вона не підкоритися волі свого владного батька? Біблія не дає відповідей на ці запитання. Хоч би що думали про це Лія та Рахіль, такий обман образив Якова. І тому Лавану, а не його дочкам Яків висловив своє невдоволення: «Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?» Лаван відповів: «У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ» (Буття 29:25—27). Тож Якова хитрощами примусили вступити в полігамний шлюб, що пізніше викликало сильні ревнощі.

Нещаслива сім’я

Яків любив Рахіль. Коли Бог побачив, що Лія «зненавиджена», то відкрив її утробу, Рахіль же була неплідна. Але Лія хотіла чогось більшого, ніж дитини,— вона хотіла кохання Якова. Бачачи, що вся любов належить Рахілі, Лія почувалась нещасною. Все ж Лія надіялася, що Яків полюбить її після народження первістка, Рувима, ім’я якого означає «ось син!». Лія мала підставу назвати так сина, вона казала: «Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій». Однак Яків не покохав її і тоді, коли вона народила другу дитину. Лія назвала того сина Симеоном, що означає «вислухати». Вона сказала: «Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього» (Буття 29:30—33).

Вислів «Господь почув» свідчить, що Лія до нього молилась. Вона, схоже, була богобоязливою жінкою. Все ж Лія відчувала душевний біль навіть після народження третього сина, Левія. Його ім’я має значення «прихильний; прилучений», і це видно з її слів: «Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому». Але, очевидно, Яків не став ближчим. Імовірно, Лія змирилася з цим, оскільки в імені четвертого сина немає й натяку на те, що вона сподівалась тісніших стосунків з Яковом. Натомість іменем «Юда» вона виразила вдячність Богові. Воно означає «той, кого хвалять». Лія лише сказала: «Тим разом я буду хвалити Господа» (Буття 29:34, 35).

Лія була нещасною, але Рахіль не почувалася краще. Вона благала Якова: «Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!» (Буття 30:1). Рахілі належало кохання Якова, але вона прагнула материнства. Лія мала дітей, проте хотіла кохання. Кожна з них бажала того, що мала інша, але жодна не була щасливою. Обидві жінки любили Якова і хотіли народити йому дітей. Вони ревнували одна одну. Яка ж прикра ситуація для цієї сім’ї!

Бажання мати дітей

У минулому неплідність вважали бідою. Бог пообіцяв Аврааму, Ісаку та Якову, що через їхні сім’ї з’явиться «потомство», завдяки якому благословлятимуться всі племена землі (Буття 26:4; 28:14). Але Рахіль була бездітною. Яків пояснив, що лише Бог може дати їй синів і таким чином вона посприяє виконанню Божої обіцянки. Однак Рахіль виявляла нетерплячість. «Ось невільниця моя Білга,— сказала вона.— Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей» (Буття 30:2, 3).

Нам, можливо, нелегко зрозуміти погляд Рахілі. Але стародавні шлюбні угоди, знайдені на Близькому Сході, показують, що для неплідної жінки було прийнятним віддати своєму чоловікові служницю, для того щоб народився спадкоємецьa (Буття 16:1—3). У деяких випадках діти служниці вважалися дітьми дружини.

Коли Білга народила хлопчика, щаслива Рахіль проголосила: «Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина». Вона назвала його Даном, що означає «суддя». Слід зазначити, що Рахіль молилася про своє важке становище. Після того як Білга народила другого сина, Нефталима, що означає «моя боротьба», Рахіль сказала: «Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю,— і перемогла». Його ім’я вказує на суперництво між двома сестрами (Буття 30:5—8).

Можливо, Рахіль і вважала, що діяла згідно зі своїми молитвами, коли віддала Білгу Якову, але це не був спосіб, в який Бог мав дати їй дітей. У цьому є гарний урок для нас. Ми не повинні бути нетерплячими, коли просимо щось в Єгови. Він може відповісти так, як ми й не сподіваємось, і тоді, коли ми цього найменше очікуємо.

Щоб не бути переможеною, Лія теж дала Якову свою служницю, Зілпу. Вона народила спочатку Ґада, а потім — Асира (Буття 30:9—13).

Суперництво між Рахіллю і Лією видно в епізоді, пов’язаному з мандрагоровими плодами, які знайшов Рувим, син Лії. Вважалося, що ці плоди сприяють заплідненню. Коли Рахіль попросила їх у Лії, та розлючено відповіла: «Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?» Виходячи з її слів, дехто вважає, що Яків був з Рахіллю частіше, ніж з Лією. Ймовірно, Рахіль бачила, що нарікання Лії виправдані, оскільки сказала: «Тому-то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого». Тож, коли ввечері Яків повернувся додому, Лія повідомила йому: «Увійдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого» (Буття 30:15, 16).

Лія народила п’ятого і шостого синів, Іссахара та Завулона. Після того вона промовила: «Цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів»b (Буття 30:17—20).

Мандрагорові плоди не допомогли. Коли після шістьох років подружнього життя Рахіль зрештою завагітніла і народила Йосипа, вона зрозуміла, що це Єгова «згадав» про неї і відповів на її молитви. Тільки тоді Рахіль могла сказати: «Бог забрав мою ганьбу!» (Буття 30:22—24).

Смерть і спадок

Народжуючи другого сина, Веніямина, Рахіль померла. Яків сильно кохав Рахіль, і двоє її синів були його улюбленцями. Минули роки, і надійшов день його смерті. Яків не міг не згадати передчасну втрату своєї коханої Рахілі (Буття 30:1; 35:16—19; 48:7). Про смерть Лії нам невідомо нічого, окрім того, що Яків поховав її в печері, де хотів, аби поховали і його (Буття 49:29—32).

У похилому віці Яків визнав, що його життя, в тому числі і сімейне, було важким (Буття 47:9). Безперечно, для Лії та Рахілі життя теж не було легким. З пережитого ними видно гіркі наслідки багатошлюбності і зрозуміло, чому Єгова сказав, що чоловік повинен мати одну дружину (Матвія 19:4—8; 1 Тимофія 3:2, 12). Коли чоловік чи дружина має романтичні почуття і статевий потяг не лише до однієї особи — свого шлюбного партнера,— то виникають ревнощі. Це одна з причин, чому Бог забороняє блуд і перелюб (1 Коринфян 6:18; Євреїв 13:4).

У будь-якому випадку, Бог виконав і продовжує виконувати свій намір, послуговуючись недосконалими, але вірними йому людьми. Обидві сестри, як і ми, мали свої слабкості. Але через цих жінок Єгова почав сповняти обіцянку, яку дав Авраамові. Тому слушно сказано, що Рахіль і Лія «збудували Ізраїлів дім» (Рут 4:11).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 9]

Лія і Рахіль. Кожна з них бажала того, що мала інша, але жодна не була щасливою.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Від 12 синів Якова пішов ізраїльський народ.