Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
7—13 ВЕРЕСНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ВИХІД 23, 24
«Не йдіть за більшістю людей»
w18.08 4, абз. 7, 8
Чи вам відомі факти?
7 Чи вам подобається надсилати своїм друзям та знайомим електронні листи і повідомлення? Коли ви бачите у мас-медіа свіжу новину або чуєте цікавий випадок, ви, можливо, почуваєтеся наче репортер, який хоче першим повідомити про це іншим. Однак перш ніж надіслати лист або повідомлення, запитайте себе: «Чи я впевнений, що ця інформація правдива? Чи справді мені відомі факти?» Якщо ви не впевнені, то можете ненавмисно поширити серед одновірців неправдиву інформацію. Якщо у вас є сумніви, натисніть «видалити», а не «надіслати».
8 Існує ще одна причина, чому небезпечно відразу пересилати електронні листи і повідомлення. У деяких країнах наша діяльність обмежена або навіть заборонена. Наші противники в таких країнах можуть навмисно поширювати неправдиві розповіді, щоб залякати нас чи посіяти між нами недовіру. Розгляньмо, що сталося в колишньому Радянському Союзі. Агенти КДБ поширювали чутки про те, що деякі відомі брати зрадили народ Єгови. На жаль, багато хто повірив цим неправдивим чуткам, і в результаті вони відділилися від організації Єгови. Тішить те, що більшість з цих братів повернулись. Проте повернулися не всі — їхня віра розбилась, немов корабель об скелі (1 Тим. 1:19). Як ми можемо уникнути такої катастрофи? Не поширюйте негативних чи непідтверджених розповідей. Не будьте наївними й легковірними. Переконайтеся в достовірності фактів.
it-1 11, абз. 3, англ.
Аарон
Варто зазначити, що в кожному з трьох випадків, коли Аарон був причетний до хибних учинків, ініціатива походила не від нього. Схоже, що він повівся неправильно під тиском обставин або під впливом інших людей. Якщо говорити про перший проступок, то Аарон міг би застосувати принцип, що лежав в основі наказу: «Не йди за більшістю людей, якщо вони чинять зло» (Вх 23:2). А втім, ім’я Аарона згадується в Біблії в позитивному світлі. Божий Син під час свого земного служіння визнавав чинність Ааронового священства (Пс 115:10, 12; 118:3; 133:1, 2; 135:19; Мт 5:17—19; 8:4).
it-1 343, абз. 5, англ.
Сліпота
Викривлення правосуддя корумпованими суддями прирівнюється до сліпоти. У Законі неодноразово засуджується упередження, а також хабарі й подарунки, які засліплюють суддю і не дають йому судити безсторонньо і справедливо. «Хабар засліплює того, хто судить мудро» (Вх 23:8). «Хабар засліплює мудрого» (Пв 16:19). Хоч би яким праведним і проникливим був суддя, він може — свідомо чи несвідомо — винести неправильне рішення, якщо отримає подарунок від когось причетного до справи. Однак засліпити людину може не тільки хабар, а й власні почуття, тому в Божому законі передбачливо зазначалося: «Не ставай на бік якоїсь людини тільки тому, що вона вбога, чи тільки тому, що вона багата» (Лв 19:15). Суддя міг співчувати бідному або прагнути визнання народу, але йому не можна було виносити багатому обвинувальний вирок тільки тому, що той багатий (Вх 23:2, 3).
Розшукуймо духовні перлини
w16.10 9, абз. 4
«Не забувайте про доброту до сторонніх»
4 Єгова міг просто дати ізраїльтянам наказ поважати чужинців. Натомість він заохочував їх виявляти співчуття. (Прочитайте Вихід 23:9.) Ізраїльтяни добре знали, «що таке бути чужинцем». Навіть до того, як євреї стали рабами, єгиптяни, ймовірно, трималися від них осторонь через національну гордість та релігійні упередження (Бут. 43:32; 46:34; Вих. 1:11—14). Будучи чужинцями в єгипетському краю, ізраїльтяни зазнавали чимало страждань. Тому Єгова очікував, що вони ставитимуться до чужинців, котрі жили з ними, як до корінних жителів (Лев. 19:33, 34).
it-2 393, англ.
