Жанґадас. Оригінальна бразильська флотилія

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В БРАЗИЛІЇ

СТОРІЧЧЯМИ безстрашні рибалки — жанґадейрос — борознили залиті сонцем води вздовж північно-східного узбережжя Бразилії на своїх дуже простих, але гарних жанґадас. Ось що я дізнався про цю оригінальну флотилію.

На перший погляд може здатись, що цей пліт як-небудь зв’язали загублені в морі люди. Але це хибне враження. Жанґадас розвивають швидкість до дванадцяти кілометрів за годину та беруть участь у регатах. Хоч конструкція жанґадас і не складна, на них можна плавати у морі по кілька днів навіть за 60 кілометрів від берега, там, де проходять трансатлантичні лайнериa.

Рибалки з Бразилії почали виходити на жанґадас у відкрите море наприкінці XVII сторіччя. Тоді португальські колонізатори прилаштували до місцевих хистких плотів трикутні вітрила, вони ж придумали назву «жанґада», тобто «зібрати докупи». Це тамільське слово португальці привезли з Індії, де побували раніше.

З часом жанґадас дещо змінились. Раніше їх будували з п’яти — восьми колод легкого бальзового дерева, зокрема дерева піуве. Колоди зв’язували мотузками з рослинних волокон. У такі плоти не вбивали жодного цвяха. Тепер більшість жанґадас будують з того ж матеріалу, що й човни, тож бразильський пліт став міцніший. Ще одне нововведення — дерев’яна скриня для пійманої риби, оцинкована всередині і вкрита пінопластом. А розміри жанґади залишаються незмінні: 5—8 метрів завдовжки і майже 2 метра завширшки.

Протягом останніх десятиріч суперництво між сучасними рибальськими човнами і жанґадейрос призвело до того, що багато з них вже не ловлять рибу, а шукають іншого заробітку, наприклад, возять на своїх плотах туристів. Уздовж північно-східного узбережжя Бразилії все ще залишилось кілька маленьких традиційних поселень рибалок. Живуть вони дуже просто. Зазвичай, доки чоловіки в морі, жінки плетуть на продаж тонке мереживо, щоб поповнити сімейний бюджет.

Саме з такого рибальського поселення в Мукуріпе я вирушаю у свою першу подорож на жанґаді.

Я сьогодні жанґадейро

О четвертій ранку ще на березі мене знайомлять з командою. Ім’я нашого капітана Ассіс. Моє перше завдання — щойно на плоту піднімуть вітрило, допомогти зіштовхнути жанґаду з колод карнаубового дерева в море. Майже відразу наш пліт затоплює, і здається, що він тоне. Проте це мені тільки здається. Жанґадас практично не тонуть. Щоправда, як розповідають члени команди, пліт, буває, перевертається. І тоді тільки досвідчений мореплавець, який відмінно плаває, зможе вирівняти його. Хоч хвилі раз у раз накочуються на пліт, ми відважно пливемо далі.

Капітан займає своє місце на кормі, де він управляє вітрилом і стерном. Інший жанґадейро встає на носі плота. Ще два члени команди беруться за кілки і навалюються на них, щоб урівноважити хитання жанґади. Спостерігаючи за всім цим, я вирішив, що найліпше й мені міцно ухопитися за кілки. Такі новачки у мореплавстві, як я, часто мають приступи морської хвороби, але я щосили намагаюсь побороти нудоту.

Приблизно за дві години ми прибуваємо на місце. Жанґадейрос швидко спускають вітрило, кидають якір — камінь, прилаштований до дерев’яної рами,— і починається риболовля. Закидують тільки волосінь, без вудлища. Ось чому руки моїх товаришів вкриті рубцями і мозолями. Окрім риби, іноді за допомогою «манзуа» — пастки з бамбука і нейлонової волосіні — жанґадейрос ловлять омарів. Щоб захиститись від сонця одні одягають солом’яні сомбреро, а інші просто картузи.

Життя жанґадейро нелегке: сіль роз’їдає шкіру, очі заливає піт, пече сонце. Дедалі менше юнаків навчається справи жанґадейро, якої здавна батьки вчили синів.

Пополудні ми вирушили назад разом з кількома іншими жанґадас. Їхні білі вітрила ясно вимальовуються на тлі яскраво-зеленого моря і блакитного неба. Ці плоти, що підкоряють шалені хвилі, завжди справляли на людей сильне враження і надихали на вірші та пісні.

Уже на березі я допоміг заштовхнути жанґаду на її місце на піску. Такий пліт звичайно важить 300 кілограмів, але через втому він здається нам набагато важчим. Улов у жанґадейрос скуповують торговці і потім продають рибу у роздріб. Наш рейс був коротким, тож ми піймали лише кілька кілограмів риби, а жанґада може перевозити до 1 тонни. Я подякував команді рибалок і повернувся додому. Змучений, але задоволений. Вночі, поки не заснув, здавалося, наче мене усе ще гойдає жанґада — простеньке, але особливе бразильське судно.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 25]

Традиційна жанґада, на якій тепер не плавають.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Звичайна жанґада важить приблизно 300 кілограмів.