Луки

1 Багато хто намагався описати події, які, ми впевнені, є цілком достовірні. 2 Про них нам розповіли й ті, що від початку були очевидцями всього і служили, проголошуючи цю новину. 3 Тож і я, докладно дослідивши усе від самого початку, постановив по порядку написати тобі про це, найдостойніший Теофı́ле, 4 щоб ти міг побачити, наскільки вірогідним є все те, чого тебе навчили*.

5 За днів Ірода, царя Юдеї, жив один священик, на ім’я Заха́рій, з черги Авı́ї. Він мав дружину з Ааронових дочок, яку звали Єлизаве́тою. 6 Обоє вони були праведні в Божих очах, оскільки поводились бездоганно, дотримуючись усіх заповідей і законів Єгови. 7 Але вони не мали дітей, бо Єлизавета була безплідною, та й обоє вже були похилого віку.

8 Якось Заха́рій під час служіння його черги виконував перед Богом обов’язки священика, 9 і згідно зі священицьким розпорядком йому випав почесний обов’язок увійти до святині Єгови й кадити фіміам. 10 У той час як кадили фіміам і дуже багато людей молилося надворі, 11 Заха́рію з’явився ангел Єгови і став праворуч від кадильного жертовника. 12 Побачивши його, Заха́рій збентежився й налякався. 13 Та ангел сказав йому: «Не бійся, Заха́рію, бо твої благання вислухані, і Єлизавета, дружина твоя, народить сина, а ти назвеш його Іваном. 14 Ти будеш радіти й веселитися, і багато хто буде тішитись його народженням, 15 бо він стане великим в очах Єгови. Тільки нехай взагалі не п’є вина та жодного п’янкого напою. Він буде сповнений святого духу ще від материнської утроби 16 і поверне багатьох синів Ізраїля до Єгови, їхнього Бога. 17 І він піде перед Ним з духом та силою Іллі, щоб повернути серця батьків до дітей, а неслухняних — до мудрості праведних і щоб приготувати народ для Єгови».

18 Однак Заха́рій сказав ангелу: «А звідки мені знати, що воно так буде? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку». 19 На це ангел відповів: «Я Гавриїл — той, хто стоїть перед Божим лицем. Мене було послано розмовляти з тобою і сповістити цю добру новину. 20 Ось ти замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, які сповняться у визначений час». 21 Люди ж надворі чекали Заха́рія і почали дивуватись, чому він затримується у святині. 22 А він, вийшовши, не міг говорити з ними. Тоді всі збагнули, що Заха́рій бачив у святині щось надприродне, і він став пояснювати їм усе жестами й залишався німим. 23 Коли ж дні його служіння закінчились, він пішов додому.

24 Після того його дружина Єлизавета завагітніла і п’ять місяців не виходила з дому, кажучи: 25 «Ось так у ці дні вчинив мені Єгова: він звернув на мене увагу і зняв з мене ганьбу серед людей».

26 А як вона була на шостому місяці, Бог послав ангела Гавриїла в галілейське місто Назарет 27 до незайманої дівчини, зарученої з чоловіком із Давидового дому. Його звали Йосипом, а дівчину — Марією. 28 Ангел, прийшовши до неї, сказав: «Доброго дня, обдарована милістю! Єгова з тобою». 29 Через ці слова вона дуже розхвилювалась і почала міркувати, що́ могло б означати таке вітання. 30 Та ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла милість у Божих очах. 31 Ти зачнеш в утробі і народиш сина, і даси йому ім’я Ісус. 32 Він стане великим і буде названий Сином Всевишнього, а Бог Єгова дасть йому престол його батька, Давида, 33 і він царюватиме над домом Якова навіки, і царству його не буде кінця».

34 Марія ж сказала ангелу: «Як це станеться, адже я ще ніколи не жила з чоловіком?» 35 На це ангел їй відповів: «Святий дух злине на тебе, і сила Всевишнього огорне тебе. Тому і той, хто народиться, буде названий святим, Сином Божим. 36 Ось Єлизавета, твоя родичка, хоча й похилого віку, також зачала сина, і вона — та, яку називають неплідною,— вже на шостому місяці, 37 бо жодне слово Боже не залишиться нездійсненим». 38 Тоді Марія відповіла: «Я — раба Єгови! Нехай станеться зі мною, як ти сказав». І ангел відійшов від неї.

