Як тобі у важких ситуаціях наслідувати Пінхаса?
СЛУЖИТИ старійшиною збору — це надзвичайна честь. А втім, Боже Слово говорить, що старійшини стикаються з труднощами. Іноді їм доводиться розглядати справи, пов’язані з серйозним гріхом, і «судити... для Господа» (2 Хр. 19:6). Або ж наглядач може отримати призначення, до якого він вважає себе неготовим, подібно як Мойсей, котрий смиренно запитував про одне завдання: «Хто я, що піду до фараона» (Вих. 3:11).
Святе Письмо, написане під впливом тієї ж діючої сили, якою призначаються старійшини, наводить яскраві приклади наглядачів, котрі успішно долали труднощі. Пінхас був сином Елеазара та внуком Аарона, а отже походив з роду первосвящеників. Три події з його життя покажуть, чому старійшинам сьогодні вкрай важливо виявляти мужність, проникливість і довіру до Єгови.
«І встав він»
Пінхас був молодим, коли ізраїльтяни отаборилися в моавських степах. Біблія повідомляє: «Народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок... і народ їв та вклонявся богам їхнім» (Чис. 25:1, 2). Єгова навів на грішників смертельну кару. Уявіть собі, як, мабуть, почувався Пінхас, коли дізнався про той гріх та Боже покарання.
Далі в розповіді йдеться: «Ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіянітянку на очах Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту» (Чис. 25:6). Що зробить священик Пінхас? Він досить молодий, а ізраїльтянин, винний у гріху, був начальником, який брав провід у поклонінні серед народу (Чис. 25:14).
Однак Пінхас боявся Єгови, а не людей. Коли він побачив цього ізраїльтянина з жінкою, то відразу взяв списа в руку та увійшов за тим чоловіком до намету і проколов їх обох. Як Єгова ставився до мужності та рішучості Пінхаса? Єгова зараз же припинив кару, а Пінхаса винагородив, уклавши з ним угоду «вічного» священства для нього і його нащадків (Чис. 25:7—13).
Звісно, старійшини в наші дні не вдаються до насилля. Але, як і Пінхас, вони повинні з готовністю виявляти мужність та рішучість. Розгляньмо приклад Гільєрме. Він служив старійшиною лише кілька місяців, коли його попросили бути членом судового комітету. Справа стосувалася неправильної поведінки старійшини, який колись допомагав юному Гільєрме. «Мені було дуже незручно,— каже Гільєрме.— Я не міг спати ночами, кожного разу обдумував, як повестися в цій ситуації, щоб не дозволити своїм почуттям затьмарити духовний погляд. Я молився декілька днів і досліджував біблійні публікації». Це додало йому необхідної відваги належно діяти в тій особливій ситуації і надати духовну допомогу брату, який провинився (1 Тим. 4:11, 12).
Діючи мужньо і рішуче, якщо ситуації в зборі вимагають цього, старійшини подають приклад вірності та відданості. Звичайно, інші християни також мають виявляти сміливість, повідомляючи про серйозний гріх, який став їм відомий. До того ж відданість необхідна, щоб припинити спілкуватися з другом чи родичем, якого виключили зі збору (1 Кор. 5:11—13).
Проникливість допомагає уникнути біди
Мужність Пінхаса свідчила не просто про запальну молодечу вдачу. Розгляньмо, як він виявив проникливість,— діючи розсудливо і розважно,— в іншій ситуації. Плем’я Рувима, Ґада та половина племені Манасії побудували жертовник біля річки Йордан. Інші ізраїльтяни зробили висновок, що його збудували для фальшивого поклоніння, і приготувалися піти на них війною (Іс. Нав. 22:11, 12).
Як повівся Пінхас? Він та ізраїльські начальники з розважністю обговорили справу з тими, хто побудував жертовник. Обвинувачені племена пояснили, що насправді жертовник був призначений для «служб Господніх». Таким чином біди вдалось уникнути (Іс. Нав. 22:13—34).
Якщо християнин чує якесь звинувачення або негативну інформацію про служителя Єгови, йому було б мудро наслідувати Пінхаса. Завдяки проникливості ми не будемо ображатися на наших братів чи непривітно ставитися до них (Прип. 19:11).
