Єгова

Де Боже ім’я зустрічається в українських перекладах Біблії?

Огієнко. Ім’я Єгова зустрічається у Вихід 15:3. Дивіться також Вихід 17:15 і Суддів 6:24. Крім того, Боже ім’я (передане як Jehova[h] або Jah) можна знайти у примітці до Вихід 6:3, а також у виданнях 1962 та 1988 років у примітках до Вихід 12:41; 1 Самуїла 2:20; Псалма 103:35 [104:35] та Єзекіїля 48:35. (Але якщо в цьому та інших перекладах ім’я Єгова вживається у декількох місцях, то чому б не вживати його послідовно в кожному місці, де в єврейському тексті з’являється тетраграма?)

Хоменко. Ім’я Ягве зустрічається у Вихід 6:2, 3; 18:11; Овдія 1:1. Дивіться також Вихід 17:15. Крім того, воно є у примітках до Буття 2:4 та Вихід 3:14, 15. Дивіться також «Біблійно-богословський показник» під словом «Бог» (підпункт про ім’я). У «Словнику Біблійного Богослов’я» читаємо: «...в іншому тексті (Лев 24.11-16) слово «ім’я» без будь-яких додатків означає Ягве, що стало звичним для мови равинів. Благоговіння перед Іменем упродовж часу посилилось в юдаїзмі настільки, що вже не наважувалися промовляти Ім’я, відкрите на Хориві. (...) Коли євреї... перестали вимовляти ім’я Ягве, вони продовжували писати священні тетраграми ЙХВХ, але вставляли голосні букви відповідно до імені, яке вимовляли замість Ягве — Адонай, Господь. Ці голосні а-о-а (у транскрипції є-о-а) привели до форми Єгова, цілком штучної, що зустрічається у деяких текстах» (за редакцією Ксав’є Леон-Дюфура, Львів, 1996, с. 356, 922). (Цікаво, що в «Католицькій енциклопедії» [«The Catholic Encyclopedia», 1913, т. VIII, с. 329] написано: «Єгова — власне ім’я Бога у Старому Завіті; тому євреї назвали його те ім’я, величне ім’я, єдине ім’я»).

Куліш. Боже ім’я вжито у Вихід 6:3, 6 та Ісуса Навина 22:22. Дивіться також Буття 22:14; Вихід 17:15 і примітку до Псалма 104:35.

Деркач. Ім’я Єгова вжите у Псалмі 68:4.

Бачинський. Ім’я Єгова десятки разів уживається в примітках до різних віршів, як-от до Вихід 3:14; 6:3; 15:3; Повторення Закону 6:13; Ісуса Навина 24:22; Ісаї 42:8; Єремії 33:2.

Сарницький. У примітці до Псалма 109:1 [110:1] сказано: «В жидівскім читає ся: «Рече Іегова Господеви моєму т. є. Адонай». Іегова означає самого Бога і значит: той, що єсть. Адонай же означає тілько, що господин, пан».

Слюсарчук. У примітці до Псалма 8:2 говориться: «В євр. первотворі також два слова; але перше «Єгова», що значить: Бог сам з себе, без початку, сущій, жерело всего, творець; — а друге слово «Адонай», т. є. Господь, пан, властитель, володітель всего». У примітці до слова «Господь» у Псалмі 135:1 [136:1] написано: «Єврейске «Іеговаг» (вічний)», а в передмові до цього псалма читаємо: «В ст[иху] 1 в первотворі єврейскім: «Іеговаг» (Той що був, єсть і буде)».

Франко. Боже ім’я у формі «Ягве» вжите в Буття 2:4, 5, 7—9, 15, 16, 18, 19, 21, 22.

