Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
7—13 ЛИСТОПАДА
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ЦАРІВ 5, 6
«Тих, хто з нами, більше, ніж тих, хто з ними»
it-1 716, абз. 4, англ.
Єлисей
Ізраїль врятовано від Сирії. Під час правління ізраїльського царя Єгорама Сирія планує несподівано напасти на Ізраїль. Однак плани Бен-Гадада II неодноразово розладнує Єлисей, який розповідає цареві Єгораму про кожен крок сирійців. Спочатку Бен-Гадад думає, що у його таборі є зрадник. Але коли він дізнається про справжню причину своїх негараздів, то посилає людей у місто Дотан, щоб схопити Єлисея. Військо з кіньми і бойовими колісницями оточує місто (ІЛЮСТРАЦІЯ, т. 1, с. 950). Слугу Єлисея охоплює страх, але Єлисей молиться, щоб Бог відкрив йому очі і щоб «той побачив, що довкола Єлисея на всіх горах повно вогняних коней та бойових колісниць». Тепер, коли сирійці наблизились до Єлисея, він молиться про зовсім інше чудо: «Прошу, вразь цих людей сліпотою». Єлисей каже сирійцям: «Ідіть за мною». Але йому не треба вести їх за руку, бо сирійців вразила не фізична, а розумова сліпота. Вони не впізнають Єлисея, за яким прийшли, і не розуміють, куди він їх веде (2Цр 6:8—19).
w13 15.8 30, абз. 2
Єлисей бачив вогняні колісниці. А що сказати про тебе?
Коли вороги оточили Дотан, Єлисей залишався спокійним. Чому? Тому що він мав міцну віру в Єгову. Ми теж потребуємо такої віри. Отож молімося про Божий святий дух, щоб виявляти віру та інші складові плоду духу (Луки 11:13; Гал. 5:22, 23).
it-1 343, абз. 1, англ.
Сліпота
Сліпота, якою, за словами Єлисея, було вражено сирійське військо, була, очевидно, розумовою сліпотою. Якби всі воїни осліпли буквально, їх довелося б вести за руку. Однак у Біблії повідомляється, що Єлисей просто сказав їм: «Це не та дорога і не те місто. Ідіть за мною». Про таке явище психолог Вільям Джеймс написав: «Найцікавішим ефектом порушення функцій кори головного мозку є душевна сліпота. Вона полягає не стільки у нечутливості до зорових вражень, скільки у нездатності розуміти їх. З точки зору психології це пояснюється втратою асоціацій між зоровими відчуттями та тим, що вони означають; і до цього призведе будь-який розрив у шляхах між оптичними центрами та центрами для інших ідей» (Научные основы психологии. СПб., 1902. С. 85, 86). І, очевидно, коли сирійське військо увійшло в Самарію, Єгова усунув цю сліпоту (2Цр 6:18—20). Можливо, такою ж сліпотою було вражено і чоловіків у Содомі, оскільки, як повідомляється в розповіді, вони не запанікували через те, що нічого не бачили, а з усіх сил намагалися знайти вхід до будинку Лота (Бт 19:11).
Духовні перлини
w05 1.8 9, абз. 2
Цікаві думки з Другої книги царів
5:15, 16. Чому Єлисей не прийняв дар від Наамана? Єлисей відмовився від дару, оскільки визнавав, що чудо, за допомогою якого був зцілений Нааман, було учинене не його силою, а силою Єгови. Він не допускав і думки про те, щоб користуватися отриманим від Бога призначенням заради власної вигоди. У наш час правдиві Божі поклонники не шукають в служінні Єгові вигоди для себе. Вони слухаються Ісусової настанови: «Ви дармо дістали, дармо й давайте» (Матвія 10:8).
14—20 ЛИСТОПАДА
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ЦАРІВ 7, 8
«Єгова зробив щось несподіване»
it-1 716, 717, англ.
