Чи щастя залежить від одруження?

Чи Біблія вчить, що потрібно одружитись, аби бути щасливим і задоволеним? На перший погляд здається, що Боже Слово підтримує цю думку. Чому так може здаватися?

Згідно з розповіддю в книзі Буття, Бог побачив, що першому чоловіку Адаму було «не добре» залишатися самотнім. Тож Бог створив для Адама Єву, щоб вона була йому «поміччю» (Буття 2:18). З цього вірша можна дійти висновку, ніби неодружена людина є неповноцінною. Крім того, у багатьох біблійних історіях шлюб зображається як джерело благословень і радості. Однією з них є історія про Рут.

Однак чи ці історії вказують на те, що християни в наш час не можуть бути щасливими, задоволеними і вести повноцінне життя, якщо не одружаться і не матимуть дітей? У жодному разі. Ісус Христос був найщасливішою людиною і вів абсолютно повноцінне життя. А втім, він до смерті залишався неодруженим. Ісус, наймудріший з усіх людей, досконало відображав риси «щасливого Бога», Єгови (1 Тимофія 1:11; Івана 14:9). Ісус пояснив, від чого залежить щастя, або благословення Бога (Матвія 5:1—12). Проте, говорячи про щастя, він не згадав одруження.

Чи Біблія суперечить сама собі у цьому питанні? Зовсім ні. Нам треба розглядати одруження, беручи до уваги намір Єгови. Шлюб був заснований для того, щоб приносити почуття радості, близькості й потіхи, але деколи він також відігравав ключову роль у сповненні Божої волі. Наприклад, Божий намір стосовно Адама і Єви полягав у тому, щоб вони «плодилися й розмножувалися, і наповнювали землю» (Буття 1:28). Ні Адам, ні Єва не змогли б виконати Божий намір поодинці. Натомість вони потребували одне одного і кожен по-своєму доповнював іншого.

Подібно в намірах Єгови щодо ізраїльського народу одруження і сім’я відігравали важливу роль. Єгова хотів, щоб його народ розмножився і щоб його не здолали вороги. Бог також замислив, щоб з племені Юди вийшов Месія, який врятував би слухняне людство від наслідків гріха і смерті (Буття 49:10). Тому-то вірні ізраїльтянки вважали одруження і народження дітей особливою честю, а безшлюбність і бездітність — ганьбою та горем.

А що можна сказати про наш час? Чи стародавній наказ Бога «наповнювати землю» зобов’язує християн, які живуть на нашій густонаселеній планеті, одружуватися і народжувати дітей? Ні (Матвія 19:10—12). Крім того, Богові вже не потрібно захищати і пітримувати родовід Месії або оберігати народ, в якому мав би народитися цей Спаситель. Як же тоді християнам ставитися до одруження і безшлюбності?

Насправді і одруження, і безшлюбність можна назвати дарами від Бога. Як відомо, подарунок, який підходить одній людині, деколи зовсім не підходить іншій. Шлюб — це священний устрій, в якому людина знаходить любов та дружбу і який забезпечує добрі умови для виховання дітей. У той же час Біблія реалістично перестерігає: ті, хто одружується в цьому недосконалому світі, «зазнаватимуть страждань у житті». А безшлюбність Єгова не вважає горем чи ганьбою. Навпаки, у його Слові сказано, що неодружені мають певні переваги над одруженими (1 Коринфян 7:28, 32—35).

Отже, у Біблії відображено помірковане ставлення до шлюбу і безшлюбності. Єгова, Засновник шлюбу і сім’ї, хоче, щоб усі його служителі, чи то одружені, чи неодружені, були щасливими і задоволеними.