ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»
ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА
Товариства «Вартова башта»
українська
  • БІБЛІЯ
  • ПУБЛІКАЦІЇ
  • ЗІБРАННЯ
  • mwbr21 Листопад с. 1–9
  • Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»

Немає відеоматеріалів для виділеного уривка.

На жаль, не вдалося відтворити відеофайл.

  • Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
  • Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння» (2021)
  • Підзаголовки
  • 8—14 ЛИСТОПАДА
  • 15—21 ЛИСТОПАДА
  • 22—28 ЛИСТОПАДА
  • 29 ЛИСТОПАДА — 5 ГРУДНЯ
  • 6—12 ГРУДНЯ
  • 13—19 ГРУДНЯ
  • 20—26 ГРУДНЯ
  • 27 ГРУДНЯ — 2 СІЧНЯ
Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння» (2021)
mwbr21 Листопад с. 1–9

Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»

1—7 ЛИСТОПАДА

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ІСУСА НАВИНА 18, 19

«Єгова мудро розподілив край»

it-1 359, абз. 1, англ.

Кордон

Очевидно, що розподіл землі між племенами Ізраїля залежав від двох чинників: від жеребкування та від чисельності племені. Кидаючи жеребок, скоріш за все, визначали тільки приблизне розташування спадкового наділу кожного племені. Наприклад, жеребок вказував на Пн. або Пд., Сх. або Зх., на прибережну рівнину або гористу місцевість. Оскільки рішення, яке отримували завдяки жеребкуванню, походило від Єгови, між племенами не було заздрості й сварок щодо розподілу землі (Пр 16:33). Крім того, за допомогою жеребка Бог подбав, аби розташування кожного племені сповнило пророцтво, яке патріарх Яків виголосив перед смертю і яке записане в Буття 49:1—33.

it-1 1200, абз. 1, англ.

Спадщина

Спадкові землі. Єгова дав ізраїльтянам спадщину і чітко окреслив Мойсею кордони краю (Чс 34:1—12; ІсН 1:4). Гадовим синам, Рувимовим синам і половині племені Манасії територію виділив Мойсей (Чс 32:33; ІсН 14:3). Решта племен отримали свою спадщину завдяки жеребкуванню, яке проводили Ісус Навин та Елеазар (ІсН 14:1, 2). Згідно з пророцтвом Якова, записаним у Буття 49:5, 7, Симеону і Левію не дали в спадок окремої території. До наділу Симеона увійшли землі, а також відділені міста, які були серед наділу Юди (ІсН 19:1—9). А Левію виділили 48 міст, розкиданих по всьому Ізраїлю. Оскільки левітам було доручено виконувати особливе служіння у святині, Єгова сказав, що він буде їхньою спадщиною. Вони отримували десятину як частку, або спадщину, за своє служіння (Чс 18:20, 21; 35:6, 7). Сім’ям давали наділи на території їхнього племені. Коли сім’я зростала і спадкоємців ставало більше, землю поступово ділили на менші частини.

it-1 359, абз. 2, англ.

Кордон

Після того як жеребкуванням визначали географічне розташування племені, потрібно було також вирішити, наскільки великою буде його територія з огляду на другий чинник: чисельність. Єгова сказав: «Розділіть жеребкуванням землю між вашими родинами. Більша група має отримати більшу спадщину, а менша група — меншу спадщину. Спадщина кожного буде в тому місці, на яке вкаже жеребок» (Чс 33:54). Отже, рішення щодо розташування спадкового наділу було незмінним, але розмір наділу міг змінюватися. Скажімо, коли з’ясувалося, що наділ Юди завеликий для нього, деякі ділянки у його наділі виділили Симеоновим нащадкам (ІсН 19:9).

Духовні перлини

it-1 359, абз. 5, англ.