Єлисей
Однак пізніше Бен-Гадад II знову вдирається в ізраїльський край. На цей раз він не вдається до поодиноких набігів, а приходить з великим військом і бере в облогу Самарію. Облога дуже важка; царю повідомляють про щонайменше один випадок, коли жінка з’їла свого сина. Нащадок Ахава, цар Єгорам, «син убивці», присягається вбити Єлисея, але не виконує своєї поспішної клятви. Прийшовши в дім пророка з помічником, Єгорам каже, що втратив будь-яку надію на допомогу від Єгови. Єлисей запевняє царя, що вже наступного дня буде вдосталь їжі. Помічник царя насміхається з цього передречення, і тоді Єлисей каже йому: «Ти побачиш це на власні очі, але їсти не будеш». Єгова зробив так, що сирійцям у таборі почувся шум величезного війська, і в них склалося враження, що на них нападають об’єднані народи. Тому вони втекли, залишивши в таборі всі свої запаси продуктів. Коли цар довідався, що сирійці втекли, то доручив своєму помічнику нагляд за брамою Самарії. Але голодні ізраїльтяни, які поспішили розграбувати сирійський табір, затоптали його до смерті. Він побачив їжу, але не їв її (2Цр 6:24—7:20).
Духовні перлини
it-2 195, абз. 7, 8, англ.
Світильник
Царі з роду Давида. Бог Єгова посадив царя Давида на троні Ізраїля. Давид, який дотримувався Божого керівництва, був мудрим провідником народу. Тому його називали «світильник Ізраїля» (2См 21:17). Уклавши з Давидом угоду про царство, Єгова пообіцяв: «Трон твій стоятиме вічно» (2См 7:11—16). Отже, династія правителів з роду Давида, що походила від його сина Соломона, була «світильником» для Ізраїля (1Цр 11:36; 15:4; 2Цр 8:19; 2Хр 21:7).
Після того як царя Седекію скинули з престолу і забрали в полон до Вавилону, де він згодом помер, здавалося, що «світильник» погас. Але Єгова не забув про свою угоду. Він просто не допускав, щоб хтось отримав корону, «поки не прийде той, хто має на неї законне право» (Єз 21:27). Цей трон навіки успадкував Месія, Ісус Христос, «син Давида». Отже, «світильник» Давида ніколи не згасне. Оскільки Ісус правитиме в Божому Царстві вічно, він залишиться «світильником» назавжди (Мт 1:1; Лк 1:32).
21—27 ЛИСТОПАДА
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ЦАРІВ 9, 10
«Він діяв мужньо, рішуче і ревно»
w11 15.11 3, абз. 2
Єгу — поборник чистого поклоніння
Єгу отримав доручення від Єгови в нелегкі для Ізраїлю часи. Країна перебувала під впливом злої Єзавелі — вдови Ахава і матері Єгорама, який тоді був при владі. Поклоніння Єгові занепадало, оскільки Єзавель поширювала культ Ваала, вбивала Божих пророків і занапащала народ своїм «перелюбом» та «чарами» (2 Цар. 9:22; 1 Цар. 18:4, 13). Єгова вирішив знищити весь дім Ахава, у тому числі Єгорама та Єзавель. І саме Єгу мав виконати цей вирок.
w11 15.11 4, абз. 2, 3
Єгу — поборник чистого поклоніння
Двом посланцям, яких відправив цар Єгорам, Єгу нічого не пояснив. Тому Єгорам разом зі своїм союзником, юдейським царем Ахазією, сіли в колісниці і поїхали йому назустріч. На запитання ізраїльського царя: «Чи все гаразд, Єгу?» — той різко відповів: «Який гаразд при перелюбі твоєї матері Єзавелі та її багатьох чарів?» Наляканий такою відповіддю, Єгорам кинувся тікати. Але хіба від Єгу втечеш? Він швидко напнув лук і вцілив Єгораму в саме серце. Цар упав мертвим у своїй колісниці. Ахазії вдалося втекти, однак пізніше Єгу погнався за ним і наказав його вбити (2 Цар. 9:22—24, 27).
Тепер настала черга злої цариці Єзавелі. Єгу справедливо назвав її «проклятою». Коли він в’їхав у Їзреел, то побачив, що цариця виглядає з вікна палацу. Не гаючи ні хвилини, Єгу наказав придворним викинути її з вікна, і коні Єгу затоптали цю розбещену жінку, яка зводила цілий Ізраїль. Після цього Єгу вчинив суд над іншими членами дому нечестивого Ахава (2 Цар. 9:30—34; 10:1—14).
w11 15.11 5, абз. 3, 4
Єгу — поборник чистого поклоніння
Єгу пролив багато крові, але Святе Письмо зображає його як мужнього чоловіка, який звільнив Ізраїль від деспотичного правління Єзавелі та її родини. Щоб виконати таке доручення, треба було мати неабияку відвагу, рішучість і ревність. «Це завдання було не з легких і вимагало непохитності й запопадливості,— сказано в одному біблійному словнику.— Менш суворими заходами, мабуть, не вдалося б викоренити з Ізраїлю поклоніння Ваалу».