Михаїл
1. Не рахуючи Гавриїла, Михаїл — єдиний святий ангел, названий у Біблії на ім’я. Крім того, він єдиний, кого Біблія називає «архангелом» (Юд 9). Вперше його ім’я згадується в 10-му розділі книги Даниїла, де Михаїла представлено як «одного з найвищих князів»; він прийшов на допомогу ангелу з нижчим становищем, якому чинив опір «князь перського царства». Михаїла названо «вашим князем», тобто князем Даниїлового народу, а також «великим князем, який стоїть за... народ [Даниїла]» (Дн 10:13, 20, 21; 12:1). Тому можна дійти висновку, що саме Михаїл був тим ангелом, який вів ізраїльтян у пустелі (Вх 23:20, 21, 23; 32:34; 33:2). Цей висновок підтверджується і тим фактом, що «архангел Михаїл сперечався з Дияволом про Мойсеєве тіло» (Юд 9).
14—20 ВЕРЕСНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ВИХІД 25, 26
«Основний предмет у святому наметі»
it-1 165, абз. 6, англ.
Ковчег угоди
Розміри і вигляд. Перше, що Єгова зробив, наказуючи Мойсею спорудити святий намет, так це дав йому план ковчега, адже він був основним предметом у святому наметі та в усьому ізраїльському таборі. Розміри ковчега становили 2,5 лікті завдовжки, 1,5 ліктя завширшки і 1,5 ліктя заввишки (прибл. 111 × 67 × 67 см). Ковчег був виготовлений з акації і покритий чистим золотом зсередини та ззовні. Довкола верхнього краю було «золоте оздоблення», або обрамлення. Кришка ковчега була повністю виготовлена із золота; це було не просто вкрите золотом дерево. Ширина і довжина кришки відповідала ширині і довжині ковчега. На двох кінцях кришки були два викувані золоті херувими, які схилялися над кришкою і були повернені обличчям один до одного. Вони мали по два крила, що простягалися вгору і затінювали кришку (Вх 25:10, 11, 17—22; 37:6—9). Кришка також названа «кришкою примирення» або «місцем для примирення» (Вх 25:17, NW, прим.; Єв 9:5, прим.; див. КРИШКА ПРИМИРЕННЯ).
it-1 166, абз. 2, англ.
Ковчег угоди
Ковчег був свого роду святим архівом, надійним місцем для зберігання священних нагадувань, або свідчення. У ньому зберігалися дві кам’яні таблиці зі Свідченням, тобто з Десятьма заповідями (Вх 25:16). «Золоту посудину з манною, Ааронову палицю, що пустила бруньки» теж поклали в ковчег, але за деякий час до того, як був побудований Соломонів храм, ці предмети звідти забрали (Єв 9:4; Вх 16:32—34; Чс 17:10; 1Цр 8:9; 2Хр 5:10). Перед смертю Мойсей дав священикам-левітам «книгу Закону» і звелів їм зберігати її не всередині, а «біля ковчега угоди Єгови», сказавши, що вона буде свідком проти народу (Пв 31:24—26).
it-1 166, абз. 3, англ.