Кордон

Розповідь про розподіл території на Зх. від Йордану показує, що жеребкуванням було в першу чергу визначено кордон і міста для Юди (ІсН 15:1—63), Йосипа (Єфрема) (ІсН 16:1—10) і для половини племені Манасії, що оселилася на зх. боці Йордану (ІсН 17:1—13). Після цього розподіл землі, очевидно, призупинився, оскільки ізраїльський табір перемістився з Гілгалу в Шіло (ІсН 14:6; 18:1). Невідомо, скільки тривала ця перерва, але Ісус Навин зрештою докорив позосталим сімом племенам, які не спішили заволодіти рештою краю (ІсН 18:2, 3). Існують різні пояснення, чому сім племен зволікали. Деякі коментатори вважають, що ці племена не бачили особливої потреби в тому, щоб заволодіти землею, бо під час завоювання вони здобули достатньо здобичі і спокійно жили, не відчуваючи особливої загрози з боку ханаанців. Можливо, ці племена зволікали, тому що не хотіли стикатися з опором ворожих народів (ІсН 13:1—7). Крім того, цю частину Обіцяного краю вони, мабуть, знали не так добре, як ту, яку їм вже було виділено.

8—14 ЛИСТОПАДА

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ІСУСА НАВИНА 20—22

«Чого можна навчитися з непорозуміння»

w06 15.4 5, абз. 3

Що сприяє доброму спілкуванню в подружжі

Завдяки відвертому обміну думками можна уникнути багатьох непорозумінь. Невдовзі після сформування ізраїльського народу племена Рувима, Ґада і половина племені Манасії, які мешкали на схід від Йордану, спорудили біля нього «жертівника великого на вид». Решта племен неправильно зрозуміли їхні дії. Вважаючи, що брати́ за річкою стали відступниками, племена на західному березі Йордану приготувалися воювати з «бунтівниками». Але перед тим як піти на них війною, племена на заході спорядили делегацію для переговорів з ними. Яке ж це було мудре рішення! З’ясувалось, що жертовник не було споруджено для приношення недозволених цілопалень чи жертв. Натомість племена на сході боялися, що інші племена колись їм скажуть: «Нема вам наділу в Господі». Жертовник мав бути свідченням того, що племена на східному березі річки також поклонялись Єгові (Ісуса Навина 22:10—29). Вони назвали цей жертовник «свідком». Чому? Імовірно, тому, що він свідчив, що Єгова є для них правдивим Богом (Ісуса Навина 22:34, примітка).

w08 15.11 18, абз. 5

«Намагаймося сприяти всьому тому, що веде до миру»

Деякі ізраїльтяни, мабуть, вважали, що існує достатньо доказів гріха і що завдяки раптовому нападу вони втратять менше людей. Але племена, що жили на заході від Йордану, не діяли поспішно. Вони відрядили посланців, щоб ті обговорили порушене питання зі своїми братами. Ізраїльтяни запитали: «Що це за переступ, що ви спроневірилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа?» Насправді племена, які звели жертовник, не вчинили нічого протизаконного. А втім, як вони відреагують на таке звинувачення? Чи вони почнуть гнівно дорікати обвинувачам? Чи взагалі не захочуть з ними розмовляти? Обвинувачені племена дали лагідну відповідь, чітко пояснивши, що їхні дії були спонукані бажанням служити Єгові. Завдяки такій відповіді їм вдалося зберегти добрі стосунки з Богом і своє життя. Розмова у спокійному тоні допомогла прояснити справу і відновити мир (Іс. Нав. 22:13—34).

Духовні перлини

it-1 402, абз. 3, англ.

Ханаан, ханаанці

Хоча багато ханаанців залишилися живими після того, як ізраїльтяни завоювали край, і не підкорилися їм, усе ж можна було сказати, що Єгова дав «ізраїльтянам увесь той край, як і поклявся їхнім прабатькам». Він дав їм «мир навкруги», і «з усього того доброго, що Єгова обіцяв Ізраїлю, жодна обіцянка не залишилась невиконаною — усе здійснилося» (ІсН 21:43—45). Ворожі народи, які жили довкола ізраїльтян, мали перед ними страх і не становили серйозної загрози. Єгова казав, що не вижене цих народів одразу, «щоб той край не став пусткою і щоб у ньому не розмножились дикі звірі» (Вх 23:29, 30; Пв 7:22). І хоча ханаанські війська були значно краще оснащені (наприклад, мали бойові колісниці із залізними косами), ніж ізраїльський народ, той факт, що ізраїльтяни зрештою не заволоділи деякими землями, не свідчить про те, що Єгова не зміг виконати свою обіцянку (ІсН 17:16—18; Сд 4:13). Як видно з Біблії, ізраїльтяни зазнавали поразок через свою невірність Богові (Чс 14:44, 45; ІсН 7:1—12).