Дулуман. Тетраграма часто перекладена як «Ягве». У самій лише книзі Вихід — понад 100 разів. У примітці до Вихід 3:14 сказано: «...назва бога «Ягве» в єврейському тексті зустрічається 6823 рази. У християнських текстах Біблії назва Бога «Ягве» скрізь передавалася як «Господь». Проте в найновіших перекладах слово «Ягве» перекладається «Єгова» (Ієгова)» («Людина і світ», № 10, 1991, с. 36). А в примітці до Вихід 6:2 читаємо: «Замість написаного нами [Ягве] так, як в іудейській Торі, в більшості християнських видань Біблії пишеться: «Я — Господь». Інколи до слова «Господь» є пояснення, що воно по-єврейськи звучить: «Ягве», «Єгова» чи «Ієгова». Насправді ж «Ягве» — власне ім’я іудейського Бога. (...) А слово «Господь», як ми уже знаємо, по-єврейськи звучить «Адонай» («Людина і світ», № 11, 1991, с. 33).

Москаленко. Боже ім’я у формі «Ягве» є в Суддів 5:2—5, 9, 11, 23, 31.

Чому в багатьох перекладах Біблії особисте ім’я Бога не вживається або вживається лише декілька разів?

У передмові до «Виправленого стандартного перекладу» («Revised Standard Version») пояснюється: «З двох причин Комітет повертається до більш знайомої практики «Перекладу короля Якова»: 1) слово «Єгова» не є точним відповідником жодної форми Імені, яка будь-коли вживалася в єврейській мові, і 2) використання будь-якого власного імені стосовно одного-єдиного Бога, так ніби є ще інші боги, від яких його слід відрізнити, було припинене в юдаїзмі перед християнською ерою і є абсолютно недоречним для вселенської віри Християнської Церкви». (Таким чином, взявши за основу власне мірило доречності, ці перекладачі усунули зі Святої Біблії особисте ім’я її Божественного Автора, яке в оригінальному єврейському тексті зустрічається частіше, ніж будь-яке інше ім’я чи титул. Вони явно наслідують приклад тих прихильників юдаїзму, про яких Ісус сказав: «Ви ради передання вашого знівечили Боже Слово» [Матв. 15:6]).

Перекладачі, які почувалися зобов’язаними вжити особисте ім’я Бога принаймні раз або кілька разів у головному тексті, хоча й не у всіх місцях, де воно зустрічається в єврейському тексті, очевидно, наслідували приклад Вільяма Тиндаля. Він ужив божественне ім’я у своєму перекладі П’ятикнижжя, опублікованому 1530 року, і таким чином відійшов від звичаю взагалі випускати те ім’я.

Чи натхнені письменники Християнських Грецьких Писань вживали ім’я Єгова?

У четвертому столітті Ієронім писав: «Матвій, також званий Левієм, який з митника став апостолом, насамперед склав Євангеліє Христа в Юдеї єврейською мовою і літерами для тих з-поміж обрізаних, які повірили» («De viris inlustribus», розд. III). Це Євангеліє містить 11 прямих цитат з частин Єврейських Писань, в яких вживається тетраграма. Немає причин сумніватися в тому, що Матвій навів ці уривки саме так, як вони були написані в єврейському тексті, з якого він цитував.

Інші натхнені письменники Християнських Грецьких Писань цитували сотні уривків із Септуагінти, перекладу Єврейських Писань на грецьку мову. Багато з цих уривків містили єврейську тетраграму прямо в грецькому тексті ранніх рукописів Септуагінти. З огляду на Ісусове ставлення до імені його Отця Ісусові учні залишили б це ім’я у тих цитатах. (Пор. Івана 17:6, 26).

У «Журналі біблійної літератури» Джордж Говард з університету в Джорджії (США) написав: «Ми точно знаємо, що грекомовні євреї продовжували писати יהוה у своїх Грецьких Писаннях. До того ж дуже неправдоподібно, що консервативні ранні грекомовні християни єврейського походження відійшли від цього звичаю. Хоча в другорядних згадках про Бога вони, мабуть, уживали слова [Бог] і [Господь], усунути тетраграму з самого біблійного тексту було б для них чимось вкрай незвичайним... Оскільки тетраграма усе ще вживалася в рукописах грецької Біблії, які складали Писання ранньої церкви, то розсудливим є висновок, що письменники Н[ового] З[авіту] при цитуванні з Писань зберігали тетраграму в біблійному тексті... Але коли вона була усунена з грецького С[тарого] З[авіту], її також усунули з цитат зі С[тарого] З[авіту] в Н[овому] З[авіті]. Таким чином десь на початку другого століття вживання сурогатів [замінників] витіснило тетраграму з обох Завітів» («Journal of Biblical Literature», т. 96, № 1, березень 1977 року, с. 76, 77).