Ковчег угоди
Символізував присутність Бога. Ковчег завжди символізував присутність Бога. Єгова пообіцяв: «Я ж з’являтимусь тобі над кришкою між двома херувимами, які на ковчезі Свідчення». «Я буду з’являтись у хмарі над кришкою ковчега» (Вх 25:22; Лв 16:2). Самуїл написав, що Єгова «сидить на престолі над херувимами» (1См 4:4); отже, херувими «представля[л]и його колісницю» (1Хр 28:18). «Щоразу, як Мойсей входив у намет зборів, щоб говорити з Богом, він чув голос з-над кришки, що над ковчегом Свідчення, між двома херувимами. І Бог говорив з Мойсеєм» (Чс 7:89). Пізніше Ісус Навин та первосвященик Пінхас теж запитували Єгову перед ковчегом (ІсН 7:6—10; Сд 20:27, 28). Однак насправді лише первосвященик входив у Найсвятіше і бачив ковчег. Він входив туди раз у рік, але не для того, щоб спілкуватися з Єговою, а для того, щоб виконати церемонію, пов’язану з Днем примирення (Лв 16:2, 3, 13, 15, 17; Єв 9:7).
Розшукуймо духовні перлини
it «Херувими»
Зображення херувимів були у святому наметі, встановленому в пустелі. Два викувані з золота херувими стояли на двох кінцях кришки ковчега. Вони були повернені обличчям один до одного і схилялися над кришкою ніби поклоняючись Богу. Херувими мали по два крила, що простягалися вгору і затінювали кришку, наче охороняли її (Вх 25:10—21; 37:7—9). Також постаті херувимів були вишиті на внутрішньому полотнищі святого намету і на завісі, яка відділяла Святе від Найсвятішого (Вх 26:1, 31; 36:8, 35).
it-2 936, англ.
Хліби представлення
Дванадцять хлібів, які викладали на стіл у Святому відділі святого намету або храму і щосуботи замінювали свіжими (Вх 35:13; 39:36; 1Цр 7:48; 2Хр 13:11; Не 10:32, 33). Єврейський вислів, перекладений як «хліби представлення», буквально означає «хліб лиця». Іноді в Біблії під словом «лице» мається на увазі чиясь присутність (2Цр 13:23, прим.), тож у цьому розумінні цей хліб як приношення завжди був перед Єговою (Вх 25:30). Хліби представлення також названо хлібами, які «кла[л]и у стоси» (2Хр 2:4).
21—27 ВЕРЕСНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ВИХІД 27, 28
«Чого ми вчимося з того, як одягалися священики»
it-2 1143, англ.
Урім і туммім
Чимало біблійних коментаторів вважає, що урім та туммім — це жеребки. В англійському перекладі Джеймса Моффатта у Вихід 28:30 вони названі «священними жеребками». Дехто припускає, що це були три предмети: один з написом «так», другий — «ні», а третій без напису. Один з них витягали, і цим давалась відповідь на поставлене питання, а якщо виймали предмет без напису, то це вказувало, що відповіді не буде. Інші думають, що це були два плоскі камінці, з одного боку білі, з другого — чорні. Їх кидали, і якщо обидва падали білим боком догори, це означало «так», якщо чорним — «ні»; якщо ж один падав чорним боком, а другий білим, то відповіді не було. Одного разу, коли Саул питав Єгову через священика, чи напасти йому на філістимлян знову, він не отримав жодної відповіді. Відчуваючи, що хтось серед його людей згрішив, він просив: «Боже Ізраїля, дай нам відповідь через туммім». З-посеред присутніх вибрали Саула та Йонатана; після цього кинули жеребок, щоб визначити, хто з них двох винен. У цьому уривку прохання «Дай нам відповідь через туммім», схоже, прямо не стосується кидання жеребка, хоча воно й може вказувати на певний зв’язок між туммімом і жеребком (1См 14:36—42).
it-1 849, абз. 3, англ.
