Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
1—7 БЕРЕЗНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЧИСЛА 7, 8
«Чого ми вчимося з життя в ізраїльському таборі»
it «Збір, громада»
В Ізраїлі були чоловіки, які представляли народ і діяли від його імені (Езд 10:14). Наприклад, «провідники племен» склали приношення після встановлення святого намету (Чс 7:1—11). Також за днів Неемії «тверду обіцянку» було скріплено печатками священиків, левітів та «голів народу» (Не 9:38—10:27). Під час подорожі пустелею над ізраїльтянами було поставлено «провідників громади, вибраних збору, видатних людей», 250 з яких приєдналися до бунту Корея, Датана, Авірона та Она проти Мойсея та Аарона (Чс 16:1—3). Послухавшись Божого наказу, Мойсей вибрав 70 старійшин Ізраїля, начальників народу, щоб вони допомагали йому «нести цей тягар, цей народ», який Мойсей не міг нести сам (Чс 11:16, 17, 24, 25). У Левіт 4:15 згадується про «старійшин громади». Все вказує на те, що представниками народу були його старійшини, його голови, судді та начальники (Чс 1:4, 16; ІсН 23:2; 24:1).
it «Рувим»
В ізраїльському таборі рувимівці розташовувалися на Пд. від святого намету, по обидва боки від них були нащадки Симеона та Гада. Коли народ вирушав у дорогу, ці три племені на чолі з племенем Рувима йшли слідом за іншою групою з трьох племен: Юди, Іссахара і Завулона (Чс 2:10—16; 10:14—20). У такому ж порядку племена склали приношення під час присвячення святого намету (Чс 7:1, 2, 10—47).
w04 1.8 25, абз. 1
Цікаві думки з книги Числа
8:25, 26. Щоб служіння левитів належно виконувалось, а також з огляду на похилий вік, старшим чоловікам було наказано відходити від обов’язкової служби. Однак вони могли добровільно допомагати іншим левитам. Хоча сьогодні від служіння вісником Царства немає звільнення за віком, принцип цього закону дає нам цінний урок. Якщо якийсь християнин через похилий вік не в стані виконувати певних обов’язків, він може виконувати той вид служіння, який йому під силу.
Духовні перлини
it-1 835, англ.
Первісток
Ізраїльські первістки мали стати головами родин, тож вони представляли цілий народ. Єгова назвав увесь ізраїльський народ своїм «первістком»: цей народ був народом-первістком на підставі угоди з Авраамом (Вх 4:22). Оскільки Єгова врятував життя ізраїльських первістків, він наказав, щоб «серед ізраїльтян кожного первістка чоловічої статі» освятили для нього (Вихід 13:2). Отже, всі первістки були присвячені Єгові.
8—14 БЕРЕЗНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЧИСЛА 9, 10
«Як Єгова веде свій народ»
it-1 398, абз. 3, англ.
Табір
Те, як цей величезний табір переходив з місця на місце (у 33-му розділі книги Числа Мойсей згадує близько 40 зупинок), також свідчило про дивовижну організованість. Поки хмара була над святим наметом, ізраїльтяни стояли табором. Коли хмара піднімалася, табір вирушав у дорогу. «За наказом Єгови вони стояли табором і за наказом Єгови вирушали в дорогу» (Чс 9:15—23). Ці накази від Єгови передавали народу за допомогою двох кованих срібних сурем (Чс 10:2, 5, 6). Спеціальний уривчастий звук вказував на те, що табір повинен вирушати в дорогу. Вперше такий заклик пролунав «у 20-й день другого місяця другого року [1512 р. до н. е.]». Спереду понесли ковчег угоди, потім вирушила група з трьох племен на чолі з племенем Юди, за яким ішли плем’я Іссахара та плем’я Завулона. За ними пішли гершонівці та мерарівці, які несли призначені їм речі святого намету. Далі йшли племена Рувима, Симеона й Гада. Потім вирушили кегатівці, які несли речі святині, а за ними — група з трьох племен на чолі з Єфремом, за яким ішли плем’я Манасії та плем’я Веніямина. Позаду, охороняючи всі інші племена, йшла група племен на чолі з племенем Дана, за яким ішли племена Асира та Нефталима. Отже, попереду і позаду табору йшли два найчисленніші та найсильніші загони (Чс 10:11—28).
w11 15.4 4, 5
Чи ви бачите докази Божого проводу?