15—21 ЛИСТОПАДА

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ІСУСА НАВИНА 23, 24

«Останні поради Ісуса Навина народу»

it-1 75, абз. 4, англ.

Союз

Ситуація з укладанням союзів змінилася, коли ізраїльський народ увійшов у Ханаан, в Обіцяний край. Всевладний Бог наділив ізраїльтян повним правом володіти цією землю на сповнення обіцянки, яку він дав їхнім прабатькам. Тому ізраїльтяни увійшли в цей край не приходьками, і Єгова заборонив їм укладати угоди з язичницькими народами того краю (Вх 23:31—33; 34:11—16). Вони мали виконувати лише закони і постанови свого Бога, а не народів, які потрібно було виселити (Лв 18:3, 4; 20:22—24). Зокрема, їм заборонялося укладати шлюбні союзи з цими народами. Через такі союзи вони тісно спілкувалися б не лише з дружинами-язичницями, але й з їхніми родичами і перейняли б фальшиві релігійні звичаї та обряди, а це могло б призвести до відступництва і стати пасткою (Пв 7:2—4; Вх 34:16; ІсН 23:12, 13).

w07 1.11 26, абз. 19, 20

Слово Єгови завжди збувається

19 Ми є очевидцями величних діл Єгови. Тому нас теж стосуються слова Ісуса Навина: «Не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш,— усе збулося вам, не відпало з нього ані одне слово» (Ісуса Навина 23:14). Єгова визволяє, захищає і підтримує своїх служителів. Бог виконує всі свої обіцянки у визначений ним час, і цього ніхто не може заперечити. Як же мудро покладатись на правдиве Боже Слово.

20 А що принесе майбутнє? Єгова сказав, що перетворить землю на прекрасний рай, у якому житиме багато людей. Лише невелика кількість його служителів правитиме з Христом у небі. Чи ми надіємось жити на землі, чи в небі, у нас, подібно до Ісуса Навина, є вагома підстава залишатись вірними Богу. Вже дуже скоро наша надія стане дійсністю. Тоді, роздумуючи про всі обіцянки Єгови, ми також скажемо: «Усе збулося».

Духовні перлини

w04 1.12 12, абз. 1

Цікаві думки з книги Ісуса Навина

24:2. Чи Авраамів батько Терах був ідолопоклонником? Спершу Терах не був поклонником Бога Єгови. Ймовірно, він поклонявся богу місяця Сіну — популярному божеству в Урі. Відповідно до єврейської традиції, Терах навіть був виробником ідолів. Однак коли Авраам за наказом Бога вийшов з Ура, Терах пішов з ним у Харан (Буття 11:31).

22—28 ЛИСТОПАДА

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | СУДДІВ 1—3

«Розповідь про мужність і винахідливість»

w04 15.3 31, абз. 3

Егуд визволяє народ від гнобителя

Егудові вдалося здійснити свій план не завдяки його власній кмітливості й не через недолугість його ворогів. Сповнення Божих намірів у жодному разі не залежить від людини. Запорукою Егудового успіху було те, що він мав підтримку Бога, оскільки діяв відповідно до непорушної Божої волі, яка полягала у визволенні його народу. Єгова «поставив» ізраїльтянам Егуда, «а коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею» (Суддів 2:18; 3:15).

w04 15.3 30, абз. 1—3

Егуд визволяє народ від гнобителя

Перш за все Егуд приготував для себе двосічний меч, який був достатньо коротким, щоб сховати його під одягом. Він, імовірно, очікував, що його будуть обшукувати. Воїни, для котрих основною була права рука, зазвичай носили меч на лівому боці. Завдяки цьому вони могли при потребі швидко вихопити її. Оскільки Егуд був лівшею, він сховав зброю «під своїм убранням на стегні своєї правиці», де цареві охоронці, імовірно, не шукали б її. Тому «приніс він... дарунка Еґлонові, цареві моавському» безперешкодно (Суддів 3:16, 17).

