Чи Йосиф Флавій справді написав це?

У 20-й книзі «Іудейських старожитностей» історик I століття Йосиф Флавій згадує про смерть «Якова, брата Ісуса, званого Христом». Багато вчених вважають це твердження правдивим. Однак дехто піддає сумніву достовірність іншого твердження стосовно Ісуса, яке міститься в тій самій праці. Цей уривок відомий як «Свідчення Флавія».

«У цей час жив Ісус, людина глибокої мудрості, якщо тільки можна називати його людиною. Він творив дивовижні діла і був учителем людей, які з радістю приймали істину. Він привів до себе багатьох євреїв та язичників. Він і був Христом. За доносом наших старійшин Пилат розіп’яв його. Але ті, які його любили раніше, продовжували це робити. На третій день він знову з’явився їм живий, як було провіщено про це, а також про багато його чудес натхненими Богом пророками. І до сьогоднішнього дня є ще люди, які називаються за його ім’ям християнами» («Повне зібрання творів Йосипа Флавія», переклад Вільяма Уїстона, англ.).

Наприкінці XVI століття виникла гаряча суперечка між тими, хто вірив у достовірність цих слів, і тими, хто сумнівався, що Йосиф Флавій написав це. Серж Барде, французький історик і знавець класичної літератури, хотів розплутати нитки цієї суперечки, які були звиті в клубок понад чотири століття. Він надрукував книжку «Свідчення Флавія. Історичні дослідження через призму історіографії» (франц.).

Йосиф Флавій не був християнським письменником, він був єврейським істориком. Тому чимало суперечок стосуються того, що він називає Ісуса «Христом». Провівши дослідження, Барде стверджував, що спосіб написання цього титулу відповідає способу написання імен у грецькій мові («перед іменами вживали [означений] артикль»). Барде додав, що, зважаючи на юдео-християнське оточення, «не є неможливим, щоб Йосиф Флавій вжив слово Хрістос» і «критики загалом дуже помиляються, коли не беруть цього до уваги».

Чи можна сказати, що пізніше якийсь фальсифікатор, який наслідував стиль Йосифа Флавія, додав щось у текст? Посилаючись на історичні докази і текст, Барде дійшов висновку, що таке наслідування можна вважати чудом. Інакше фальсифікатор мав би бути «настільки талановитим, що йому не було рівних у давнину». Це мав би бути «ще один Йосиф Флавій».

Тож навіщо було зчиняти такий галас? Окреслюючи суть проблеми, Барде вказує, що «сумніви щодо “Свідчення” — на противагу більшості стародавніх текстів — існують лише тому, що до цього фрагмента почали прискіпуватися» вчені, які не хотіли вірити в Христа. Далі він говорить, що погляди, яких дотримувалися впродовж століть, ґрунтуються на «прихованих спонуках», а не на дедуктивному аналізі тексту, який доводить його достовірність.

Чи змінить аналіз Барде думку вчених щодо «Свідчення Флавія», покаже час. Праця Барде переконала П’єра Жолтрена, одного видатного фахівця з питань елліністичного юдаїзму і первісного християнства. Він довгий час вважав, що «Свідчення Флавія» — це текстова вставка пізнішого походження, якої не було в оригіналі, навіть глузував з тих, хто вірив у її достовірність. Але він змінив свою думку, коли прочитав працю Барде. Жолтрен говорить, що «відтепер ніхто не мав би піддавати сумніву правдивість свідчення Флавія».

Звісно, Свідки Єгови мають переконливіші докази того, що Ісус — це Христос. Про них згадує сама Біблія (2 Тим. 3:16).