Як ми покажемо, що цінуємо Боже керівництво? Апостол Павло говорив: «Слухайтесь тих, хто бере серед вас провід, і виявляйте їм покору» (Євр. 13:17). Робити це не завжди легко. Для прикладу, постав себе на місце ізраїльтянина за днів Мойсея. Уяви, що після того, як ти з народом трохи помандрував, стовп зупиняється. Скільки він стоятиме не рухаючись? День, тиждень, кілька місяців? Ти міркуєш, чи варто розпаковувати речі. Спочатку ти, можливо, виймеш найнеобхідніше. Проте через кілька днів ти втомлюєшся шукати потрібне серед свого майна і починаєш розпаковувати все. Аж ось, як тільки ти закінчив розпаковуватися, ти бачиш, що стовп рушає з місця. І ти мусиш знову все збирати! Згодись, що це складно і не дуже зручно. Все ж ізраїльтяни мали «відразу вирушати в дорогу» (Чис. 9:17—22; 9:17, НС).
Тож як ми реагуємо на Божий провід? Чи намагаємось «відразу» підкорятися йому? Чи, навпаки, продовжуємо діяти так, як звикли? Чи нам відомі найостанніші вказівки, скажімо, щодо проведення домашніх біблійних вивчень, проповідування в іншомовній території, регулярного сімейного поклоніння, співпраці з комітетами зв’язку з лікарнями і щодо належної поведінки на конгресах? Ми також засвідчуємо, що цінуємо Боже керівництво, коли прислухаємося до порад. Якщо нам доводиться приймати серйозні рішення, ми не покладаємось на власну мудрість, а звертаємося за допомогою до Єгови та його організації. І, так само як дитина під час бурі шукає захисту батьків, ми шукаємо сховку в організації Єгови, коли на нас обрушуються подібні до бурі проблеми.
Духовні перлини
it «Зібрання»
Важливість зібрань. Те, наскільки важливо бути присутнім на всіх зібраннях, які Єгова дав для духовного зміцнення, видно на прикладі щорічного святкування Пасхи. Якщо чоловік був чистим і не був далеко в дорозі, але не відзначив Пасхи, він підлягав смерті (Чс 9:9—14). Цар Єзекія, скликаючи мешканців Юди та Ізраїля до Єрусалима на святкування Пасхи, звернувся до них з такими словами: «Ізраїльтяни, поверніться до Єгови... Не будьте такими впертими, як ваші прабатьки. Підкоріться Єгові, прийдіть до його святині, яку він освятив навіки, та служіть вашому Богу Єгові, щоб він відвернув від вас свій палючий гнів... Ваш Бог Єгова співчутливий та милосердний. Він не відверне від вас свого лиця, якщо ви повернетесь до нього» (2Хр 30:6—9). Не прийшовши на свято без вагомої причини, людина показувала, що відвернулась від Бога. Хоча християни не святкують таких свят, як Пасха, Павло заклика́в їх не пропускати зібрань Божого народу. Він сказав: «Зважаймо одне на одного, щоб спонукувати до любові й добрих діл, і не переставаймо збиратися разом, як у декого ввійшло у звичку, а підбадьорюймо одне одного, і робімо так дедалі більше, оскільки бачимо наближення цього дня» (Єв 10:24, 25). (Див. ЗБІР, ГРОМАДА; СВЯТІ ЗБОРИ.)
15—21 БЕРЕЗНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЧИСЛА 11, 12
«Чому потрібно уникати духу нарікання?»
w01 15.6 17, абз. 20
Не ставайте забудькуватими слухачами
20 Переважна більшість християн ніколи не піддається неморальності. Однак нам слід бути обережними, щоб не дозволити собі стати на шлях, який веде до нарікання, що у свою чергу приносить Боже незадоволення. Павло радить нам: «Ані не випробовуймо Христа [«Єгову», НС], як деякі з них випробовували,— та й від зміїв загинули. Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали,— і загинули від погубителя» (1 Коринтян 10:9, 10). Ізраїльтяни ремствували на Мойсея та Аарона, а навіть на самого Бога, нарікаючи на манну, яка була чудесним даром (Числа 17:6; 21:5). Чи їхнє нарікання ображало Єгову менше, ніж розпуста? Біблійна розповідь показує, що багато з тих, що нарікали, загинуло від змій (Числа 21:6). Раніше було знищено понад 14 700 бунтарів, які ремствували (Числа 17:14). Отже, не випробовуймо терпіння Єгови, не виявляймо неповаги до його заходів.
