ЧИ ВИ ЗНАЄТЕ?

Чому стародавню Ніневію названо «містом... кровожерним»?

Ніневія була столицею Ассирійської імперії. Це могутнє місто славилося величними палацами і храмами, широкими вулицями і масивними мурами. Єврейський пророк Наум назвав його «містом... кровожерним» (Наума 3:1).

Такий опис був влучним, оскільки барельєфи з палацу Санхеріва (Сінаххеріба), що розташовувався в Ніневії, підтверджують жорстокість ассирійців. На одному з них зображено, як кат вириває язик у притисненого до землі полоненого. У написах на глиняних табличках з вихвалянням розповідається, як завойовники тягли в’язнів за шнури, прикріплені гачками до їхніх носів або губ. Полонених урядовців змушували носити на шиї, наче химерні прикраси, відрубані голови їхніх царів.

Ассиріолог Арчибальд Генрі Сейс описав звірства, які чинилися в захопленому місті: «Під час тріумфальних процесій складали цілі піраміди з людських голів; юнаків та дівчат спалювали заживо або залишали живими для чогось гіршого; чоловіків розпинали, здирали з них шкіру, виколювали очі або відрубували руки і ноги, вуха і ніс».

Чому євреї на дахах своїх будинків робили поруччя?

Бог наказав євреям: «Коли збудуєш новий дім, то зробиш поруччя для даху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось» (Повторення Закону 22:8). Поруччя були необхідним заходом безпеки, адже в біблійні часи єврейські родини використовували дахи своїх будинків для різних справ.

Більшість домів ізраїльтян мала плоский дах. Він був ідеальним місцем, де мешканці могли насолоджуватися сонячним теплом, свіжим повітрям або займатися хатніми справами. Влітку там було затишно спати (1 Самуїла 9:26). Рільник перед тим, як змолоти зерно, сушив його на даху свого будинку. Крім того, там він висушував льон, фіги та виноград (Ісуса Навина 2:6).

Дахи будинків також використовували як для поклоніння правдивому Богу, так і для поклоніння ідолам (Неемії 8:16—18; Єремії 19:13). Апостол Петро опівдні піднявся на дах, щоб помолитися (Дії 10:9—16). Нерідко дах затіняли виноградною лозою чи пальмовим листям, і там було дуже приємно відпочивати.

Як говориться в праці «Земля і Книга» (англ.), ізраїльтяни піднімалися на дах по драбині або сходами, що були «із зовнішнього боку дому, але в межах подвір’я». Тож мешканець міг спуститися з даху, не заходячи в будинок. Цей факт допомагає зрозуміти Ісусове застереження про необхідність швидко втікати з оточеного міста: «Хто буде в той час на даху, нехай не сходить, щоб узяти речі з дому» (Матвія 24:17).