Ти, напевно, погодишся, що сьогодні обставини нерідко змушують християн виявляти такі ж риси, які мав Єгу. Наприклад, якщо виникає спокуса зробити те, що засуджує Єгова, ми повинні відкидати її швидко, сміливо і рішуче. Не допускаймо жодного суперництва з Єговою, коли йдеться про нашу відданість йому.
Духовні перлини
w11 15.11 5, абз. 6, 7
Єгу — поборник чистого поклоніння
Можливо, Єгу думав, що ізраїльське царство має бути релігійно відділеним від Юди, аби зберегти свою незалежність. Тому, як і попередні царі Ізраїлю, він підтримував такий поділ за допомогою поклоніння тельцям. Але це показує, що він недостатньо довіряв Єгові, який настановив його царем.
Єгова похвалив Єгу за те, що він робив угодне в Його очах. А втім, Єгу «не пильнував ходити за Законом Господа, Бога Ізраїля, усім своїм серцем» (2 Цар. 10:30, 31). Ці слова засмучують, коли взяти до уваги все, що Єгу робив перед тим. Однак з життя Єгу можна взяти для себе важливий урок: стосунки з Єговою ніколи не слід сприймати як належне. Щоб залишатися відданими Богу, ми маємо щодня вивчати Біблію, роздумувати над прочитаним і щиро молитися до нашого небесного Батька. Докладаймо всіх зусиль, аби завжди дотримуватися закону Єгови (1 Кор. 10:12).
28 ЛИСТОПАДА — 4 ГРУДНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ЦАРІВ 11, 12
«Честолюбна жінка отримала покарання»
it «Аталія»
Подібно до своєї матері, Єзавелі, Аталія підштовхувала свого чоловіка, Єгорама (який правив вісім років), робити зло в очах Єгови (1Цр 21:25; 2Хр 21:4—6). І так само, як мати, Аталія проливала невинну кров. Коли помер її неправедний син Ахазія, правління якого тривало один рік, вона винищила увесь царський рід, окрім малого Єгоаша. Дитину заховали первосвященик і його дружина, яка була тіткою немовляти. Після того Аталія царювала шість років, приблизно з 905 по 899 рік до н. е. (2Хр 22:11, 12). Її сини розграбували храм Єгови і використовували святі речі для служіння Ваалу (2Хр 24:7).
it «Аталія»
Коли Єгоашу виповнилося сім років, богобоязливий первосвященик Єгояда вивів хлопчика зі сховку і поклав на нього корону як на законного спадкоємця трону. Почувши шум, Аталія поспішила до храму. Коли вона побачила, що відбувається, то закричала: «Змова! Змова!» Первосвященик Єгояда наказав вивести її з території храму і вбити біля кінського заїзду царського дому; можливо, вона була останньою з дому Ахава (2Цр 11:1—20; 2Хр 22:1—23:21). Яке ж правдиве твердження: «З усього, що Єгова говорив про дім Ахава, жодне слово Єгови не залишиться невиконаним»! (2Цр 10:10, 11; 1Цр 21:20—24).
Духовні перлини
it-1 1265, 1266, англ.
Єгоаш
Тож, доки жив первосвященик Єгояда, який був для Єгоаша батьком і порадником, у молодого правителя все було добре. До 21 року він одружився і мав двох дружин (одну з них звали Єгоаддан). Від них у Єгоаша народилися сини і доньки. Так рід Давида, що вів до Месії, хоча й мало не обірвався, знову став міцним (2Цр 12:1—3; 2Хр 24:1—3; 25:1).
5—11 ГРУДНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ЦАРІВ 13—15
«Наполегливі зусилля приносять рясні благословення»
w10 15.4 26, абз. 11
Чи ми завжди йдемо слідами Христа?
