Як арабська стала мовою освіти й науки — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»

Як арабська стала мовою освіти й науки

ПРОТЯГОМ століть арабська мова була основною мовою освіти й науки. Починаючи з VIII століття н. е. у різних містах Близького Сходу арабомовні вчені перекладали і переглядали наукові та філософські праці часів Птолемея й Арістотеля. Так ці вчені зберегли і збагатили набуток античних мислителів.

Культурний і науковий осередок

У VII і VIII століттях нашої ери на Близькому Сході з’явилася могутня сила — династія Омейядів, а згодом Аббасидів. Ці династії панували над Аравією, Єгиптом, Іраком, Малою Азією, Палестиною та Персією — країнами, на які впливали грецька та індійська культури. Тож нові правителі отримали доступ до багатої скарбниці знань. Аббасиди побудували нову столицю, Багдад, і це місто стало культурним і науковим осередком Сходу. У ньому араби тісно спілкувалися з берберами, вірменами, греками, євреями, індійцями, китайцями, коптами, персами, турками, а також согдійцями, котрі жили за річкою Окс (тепер Амудар’я) у центральній Азії. Те, що вони спільно вивчали та обговорювали наукові питання, сприяло обміну традиціями і досвідом.

Володарі Багдаду заохочували обдарованих мислителів, хоч би звідки ті походили, робити внесок у культурний розвиток імперії. Було докладено цілеспрямованих зусиль, аби зібрати й перекласти арабською десятки тисяч книжок з різних галузей, зокрема алхімії, арифметики, геометрії, медицини, музики, фізики та філософії.

Халіф аль-Мансур (правив з 754 до 775 року н. е.) відрядив посланців до візантійського двору, щоб отримати грецькі тексти з математики. Халіф аль-Мамун (813—833 рр. н. е.) продовжив його справу, що дало поштовх для перекладу різних праць з грецької на арабську протягом більш ніж двох століть. Зрештою, наприкінці X століття арабською були перекладені майже всі доступні на той час філософські та наукові тексти греків. Більш того, арабські вчені не лише перекладали. Вони робили свій власний внесок у науку.

Досягнення арабів

Багато арабських перекладачів працювали старанно і дуже швидко. З огляду на це деякі історики припускають, що перекладачі мусили б мати певні знання в тій чи іншій галузі. До того ж чимало вчених брали перекладені тексти за основу для власних досліджень.

Наприклад, лікар і перекладач Хунейн Ібн Ісхак (808—873 рр. н. е.), християнин сирійського походження, ретельно дослідив, як функціонує людське око. Його праця містила точні анатомічні схеми будови цього органу. Вона стала головним довідником і для арабських офтальмологів, і для європейських. Філософ та лікар Ібн Сіна (980—1037 рр. н. е.), відомий на Заході як Авіценна, написав десятки книжок на різноманітні теми — від етики та логіки до медицини та метафізики. Він також уклав «Канон лікарської науки», в якому навів усі тогочасні знання з медицини, у тому числі погляди знаних грецьких мислителів Галена й Арістотеля. Ця збірка залишалась основним медичним підручником протягом 400 років.

Арабські вчені у своїх дослідженнях використали метод експерименту, який лежить в основі наукового прогресу. Завдяки цьому вони змогли точніше вирахувати окружність Землі і подати правильніші географічні дані, ніж Птолемей. Історик Пол Лунде зазначає: «Вони насмілювалися піддавати сумніву навіть слова Арістотеля».

Арабам вдалося застосувати свої наукові досягнення на практиці: у будівництві водосховищ, акведуків та водяних млинів. Деякі з цих споруд існують і досі. Нові наукові праці з агрономії та ботаніки допомогли рільникам підбирати для певної місцевості найкращі культури і так збирати ліпші врожаї.

У 805 році н. е. халіф Гарун ар-Рашид заснував першу лікарню в своїй величезній імперії. Невдовзі такі заклади були в кожному великому місті.

Нові освітні центри

Багато арабських міст мали бібліотеки та освітні центри. У Багдаді халіф аль-Мамун заснував «Бейт аль-хікма», що означає «Дім мудрості». У цьому закладі працювали вчені, перекладачі і дослідники. Кажуть, що головна бібліотека в Каїрі містила більше як мільйон томів. А в Кордові, столиці Іспанії за часу правління Омейядів, налічувалося 70 бібліотек. Туди стікалися вчені та студенти з усього арабського світу. Кордова залишалася провідним освітнім центром понад два століття.

Персидські вчені об’єднали математичні здобутки греків та індійців, які запровадили нуль і розробили позиційну систему числення. У цій системі написання чисел кожна цифра набуває різного значення залежно від своєї позиції і положення нуля. Наприклад, цифра 1 може означати «один», «десять», «сто» і так далі. Така система, як пише Лунде, «не лише спростила різні обчислення, але й посприяла розвитку алгебри». Арабські вчені зробили важливі відкриття і в геометрії, тригонометрії та навігації.

Тимчасом як в арабському світі наука процвітала, в довколишніх країнах панувало невігластво. Щоправда, європейці за часу середньовіччя, головно в монастирях, теж докладали зусиль, аби зберегти праці античних мислителів. Але їхні успіхи були незначні в порівнянні з досягненнями арабів. Ситуація покращилась на початку X сторіччя, коли до Заходу просочилося кілька перекладів арабських наукових праць. Згодом така «міграція» знань зросла і посприяла відродженню європейської науки.

Справді, історія показує, що жодна людина чи нація не може вважати себе рушієм науково-технічного прогресу. Цивілізація сьогодення багато в чому завдячує попереднім цивілізаціям, котрі створили умови для діяльності старанних дослідників, обдарованих мислителів і геніальних винахідників.

[Карта на сторінці 26]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

◼Імперія Омейядів

◻Імперія Аббасидів

ІСПАНІЯ

Кордова

ВІЗАНТІЯ

Рим

Константинополь

річка Окс

ПЕРСІЯ

Багдад

Єрусалим

Каїр

АРАВІЯ

[Ілюстрація на сторінці 27]

Схема будови ока, котру зробив Хунейн Ібн Ісхак

[Ілюстрація на сторінці 27]

Сторінка з «Канону лікарської науки» Авіценни

[Ілюстрація на сторінці 28]

Арабські вчені в бібліотеці Басри (1237 р. н. е.)

[Відомості про джерело]

[Відомості про ілюстрації, сторінка 27]