Нам не повідомляються подробиці подій, що відбувалися в Еґлоновому палаці на початку. У Біблії лише сказано: «Сталося, коли він скінчив підносити того дарунка, то відпустив тих, що несли того дарунка» (Суддів 3:18). Егуд вручив цареві данину, провів людей, які несли цей дарунок, на безпечну відстань від Еґлонового палацу і, відпустивши їх, повернувся назад. Чому? Чи ці люди супроводжували Егуда, щоб захищати його? Чи їхня присутність була зумовлена певними правилами? А може, вони лише мали нести данину? Чи заради їхньої безпеки він бажав, аби вони пішли, перш ніж він почне здійснювати свій план? Хоч би якими були Егудові міркування, він відважно повернувся до палацу сам.

«Він [Егуд] вернувся від бовванів, що при Ґілґалі, та й сказав: «У мене є таємна справа до тебе, о царю!» У Біблії не пояснюється, як йому вдалося знову потрапити до Еґлона. Невже це не викликало в охоронців підозри? Чи вони вважали, що один ізраїльтянин не становить загрози для їхнього пана? Чи не склалося в них враження, що він повернувся сам, щоб зрадити своїх співвітчизників? У всякому разі, Егуд мав намір отримати царську аудієнцію, і він її отримав (Суддів 3:19).

Духовні перлини

w05 15.1 24, абз. 7

Цікаві думки з книги Суддів

2:10—12. Щоб не забувати «за всі добродійства» Єгови, нам необхідна програма регулярного вивчення Біблії (Псалом 103:2). Батьки повинні вкладати правду з Божого Слова в серця своїх дітей (Повторення Закону 6:6—9).

29 ЛИСТОПАДА — 5 ГРУДНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | СУДДІВ 4, 5

«Єгова послуговується двома жінками, щоб врятувати свій народ»

w15 1.8 12, абз. 6

Я «встала як мати в Ізраїлі»

Сісера! Саме лише ім’я цього чоловіка викликало в ізраїльтян панічний страх. Релігія та звичаї ханаанеян були просякнуті жорстокістю: вони приносили дітей у жертву і займалися храмовою проституцією. Уявіть собі життя в ізраїльському краї під гнітом ханаанського воєначальника та його війська. З пісні Девори видно, що подорожувати було вкрай небезпечно, а села взагалі опустіли (Суддів 5:6, 7). Люди ховались у лісах і на пагорбах, боячись обробляти землю і жити в неукріплених селах. Вони не ходили головними дорогами, бо на них могли напасти, відібрати їхніх дітей або зґвалтувати жінок.

w15 1.8 13, абз. 1

Я «встала як мати в Ізраїлі»

Панування гнобителя тривало 20 років, поки Єгова не побачив, що його впертий народ готовий змінитися, або, як сказано в натхненій Богом пісні Девори й Барака, «поки не піднялась я, Девора, поки не встала як мати в Ізраїлі». Ми не знаємо, чи Девора, дружина Лаппідота, мала дітей; у пісні її названо матір’ю образно. І не дарма, адже Єгова хотів, щоб Девора, немов матір, охороняла його народ. Він сказав їй покликати суддю Барака, мужнього чоловіка з непохитною вірою, і наказати йому виступити проти Сісери (Суддів 4:3, 6, 7; 5:7).

w15 1.8 15, абз. 2

Я «встала як мати в Ізраїлі»

Яїл не мала часу на роздуми. Вона запросила Сісеру до намету. Він наказав їй не видавати його нікому, хто питатиме про нього. Сісера ліг спочити, і вона накрила його покривалом, а коли попросив води, дала йому молока. Невдовзі Сісеру зморив глибокий сон. Тоді Яїл взяла наметовий кілок та молоток — знаряддя, якими жінки, що жили в наметах, часто і вміло користувалися. Вона нишком присіла біля Сісериної голови. Тепер перед нею стояло завдання, від якого застигала кров,— виконати вирок від Єгови. Лише мить сумніву чи нерішучості могла дорого їй коштувати. Чи в той момент Яїл думала про Божий народ і про те, як цей чоловік десятиліттями гнобив його? А може, вона міркувала над тим, яка це честь стати по стороні Єгови? У Біблії про це нічого не сказано. Нам відомо тільки те, що вона довела справу до кінця. Сісера був мертвий! (Суддів 4:18—21; 5:24—27).