w06 15.7 15, абз. 7
Уникаймо нарікань
7 Як же сильно змінились ізраїльтяни! Зразу після визволення з Єгипту і переходу через Червоне море вони співали вдячну пісню хвали Єгові (Вихід 15:1—21). Але через труднощі, яких вони зазнали в пустелі, та страх перед ханаанеянами вдячність народу швидко зникла, і в них розвинувся дух незадоволення. Вони вже не дякували Богові за визволення, а звинувачували його у своїх злигоднях. Наріканням вони показали, що їм бракує належної вдячності за всі дари Єгови. Ось чому Бог сказав: «Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене?» (Числа 14:27; 21:5).
it-2 719, абз. 4, англ.
Сварка
Нарікання. Нарікання знеохочує та завдає болю. Невдовзі після виходу з Єгипту ізраїльтяни почали нарікати на Єгову, критикуючи провід, який він давав їм через своїх служителів, Мойсея та Аарона (Вх 16:2, 7). Згодом нарікання ізраїльтян так знеохотили Мойсея, що він аж просив собі смерті (Чс 11:13—15). Той, хто нарікає, може поплатитися за це своїм життям. Скарги на Мойсея Єгова вважав наріканням на самого себе і своє керівництво (Чс 14:26—30). Через такий критичний склад розуму багато хто втратив життя.
Духовні перлини
it-2 309, англ.
Манна
Опис. На вигляд манна була «біла, як коріандрове насіння» і «подібна до бделію», пахучої смоли. Це була воскоподібна прозора речовина, формою схожа на перлинки. Манна «на смак нагадувала коржі з медом» або «солодкі коржі, приготовлені з олією». Її мололи на жорнах або розтирали в ступках, а тоді варили в горщиках або пекли з неї коржі (Вх 16:23, 31; Чс 11:7, 8).
22—28 БЕРЕЗНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЧИСЛА 13, 14
«Як віра робить нас мужніми»
w06 1.10 16, 17, абз. 5, 6
Мужні завдяки вірі і побожному страху
5 Однак два розвідники, Ісус Навин і Калев, прагнули увійти в Обіцяну землю. Про ханаанеян ці чоловіки сказали: «Вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь,— не бійтеся їх» (Числа 14:9). Чи не занадто оптимістично були налаштовані Ісус Навин і Калев? Аж ніяк. Подібно до решти народу, вони бачили, як за допомогою десятьох кар Єгова принизив могутній Єгипет і його богів. Потім вони були свідками того, як Єгова втопив фараона і його військо в Червоному морі (Псалом 136:15). Безсумнівно, немає виправдання ні десятьом розвідникам, які злякалися, ні народу, що послухався їх. «Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?» — запитав Єгова, показавши, якого болю завдали йому ізраїльтяни (Числа 14:11).
6 Єгова вказав на корінь проблеми — брак віри, через що народ повівся боягузливо. Справді, віра і мужність тісно пов’язані між собою. І цей зв’язок настільки міцний, що апостол Іван написав про християнський збір і його духовну боротьбу такі слова: «Саме наша віра здобула перемогу над світом» (1 Івана 5:4). Сьогодні багато людей виявляє таку ж сильну віру, як Ісус Навин і Калев. Ця віра спонукує понад шість мільйонів Свідків Єгови — молодих і літніх, сильних і кволих — проповідувати добру новину про Царство по цілій землі. Жоден ворог не змусить цю могутню і мужню армію замовкнути (Римлян 8:31).
Духовні перлини
it-1 740, англ.
Край, який Бог дав Ізраїлю
КРАЙ, який Бог дав Ізраїлю, справді був добрим краєм. Коли Мойсей вислав чоловіків розвідати Обіцяний край і принести його плоди, вони повернулися з фігами, гранатами, а також з виноградним гроном, яке було настільки великим, що його несли двоє чоловіків на жердині! І хоча через брак віри розвідників охопив страх, вони визнали: «Це справді край, що тече молоком і медом» (Чс 13:23, 27).
29 БЕРЕЗНЯ — 4 КВІТНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЧИСЛА 15, 16
«Остерігайтеся гордості і самовпевненості»
w11 15.9 27, абз. 12
Чи Єгова знає вас?