11 Щоб ще ліпше зрозуміти, наскільки важливо бути ревним у служінні Богові, звернімо увагу на випадок, який стався за життя ізраїльського царя Йоаша. Стурбований неминучою поразкою Ізраїля перед Сирією, Йоаш, плачучи, пришов до Єлисея. Пророк попросив його вистрілити з лука через вікно в напрямку Сирії. Це свідчило про майбутню перемогу, яку Єгова дасть Ізраїлю, що, мабуть, дуже зміцнило царя. Потім Єлисей наказав Йоашу взяти стріли і бити ними об землю. Цар зробив так тричі. Єлисей розгнівався на нього, адже, якби той вдарив по землі п’ять-шість разів, то «побив би Сирію аж до кінця». Відтак Йоаш мав отримати тільки три неповні перемоги. Оскільки цареві бракувало запопадливості, він не досяг бажаного успіху (2 Цар. 13:14—19). Чого ми вчимося з цієї розповіді? Єгова рясно благословлятиме нас лише тоді, коли ми виконуємо його працю від усього серця і з ревністю.
w13 1.11 11, абз. 5, 6
Він «винагороджує тих, хто його наполегливо шукає»
Кого Єгова винагороджує? «Тих, хто його наполегливо шукає»,— каже Павло. Як зазначається в одному довідковому виданні для перекладачів Біблії, грецьке слово, перекладене як «наполегливо шукати», не означає «намагатись знайти», а містить думку про те, що людина приходить до Бога, «аби поклонятись йому». В іншому джерелі пояснюється, що форма цього грецького дієслова вказує на палке бажання і цілеспрямовані зусилля людини. Справді, Єгова винагороджує тих, кого віра спонукує від усього серця виявляти у поклонінні йому любов і завзяття (Матвія 22:37).
Як Єгова винагороджує своїх вірних служителів? Він обіцяє дати їм у майбутньому безцінний дар, який свідчить про його безмежну щедрість і любов,— вічне життя в Раю на землі (Об’явлення 21:3, 4). Вже тепер люди, які наполегливо шукають Єгову, отримують рясні благословення. Завдяки святому духу, а також мудрості, яка міститься в його Слові, вони ведуть щасливе і змістовне життя (Псалом 144:15; Матвія 5:3).
Духовні перлини
w05 1.8 11, абз. 4
Цікаві думки з Другої книги царів
13:20, 21. Чи показує це чудо, що правильно вшановувати мощі? Ні. У Біблії не сказано, що Єлисеєві кістки колись вшановувалися. Це чудо стало можливим завдяки Божій силі, як і всі ті чудеса, які Єлисей чинив протягом життя.
12—18 ГРУДНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ЦАРІВ 16, 17
«Терпеливість Єгови має межі»
it-2 908, абз. 5, англ.
Салманасар
Панування над Ізраїлем. Під час правління ізраїльського царя Гошеї (бл. 758—740 рр. до н. е.) Салманасар V вдерся в Палестину, зробив Гошею своїм васалом і зобов’язав його щороку платити данину (2Цр 17:1—3). Однак через деякий час Гошея перестав платити данину і склав змову з єгипетським царем Со. (Див. СО.) Тоді Салманасар посадив Гошею у в’язницю і взяв Самарію в облогу, яка тривала три роки. У результаті це добре укріплене місто впало, а ізраїльтян забрали у вигнання (2Цр 17:4—6; 18:9—12; пор. Ос 7:11; Єз 23:4—10).
it «Полон»
І північне десятиплемінне царство Ізраїля, і південне двоплемінне царство Юди потрапили в полон тому, що їхні мешканці покинули правдиве поклоніння Єгові і почали поклонятися фальшивим богам (Пв 28:15, 62—68; 2Цр 17:7—18; 21:10—15). Єгова знову й знову посилав пророків, щоб перестерегти їх, але безрезультатно (2Цр 17:13). Жоден з царів північного десятиплемінного царства не викоренив фальшивого поклоніння, яке запровадив його перший цар, Єровоам. А південне царство Юди, назване сестрою Ізраїля, не звернуло уваги ні на прямі застереження Єгови, ні на те, що Ізраїль уже був у полоні (Єр 3:6—10). Зрештою мешканці обох царств пішли у вигнання, причому виселення кожного народу відбулося в кілька етапів.