Чоло
Ізраїльський первосвященик. Спереду на тюрбані первосвященика, на його чолі, була золота пластинка, «святий знак присвячення Богові». На ній, «як на печатці», було вирізьблено напис: «Єгова — святий» (Вх 28:36—38; 39:30). У питаннях поклоніння Єгові первосвященик виступав у ролі головного представника Ізраїля, тому зрозуміло, що, виконуючи свої обов’язки, він мав зберігати святість. Також цей напис нагадував усім ізраїльтянам, наскільки важливо залишатися святими в служінні Єгові. Крім того, золота пластинка з написом доречно вказувала на великого Первосвященика, Ісуса Христа, а також на той факт, що цим становищем його наділив сам Єгова; виконуючи своє священицьке служіння, Ісус обстоює Божу святість (Єв 7:26).
w08 15.8 15, абз. 17
З гідністю вихваляймо Єгову
17 Гідність слід виявляти передусім у поклонінні Єгові. «Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш»,— говориться в Екклезіяста 4:17. І Мойсею, і Ісусу Навину було наказано скинути взуття, коли вони стояли на святому місці (Вих. 3:5; Іс. Нав. 5:15). Вони мали зробити це на знак поваги й благоговіння. Ізраїльські священики мусили носити льняний спідній одяг, «щоб закрити тілесну наготу» (Вих. 28:42, 43). Завдяки цьому вони уникали непристойного оголення певних частин тіла, коли служили при жертовнику. Всім членам родини священика треба було дотримуватись вимог, в яких відображалася гідність Бога.
Розшукуймо духовні перлини
w12 1.8 26, абз. 1—3
Чи ви знаєте?
Звідки ізраїльтяни взяли коштовні камені для нагрудника первосвященика?
Після того як ізраїльтяни покинули Єгипет і прийшли в пустелю, Бог наказав їм зробити цього нагрудника (Вихід 28:15—21, НС). На нагруднику були поміщені коштовні камені: рубін, топаз, смарагд, бірюза, сапфір, яшма, лешем, агат, аметист, хризоліт, онікс та жадеїт.
У біблійні часи люди високо цінували коштовні камені й торгували ними. Наприклад, стародавні єгиптяни привозили самоцвіти аж з території сучасного Ірану, Афганістану і, можливо, навіть з Індії. Деякі коштовні камені походили з єгипетських копалень. Правителі Єгипту мали монополію на видобуток мінералів у підвладних їм територіях. Патріарх Йов описав, як за його часу люди копали під землею штольні, шукаючи там дорогоцінні мінерали, зокрема сапфір і топаз (Йова 28:1—11, 19).
У біблійній книзі Вихід розповідається, як ізраїльтяни, виходячи з Єгипту, «забрали здобич», тобто його коштовності (Вихід 12:35, 36). Отже, можливо, частину цих коштовностей вони використали для оздоблення нагрудника.
it-1 1130, абз. 2, англ.
Святість
Тварини та врожай. Первістки з биків, баранів і козлів були святими для Єгови, їх не потрібно було викупляти. Цих тварин приносили в жертву, і частина їхнього м’яса належала освяченим священикам (Чс 18:17—19). Перші плоди та десятини теж були святими, як і всі приношення та всі дари, освячені для використання в служінні у святині (Вх 28:38). Усе, що було присвячене Єгові, вважалося священним і вимагало серйозного ставлення. Такі речі не можна було використовувати в побутових, непочесних справах. Це добре видно із закону про десятину. Якщо чоловік відділив десяту частину чогось (наприклад урожаю пшениці) як десятину, а потім він чи хтось з його домашніх випадково взяв щось з цього для домашніх справ, скажімо для приготування їжі, то на чоловіка лягала вина за порушення Божого закону про святе. Згідно з Законом, у такому випадку потрібно було відшкодувати вартість втраченого — того, що мало належати святині,— і додати ще 20 відсотків, а також принести в жертву безвадного барана з отари. Це заохочувало ставитися з глибокою повагою до всього, що було присвячене Єгові (Лв 5:14—16).
28 ВЕРЕСНЯ — 4 ЖОВТНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ВИХІД 29, 30
«Пожертва для Єгови»
it-2 764, 765, англ.