Яка форма божественного імені правильна — Єгова чи Ягве?

Жодна людина сьогодні не може з упевненістю сказати, як це ім’я колись вимовлялося по-єврейськи. Чому? На початку в біблійній єврейській мові на письмі позначали тільки приголосні звуки, голосних звуків не позначали. Коли мова була у щоденному вжитку, читачі могли легко вставити правильні голосні. Проте з часом у євреїв розвинулося забобонне уявлення, що вимовляти Боже особисте ім’я вголос недобре, тому вони почали вживати замість нього інші, замінні вирази. Кілька століть пізніше єврейські вчені розробили систему значків, які показували, котрі голосні слід вживати при читанні текстів староєврейською мовою, але коло чотирьох приголосних, якими позначалося божественне ім’я, вони ставили голосні з тих замінних виразів. Таким чином початкова вимова Божого імені була втрачена.

Багато дослідників віддають перевагу формі «Ягве», але немає впевненості щодо такого написання і вони не можуть дійти до згоди. З другого боку, «Єгова» — це найвідоміша форма цього імені, тому що віддавна вживається в українській мові.

Дж. Б. Ротергам у своєму перекладі «Емфесайзд Байбл» [«The Emphasised Bible»] постійно вживав у Єврейських Писаннях форму «Ягве». Проте у своїй пізнішій праці він вживає форму «Єгова». Він пояснює: «JEHOVAH [Єгова]. Вживання цієї англійської форми Пам’ятного імені... у теперішньому перекладі Псалтиря не є продиктоване побоюваннями, що це правильніша вимова, ніж Yahwéh [Ягве], а пояснюється суто практичними, на мою думку, міркуваннями, що бажано рахуватися зі сприйняттям широкого загалу в такій справі, коли головним є легке розпізнання Божественного імені» («Дослідження Псалмів» [«Studies in the Psalms»], Лондон, 1911, с. 29).

Обговоривши різні варіанти вимови, німецький професор Густав Фрідріх Елер зробив такий висновок: «Відтепер я вживатиму слово «Єгова», тому що фактично це ім’я вже стало більш звичайним у нашій лексиці і його неможливо витіснити» («Теологія Старого Завіту» [«Theologie des Alten Testaments»], друге видання, Штутгарт, 1882, с. 143).

Єзуїтський вчений Поль Жоюон каже: «У наших перекладах замість (гіпотетичної) форми Yahweh [Ягве] ми вживаємо форму Jéhovah [Єгова]... яка є загальноприйнятою літературною формою у французькій мові» («Граматика біблійної єврейської мови» [«Grammaire de l’hébreu biblique»], Рим, 1923, примітка на с. 49).

Більшість імен до деякої міри змінюються при переході з одної мови в іншу. Ісус народився євреєм, і по-єврейськи його ім’я, мабуть, вимовлялося Йешу́аʽ, але натхнені письменники Християнських Писань без вагань вживали грецьку форму цього імені — Іесоу́с. У більшості інших мов це ім’я вимовляється трохи інакше, але ми вільно вживаємо форму, яка є звичною в нашій мові. Те саме можна сказати і про інші біблійні імена. Отже, як нам виявляти відповідну повагу до Того, кому належить найважливіше з усіх імен? Чи виявимо повагу тим, що ніколи не будемо вимовляти чи писати його ім’я, бо не знаємо точно, як воно вимовлялося на початку? Чи швидше ми виявлятимемо йому повагу, якщо будемо вимовляти й писати його ім’я так, як узвичаєно в нашій мові, а також якщо будемо прославляти його Власника і, як його поклонники, поводитись так, щоб це приносило йому честь?

Чому важливо знати і вживати Боже особисте ім’я?

Чи ви маєте близькі взаємини з особою, імені якої не знаєте? Для багатьох людей, які вважають Бога безіменним, він не реальна особа, а лише безособова сила. Бог не є для них кимось, кого вони знають і люблять і до кого можуть від серця звертатися в молитві. Якщо вони й моляться, їхні молитви є лише ритуалом, формальним повторенням завчених фраз.