Духовні перлини

w05 15.1 25, абз. 5

Цікаві думки з книги Суддів

5:20. Як зірки воювали з неба на боці Барака? У Біблії не сказано, що́ саме мається тут на увазі: допомога ангелів, метеоритні дощі, витлумачені мудрецями Сісери як передвістя біди, чи, може, почуті Сісерою астрологічні прогнози, які не справдилися. Проте, без сумніву, це був прояв Божого втручання.

6—12 ГРУДНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | СУДДІВ 6, 7

«У тебе є сила, тож іди»

w02 15.2 6, 7

Божі принципи принесуть вам користь

Гедеон був у стародавніх євреїв суддею. Він усвідомлював свої недоліки і водночас належно розцінював власні достоїнства. Гедеон не прагнув бути провідником ізраїльтян. Однак коли йому було надане таке становище, він звернув увагу на свою недостойність. «Моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у домі батька свого»,— пояснював він (Суддів 6:12—16).

w05 15.7 16, абз. 3

«Меч за Господа та за Гедеона!»

Який же страх зараз охопить мідіянітян! Тишу раптом порушує брязкіт 300 розбитих глеків. Гучно сурмлять 300 сурм і кричать 300 чоловіків. Мідіянітяни приголомшені, особливо викриком: «Меч за Господа та за Гедеона!» Через крики мідіянітян загальний галас ще більше посилюється. В сум’ятті вони не відрізняють друга від ворога. Триста мужів, завмерши, стоять на призначених їм місцях, а Бог тимчасом спрямовує мечі ворогів один проти одного. Табір кидається врозтіч, але шлях до втечі відрізано. Ізраїльтяни вдаються до виснажливого переслідування ворожого війська і добивають його рештки. Це назавжди звільняє край від загрози мідіянської навали. Нарешті тривалому і кривавому поневоленню покладено кінець (Суддів 7:19—25; 8:10—12, 28).

Духовні перлини

w05 15.1 26, абз. 5

Цікаві думки з книги Суддів

6:25—27. Гедеон виявляв обачність і тому не дратував своїх противників без потреби. Проповідуючи добру новину, нам важливо бути обережними, щоб не ображати інших своєю манерою говорити.

13—19 ГРУДНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | СУДДІВ 8, 9

«Смирення ліпше за гордість»

w00 15.8 25, абз. 3

Як ви залагоджуєте незгоди?

Провадячи запеклу битву з мідіянами, Гедеон попросив допомоги у племені Єфрема. Однак після закінчення битви Єфрем обернувся проти Гедеона й почав озлоблено нарікати, оскільки той не покликав їх на початку бою. У записі говориться, що «вони сильно сперечалися з ним». У відповідь Гедеон сказав: «Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобрання? У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів,— Орева та Зеева,— і що міг я зробити, як ви?» (Суддів 8:1—3). Завдяки добре підібраним, заспокійливим словам Гедеон покінчив з непорозумінням, яке могло перерости в трагічну міжплемінну війну. Члени племені Єфрема, мабуть, мали проблему з почуттям зарозумілості й гордості. Але Гедеон усе ж таки не переставав докладати зусиль для підтримки миру. Чи можемо робити те саме й ми?

w17.01 20, абз. 15

Чому скромність все ще важлива

15 Чудовий приклад скромності подав Гедеон. Коли ангел Єгови вперше з’явився Гедеонові, цей чоловік сказав про своє скромне походження і становище (Суд. 6:15). Прийнявши від Єгови доручення, Гедеон переконався, що повністю зрозумів, чого від нього сподівається Єгова, і просив у нього керівництва (Суд. 6:36—40). Гедеон був сміливим і відважним. Все ж він діяв мудро та обачно (Суд. 6:11, 27). Гедеон виконував своє завдання не задля того, щоб отримати славу. Натомість, виконавши його, він одразу повернувся додому (Суд. 8:22, 23, 29).

w08 15.2 9, абз. 9

Ходімо дорогами Єгови

9 Щоб бути друзями Бога, нам необхідно бути смиренними (1 Пет. 3:8; Пс. 138:6). Дев’ятий розділ книги Суддів показує важливість смирення. Син Гедеона, Йотам, сказав: «Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою». Йотам згадав про оливкове та фігове дерева і виноград. Вони представляли гідних осіб, які не намагалися правити над своїми побратимами-ізраїльтянами. Але тернина, яка годилася хіба що для розпалювання вогню, символізувала правління гордого Авімелеха, убивці, який прагнув панувати над іншими. Хоч і «володів Авімелех над Ізраїлем три роки», він помер передчасно (Суд. 9:8—15, 22, 50—54). Наскільки ж ліпше бути смиренним!

