Плісень. Непрохана гостя чи старанна помічниця?

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ШВЕЦІЇ

Деякі види плісені рятують людей, інші — вбивають. Деякі додають смаку сиру та винам, інші ж псують харчі. Декотрі ростуть у лісі на деревах, інші селяться у ванній кімнаті чи на книжках. Плісень всюдисуща. Можливо, навіть, читаючи це речення, ви вдихаєте її спори.

ЯКЩО ви не вірите, що плісень існує скрізь, просто залиште десь шматочок хліба, можете навіть у холодильнику. Через деякий час хліб неодмінно вкриється пухнастим нальотом.

Що таке плісень?

Плісень належить до царства Грибів, яке налічує понад 100 000 видів організмів, зокрема шапинкові гриби, плісень, дріжджі й іржасті гриби. Лише близько 100 організмів з цього царства спричиняють хвороби в людей чи тварин. Чимало інших відіграють істотну роль у ланцюгу живлення, розкладаючи органічні рештки на потрібні рослинам елементи. Ще інші гриби перебувають у симбіотичних відносинах з рослинами, допомагаючи їм поглинати поживні речовини з ґрунту. Деякі ж гриби — паразити.

Плісень виростає з мікроскопічних спор, які розносяться в повітрі. Якщо спора потрапляє на щось, чим може поживитися, то при наявності відповідної температури й вологості вона проростає, випускаючи ниткоподібні клітини — гіфи. Пізніше гіфи утворюють колонію — пухнасте плетиво, яке називається міцелієм. Власне це і є видима частина плісені. Плісень може також нагадувати брудні плями, особливо коли з’являється у ванній кімнаті на швах між кахляною плиткою.

Плісень дуже майстерно розмножується. Приміром, якщо ви бачите на хлібі малесенькі чорні цяточки,— це, ймовірно, спорангії (спорові мішечки) плісені з роду ризопус (Rhizopus stolonifer). Один спорангій може містити понад 50 000 спор, а з однієї спори всього за кілька днів можуть утворитися сотні мільйонів нових спор! Крім того, у відповідних умовах плісень успішно розмножується на книжках, взутті чи шпалерах — так само легко, як і в лісі на деревах.

А як плісень живиться? Тварини і люди спершу їдять, а потім у процесі травлення засвоюють поживні речовини. Плісень же зазвичай усе робить навпаки. Коли органічні молекули надто великі або складні, щоб плісень могла їх поглинути, вона виділяє ферменти травлення. Ці ферменти розщеплюють молекули на простіші елементи, і тоді плісень їх засвоює. І оскільки плісень не може рухатися, щоб шукати собі харчі, вона мусить їсти те, на чому селиться.

Плісень здатна виділяти мікотоксини — токсичні речовини, небезпечні для здоров’я людей і тварин. Ці токсини потрапляють в організм через шкіру, органи дихання або з продуктами харчування. Проте плісень не така вже й прикра, адже має чимало корисних властивостей.

Плісень-помічниця

У 1928 році професор Александер Флемінг випадково відкрив бактерицидні властивості зеленої плісені. Виявилося, що ця плісень, Penicillium notatum, згубна для бактерій, але нешкідлива для тварин і людей. Пізніше з плісені було виділено речовину — пеніцилін, яку назвали «найсильнішим рятівником у сучасній медицині». У 1945 році Флемінг, а також Говард Флорі та Ернст Чейн, які продовжили вивчення пеніциліну, отримали за свої відкриття Нобелівську премію з фізіології та медицини. Відтоді з плісені було виділено ще кілька речовин, які ввійшли до складу ліків, скажімо, від тромбозу, мігрені та хвороби Паркінсона.

Деякі види плісені використовують також у харчовій промисловості. Візьмімо для прикладу сир. Чи відомо вам, що такі сири, як брі, горгонзола, датський блакитний, камамбер, рокфор і стильтон, своїм неповторним смаком і ароматом зобов’язані певним видам плісені Penicillium? Крім того, плісень застосовують при виготовленні соєвих соусів, салямі, а також у пивоварінні.

Особливу роль плісень відіграє у виноробстві. На одному з видів винограду під час дозрівання з’являється плісень Botrytis cinerea, яку називають «шляхетною гниллю». Якщо на гронах буде достатньо плісені, з такого винограду можна отримати вишукані десертні вина. Плісень збільшує концентрацію цукрів у виноградному соку і додає йому витонченого смаку. А от плісень Cladosporium cellare, яка утворюється у винних погребах, ставить останній штрих. Тож, як кажуть угорські винороби, «шляхетна гниль робить шляхетне вино».