Правдиві християни мають доручення від Ісуса Христа робити учнями людей з усіх народів. Як, навчаючи цих людей, можна було б відрізнити правдивого Бога від фальшивих богів тих народів? Тільки якщо вживати Його особисте ім’я, як це робиться в Біблії (Матв. 28:19, 20; 1 Кор. 8:5, 6).

Вих. 3:15: «Сказав... Бог до Мойсея: «Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь [«Ягве», Дул.; «Єгова», ПАМ, НС], Бог батьків ваших... послав мене до вас. А оце Ім’я Моє навіки, і це пам’ять про Мене з роду в рід».

Ісаї 12:4: «Дякуйте Господу [«Єгові», ПАМ, НС], кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ймення Його превеличне!»

Єзек. 38:17, 23: «Так говорить Господь Бог [«Єгова», ПАМ, НС]: ...І звеличуся, і покажу Свою святість, і буду пізнаний на очах численних народів, і вони пізнають, що Я — Господь [«Єгова», ПАМ, НС]!»

Мал. 3:16: «Змовлялись тоді один з одним і ті, хто страх перед Господом* має,— і прислухавсь Господь*, і почув, і перед обличчям Його була писана пам’ятна книга про тих, хто страх перед Господом* має, і хто поважає Ймення Його» (курсив наш). (*«Єгова», ПАМ, НС).

Ів. 17:26: «[Ісус молився до свого Отця:] Я ж Ім’я Твоє їм [своїм послідовникам] об’явив й об’являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!»

Дії 15:14: «Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого» (курсив наш).

Чи Єгова у «Старому Завіті» — це Ісус Христос у «Новому Завіті»?

Матв. 4:10: «Каже до нього Ісус: «Відійди, сатано! Бож написано: Господеві [«Єгові», НС] Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Ісус тут явно не мав на увазі, що поклонятися треба йому).

Ів. 8:54: «Ісус відповів [євреям]: «Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш». (Єврейські Писання не залишають сумніву в тому, що євреї вважали себе поклонниками Бога Єгови. Ісус не сказав, що він сам є Єговою, а сказав, що Єгова є його Отцем. Тут Ісус чітко показав, що він та його Отець — це дві різні особи).

Пс. 110:1: «Промовив Господь [«Іегова», прим. в Сарн. (109:1)] Господеві моєму [Давидовому]: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!» (У Матвія 22:41—45 Ісус пояснив, що то він був Давидовим «Господом», згаданим у цьому псалмі. Отже, Ісус є не Єговою, а тим, до кого тут звернені слова Єгови).

Фил. 2:9—11: «Тому й Бог повищив Його [Ісуса Христа], та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям [«в ім’я Ісусове», Кул.] вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця! [У Лев. сказано: «щоби... всякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос є в славі Бога Вітця». Подібно цей вірш звучить у перекладі Нокса (англ.), але в примітці зазначається: «...цей грецький вираз, мабуть, природніше було б передати як «на славу»; і саме так це місце перекладено в Хом., Дерк. та СМ]». (Зверніть увагу, що Ісуса Христа зображено тут відмінним від Бога Отця і підвладним йому).

Як може людина любити Єгову, якщо вона повинна також боятись його?

Біблія каже, що ми повинні і любити Єгову (Луки 10:27), і боятись його (1 Пет. 2:17; Прип. 1:7; 2:1—5; 16:6). Здоровий страх перед Богом допоможе нам бути обережними, щоб не викликати його незадоволення. Любов до Єгови спонукуватиме нас прагнути робити те, що йому приємне, виражати йому вдячність за незліченні вияви його любові та незаслуженої ласки.

Приклади. Син слушно боїться викликати батькове незадоволення, але вдячність за все те, що батько робить для нього, повинна спонукувати сина також виявляти до батька щиру любов. Аквалангіст може казати, що любить море, однак здоровий страх перед морем допоможе йому усвідомити, що він мусить уникати певних речей. Подібно й наша любов до Бога повинна поєднуватись із здоровим страхом зробити щось таке, чим можна викликати його незадоволення.