Духовні перлини

it-1 753, абз. 1, англ.

Ефод (одяг)

Хоча Гедеон зробив ефод з найкращих спонук,— щоб відзначити перемогу, яку Єгова дав ізраїльтянам, і віддати честь Богові,— «це стало пасткою для Гедеона та його домашніх», оскільки ізраїльтяни почали поклонятися цьому ефоду (Сд 8:27). Однак у Біблії нічого не говориться про те, чи сам Гедеон йому поклонявся. Навпаки, апостол Павло називає Гедеона на ім’я серед «великої хмари» вірних дохристиянських свідків Єгови (Єв 11:32; 12:1).

20—26 ГРУДНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | СУДДІВ 10—12

«Їфтах — духовна людина»

w16.04 7, абз. 9

Вірність приносить Боже схвалення

9 У цій ситуації Їфтаху, мабуть, допоміг приклад вірних Божих служителів, серед яких був Йосип. Він виявив милосердя до своїх братів, хоча вони зненавиділи його (Бут. 37:4; 45:4, 5). Завдяки роздумам над такими прикладами Їфтах зміг повестися так, як до вподоби Єгові. Безсумнівно, його глибоко ранив вчинок братів, але він не перестав через це служити Єгові і Його народу (Суд. 11:9). Їфтах не зосередився на особистих непорозуміннях, для нього було набагато важливіше обстоювати ім’я Єгови. Він постановив бути вірним Єгові, і це принесло благословення як йому, так і цілому народу (Євр. 11:32, 33).

it-2 27, абз. 2, англ.

Їфтах

Їфтах був людиною дії: він не гаяв часу і рішуче взяв провід. Він послав звістку аммонітському царю, звинувативши його в тому, що він хоче напасти на ізраїльський край. Цар відповів, що колись у нього відібрали цей край (Сд 11:12, 13). У цій ситуації Їфтах показав, що не є грубим неосвіченим воякою, а що добре знає історію, особливо історію стосунків Бога зі своїм народом. Він спростував доводи аммонітян, навівши такі аргументи: 1) ізраїльтяни не нападали на Аммон, Моав і Едом (Сд 11:14—18; Пв 2:9, 19, 37; 2Хр 20:10, 11); 2) аммонітяни не володіли цим краєм тоді, коли ізраїльтяни його завоювали, адже він належав амореянам, ханаанському народу, і Бог віддав їхнього царя Сигона та його край в руки ізраїльтян; 3) Аммон не претендував на цей край останні 300 років, то чому він це робить тепер? (Сд 11:19—27).

it-2 27, абз. 3, англ.

Їфтах

Їфтах розкрив, у чому була суть справи,— питання стосувалося поклоніння. Він сказав, що цей край дав ізраїльтянам Бог Єгова і тому вони не віддадуть ні сантиметра поклонникам фальшивого бога. Він назвав Кемоша богом аммонітян. Дехто вважає, що це помилково, адже аммонітяни поклонялися Мілкому, а Кемош був богом моавітян. Однак ці споріднені народи поклонялися багатьом богам. Навіть цар Соломон під впливом своїх дружин-чужинок запровадив в Ізраїлі поклоніння Кемошу (Сд 11:24; 1Цр 11:1, 7, 8, 33; 2Цр 23:13). До того ж, на думку деяких вчених, «Кемош» може означати «підкорювач, завойовник». (Див. Gesenius’s Hebrew and Chaldee Lexicon / translated by S. Tregelles. 1901. P. 401.) Можливо, Їфтах звернув увагу на цього бога, оскільки аммонітяни вважали, що він давав їм землю і з його підтримкою вони «підкоряли» або «завойовували» інші народи.

Духовні перлини

it-2 26, англ.