Духовні перлини
it-2 847, англ.
Самаряни
Назва «самаряни» вперше згадується в Біблії після завоювання десятиплемінного царства Самарії у 740 році до н. е. Цим словом називали ізраїльтян, які жили у північному царстві до завоювання, на відміну від чужинців, яких переселили туди з різних частин Ассирійської імперії (2Цр 17:29). Очевидно, що ассирійці не знищили всіх мешканців Ізраїлю, оскільки з 2 Хронік 34:6—9 (пор. 2Цр 23:19, 20) видно, що під час правління царя Йосії в краю ще були ізраїльтяни. З часом назва «самаряни» почала стосуватися нащадків ізраїльтян, які лишилися в Самарії, а також тих, кого переселили туди ассирійці. Тож, скоріш за все, деякі самаряни народилися від змішаних шлюбів. Значно пізніше це слово почало вказувати більше на релігійну приналежність, ніж на політичну чи національну. Самарянами називали прибічників релігійної секти, яка процвітала на території стародавніх міст Сихема і Самарії. Деякі вірування прихильників цієї секти дуже відрізнялися від вірувань юдеїв (Ів 4:9).
19—25 ГРУДНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ЦАРІВ 18, 19
«Як противники намагаються зруйнувати нашу віру»
w05 1.8 11, абз. 6
Цікаві думки з Другої книги царів
18:19—21, 25. Чи Єзекія уклав союз із Єгиптом? Ні. Це звинувачення з боку представника ассирійців було фальшивим, так само як і заява про повноваження, отримані ним від Єгови. Вірний цар Єзекія покладався тільки на Єгову.
w10 15.7 13, абз. 3
«Не бійся,— Я тобі поможу»
Для того щоб посіяти сумніви, равшак вдався до хитрощів. Він промовив: «Чи ж [Єгова] не Той, що Єзекія понищив пагірки Його та жертівники Його? ...Господь сказав був мені: Піди на той край та знищ його» (2 Цар. 18:22, 25). Таким чином равшак стверджував, що Єгова не воюватиме за свій народ, бо не схвалює його. Проте це була неправда. Єгова схвалював Єзекію і юдеїв, які повернулися до правдивого поклоніння (2 Цар. 18:3—7).
w13 15.11 19, абз. 14
Сім пастирів і вісім князів — їхня роль у наші дні
14 Ассирійський цар розбив табір біля Лахіша, що на південному заході від Єрусалима. Звідти він послав трьох представників і наказав місту здатися. Його речник, який мав офіційний титул равша́ка (великого чашника), вдавався до різних хитрощів. Він звернувся до мешканців міста єврейською і заохочував їх зрадити царя та підкоритися ассирійцям, даючи при цьому фальшиві обіцянки переселити їх у край, де вони житимуть у достатку. (Прочитайте 2 Царів 18:31, 32). Потім равшак заявив, що, подібно до богів народів, які не змогли захистити своїх поклонників, Єгова не зможе врятувати євреїв з рук ассирійців. Керуючись мудрістю, мешканці не відповідали на таке зневажливе твердження. Сучасні слуги Єгови часто поводяться так само. (Прочитайте 2 Царів 18:35, 36).
yb74 177, абз. 1, англ.
Німеччина. Частина 2
Цікаво, що есесівці, які підступом намагалися змусити когось зі Свідків підписати заяву про зречення, часто оберталися проти тих, хто її підписував: їх переслідували ще більше, ніж раніше. Карл Кірш підтвердив це: «Свідки Єгови, як ніхто інший, ставали жертвою обману в концтаборах. Вважалося, що тільки так їх можна переконати підписати заяву. Нас неодноразово просили це зробити. Дехто підписав, але в більшості випадків таким людям доводилося понад рік чекати на звільнення. Впродовж цього часу есесівці часто публічно висміювали їх як лицемірів і боягузів і, перш ніж дозволити їм покинути табір, змушували їх до так званої “почесної ходи” навколо братів».
Духовні перлини
it-1 155, абз. 4, англ.