12 А втім, коли ізраїльський народ був у дорозі до Обіцяної землі, Кореєві почало здаватись, ніби в Божому розпорядку є серйозні вади. Відтак 250 провідників народу долучилися до Корея, намагаючись впровадити зміни. Усі вони були переконані, що Єгова має з ними добрі стосунки. Ці чоловіки сказали Мойсеєві та Ааронові: «Досить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Господь!» (Чис. 16:1—3). Їхні слова відображали самовпевненість і пихатість. Мойсей відповів: «Господь дасть знати, хто Його». (Прочитайте Числа 16:5). Під кінець наступного дня Корей та всі ті, хто долучився до його бунту, загинули (Чис. 16:31—35).
w11 15.9 27, абз. 11
Чи Єгова знає вас?
11 Між Мойсеєм і Кореєм існувала величезна різниця в тому, як вони ставились до розпорядків та рішень Єгови. Їхня поведінка в певних ситуаціях впливала на те, як Єгова дивився на них. Корей був левитом-кегатеянином і мав честь бачити багато надзвичайних подій та брати в них участь. Цілком імовірно, що він був свідком визволення ізраїльського народу біля Червоного моря, виконував вирок Єгови над упертими ізраїльтянами при горі Сінай і брав участь у перенесенні ковчега заповіту (Вих. 32:26—29; Чис. 3:30, 31). Він, мабуть, багато років віддано служив Єгові, і за це в таборі ізраїльтяни дивилися на нього з повагою.
Духовні перлини
w98 1.9 20, абз. 1, 2
Неодмінно ставте найголовніше на перше місце!
В очах Єгови ця справа виглядала більш серйозною. Біблія повідомляє: «Сказав Господь до Мойсея: «Конче буде забитий цей чоловік» (Числа 15:35). Чому Єгова настільки суворо поставився до вчинку того чоловіка?
Для того щоб збирати дрова, а також піклуватися про їжу, одяг та своє житло, людям давалося шість днів. Сьомий день вони мали присвячувати духовним потребам. Хоча у збиранні дров не було нічого неправильного, проте неправильно було використовувати для цього час, котрий слід було приділити поклонінню Єгові. Звичайно, християни не є під Мойсеєвим Законом, але хіба той випадок не вчить, що і нам сьогодні необхідно правильно розставляти пріоритети? (Филип’ян 1:10, НС).
5—11 КВІТНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЧИСЛА 17—19
«Я — твоя спадщина»
w11 15.9 13, абз. 9
Нехай Єгова буде вашим спадком!
9 Згадайте левитів, які не отримали землі у спадок. Чисте поклоніння було для них найважливішою справою. Проте вони мали вірити, що Єгова забезпечуватиме їх необхідним, адже він сказав: «Я частка твоя» (Чис. 18:20). Священики та левити, які служили при храмі, вірили, що Єгова про них подбає. І, хоча ми не служимо в буквальному храмі, нам треба так само довіряти Єгові. Наше довір’я до нього має зростати в міру того, як ми наближаємося до кінця цієї системи (Об’яв. 13:17).
w11 15.9 7, абз. 4
«Єгова — мій спадок»
4 Що це доручення означало для левитів? Єгова сказав, що стане їхнім спадком, тобто замість спадкових наділів вони матимуть безцінний дар служіння. Їхнім спадком було «священицьке служіння Єгові» (Іс. Нав. 18:7, НС). З контексту слів, записаних у Числа 18:20, видно, що вони не мали жити в нужді. (Прочитайте Числа 18:19, 21, 24). Левитам повинні були давати «кожну десятину в Ізраїлі на спадщину, взамін за їхню службу». Вони отримували десяту частину з усього, що вирощували ізраїльтяни, і з приплоду їхньої худоби. У свою чергу левити мусили жертвувати десяту частину «зо всього найкращого», яке ізраїльтяни давали для підтримки священицького служіння (Чис. 18:25—29). Священики також мали давати «усі святощі приношення», котрі Ізраїлеві сини приносили Богові на місце поклоніння. Як бачимо, священики мали достатньо підстав вірити, що Єгова дбатиме про них.
Духовні перлини
g02 8.6 14, абз. 2
Сіль. Дорогоцінний продукт
Ця речовина стала символом стабільності і незмінності. Тому в Біблії непорушну угоду називали «завітом солі», а сторони нерідко разом споживали страву з сіллю, щоб скріпити договір (Числа 18:19, Церковнослов’янський текст). Згідно з Мойсеєвим Законом, жертви, які приносили на жертовник, треба було солити. Це, без сумніву, символізувало непідвладність зіпсуттю і тлінню.