Як проникливість допоможе старійшинам поводитись подібно до Пінхаса? «Коли вісник починає розповідати про особисте непорозуміння з іншою людиною,— говорить Хайме, старійшина з десятилітнім досвідом,— я відразу прошу, щоб Єгова допоміг мені не ставати на чийсь бік, а звернути увагу вісника на біблійні поради. Одного разу до мене підійшла сестра, якій не подобалось, як відповідальний брат з іншого збору поставився до неї. Оскільки цей брат був моїм другом, мені було б легко поговорити з ним. Натомість ми з сестрою обговорили кілька біблійних принципів. Вона погодилась, що їй варто насамперед самій порозмовляти з братом (Матв. 5:23, 24). Мир не був зразу відновлений. Тож я настійно порадив їй розглянути інші принципи з Біблії. Сестра вирішила знову помолитися про цю ситуацію і докласти зусиль, щоб простити брата».
Яким був результат? «Через кілька місяців,— пригадує Хайме,— ця сестра знову підійшла до мене. Вона пояснила, що з часом той брат пожалкував про свої слова. Він домовився піти з нею в служіння і похвалив її за чудові риси. Справу було залагоджено. В цій ситуації я, здавалося б, міг стати на чийсь бік. Але чи мала б ця історія таке завершення, якби я втрутився в суперечку?» Біблія радить: «Не спішися ставати до позову» (Прип. 25:8). Проникливі старійшини мудро заохочують християн, які мають непорозуміння з іншими, застосовувати біблійні принципи, щоб сприяти миру і досягати його.
Він запитував у Єгови
Пінхас мав честь служити священиком для Божого вибраного народу. Як вже згадувалося, він був незвичайно мужнім і проникливим навіть у молоді роки. Але йому вдавалось успішно долати труднощі завдяки тому, що він покладався на Єгову.
Після того як мешканці Ґів’и, що належала племені Веніямина, жахливо зґвалтували і вбили наложницю левита, інші племена вирішили піти війною на веніяминівців (Суд. 20:1—11). Перед битвою вони в молитві просили про допомогу Єгови, але двічі програли, зазнавши великих втрат (Суд. 20:14—25). Чи могли вони дійти висновку, що їхні молитви даремні? Чи був Єгова справді зацікавлений в тому, щоб вони помстилися за вчинене зло?
З цілковитою впевненістю Пінхас, на той час первосвященик, знову почав діяти. Він молився: «Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?» У відповідь Єгова дав веніяминівців у його руку, а Ґів’а була спалена дощенту (Суд. 20:27—48).
Чого ми вчимося з цього? Деякі проблеми в зборі продовжуються, незважаючи на зусилля старійшин і молитви до Бога про допомогу. Якщо таке трапляється, старійшинам варто пам’ятати Ісусові слова: «Безупинно просіть [тобто моліться] — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять» (Луки 11:9). Навіть коли відповіді на молитву, здається, немає відразу, наглядачі можуть бути впевнені, що Єгова відповість у визначений ним час.
Приміром, збір в Ірландії дуже потребував Залу Царства, але місцевий архітектор не давав свого схвалення. Він відхиляв усі пропозиції щодо забудови ділянки, на якій брати хотіли почати будівництво. Здавалося, тільки головний архітектор усього графства міг схвалити пропозиції. Чи допомогла молитва братам, як це було за днів Пінхаса?
Старійшина з тамтешнього збору розповідає: «Після багатьох молитов і благань ми поїхали до головного управління архітектури. Мені сказали, що, можливо, доведеться тижнями чекати на прийом до головного архітектора. Втім, нам вдалося зустрітися з ним на п’ять хвилин. Побачивши виправлений проект, чиновник одразу дозволив продовжити, і відтоді він допомагав нам. З цього випадку ми побачили силу молитви». Дійсно, Єгова буде відповідати на щирі молитви старійшин, які покладаються на нього.
Пінхас виконував нелегкі обов’язки в стародавньому Ізраїлі. Але з мужністю, проникливістю та довірою до Єгови він зміг успішно подолати труднощі. Єгова схвалював те, що Пінхас старанно дбав про Божий збір. Приблизно через тисячоліття Ездра під натхненням написав: «Пінхас, син Елеазарів, був над ними [ізраїльтянами] колись зверхником, і Господь був із ним» (1 Хр. 9:20). Хай же ці слова сповняться на всіх, хто сьогодні бере провід серед народу Бога, по суті, на всіх християнах, які віддано служать йому!