Їфтах

Законнонароджений син. Мати Їфтаха була повією, але це не означає, що він народився в результаті проституції чи був незаконнонародженим сином. Його мати була повією ще до одруження — до того, як стала другою дружиною Гілеада. Колись Рахав теж була повією, але пізніше вийшла заміж за Салмона (Сд 11:1; ІсН 2:1; Мт 1:5). Те, що Їфтах був законною дитиною, доводить той факт, що його єдинокровні брати, народжені від іншої дружини Гілеада, прогнали його, щоб він не мав з ними спадщини (Сд 11:2). Крім того, пізніше гілеадівці (з яких, імовірно, найголовнішими були єдинокровні брати Їфтаха) обрали його як свого провідника (Сд 11:11). Більш того, він приніс Богу жертву у святому наметі (Сд 11:30, 31). Усе це було б неможливим, якби Їфтах був незаконнонародженим сином, адже в Законі чітко говорилося: «Незаконнонароджений син не може належати до збору Єгови. Жоден з його нащадків — аж до 10-го покоління — не може належати до збору Єгови» (Пв 23:2).

27 ГРУДНЯ — 2 СІЧНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | СУДДІВ 13, 14

«Чого батьки можуть навчитися від Маноаха і його дружини»

w13 15.8 16, абз. 1

Батьки, змалку навчайте своїх дітей

Розгляньмо приклад Маноаха, чоловіка з родини данівців, який жив у стародавньому ізраїльському місті Цорі. Ангел Єгови повідомив неплідній дружині цього чоловіка, що вона народить сина (Суд. 13:2, 3). Безсумнівно, вірний Маноах і його дружина раділи цьому. Водночас їх охоплювали певні хвилювання. Тому Маноах молився: «О Господи,— Божий чоловік, що його посилав Ти, нехай прийде ще до нас, і нехай нас навчить, що ми зробимо для дитини, що народиться» (Суд. 13:8). Ці майбутні батьки переживали, чи зможуть добре виховати свою дитину. Вони, безперечно, навчали свого сина, Самсона, Божого закону, і їхні зусилля не були марними. «Дух Господній почав діяти в ньому [Самсонові]»,— каже Біблія. Завдяки цьому Самсон виконував багато могутніх діл, будучи суддею в Ізраїлі (Суд. 13:25; 14:5, 6; 15:14, 15).

w05 15.3 25, абз. 5

Самсон перемагає завдяки силі від Єгови

Самсон зростав, і «Господь благословляв його» (Суддів 13:24). Якось Самсон звернувся до свого батька й матері, кажучи: «Я нагледів у Тімні жінку з филистимських дочок, а тепер візьміть її мені за жінку» (Суддів 14:2). Уявіть, як здивувалися батьки. Замість того щоб спасати Ізраїля з руки філістимлян, їхній син зажадав одружитися з філістимлянкою. Одружитися з поклонницею язичницьких богів означало порушити Божий Закон (Вихід 34:11—16). Тому батьки заперечили: «Чи ж нема жінки серед дочок братів твоїх та серед усього мого народу, що ти йдеш узяти жінку з необрізаних филистимлян?» Але Самсон наполягав: «Візьми її мені, бо вона люба очам моїм» (Суддів 14:3).

Духовні перлини

w05 15.3 26, абз. 1

Самсон перемагає завдяки силі від Єгови

Як слід розуміти, що певна філістимлянка була «люба» Самсонові? Ці слова говорять не про «її вроду і привабливість,— зазначається в енциклопедії Мак-Клінтока й Стронґа,— а про те, що вона підходила для певної мети». У чому ж полягала ця мета? В Суддів 14:4 сказано, що Самсон «шукав зачіпки з филистимлянами». Ось чому Самсон зацікавився тією жінкою. Коли він став дорослим, «Дух Господній почав діяти в ньому», тобто спонукувати його до дій (Суддів 13:25). Отже, і дивне прохання Самсона, і діяльність його як судді в Ізраїлі пояснюється впливом духу Єгови. Чи отримав Самсон нагоду, якої шукав? Розгляньмо спочатку, як Єгова запевнив його у своїй підтримці.

    Публікації українською (1950—2025)
    Вийти
    Увійти
    • українська
    • Поділитись
    • Налаштування
    • Copyright © 2025 Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania
    • Умови використання
    • Політика конфіденційності
    • Параметри конфіденційності
    • JW.ORG
    • Увійти
    Поділитись