12—18 КВІТНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЧИСЛА 20, 21
«Залишайтесь сумирними, зазнаючи тиску»
w19.02 12, абз. 19
Шукайте сумирності і догоджайте Єгові
19 Ми будемо робити менше помилок. Знову подумаймо про Мойсея. Він багато десятиліть залишався сумирним і догоджав Єгові. Усе ж одного разу наприкінці виснажливої 40-річної подорожі пустелею Мойсей не виявив сумирності. Щойно померла і була похована в Кадеші його сестра, яка, ймовірно, допомогла врятувати йому життя в Єгипті. До того ж ізраїльтяни знову твердили, що про них не дбають, і «почали сваритися з Мойсеєм» через нестачу води. Вони нарікали, незважаючи на всі чудеса, які через Мойсея виконав Єгова, і незважаючи на те, що Мойсей чимало років безкорисливо служив їхнім провідником. Вони скаржилися не лише на нестачу води, але й на Мойсея, наче він був винен у цьому (Чис. 20:1—5, 9—11).
w19.02 13, абз. 20, 21
Шукайте сумирності і догоджайте Єгові
20 Мойсей розгнівався і повівся нелагідно. Замість того щоб з вірою виконати вказівку Єгови і сказати скелі, щоб вона дала воду, Мойсей роздратовано звернувся до народу і подав усе так, ніби це він здійснить чудо. Потім він двічі вдарив по скелі, і з неї ринула вода. Через гордість і гнів Мойсей допустився серйозної помилки (Пс. 106:32, 33). Мойсей на якийсь час втратив сумирність і тому не увійшов в Обіцяний край (Чис. 20:12).
21 З цього випадку ми багато чого вчимося. По-перше, нам потрібно постійно працювати над тим, щоб зберігати сумирність. Якщо ми на мить забудемо про це, то можемо піддатися гордості, і наші вчинки та слова будуть нерозсудливими. По-друге, стрес може ослабити нас, тож нам треба намагатися бути сумирними навіть у напружених ситуаціях.
w09 1.9 19, абз. 5
Суддя, який завжди виносить справедливі вироки
По-перше, Бог не наказував Мойсею звертатись до народу, а тим більше засуджувати його за непослух. По-друге, Мойсей і Аарон не звеличили Бога. Про це свідчать слова самого Єгови: «Ви не ввірували в Мене, щоб явилася святість Моя» (вірш 12). Мойсей сказав: «Ми виведемо для вас воду»,— так, наче це він і Аарон, а не Бог, мали чудом забезпечити ізраїльтян водою. По-третє, цей вирок узгоджувався з попередніми Божими вироками. У минулому Єгова не дозволив бунтівному поколінню увійти до Ханаану, він позбавив цієї можливості також Мойсея з Аароном (Числа 14:22, 23). І нарешті, Мойсей та Аарон були провідниками ізраїльського народу. А ті, кого наділено владою, завжди мають більшу відповідальність перед Богом (Луки 12:48).
Духовні перлини
w14 15.6 26, абз. 12
Чи ти ставишся до людських слабкостей так, як Єгова?
12 У кожній з цих ситуацій Єгова міг негайно покарати Аарона, проте він бачив, що цей чоловік не був поганою людиною і не заслуговував смерті. Здається, що Аарон дозволив обставинам і впливу інших збити його з правильного шляху. Але коли йому вказали на його помилки, він щиро визнав їх і підтримав присуди Єгови (Вих. 32:26; Чис. 12:11; 20:23—27). Єгова зосередився на вірі Аарона і його каятті. Через багато століть люди все ще пам’ятали Аарона і його нащадків як тих, хто боявся Єгови (Пс. 115:10—12; 135:19, 20).
19—25 КВІТНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЧИСЛА 22—24
«Єгова змінює прокляття на благословення»
bt 53, абз. 5
Проповідування «доброї новини про Ісуса»
5 Сьогодні, як і в I столітті, переслідування не зупинили християн. Ув’язнюючи та відправляючи їх у заслання, вороги лише сприяли поширенню звістки про Царство. Наприклад, під час Другої світової війни Свідки Єгови проповідували в нацистських концтаборах. Один єврей, який познайомився зі Свідками в концтаборі, розповідає: «Сила духу ув’язнених Свідків Єгови була для мене доказом того, що їхня віра ґрунтується на Святому Письмі; і я теж став Свідком».
it-2 291, англ.
