Подорож автостопом не така вже й безпечна

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

Був спекотливий літній день 1990 року. Пол Оніонс, 24-літній британський турист з рюкзаком за плечима, намагався зловити попутну машину на Юмській автостраді, що проходить на південь від Сіднея (Австралія). Нарешті якийсь водій зупинився і погодився підвезти хлопця. Пол навіть не здогадувався, що ця подорож мало не коштуватиме йому життяa.

НЕ ДУМАЮЧИ про небезпеку, хлопець сів поруч з водієм і почав невимушену розмову. Але через кілька хвилин цей нібито доброзичливий водій став поводитись якось агресивно. Потім, сказавши, що хоче дістати касети з музикою, він раптом з’їхав на узбіччя. Однак з-під сидіння чоловік витягнув не касети, а пістолет, який націлив хлопцю в груди.

Не зважаючи на наказ водія сидіти, Пол зірвав ремінь, вискочив з автомобіля і чимдуж побіг до автостради. Чоловік на очах інших водіїв кинувся за ним. Зрештою він догнав хлопця і, схопивши за футболку, жбурнув на землю. Пол вирвався і вибіг перед автофургоном, змушуючи налякану жінку-водія з дітьми зупинитися. Хлопець впросив жінку пустити його всередину, і машина, перетнувши осьову лінію, розвернулась і помчала вперед. Лише пізніше з’ясувалося, що нападник Пола був убивцею-маніяком, який відібрав життя сімом туристам. Деякі з них подорожували автостопом по двоє.

Чим же ці жертви так приваблювали вбивцю? Під час судового процесу суддя зазначив: «Усі жертви були молодими, віком від 19 до 22 років. Усі вони подорожували далеко від дому. А це наводило на думку, що коли б з ними сталась біда, то мине трохи часу, поки їх почнуть шукати».

Необмежені можливості для мандрів

Сьогодні міжнародні подорожі досяжні багато більшому числу людей, ніж це було ще кілька літ тому. Наприклад, за останні п’ять років число австралійців, які відвідали Азію, зросло вдвоє. У пошуках нових вражень і пригод тисячі підлітків та молодих людей відправляються літаками у далекі країни. Чимало цих мандрівників, щоб зекономити гроші, планують подорожувати автостопом. Але, на жаль, у більшості частин світу такі подорожі не можна нині назвати цікавими й відносно безпечними. На ризик наражаються як мандрівники, так і ті, хто їх підвозить.

Самого захоплення подорожами та позитивного ставлення до мандрівок замало. Вони не заступлять тверезого розуму та практичної мудрості. «Через любов до подорожей молодь часто вирушає в дорогу недостатньо підготовленою і без повного усвідомлення ризику та відповідальності»,— говориться в брошурці для сімей, які шукають пропалих дітей.

Далі там додається: «Ті, хто мандрує з туристичною групою, хто виїхав у службових справах або дотримується добре продуманого маршруту подорожі, рідко зникають. Більшість людей, яких зрештою вносять до списку зниклих в Австралії або інших країнах, зазвичай мандрують найдешевшим способом, склавши усе необхідне в рюкзак за плечима».

Подорожувати без визначеного маршруту — автостопом чи звичайним способом — може, безперечно, здаватись більш привабливо для тих, хто не хоче обтяжуватись планом. Але це також ризикованіше. Коли родичі й друзі нічого не знають про місце перебування мандрівника, то не зможуть допомогти йому в разі непередбаченого випадку. Наприклад, що, коли він потрапить у непритомному стані до лікарні й ніхто вдома не знатиме, де його шукати?

Підтримуйте зв’язок

У книжці «Автострада в нікуди» (англ.) британський журналіст Річард Шірс пише про сімох зниклих мандрівників, які подорожували автостопом і «раптово обірвали зв’язок зі своїми сім’ями та друзями». Спочатку рідні, звичайно ж, не знають, пропали їхні діти чи просто не підтримують контакту. Через це вони вагаються повідомляти відповідним органам, коли не отримують ніякої звістки від мандрівників.

Одна дівчина, яка подорожувала автостопом, часто обривала телефонні розмови з рідними, коли закінчувалися монети. Її батьки, вважаючи це непередбачливістю, радять сім’ям забезпечити дітей телефонними картками або уможливити їм в якийсь інший спосіб дзвонити додому. Хоча й невідомо, чи це врятувало б життя тій дівчині, постійне спілкування з рідними допоможе мандрівнику уникати труднощів або принаймні зменшить їх.

Можливо, ті семеро, що загинули від рук маніяка, читали у туристичних путівниках, що Австралія — одна з найбільш безпечних країн для подорожування автостопом. Але знову виявилось, що так мандрувати нерозсудливо, навіть по двоє і навіть у «найбільш безпечній» країні.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 27]

Батьки не будуть так сильно переживати за дітей, якщо забезпечать їх телефонними картками або уможливлять їм в якийсь інший спосіб телефонувати додому.