39 У ті дні Марія зібралася й поспішила в гористий край, до одного юдейського міста. 40 Прибувши туди, вона увійшла в дім Заха́рія та привітала Єлизавету. 41 Коли ж Єлизавета почула Маріїне вітання, то дитина в її утробі заворушилась, а сама вона сповнилася святим духом 42 і вигукнула: «Благословенна ти поміж жінками, і благословенний плід твоєї утроби! 43 До мене прийшла мати мого Господа! За що мені така честь? 44 Бо тільки-но до моїх вух долинуло вітання твоє, дитина в моїй утробі заворушилася з великої радості. 45 І щаслива жінка, яка повірила, адже все, що Єгова їй говорив, здійсниться».

46 А Марія сказала: «Моя душа звеличує Єгову, 47 і дух мій невимовно радіє Богом, моїм Спасителем, 48 бо він звернув увагу на свою скромну рабу. Відтепер усі покоління називатимуть мене щасливою, 49 адже Сильний здійснив для мене великі діла, і його ім’я святе. 50 З покоління в покоління він дарує милосердя тим, хто боїться його. 51 Він учинив своєю рукою могутні діла і розпорошив тих, хто виношує у своїх серцях зухвалі задуми. 52 Він скинув володарів із престолів і звеличив незначних. 53 Він наситив голодних добром, а багатих відіслав ні з чим. 54 Він прийшов на допомогу Ізраїлю, своєму слузі, аби показати, що пам’ятає про свою обіцянку повік виявляти милосердя 55 Аврааму та його нащадкам, як і говорив нашим прабатькам». 56 І Марія пробула з нею близько трьох місяців, а потім повернулась додому.

57 Аж ось настав час, і Єлизавета народила сина. 58 Коли ж її сусіди та родичі почули, що Єгова виявив їй велике милосердя, то почали радіти разом з нею. 59 А восьмого дня вони прийшли обрізати дитя і хотіли дати йому батькове ім’я — Заха́рій. 60 Але мати заперечила: «Ні, він повинен називатись Іваном». 61 Та їй відповіли: «Жоден з ваших родичів не має такого імені»,— 62 і почали жестами запитувати батька, як він хоче назвати дитину. 63 А він попросив дощечку й написав: «Його ім’я — Іван». Це здивувало всіх присутніх. 64 У ту ж мить уста Заха́рія відкрились, а язик звільнився, і він почав говорити, благословляючи Бога. 65 Тоді всіх жителів тієї околиці огорнув страх, і по цілому гористому краю Юдеї почали розповідати про те, що сталося. 66 І всі, хто чув цю новину, зберігали її у своєму серці й казали: «Ким же стане це дитя?» — бо з ним справді була рука Єгови.

67 А Заха́рій, батько дитини, сповнився святим духом і почав пророкувати: 68 «Нехай буде благословенний Єгова, Бог Ізраїля, бо він звернув увагу на свій народ, щоб визволити його. 69 І він дав нам могутнього спасителя* з дому Давида, свого слуги, 70 бо обіцяв через уста святих пророків давнини 71 врятувати нас від ворогів та з рук усіх, хто нас ненавидить. 72 Він дав його, щоб виявити нам милосердя, обіцяне ще нашим прабатькам, щоб згадати свою святу угоду — 73 присягу, яку він дав нашому прабатькові Аврааму, 74 і щоб, визволивши нас з рук ворогів, наділити честю безстрашно служити* йому 75 з відданістю та праведністю по всі наші дні. 76 А тебе, дитино, назвуть пророком Всевишнього, бо ти підеш перед Єговою, щоб приготувати для нього шляхи 77 і донести до його народу звістку про спасіння, яке вони зможуть отримати через прощення гріхів 78 завдяки глибокому співчуттю нашого Бога. Виявляючи це співчуття, Бог осяє нас, немов світанок, 79 і освітить тих, хто сидить у темряві й у тіні смерті, а також скерує нас на дорогу миру й поблагословить на ній».

80 А хлопчик ріс та зміцнявся духом; і він перебував у пустельних місцях аж до дня, коли виявив себе Ізраїлю.