Радість, яку приносить просте життя

ДАНІЕЛЬ І МІРІАМ одружилися у вересні 2000 року й оселилися в Барселоні (Іспанія). «Ми вели, як кажуть, нормальне життя,— розповідає Даніель.— Ми добре заробляли і могли харчуватися в хороших ресторанах, їздити за кордон і носити якісний одяг. Також ми регулярно проповідували». Але наше життя змінилося.

На конгресі 2006 року Даніеля глибоко зворушила одна промова, в якій розглядалося питання: «Чи ми робимо все від нас залежне, щоб допомогти “приреченим на страту” стати на дорогу, яка веде до вічного життя?» (Присл. 24:11). У промові наголошувалося на тому, що ми маємо обов’язок нести людям рятівну звістку з Біблії (Дії 20:26, 27). Даніель пригадує: «Мені здавалося, що Єгова говорить до мене особисто». У промові також згадувалося, що ті, хто розширяє своє служіння, отримують більше радості. Даніель не сумнівався в цьому, адже Міріам служила піонеркою і була дуже щаслива.

Даніель каже: «Я зрозумів, що прийшов час для кардинальних змін». І він їх зробив. Він почав менше годин працювати на роботі, став піонером і думав про радість, яку вони з Міріам могли б відчувати, служачи там, де є більша потреба у проповідниках Царства.

ТРУДНОЩІ І БЛАГОСЛОВЕННЯ

У травні 2007 року Даніель і Міріам звільнилися з роботи і вирушили до Панами, в якій уже побували раніше. Їхня нова територія охоплювала кілька островів архіпелагу Бокас-дель-Торо в Карибському морі, де здебільшого проживають корінні мешканці — народ гуаймі. Це подружжя думало, що їм вистачить заощаджень, щоб служити в Панамі коло восьми місяців.

Даніель і Міріам на човнах добиралися до островів, а потім подорожували велосипедами. Вони добре пам’ятають свою першу подорож велосипедами, коли проїхали приблизно 32 кілометри крутими пагорбами під палючим сонцем. Даніель настільки виснажився, що мало не зомлів. Усе ж під час тієї подорожі їх гостинно приймали у своїх помешканнях родини гуаймі, особливо після того як Даніель і Міріам вивчили кілька слів місцевою мовою. Незабаром вони вже проводили 23 біблійних вивчення.

Але заощадження закінчились, і на зміну радості прийшов смуток. Даніель пригадує: «Зі сльозами на очах ми почали думати про повернення до Іспанії. Нам так не хотілося залишати наших зацікавлених, з якими ми вивчали Біблію». Однак через місяць Даніель і Міріам були приємно здивовані. «Нас призначили спеціальними піонерами,— каже Міріам.— Як же ми втішилися, що могли далі служити в цій території!»

НАЙБІЛЬША РАДІСТЬ

У 2015 році через організаційні зміни філіал попросив Даніеля і Міріам служити сталими піонерами. Даніель і Міріам вірили в обіцянку, записану в Псалмі 37:5: «Довір свою дорогу Єгові, надійся на нього, і він тобі допоможе». Вони знайшли роботу, щоб забезпечувати себе і служити піонерами. Сьогодні це подружжя служить у зборі в провінції Верагуас (Панама).

Даніель каже: «До від’їзду з Іспанії ми не були впевнені, що зможемо вести просте життя. Але сьогодні нам це вдається, і ми маємо все необхідне». Що приносить їм найбільшу радість? Вони говорять: «Коли ми допомагаємо смиренним людям дізнаватися про Єгову, то отримуємо радість, яку ні з чим не зрівняти!»