Археологія
Наприклад, Біблія повідомляє, що ассирійського царя Сінаххеріба вбили його два сини, Адраммелех і Шарецер, а замість нього зацарював його син Есар-Хаддон (2Цр 19:36, 37). Але у вавилонській хроніці сказано, що Сінаххеріба вбив один з його синів під час бунту, який відбувся 20 тевета. І вавилонський жрець Берос (III ст. до н. е.), і вавилонський цар Набонід (VI ст. до н. е.) теж розповідають, що Сінаххеріба вбив один з його синів. Однак у знайденому ближче до наших часів фрагменті призми Есар-Хаддона (Асархаддона), сина й наступника Сінаххеріба, чітко сказано, що його брати (множина) повстали проти свого батька, вбили його, а самі втекли. Ось що про це пише історик Філіп Біберфельд: «Вавилонська хроніка, Набонід і Берос помилялися. Виявилося, що правдивим є тільки біблійне повідомлення. Воно було підтверджене до найменших подробиць написом Есар-Хаддона і стосовно цього епізоду вавилоно-ассирійської історії виявилось точнішим, ніж вавилонські джерела. Цей факт має виняткове значення для оцінювання навіть тих джерел, які були сучасними тим подіям, але не узгоджуються з біблійною традицією» (Universal Jewish History. 1948. Vol. I. P. 27).
26 ГРУДНЯ — 1 СІЧНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ЦАРІВ 20, 21
«Єгова почув молитву і допоміг»
ip-1 394, абз. 23
Віру царя винагороджено
23 Приблизно тоді, коли Санхерів виступив проти Юди, Єзекія сильно захворів. Ісая каже йому, що він помре (Ісаї 38:1). Тридцятидев’ятирічний цар у розпачі. Він турбується не тільки про себе, але й про майбутнє народу. Над Єрусалимом та Юдою висить загроза нападу ассирійців. Хто у разі смерті Єзекії візьме на себе провід у війні? У той час Єзекія ще не мав сина, який би міг стати правителем. Палко молячись, Єзекія благає Єгову виявити йому милосердя (Ісаї 38:2, 3).
w17.03 21, абз. 16
Служи Єгові цілим серцем
16 Пізніше Єзекія захворів і був при смерті. Цар благав Єгову пригадати, як вірно він служив йому. (Прочитайте 2 Царів 20:1—3.) З Біблії ми знаємо, що в наш час не можна сподіватися, що Бог чудом зцілить нас чи продовжить нам життя. Проте кожен з нас, подібно до Єзекії, може в молитві до Єгови сказати: «Я вірно тобі служив і серце моє було повністю віддане тобі». Чи ти віриш, що Єгова може і хоче підтримати тебе навіть на ложі недуги? (Пс. 41:3).
g01 22.7 13, абз. 4
Як мені може допомогти молитва?
За біблійних часів вірні чоловіки отримували конкретні відповіді на свої молитви, іноді навіть у надприродний спосіб. Коли цар Єзекія, наприклад, дізнався, що його хвороба смертельна, він благав Бога про порятунок. Бог відповів: «Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я вилікую тебе» (2 Царів 20:1—6). Інші богобоязливі чоловіки й жінки подібним способом отримували Божу допомогу (1 Самуїла 1:1—20; Даниїла 10:2—12; Дії 4:24—31; 10:1—7).
Духовні перлини
it-2 240, абз. 1, англ.
Рівень
Рівень використовували, щоб правильно спорудити будівлю або щоб визначити, чи не потрібно її знести. Єгова передрік, що простягне по свавільному Єрусалиму «мірильний шнур, як зробив це з Самарією» і прикладе до нього «рівень, як зробив це з домом Ахава». Колись Бог провів виміри і виявив, що Самарія і дім Ахава морально викривилися, і це мало призвести до їхнього знищення. Так само Бог збирався судити Єрусалим і його правителів: виявити їхню безбожність і знищити місто. Саме це сталося в 607 році до н. е. (2Цр 21:10—13; 10:11). Через Ісаю Єгова попередив неправдивих хвальків і правителів народу в Єрусалимі про близьке лихо і свій намір: «Зроблю я справедливість мірильним шнуром, а праведність — рівнем». Норми справжньої справедливості і праведності мали показати, хто дійсно був Божим служителем, а хто ні, і тоді одні мали бути врятовані, а інші знищені (Іс 28:14—19).