Коли плісень стає ворогом

Про шкідливість певних видів плісені відомо дуже давно. Ще в VI столітті до н. е. ассирійці використовували житні ріжки (Claviceps purpurea) як «біологічну зброю»: ними труїли воду в колодязях своїх ворогів. У середні віки та сама плісень спричиняла в людей хворобу, яку тепер називають ерготизмом. Серед її симптомів — епілептичні припадки, відчуття печіння, гангрена й галюцинації. Це захворювання також називають «вогнем святого Антонія», оскільки чимало бідолашних людей, сподіваючись чудесного зцілення, здійснювали паломництво до храму святого Антонія у Франції.

Крім того, плісень продукує найсильніший канцероген (речовину, що викликає рак) — афлатоксин. В одній азійській країні, як вважається, власне цей токсин щороку вбиває 20 000 людей. Ця смертоносна речовина входить до складу біологічної зброї.

Проте частіше плісень лише приносить незручності і не становить серйозної загрози для здоров’я. Як зазначається в «Медичному бюлетені університету міста Берклі (Каліфорнія)», «плісень здебільшого нешкідлива, навіть коли ви відчуваєте її інтенсивний запах». Вона може викликати проблеми у фермерів, що часто контактують з плісенню; у людей, які мають алергію, підвищену чутливість до хімікатів, ослаблену імунну систему або проблеми з легенями, скажімо астму; у немовлят і людей похилого віку.

За повідомленням Каліфорнійського департаменту охорони здоров’я, плісень може призвести до «респіраторних ускладнень, як-от хрипів, утрудненого дихання чи задишки; синуситу, подразнення очей (пекучості, сльозотечі, почервоніння), сухого кашлю, подразнення носової порожнини і горла, а також висипки чи подразнення шкіри».

Плісень у приміщенні

У деяких країнах нерідко можна почути, як люди на певний час виїжджають з дому, поки буде усунена плісень і зроблений ремонт. Іноді з цієї ж причини закриваються школи чи інші установи. На початку 2002 року це трапилось у Стокгольмі (Швеція). Щойно відкритий Музей сучасного мистецтва довелося тимчасово закрити. Заходи з усунення плісені обійшлися приблизно в п’ять мільйонів доларів! Чому ж плісень стала частіше вражати приміщення?

Причина полягає головно в будівельних матеріалах і проектуванні будівель. За останні десятиліття почали використовувати матеріали, які більш уразливі на плісень. Візьмімо хоча б гіпсокартон, що виготовляється з гіпсу і кількох шарів цупкого картону. Всередині гіпсокартонного листа може утримуватися волога. Якщо, скажімо, стіна довгий час залишається вологою, спори плісені проростають і поширюються, харчуючись папером у гіпсокартоні.

Дизайн будівель за останні десятиліття теж змінюється. У США та багатьох інших країнах будівлі тепер сильніше утеплюють, і в приміщення потрапляє менше повітря. Звичайно, завдяки теплоізоляції вдається зменшити енерговитрати і підтримувати бажану температуру. Але якщо в приміщенні з’являється зайва волога, вона залишається довше і створює сприятливі умови для появи плісені. Чи існує якийсь вихід?

Найефективніший спосіб уникнути або принаймні звести до мінімуму появу плісені — дбати, щоб усе в приміщенні було сухим і чистим. Також важливо, аби в самому приміщенні не було сиро. Якщо десь накопичується волога, одразу висушіть ту ділянку. У разі потреби вжийте заходів, щоб вода більше не збиралася. Дах і водостічні труби мають бути чисті і в доброму стані. Крім того, треба подбати, щоб біля фундаменту будинку не затримувалась вода. Якщо у вас є кондиціонер, то слідкуйте за тим, щоб піддони, в які стікає вода, були чисті, а дренажні шланги й трубки — не забиті.

Як радить один фахівець, «у боротьбі з плісенню найважливіше усунути вологу». Навіть прості заходи допоможуть вам захистити свою сім’ю, позбувшись непроханої гості в домі. Плісень чимось подібна до вогню: вона може і завдати шкоди, і стати в пригоді. Багато залежить від нас. Звичайно, нам ще далеко не все відомо про плісень. Але в будь-якому разі, знання про чудові Божі творива приносять нам багато користі.

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 14, 15]

ЧИ В БІБЛІЇ ЗГАДУЄТЬСЯ ПЛІСЕНЬ?

У Біблії міститься згадка про «хворобу прокази на домах» (Левит 14:34—48). Дехто вважає, що це явище, яке ще названо «проказою злосливою», є одним з видів плісені. Хоча сьогодні точно не відомо, що́ це було насправді, Божий закон наказував власникові будинку усунути заражене каміння, зіскребти всю глину всередині дому і винести весь зіпсутий матеріал за місто, «до місця нечистого». Якщо зараза знову з’являлася в домі, його оголошували нечистим, розвалювали, а уламки виносили за місто. Такі детальні вказівки свідчать про те, як сильно Єгова любить свій народ і як турбується про фізичне благополуччя своїх служителів.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Препарати, отримані з плісені, рятують життя.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Вінілові покриття і гіпсокартон затримують вологу, створюючи сприятливі умови для виникнення плісені.