Божевілля
Безумство тих, хто противиться Єгові. Пророк Валаам безглуздо хотів виголосити пророцтво проти Ізраїля, щоб отримати гроші від моавського царя Балака. Однак Єгова не дав йому цього зробити. Апостол Петро написав, що «безмовна в’ючна тварина, заговоривши людським голосом, перешкодила цьому пророку вчинити безумство». Словом «безумство» тут перекладене грецьке слово парафронı́а, яке можна передати як «сходити з розуму» (2Пт 2:15, 16; Чс 22:26—31).
Духовні перлини
w04 1.8 27, абз. 2
Цікаві думки з книги Числа
22:20—22. Чому гнів Єгови запалав проти Валаама? Єгова сказав пророку Валааму, щоб він не проклинав ізраїльтян (Числа 22:12). Однак пророк пішов з людьми Балака, збираючись проклясти Ізраїль. Валаам хотів догодити моавському царю й отримати від нього нагороду (2 Петра 2:15, 16; Юди 11). Навіть коли Валаам був змушений благословити Ізраїля, він шукав ласки царя, порадивши, щоб ізраїльтян звели жінки, які поклонялися Ваалу (Числа 31:15, 16). Тому причиною Божого гніву проти Валаама була безпринципна пожадливість пророка.
26 КВІТНЯ — 2 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЧИСЛА 25, 26
«Вчинки однієї людини можуть принести добро багатьом»
lvs 118, абз. 1, 2
«Утікайте від статевої розпусти»
РИБАЛКА йде рибалити туди, де є риба, яку він хоче зловити. Він вибирає наживку і закидає вудку. Рибалка терпляче чекає. Аж ось риба, схопивши наживку, чіпляється за гачок, і він витягує свій улов.
2 Подібно можна спіймати на гачок і людей. Наприклад, у минулому ізраїльтяни, підійшовши до Обіцяної землі, отаборилися на рівнинах Моаву. Цар Моаву пообіцяв чоловікові, на ім’я Валаам, багато грошей за те, що той прокляне Ізраїль. Зрештою Валаам знайшов спосіб, щоб ізраїльтяни самі стягнули на себе прокляття. Він вміло вибрав наживку. Валаам послав в ізраїльський табір молодих моавських жінок, щоб спокусити чоловіків (Числа 22:1—7; 31:15, 16; Об’явлення 2:14).
lvs 119, абз. 4
«Утікайте від статевої розпусти»
4 Чому так багато ізраїльтян спіймались на цю наживку? Вони думали лише про задоволення своїх егоїстичних бажань і зовсім забули про все, що для них зробив Єгова. Ізраїльтяни мали багато причин бути відданими Богові, адже він визволив їх з єгипетського рабства, годував у пустелі та безпечно вів до Обіцяного краю (Євреїв 3:12). Все ж вони піддалися спокусі і вчинили статеву розпусту. Апостол Павло написав: «Не чинімо статевої розпусти, як дехто з них; через це в один день [вони] загинули» (1 Коринфян 10:8).
Духовні перлини
it-1 359, абз. 1, 2, англ.
Кордон
Очевидно, що розподіл землі між племенами Ізраїля залежав від двох чинників: від жеребкування та від чисельності племені. Кидаючи жеребок, скоріш за все, визначали тільки приблизне розташування спадкового наділу кожного племені. Наприклад, жеребок вказував на Пн. або Пд., Сх. або Зх., на прибережну рівнину або гористу місцевість. Оскільки рішення, яке отримували завдяки жеребкуванню, походило від Єгови, між племенами не було заздрості й сварок щодо розподілу землі (Пр 16:33). Крім того, за допомогою жеребка Бог подбав, аби розташування кожного племені сповнило пророцтво, яке патріарх Яків виголосив перед смертю і яке записане в Буття 49:1—33.
Після того як жеребкуванням визначали географічне розташування племені, потрібно було також вирішити, наскільки великою буде його територія з огляду на другий чинник: чисельність. Єгова сказав: «Розділіть жеребкуванням землю між вашими родинами. Більша група має отримати більшу спадщину, а менша група — меншу спадщину. Спадщина кожного буде в тому місці, на яке вкаже жеребок» (Чс 33:54). Отже, рішення щодо розташування спадкового наділу було незмінним, але розмір наділу міг змінюватися. Скажімо, коли з’ясувалося, що наділ Юди завеликий для нього, деякі ділянки у його наділі виділили Симеоновим нащадкам (ІсН 19:9).