Запитання читачів

Чи слова апостола Павла, записані в 1 Коринфян 15:29, означають, що християни у першому столітті охрещувались замість померлих?

Ні. Доказів того, що таке хрещення відбувалось, немає ані в Біблії, ані в історичних джерелах.

Через те, як цей вірш передано в багатьох перекладах Біблії, дехто вважає, що за часів Павла християни охрещувались у воді замість померлих. Наприклад, у перекладі Івана Огієнка говориться: «Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?»

Але звернімо увагу на висловлювання двох біблеїстів. Як зазначає теолог Грегорі Локвуд, погляд, що «християни хрестилися від імені вже померлих людей... не має паралелей ні в історії, ні в Біблії». Подібну думку висловив професор Гордон Фі, який написав: «Немає ні історичних, ні біблійних прецедентів такого хрещення. У Н[овому] З[авіті] про це нічого не говориться. Крім того, немає жодних доказів, що таке хрещення проводилося серед перших християн чи в будь-яких християнських громадах, сформованих одразу після закінчення першого століття».

У Біблії говориться, що послідовники Ісуса мали «роб[ити] учнями людей з усіх народів, хрестячи їх... навчаючи їх дотримуватися всього того, що [він] наказав» (Матв. 28:19, 20). Перш ніж охреститись, людина має дізнатися про Єгову та його Сина, повірити в них і навчитися їх слухатись. Людина, яка померла і перебуває в могилі, не може цього зробити, і ніхто з живих християн не може цього зробити замість неї (Еккл. 9:5, 10; Ів. 4:1; 1 Кор. 1:14—16).

Що ж мав на увазі Павло?

Деякі християни в Коринфі не вірили, що померлі можуть повернутися до життя (1 Кор. 15:12). Павло спростовував цей хибний погляд. Він говорив, що кожного дня «див[иться] смерті у вічі». Але попри різні небезпеки Павло був упевнений, що після смерті він воскресне і, подібно до Ісуса, стане могутньою духовною істотою (1 Кор. 15:30—32, 42—44).

Коринфянам треба було зрозуміти, що всі помазані християни будуть щодня стикатися з випробуваннями і помруть, а тоді воскреснуть до життя в небі. Християни, які «охрести[лися] в Христа Ісуса», також «охрестилися в його смерть» (Рим. 6:3). Це означає, що подібно до Ісуса, вони будуть страждати і помруть, щоб воскреснути до життя в небі.

Візьмімо до уваги те, що сказав Ісус двом апостолам через кілька років після свого хрещення у воді: «Хрещенням, яким я хрещусь, ви охреститесь» (Марка 10:38, 39). Ісус говорив не про водне хрещення, а про «хрещення в смерть». Він мав на увазі, що його життя, упродовж якого він залишався вірним Богові, закінчиться смертю. Павло писав, що помазанці будуть «разом з [Христом] стражда[ти], щоб разом і прославитись» (Рим. 8:16, 17; 2 Кор. 4:17). Тож вони також мали померти, щоб воскреснути до життя в небі.

Тому слова Павла доречніше перекласти так: «Інакше що робити людям, які хрестяться задля того, щоб бути мертвими? Чому вони хрестяться задля того, щоб бути мертвими, якщо мертві взагалі не воскреснуть?