«Єгова привів вас у Францію, щоб ви пізнали правду»

ЩЕ ХЛОПЧИКОМ Антуан Скалецький мав поні, з яким ніколи не розлучався. Вони стомлено перевозили вугілля тьмяними тунелями шахти на глибині 500 метрів. Батько Антуана під час аварії на шахті отримав поранення, і сім’я змушена була послати сина тяжко працювати на шахті по дев’ять годин щодня. Одного разу Антуан мало не загинув під землею.

Антуан був одним з багатьох дітей, які народилися у Франції в сім’ї польських іммігрантів у 1920—1930-х роках. Чому поляки іммігрували до Франції? Коли Польща знову отримала незалежність після Першої світової війни, перенаселеність там стала серйозною проблемою. Однак Франція втратила у війні понад мільйон людей і дуже потребувала шахтарів. Тому у вересні 1919 року французький і польський уряди підписали імміграційну угоду. До 1931 року кількість поляків у Франції сягнула 507 800, і багато з них оселилося в шахтарських регіонах на півночі.

Роботящі польські іммігранти привезли свою культуру, в тому числі глибоку релігійність. «Мій дідусь Юзеф шанобливо висловлювався про Святе Письмо, така повага передалась йому від його батька»,— пригадує Антуан, якому тепер 90. По неділях польські сім’ї шахтарів одягали найліпше вбрання і йшли до церкви, як робили це на батьківщині. За це їх зневажали деякі байдужі до релігії місцеві французи.

В регіоні Нор-Па-де-Кале багато поляків вперше почули про Дослідників Біблії, які там ревно проповідували з 1904 року. У 1915 році почали друкувати польською мовою щомісячне видання «Вартової башти», а 1925 року — «Золотий вік» (тепер «Пробудись!»). Багато сімей відгукувалися на біблійну звістку, яка містилась у цих журналах і в книжці «Гарфа Божа» польською мовою.

Сім’я Антуана довідалась про Дослідників Біблії від його дядька, який вперше прийшов на їхнє зібрання в 1924 році. Того самого року в Брюе-ан-Артуа відбувся перший конгрес Дослідників Біблії польською мовою. Менше ніж через місяць після конгресу в тому ж місті представник всесвітнього центру Джозеф Рутерфорд виголосив публічну промову, на яку зібралося 2000 осіб. Серед присутніх здебільшого були поляки, тому брат Рутерфорд сказав їм: «Єгова привів вас у Францію, щоб ви пізнали правду. Тепер ви і ваші діти маєте допомагати французам. Все ще треба виконати колосальну працю проповідування, і Єгова подбає, щоб були вісники для цієї праці».

І Бог Єгова подбав. Ці християни з-поміж поляків були не лише наполегливими працівниками в шахтах, але й щиросердими проповідниками. Щоб ділитися істинами, про які вони дізналися, декотрі з них повернулися до рідної Польщі. Серед них були Теофіл Пясковський, Щепан Косяк і Ян Забуда; вони поїхали з Франції, щоб поширювати добру новину на величезній території Польщі.

Але чимало польськомовних проповідників доброї новини залишилися у Франції і продовжували ревно свідчити разом з французькими братами і сестрами. У 1926 році на конгресі в Сен-ле-Нобль програму польською мовою слухало 1000 присутніх, а французькою — 300. У «Щорічнику» за 1929 рік повідомлялося: «Впродовж року 332 польських братів символізували своє присвячення хрещенням». Перед початком Другої світової війни з 84 зборів у Франції 32 були польськомовними.

У 1947 році багато Свідків Єгови відгукнулися на заклик уряду Польщі повертатися на батьківщину. Однак навіть після їхнього виїзду того року був 10-відсотковий зріст вісників Царства — результат праці польських, а також французьких братів і сестер. З 1948 по 1950 роки відбувся 20-, 23- і навіть 40-відсотковий зріст. Щоб навчати цих нових вісників, французький філіал призначив у 1948 році перших районних наглядачів. З п’яти братів четверо були поляками, в тому числі Антуан Скалецький.

Багато Свідків Єгови у Франції все ще мають польські прізвища, які успадкували від своїх предків, що наполегливо працювали у шахтах і в проповідницькому полі. Сьогодні безліч іммігрантів у Франції теж пізнає правду. Чи повертаються ці проповідники доброї новини до себе на батьківщину, чи залишаються жити в новій країні, вони ревно проповідують звістку про Царство, як це робили їхні польські попередники. З нашого архіву у Франції.