Перепис
У пустелі Сінай. Перший перепис відбувся за наказом Єгови у час, коли народ стояв табором у пустелі Сінай, у другий місяць другого року після виходу ізраїльтян з Єгипту. Щоб допомогти Мойсею виконати це завдання, в кожному племені було вибрано по одному чоловіку, голові роду, і він мав провести перепис у своєму племені. Було перелічено всіх чоловіків від 20 років і більше, придатних для військової служби. Також за Законом кожен з них мав заплатити подушний податок у розмірі півшекеля (прибл. 1,10 дол.) на служіння у святому наметі (Вх 30:11—16; Чс 1:1—16, 18, 19). Загалом перепис пройшло 603 550 осіб, не рахуючи левітів, які не мали спадку в краю. Левіти не платили податку на святий намет і не мали служити у війську (Чс 1:44—47; 2:32, 33; 18:20, 24).
it-1 502, англ.
Пожертва
Деякі пожертви вимагалися Законом. Коли Мойсей провів перепис ізраїльтян, кожен чоловік від 20 років і більше мав заплатити за себе викуп, «півшекеля [прибл. 1,10 дол.] у святих шекелях». Це була «пожертва для Єгови», яка служила викупом за їхнє життя і призначалася «для служіння в наметі зборів» (Вх 30:11—16). За словами єврейського історика Йосифа Флавія (Иудейская война. VII. 6. 6), відтоді цей «священний податок» сплачували щороку (2Хр 24:6—10; Мт 17:24; див. ПОДАТКИ).
w11 1.11 12, абз. 1, 2
Чи ви знаєте?
За які кошти підтримувалося служіння при храмі Єгови в Єрусалимі?
Різні види служіння при храмі підтримувалися завдяки оподаткуванню, здебільшого завдяки обов’язковому збору десятини. Проте використовувалися також інші форми оподаткування. Наприклад, за часу побудови скинії Єгова сказав Мойсеєві зібрати по половині срібного шекеля з кожного ізраїльтянина, який пройшов перепис. Це мало бути «приношення для Господа» (Вихід 30:12—16).
Очевидно, з часом увійшло у звичай те, щоб кожен єврей жертвував саме цю суму як щорічний храмовий податок. Власне цей податок Ісус наказав Петрові сплатити монетою, знайденою в роті риби (Матвія 17:24—27).
Розшукуймо духовні перлини
it-1 1029, абз. 4, англ.
Рука
Покладання рук. Покладання рук на людину або предмет могло мати різні значення. Але найчастіше це робили з метою вказати на когось або щось, позначити їх чи визнати їхню особливу роль. Під час церемонії посвячення священиків Аарон і його сини поклали руки на голови бика і двох баранів, яких мали принести в жертву; таким чином вони визнали те, що цих тварин приносили в жертву за них, аби вони стали священиками Бога Єгови (Вх 29:10, 15, 19; Лв 8:14, 18, 22). Коли Мойсей за Божим наказом призначав Ісуса Навина своїм наступником, то поклав на нього руки. Тоді Ісус Навин сповнився «духом мудрості» і завдяки цьому міг давати ізраїльтянам відповідний провід (Пв 34:9). Також покладення рук могло означати, що людина отримає благословення (Бт 48:14; Мр 10:16). Коли Ісус Христос зціляв когось, він іноді торкався цієї людини або клав на неї руки (Мт 8:3; Мр 6:5; Лк 13:13). У деяких випадках люди отримували дар святого духу після того, як апостоли клали на них руки (Дії 8:14—20; 19:6).
it-1 114, абз. 1, англ.
Помазання, помазанці
У Законі, який Єгова дав Мойсею, було описано, як слід робити олію помазання. Вона мала особливий склад, до якого входили найліпші інгредієнти — мирра, пахуча кориця, пахучий аїр, касія та оливкова олія (Вх 30:22—25). Якщо хтось робив подібну олію і використовував її в побутових цілях або для чогось неправильного, то таку людину слід було покарати смертю (Вх 30:31—33). Це символізувало, наскільки важливе і священне становище, яке підтверджувалося помазанням священною олією.